Ухвала суду № 139112746, 19.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/10234/26

Провадження № 2-а/932/175/26

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Ярощук О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Н. Григорян про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії -

установила:

Адвокат Анохін В.О., який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовною заявою до заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Н. Григорян. Позивач просить суд:

-визнати дії Заступник начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Н. Григорян протиправними;

-зобов`язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра винести постанову в рамках виконавчого провадження №32184157 про скасування арешту нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_3 та внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зняття обтяжень з нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій чи хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або ж зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Як передбачено ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення ж поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, у відповідності до якої, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова або ж службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Більше того, зазначеним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. При цьому, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням (або загрозою порушення) приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права або ж інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №320/6292/21.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією або ж бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і відповідні наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення певних цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) відповідних рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Позивач зазначає, що факт наявності арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 та підстави його реєстрації належним чином підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 162/02-31 від 30.12.2025 року, винесеною приватним нотаріусом Стрункіною М.М.

Зазначеною постановою встановлено, що під час перевірки відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено запис про арешт нерухомого майна, що належало померлому ОСОБА_3 .

Зокрема, у Реєстрі міститься запис про обтяження за реєстраційним номером № 12398425, зареєстроване 13.04.2012 року. Підставою для його виникнення зазначено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32184157 від 29.03.2012 року.

Обтяження зареєстровано Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34984509), державним виконавцем Тичинським Д.Є.

Таким чином, наявність арешту, його реєстраційний номер, дата реєстрації, орган державної виконавчої служби, державний виконавець та підстава виникнення обтяження є чітко визначеними та документально підтвердженими.

Враховуючи наведене, відповідні обставини підтверджуються належними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою безпосередньо підтверджено факт існування спірного арешту та його зв`язок із виконавчим провадженням № 32184157.

Здійснюючи аналіз предмету спору, суд наголошує, що, у даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на своє нерухоме майно шляхом зняття з нього арешту.

Тобто, предметом розгляду у справі є не стільки дії та рішення відділу державної виконавчої служби, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо права власності на нерухоме майно.

Положеннями ч. 1 ст.287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд зазначає про те, що згідно з положеннями ст.56 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону №1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом стосовно визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.19 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, у силу ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або ж приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У тому ж разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом №1404-VIII.

Отже, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту вказаного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, а має виключно приватно-правовий характер та, з огляду на суб`єктний склад сторін спору, його необхідно вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №813/1341/15 та підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.06.2022 у справі №540/2725/21 та від 15.02.2024 у справі №140/26445/23 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

З огляду на вищенаведене, суддя вважає, що даний спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо нерухомого майна, яке обтяжене арештом, тож цей спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється у порядку цивільного судочинства.

Оскільки за подання цієї позовної заяви позивач не сплачував судовий збір, то підстави для його повернення відсутні.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 241, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

постановила:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Н. Григорян про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали разом направити позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Оксана ЯРОЩУК