Рішення № 139112445, 12.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/331/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гетьманське (код ЄДРПОУ 41105190), вул. Ющенка В. ім., 61, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16512

до відповідача: Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061978), вул. Захисників України, буд. 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

про визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гетьманське 09.04.2026 звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Новгород - Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі № 001 від 22.12.2018, укладеного між Новгород-Сіверською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" в редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що ним, як орендарем, дотримано порядок, передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (чинний на момент укладення договору), для укладення договору оренди на новий строк, у той час, як відповідач, не висунувши заперечень проти цього, ухиляється від прийняття рішення стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12 травня 2026 року о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 12.05.2026 суд відклав підготовче засідання на 11 червня 2026 року о 10:00 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 12.05.2026.

21.05.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов та відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що наявність рішення органу місцевого самоврядування не є обов`язковою умовою укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди.

З посиланням на частини 4-6, 10, 13 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору), відповідач стверджує, що позивач після виникнення обставин, визначених ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору) до міської ради з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду не звертався, а тому, за доводами відповідача, твердження позивача про бездіяльність міської ради є безпідставні.

22.05.2026 позивачем подано до суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Судом прийнято вказане заперечення до матеріалів справи.

27.05.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивач зауважує, що Відповідач не спростовує/заперечує (фактично підтверджує), що Позивач є належним та добросовісним орендарем, який має та реалізував переважне право на поновлення договору оренди землі та продовжує використовувати земельні ділянки.

Також позивач звертає увагу на положення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зі змісту якої слідує, що спірні земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, тому абз. 2 ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не підлягає застосуванню.

У підготовчому засідання 11.06.2026 суд, розглянувши клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі по суті спору, дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для його задоволення, у зв`язку з чим задовольнив відповідне клопотання.

Задовольняючи клопотання, суд враховував, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Суд у свою чергу, приймаючи рішення з тих чи інших процесуальних питань, повинен забезпечити баланс між процесуальною дисципліною та недопустимістю надмірного формалізму, який би нівелював саму суть права, коли процедурна вимога застосовується механічно і особа втрачає доступ до суду через неістотні недоліки. Суд також врахував ту обставину, що Новгород-Сіверська міська територіальна громада з 01.12.2024 наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, яка потерпає від постійних ворожих обстрілів, що не може не нести негативних наслідків для нормального функціонування органу місцевого самоврядування.

Відзив на позов та відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.06.2026 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 30.06.2026 судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду спору по суті до 05.08.2026 до 09:30 год.

У судовому засіданні 05.08.2026 суд після переходу до стадії ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України відклав його проголошення до 10 год. 45 хв. 12.08.2026, про що сторони повідомлені ухвалою суду від 05.08.2026.

12.08.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 грудня 2018 року між Печенюгівською сільською радою Новгород-Сіверського району Чернігівської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (орендар) укладено Договір оренди землі 001 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що входить до складу спадщини (з причин відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини), яка розташована за межами населеного пункту на території Печенюгівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Згідно пункту 2.1. Договору в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами: № 7423688100:07:000:0110, площа ріллі 2,5130 га, № 7423688100:07:000:0301, площа ріллі 1,4783 га, № 7423688100:07:000:0166, площа ріллі 2,5248 га, № 7423688100:07:000:0158, площа ріллі 3,4297 га, № 7423688100:07:000:0278, площа ріллі 3,4931 га, № 7423688100:07:000:0189, площа ріллі 3,5901 га, № 7423688100:07:000:0228, площа ріллі 2,5122 га, № 7423688100:07:000:0116, площа ріллі 2,8923 га, № 7423688100:07:000:0007, площа ріллі 2,5129 га, № 7423688100:07:000:0233, площа ріллі 1,4782 га, № 7423688100:07:000:0299, площа ріллі 1,4783 га, № 7423688100:07:000:0060, площа ріллі 2,5132 га, № 7423688100:07:000:0017, площа ріллі 2,5133 га, № 7423688100:07:000:0129, площа ріллі 2,5645 га, № 7423688100:07:000:0103, площа ріллі 2,5129 га, № 7423688100:07:000:0045, площа ріллі 2,5865 га, № 7423688100:07:000:0146, площа ріллі 2,5126 га, № 7423688100:07:000:0190, площа ріллі 3,5899 га, № 7423688100:07:000:0009, площа ріллі 2,5130 га, № 7423688100:07:000:0145, площа ріллі 2,5150 га, № 7423688100:07:000:0254, площа ріллі 2,5129 га.

На земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 2.2. Договору).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 45889,25 грн (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору Договір укладено на 7 (сім) років або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

У випадку оформлення спадщини спадкоємцем померлого власника або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, тобто до настання однієї з подій, що зумовлюють припинення дії договору, дія договору припиняється, але не раніше сезонних робіт, необхідних орендарю для збору врожаю на відповідній земельній ділянці (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що після закінчення строку дії Договору Орендар за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору.

При поновленні Договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов Договору переважне право Орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк припиняється (п. 3.4. Договору).

Факт продовження дії договору засвідчується рішенням орендодавця (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. Договору, орендна плата справляється у грошовій формі у розмірі 77093,94 грн, що складає 8% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата сплачується на рахунок місцевого бюджету Печенюгівської сільської ради.

Обчислення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначеного законодавством (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним, а в разі визначення податковим законодавством інших строків (періодів) внесення плати за землю, - відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законодавством. (п. 4.9. Договору)

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання.

Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (п. 6.1. Договору).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельних ділянок (19-ти з 21-ї) з кадастровими номерами:

№ 7423688100:07:000:0110, площа ріллі 2,5130 га. - номер запису про інше речове право 30661182 (спеціальний розділ) від 11.03.2019 (Витяг з ДРРП від 13.03.2019 № 159284109);

№ 7423688100:07:000:0301, площа ріллі 1,4783 га. - номер запису про інше речове право: 30661343 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0166, площа ріллі 2,5248 га. - номер запису про інше речове право: 30661476 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0158, площа ріллі 3,4297 га. - номер запису про інше речове право 30661626 (спеціальний розділ) від 11.03.2019 (Витяг з ДРРП від 13.03.2019 № 159288864);

№ 7423688100:07:000:0278, площа ріллі 3,4931 га. - номер запису про інше речове право: 30661802 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0228, площа ріллі 2,5122 га. - номер запису про інше речове право: 30662410 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0116, площа ріллі 2,8923 га. - номер запису про інше речове право: 30662785 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0007, площа ріллі 2,5129 га. - номер запису про інше речове право: 30662985 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0233, площа ріллі 1,4782 га. - номер запису про інше речове право: 30663175 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0299, площа ріллі 1,4783 га. - номер запису про інше речове право: 30663373 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0060, площа ріллі 2,5132 га. - номер запису про інше речове право: 30695455 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0017, площа ріллі 2,5133 га. - номер запису про інше речове право: 30695655 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0129, площа ріллі 2,5645 га. - номер запису про інше речове право 30695829 (спеціальний розділ) від 12.03.2019 (Витяг з ДРРП від 14.03.2019 № 159589530);

№ 7423688100:07:000:0103, площа ріллі 2,5129 га. - номер запису про інше речове право: 30696030 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0045, площа ріллі 2,5865 га. - номер запису про інше речове право: 30696352 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0146, площа ріллі 2,5126 га. - номер запису про інше речове право: 30696561 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0009, площа ріллі 2,5130 га. - номер запису про інше речове право: 30696987 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0145, площа ріллі 2,5150 га. - номер запису про інше речове право: 30697221 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026);

№ 7423688100:07:000:0254, площа ріллі 2,5129 га. - номер запису про інше речове право: 30699753 (Інформація із ДРРП від 01.04.2026).

Як зазначає позивач, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7423688100:07:000:0189 та 7423688100:07:000:0190 державна реєстрація права оренди не здійснювалася, оскільки за ними було зареєстровано право власності, та дані земельні ділянки не являлися невитребуваними.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Печенюгівська сільська рада припинена 18.03.2021 року, її правонаступником є Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області.

Листом-повідомленням від 27.10.2025 за вих.№ 203 ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» звернулося до Новгород-Сіверської міської ради про намір продовжити дію Договору оренди землі № 001 від 22 грудня 2018 року вих. № 203 від 27 жовтня 2025 року та проектом додаткової угоди.

На вказаному листі-повідомленні проставлена відмітка «підпис Л.Чен 28.10.2025».

Листом № 04-20/536 від 16.02.2026 року «Про розгляд заяв» Новгород-Сіверська міська рада повідомила ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» про те, що лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди № 001 від 22.12.2018 був розглянутий 13 лютого 2026 року на 64-ій позачерговій сесії Новгород-Сіверської міської ради VIII скликання. Рішення не було прийняте (не проголосувала відповідна кількість депутатів міської ради для його прийняття).

Адвокат Демчук Євген Вікторович в інтересах ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» звернувся із адвокатським запитом вих. № 1 від 03.03.2026 року до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області з метою отримання наступних належним чином завірених документів: порядок денний засідання постійної комісії Новгород-Сіверської міської ради з питань земельних відносин та екології від 12 лютого 2026 року; поіменне голосування розглянутих проєктів рішень депутатами Новгород-Сіверської міської ради VШ скликання на засіданні постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та екології від 12 лютого 2026 року; проєкт рішення № 27 Новгород-Сіверської міської ради VШ скликання про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ «Гетьманське»; перелік та результати голосування розглянутих проєктів рішень депутатами Новгород-Сіверської міської ради на пленарному засіданні 64 позачерговій сесії VШ скликання від 13 лютого 2026 року та результати поіменного голосування розглянутих рішень депутатами Новгород-Сіверської міської ради на засіданні 64 позачергової сесії VШ скликання від 13 лютого 2026 року.

Відповідно до листа № 04-20/762 від 10.03.2026 року Новгород-Сіверською міською радою надано належним чином завірені відповідні копії документів.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та екології Новгород-Сіверської міської ради від 12 лютого 2026 року було розглянуто питання про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ».

Згідно поіменного голосування розглянутих проєктів рішень депутатами Новгород- Сіверської міської ради VIII скликання на засіданні постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та екології від 12 лютого 2026 року «за» передачу в оренду земельних ділянок ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» проголосувало 6 осіб з 9.

Створено проєкт рішення № 27 64 позачергової сесії VIII скликання Новгород- Сіверської міської ради Чернігівської області «Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» шістнадцяти земельних ділянок з кадастровими номерами № 7423688100:07:000:0009, площа ріллі 2,5130 га.; № 7423688100:07:000:0007, площа ріллі 2,5129 га.; № 7423688100:07:000:0301, площа ріллі 1,4783 га; № 7423688100:07:000:0166, площа ріллі 2,5248 га.; № 7423688100:07:000:0278, площа ріллі 3,4931 га; № 7423688100:07:000:0228, площа ріллі 2,5122 га.; № 7423688100:07:000:0116, площа ріллі 2,8923 га.; № 7423688100:07:000:0233, площа ріллі 1,4782 га.; № 7423688100:07:000:0299, площа ріллі 1,4783 га; № 7423688100:07:000:0060, площа ріллі 2,5132 га.; № 7423688100:07:000:0017, площа ріллі 2,5133 га.; № 7423688100:07:000:0103, площа ріллі 2,5129 га; № 7423688100:07:000:0045, площа ріллі 2,5865 га.; № 7423688100:07:000:0146, площа ріллі 2,5126 га.; № 7423688100:07:000:0145, площа ріллі 2,5150 га.; № 7423688100:07:000:0254, площа ріллі 2,5129 га з орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки земельних дялянок.

