Рішення № 139113105, 20.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1863/26

2/212/3006/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Дегтярової В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив таке.

До суду звернувся позивач із зазначеною позовною заявою. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Суд двічі надсилав відповідачу надіслано копію ухвали про відкриття провадження, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяви із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін до суду не направляв.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 90722 на загальну суму 25 994,97 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Позов обґрунтував таким. 29.11.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено договір № 90722, за яким ТОВ «ФК «Кредіплюс» шляхом відкриття кредитної лінії надало відповідачу кредит у розмірі 13 334,00 грн (перший транш). Відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. 28.01.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 28012025, за яким ТОВ «ФК «Кредіплюс» передав ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому права вимоги, в тому числі до відповідача за договором № 90722. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 994,97 грн, з яких: 13 334,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 159,97 грн заборгованість за відсотками, 501,00 грн заборгованість за комісіями.

Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

29.11.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання було укладено Договір про споживчий кредит № 90722 (далі договір, а. с. 6-7). Типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 68 890,00 грн (п. 2.1.). Перший транш у розмірі 13 334,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: 10 000,50 грн на рахунок позичальника НОМЕР_1 , 3 333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. Індивідуальної частини (п. 2.2.2.). У п. 2.5. передбачено саме комісію за надання кредиту. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 430,00 % річних(п. 2.3.). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 грн; Стартовий (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100,00 грн. Комісія за надання першого траншу складає 3 333,50 грн, що нараховується та підлягає оплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми першого траншу (п. 2.5.). Строк, на який надається перший транш, складає 168 днів (п. 2.6.1.). Загальні витрати за першим траншем складають 18 157,36 грн. Разом з договором відповідач підписав також Заяву на видачу кредиту № 100334490 (а. с. 11), Публічну частину договору про споживчий кредит (а. с. 18-22), Графік платежів за першим траншем (а. с. 8), та Паспорт споживчого кредиту (а. с. 9-10), де викладені аналогічні умови кредитування.

На підтвердження обставини видачі кредитних коштів у матеріалах справи наявна копія Платіжного доручення від 29.11.2021 на суму 10 000,50 грн (а. с. 25).

Відповідно до Картки обліку виконання договору 90722 (а. с. 26-27), первісний кредитор у період з 30.11.2021 до 23.02.2022 нарахував 12 159,97 грн процентів та 501,00 грн комісії. Загальна сума заборгованості становить 25 994,97 грн.

28 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 28012025 (а. с. 29-33), відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача, що підтверджується Реєстром боржників до договору факторингу (а. с. 41-44), в якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 25 994,97 грн, з яких: 13 334,00 грн прострочена заборгованість за основною сумою боргу, 12 159,97 грн сума боргу за відсотками, 501,00 грн заборгованість за комісією. 28.02.2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило первісному кредитору ТОВ «ФК «Кредіплюс» плату за відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією (а. с. 38).

Докази погашення заборгованості та/або спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, між ТОВ «ФК «Кредіплюс» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано за договором позивачу. Обставини кредитування та переходу права вимоги суд вважає доведеними.

Щодо тіла кредиту та відсотків

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчить картка обліку виконання договору, проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування, визначеного договору, в розмірі, обумовленому сторонами під час укладення договору. Позивач з моменту набуття права вимоги до відповідача не здійснював жодних нарахувань, в тому числі і відсотків.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості та процентів підлягає стягненню з відповідача.

Щодо комісії

Договором передбачено комісію за управління та обслуговування першого траншу за зниженим тарифом у розмірі 1,00 грн та за Стартовим (базовим) тарифом у розмірі 100,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Частиною 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено таке. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Тобто наведеними нормами передбачено, які послуги повинні бути надані позичальнику-споживачу безоплатно.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку із зазначеними нормами актуальна судова практика тлумачить право кредитодавця встановлювати комісії як таке, що повинно бути деталізоване. Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібний висновок також міститься у Постанові ВС від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19: «Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору».

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України зобов`язано суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У кредитному договорі зазначено лише про обов`язок сплати комісії за управління та обслуговування кредиту, без деталізації, що входить до такого обслуговування; не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. У Правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Кредіплюс» також зазначено про право товариства нараховувати комісію за управління та обслуговування кредиту, також без деталізації.

У цивільних договірних відносинах існує принцип «сontra proferentem» - «слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав». Він означає таке: особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Враховуючи досліджені судом докази та зазначений принцип, суд дійшов висновку про нікчемність умови договору щодо сплати ним комісії за управління та обслуговування кредиту. Отже, у задоволенні вимоги про стягнення комісії слід відмовити.

Крім того, первісний кредитор, надаючи кредит, вже нарахував та включив до нього комісію за надання кредиту (на підставі п. 2.2.2. Договору).

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (усі, крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року (а. с. 51-53); Заявкою на надання юридичної допомоги від 01.12.2025 (а. с. 57); Витягом з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 (а. с. 58).

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача належно обґрунтовані та доведені, пов`язані з розглядом справи, клопотання відповідача про зменшення їх розміру відсутнє, дотримані критерії розумності їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірах 2 611,02 грн судового збору та 12 749,10 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором № 90722 в розмірі 25 493,97 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три грн 97 коп) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір в розмірі 2 611,02 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 749,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 серпня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець