Рішення № 139113805, 20.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7543/25

Провадження № 2/185/11062/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рибалку Олену Сергіївну звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позивач посилається на те, що протягом тривалого часу він працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок чого отримав професійне заховрювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09 грудня 1997 року. Ступінь втрати професійної працездатності становить 40 відсотків.

Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 80 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками доставлені відповідачу до електронного кабінету 11 липня 2025 року.

Відзив на позов не подано.

Також на адресу суду не надійшло будь-яких заяв, які б свідчили про мирне врегулювання спору, тому справа підлягає розгляду по суті за наявними матеріалами.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті і отримав професійні захворювання, що призвели до втрати працездатності.

За змістом акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 09 грудня 1997 року, у ОСОБА_1 Українським НДІ промислової медицини встановлено наявність професійного захворювання хронічна дискогенна попереково-крижова полірадикулопатія.

Професійне захворювання позивача виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працівника, недосконалість технологічних процесів. Причини виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці, переохолодження, вимушена робоча поза.

Довідкою МСЕК серії ДНА-01 № 439135 від 03 листопада 2004 року ОСОБА_1 встановлено повторно безстроково 40 відсотків втрати професійної працездатності.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Довідки про первинне встановлення ступеня втрати працездатності позивачем не надано, однак інші докази свідчать про те, що професійні захворювання були виявлені у позивача у грудні 1997 року, наявність повторної довідки МСЕК від 03 листопада 2004 року свідчить про наявність первісної довідки, яка видавалась орієнтовно у листопаді 1998 року, оскільки за загальним правилом переогляд проводиться щорічно.

Надані позивачем письмові докази є достатніми, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності. Зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду соціального страхування чи за рахунок роботодавця).

Тобто від дати встановлення стійкої втрати працездатності вперше залежить, яка особа має відшкодувати заподіяну працівнику моральну шкоду.

Згідно з положеннями статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Отже, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, справа № 210/3177/17.

Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди умовами виробництва була вперше передбачена Законом України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 року, згодом Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, та в подальшому 24 грудня 1999 року була закріплена у статті 237-1 КЗпП України.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності висновком МСЕК орієнтовно у листопаді 1998 року.

З урахуванням того, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення таких правовідносин, стосовно втрати позивачем професійної працездатності застосуванню підлягають норми Закону України «Про охорону праці» у редакції, що була чинною на час первинного встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом, відповідач внаслідок роботи у шкідливих умовах на виробничому структурному підрозділі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» захворів на професійне захворювання, яке призвело до часткової втрати працездатності.

Згідно статті 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Таким чином станом на день встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше обов`язок по відшкодуванню працівнику моральної шкоди покладався на роботодавця.

Тому позовні вимоги, заявлені до відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», підлягають задоволенню.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 80 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Отже суд при розгляді цивільної справи не уповноважений вирішувати питання щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначати це в резолютивній частині рішення.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання заяви в електронній формі (968 грн 96 коп).

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

-Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя У.М. Болдирєва