За результатами поіменного голосування розглянутих рішень депутатами Новгород- Сіверської міської ради на засіданні 64 позачергової сесії VIII скликання від 13 лютого 2026 року «Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» з присутніх 17 депутатів (депутати + міський голова), відсутні - 10 (депутати), проти проголосувало 11 депутатів, 6 депутатів утрималося. Рішення не прийняте.

В матеріалах справи наявні платіжні інструкції ТОВ «Гетьманське» про сплату за оренду землі, зокрема платіжна інструкція № 510 від 21.12.2029 на суму 24 958,38 грн за листопад 2019 року; платіжна інструкція № 430 від 27.02.2020 року на суму 6 424,50 грн за січень 2020 року; платіжна інструкція № 10298 від 26.03.2020 року на суму 6 424,50 грн за лютий 2020 року; платіжна інструкція № 11748 від 28.05.2020 року на суму 12 981,04 грн за квітень 2020 року; платіжна інструкція № 12774 від 26.06.2020 року на суму 15 884,47 грн за травень 2020 року; платіжна інструкція № 13778 від 29.07.2020 на суму 15884,47 за червень 2020 року; платіжна інструкція № 146672 від 28.08.2020 на суму 15884,47 грн за липень 2020 року; платіжна інструкція № 148207491 від 28.09.2020 на суму 15884,47 грн за серпень 2020 року; платіжна інструкція № 1482077317 від 29.10.2020 на суму 15884,47 грн за вересень 2020 року; платіжна інструкція № 1482079400 від 27.11.2020 на суму 21 188,29 грн за жовтень 2020 року; платіжна інструкція № 1482081248 від 28.12.2020 на суму 23 033,12 грн за листопад 2020 року; платіжна інструкція № 1916 від 25.02.2021 на суму 150 310,04 грн за січень 2021 року; платіжна інструкція № 3165 від 29.03.2021 на суму 56 967,70 грн за лютий 2021 року; платіжна інструкція № 3164 від 29.03.2021 на суму 93 342,34 грн за лютий 2021 року; платіжна інструкція № 4135 від 28.04.2021 на суму 93 342,34 грн за березень 2021 року; платіжна інструкція № 4136 від 28.04.2021 на суму 56 967,70 грн за березень 2021 року; платіжна інструкція № 5688 від 27.05.2021 на суму 56 967,70 грн за квітень 2021 року; платіжна інструкція № 5687 від 27.05.2021 на суму 93 342,34 грн за квітень 2021 року; платіжна інструкція № 7020 від 25.06.2021 на суму 93 342,34 грн за травень 2021 року; платіжна інструкція № 7021 від 25.06.2021 на суму 56 967,7 грн за травень 2021 року; платіжна інструкція № 8581від 28.07.2021 на суму 56 967,70 грн за червень 2021 року; платіжна інструкція № 8580 від 28.07.2021 на суму 93 342,34 грн за червень 2021 року; платіжна інструкція № 9691 від 28.08.2021 на суму 56 967,70 грн за липень 2021 року; платіжна інструкція № 9690 від 28.08.2021 на суму 93 342,34 грн за липень 2021 року; платіжна інструкція № 10898 від 29.09.2021 на суму 56 967,70 грн за серпень 2021 року; платіжна інструкція № 10897 від 29.09.2021 на суму 93 342,34 грн за серпень 2021 року; платіжна інструкція № 11733 від 27.10.2021 на суму 56 967,70 грн за вересень 2021 року; платіжна інструкція № 11732 від 27.10.2021 на суму 93 342,34 грн за вересень 2021 року; платіжна інструкція № 12842 від 26.11.2021 на суму 56 967,70 грн за жовтень 2021 року; платіжна інструкція № 12841 від 26.11.2021 на суму 93 342,34 грн за жовтень 2021 року; платіжна інструкція № 14021 від 23.12.2021 на суму 56 967,70 грн за листопад 2021 року; платіжна інструкція № 14020 від 23.12.2021 на суму 93 342,34 грн за листопад 2021 року; платіжна інструкція № 611 від 27.01.2022 на суму 93 342, 36 грн за грудень 2021 року; платіжна інструкція № 612 від 27.01.2022 на суму 56 967,70 грн за грудень 2021 року; платіжна інструкція № 2356 від 28.02.2022 на суму 51 231,37 грн за січень 2022 року; платіжна інструкція № 2355 від 28.02.2022 на суму 93 342,36 грн за січень 2022 року; платіжна інструкція № 4832 від 20.07.2022 на суму 593 294,96 грн за лютий-травень 2022 року; платіжна інструкція № 9441 від 17.11.2022 на суму 577 616,02 грн за червень-вересень 2022 року; платіжна інструкція № 10064 від 25.11.2022 на суму 145 573,74 грн за жовтень 2022 року; платіжна інструкція № 11019 від 27.12.2022 на суму 144 573,74 грн за листопад 2022 року; платіжна інструкція № 685 від 30.01.2023 на суму 144 583,74 грн за грудень 2022 року; платіжна інструкція № 1537 від 28.02.2023 на суму 142 902,20 грн за січень 2023 року; платіжна інструкція № 2510 від 30.03.2023 на суму 142 902,20 грн за лютий 2023 року; платіжна інструкція № 3104 від 26.03.2023 на суму 142 902,20 грн за березень 2023 року; платіжна інструкція № 4745 від 30.05.2023 на суму 142 902,20 грн за квітень 2023 року; платіжна інструкція № 6220 від 29.06.2023 на суму 142 902,20 грн за травень 2023 року; платіжна інструкція № 6758 від 27.07.2023 на суму 142 902,20 грн за червень 2023 року; платіжна інструкція № 7487 від 29.08.2023 на суму 142 902,20 грн за липень 2023 року; платіжна інструкція № 8725 від 28.09.2023 на суму 141 974,37 грн за серпень 2023 року; платіжна інструкція № 10041 від 27.10.2023 на суму 142 902,20 грн за вересень 2023 року; платіжна інструкція № 11355 від 29.11.2023 на суму 142 902,20 грн за жовтень 2023 року; платіжна інструкція № 12368 від 26.12.2023 на суму 142 902,20 грн за листопад 2023 року; платіжна інструкція № 687 від 29.01.2024 на суму 142 902,20 грн за грудень 2023 року; платіжна інструкція № 2238 від 28.02.2024 на суму 148 824,72 грн за січень 2024 року.

Як зазначає позивач, а відповідач не заперечив, Орендар добросовісно виконував свої обов`язки, своєчасно сплачував орендну плату.

Додатково позивач просить врахувати, що Законом України № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» звільнено від плати за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Також відповідно до абз. 1-2 п. 69.14. Перехідних положень Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Новгород-Сіверська міська територіальна громада, в межах якої розташовані земельні ділянки, була віднесена до території можливих бойових дій з 22.06.2022 року, тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022 року по 03.04.2022 рік.

Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Новгород-Сіверська міська територіальна громада в межах якої розташовані земельні ділянки, була віднесена до території можливих бойових дій з 22.06.2022 року по 30.11.2024 року та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 01.12.2024 року, тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 24.02.2022 року по 03.04.2022 рік.

Як зазначає позивач, оскільки ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» у відповідності до абз. 5 п. п. 69.14. Перехідних положень Податкового кодексу України подало уточнюючу податкову декларацію за період з березня по грудень 2022 року, тому виникла переплата та дана орендна плата була зарахована за період лютий-листопад 2024 року.

З 01.12.2024 року ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» звільнено від сплати податків на землю та сплати орендної платні.

На підтвердження відсутності заборгованості зі сплати орендної платні позивачем надано Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справляння яких покладено на ДПС, в розрізі платежів № 0013969554 від 24.03.2026 року, відповідно до якого податковий борг/заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджетку 180010600) станом на 24.03.2026 відсутні.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Предметом цього спору є вимоги про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі № 001 від 22.12.2018.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 вказаного закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини 8 цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини 11 цієї статті визначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правило продовження орендних правовідносин: За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну єдину процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер має назву "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" та стосується лише переважного права орендаря (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в попередній редакції). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33) у відповідності до статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" у новій редакції тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно із частиною 2 статті 126-1 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого письмовий правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України «Про оренду землі», базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 №340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 Перехідних положень Закону України № 161-XIV, та поняття "поновлення договору оренди", яке містилося в Законі України № 161-XIV (в редакції, чинній до 15.07.2020), є змістовно різними, оскільки з 16.07.2020 законодавець чітко розмежував два механізми, надані сторонам договору оренди для продовження орендних відносин:

1) реалізація переважного права на укладення нового договору оренди землі, який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33, та

2) реалізація права на поновлення договору оренди землі, який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України.

Положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця.

Як наслідок, до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Подібні висновки щодо застосування приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» у сукупності з положеннями Розділу ІХ Перехідні положення до Закону України «Про оренду землі» викладені в постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №924/368/25, від 10.03.2026 у справі №904/3765/24, від 28.01.2026 у справі №918/614/25, від 13.01.2026 у справі №914/3222/24, від 03.12.2025 у справі №910/10665/24, від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 09.04.2024 у справі №902/453/23 й враховуються судом під час розгляду даної справи з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення статті 33 Закону України № 161-XIV (в редакції, чинній з 16.07.2020), а не в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 22.12.2018, тобто в редакції, чинній на момент звернення орендаря до орендодавця з пропозицією про укладення договору на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря.

Аналогічні загальні правові висновки викладено в пунктах 6.25, 6.26 постанови судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 06.11.2024 у справі № 927/1237/23.

Згідно з положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час звернення орендаря до орендодавця з пропозицією продовжити дію договору оренди землі), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

Аналіз частини 1 статті 33 Закону України № 161-XIV (в редакції, чинній з 16.07.2020) дає підстави вважати, що орендар, який належним чином виконував договір оренди, має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Тобто очевидним є те, що мова тут не йде про поновлення чи пролонгацію попереднього договору, а йдеться саме про укладення нового договору на нових умовах.

Однак у цій справі відповідна позовна вимога позивачем не заявлялася.

У такий спосіб нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, при цьому укладення нового договору відповідно до цієї статті здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині 6 цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 Земельного кодексу України.

У даній справі судом установлено, що спірний Договір оренди землі був укладений строком на 7 (сім) років, тобто його дія закінчувалась 22.12.2025 або з моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або з набранням законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

За змістом п. 3.3 Договору після закінчення строку дії Договору Орендар за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору.

Відомості про порушення Позивачем умов Договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні, зокрема, Відповідач про такі порушення не зазначав, доказів наявності у ТОВ "Гетьманське" заборгованості зі сплати орендної плати матеріали справи не містять, як і будь-яких претензій щодо порядку використання орендованих земельних ділянок.

Позивач як користувач земельних ділянок з метою реалізації свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк звернувся до Відповідача із листом-повідомленням № 203 від 27.10.2025, про що свідчить лист Новгород-Сіверської міської ради від 16.02.2026 № 04-20/536 «Про розгляд заяв», в якому міськрада в реквізитах зазначеного листа вказала, що відповідь надає на лист «№ 203 від 27.10.2025», у зв`язку з чим суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти факту отримання такого листа.

До листа-повідомлення Позивач додав проєкт додаткової угоди про продовження дії Договору оренди землі № 001 від 22.12.2018 та Договір від 22.12.2018.

Як зазначає позивач, з посиланням на відеозапис засідання 64 позачергової сесії Новгород-Сіверської міської ради 8 скликання (13.02.2026) в YouTube за посиланням https://www.youtube.com/watch? v=5vxQyj3IiMc (проміжок часу з 36:10 до 38:46 год.) під час обговорення наголошувалося, що земельні ресурси є стратегічним активом громади. Земля має залишатися в першу чергу для мешканців громади та місцевих фермерів, які працюють на території громади, створюють робочі місця та забезпечують надходження до бюджету.

За результатом розгляду спору суд установив, що Новгород-Сіверська міська рада листом № 04-20/536 від 16.02.2026 року «Про розгляд заяв» повідомила ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» про те, що лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди № 001 від 22.12.2018 був розглянутий 13 лютого 2026 року на 64-ій позачерговій сесії Новгород-Сіверської міської ради VIII скликання. Рішення не було прийняте (не проголосувала відповідна кількість депутатів міської ради для його прийняття).

Листом № 04-20/762 від 10.03.2026 Відповідачем на адвокатський запит №1 від 03.03.2026 Позивачу надано відповідні копії документів.

З наведеного слідує, що фактично Відповідач процедуру узгодження істотнх умов нового договору з відповідачем не провів, проєкт додаткової угоди розглядав, проте жодних заперечень щодо умов Додаткової угоди не висловив і погодження на передачу в оренду земельних ділянок не надав, зазначивши лише про те, що лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди № 001 від 22.12.2018 був розглянутий 13 лютого 2026 року на 64-ій позачерговій сесії Новгород-Сіверської міської ради VIII скликання; Рішення не було прийняте.

При цьому, враховуючи положення п. 1.1 Договору та частин 3-5 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899-IV (зі змінами), з огляду на правовий режим земельних ділянок, які є об`єктом оренди у спірних правовідносинах, вони не є землями державної чи комунальної власності до спливу встановлених Законом № 899-IV строків реалізації особами своїх прав на земельні частки (паї). Проте саме органи місцевого самоврядування мають право тимчасово розпоряджатися землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності на них (а з 2028 року, у випадку відмови суб`єктів права колективної власності від права колективної власності на землю, звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним), а відтак Відповідач наділений повноваженнями орендаря у спірних правовідносинах.

Суд зауважує, що в даних правовідносинах необхідно враховувати під час розгляду таких спорів презумпцію добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Суд наголошує, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 квітня 2020 року у справі №320/5724/17.

При цьому, реалізація переважного права на укладення нового договору оренди в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" входить до змісту правовідносин щодо права користування нерозподіленими/невитребуваними земельними ділянками (паями).

Разом з тим суд зазначає, що поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем при укладенні договору на новий строк у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом.

В п. 32 постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19 викладено такий висновок: "32. Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб".

Порушенням переважного права орендаря буде також укладення договору з новим орендарем на умовах, які були б прийнятними для попереднього орендаря.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря полягає в тому, що: - власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; - орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

За встановленими матеріалами справи обставинами договорів оренди землі з новими орендарями Новгород-Сіверська міська рада не укладала та земельних торгів з продажу права оренди орендованих позивачем земельних ділянок не проводила. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19 та у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити запропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, наданої орендарем.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, Верховний Суд в постанові від 21.09.2022 у справі 926/2720/21 зробив висновок щодо алгоритму вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін Договору, зокрема зазначивши таке: якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону (п. 5.12 постанови).

Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Така правова позиція є усталеною та міститься, зокрема але не виключно, у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23.

Як свідчать матеріали справи та установлено судом, на підтвердження обставини звернення до Новгород-Сіверської міської ради щодо продовження орендних відносин, ТОВ «Гетьманське» надало лист-повідомлення № 203 від 27.10.2025 про намір продовжити дію Договору оренди землі № 001 від 22.12.2018 року з поміткою під текстом першого аркуша листа-повідомлення «підпис Л.Чен 28.10.2025».

У матеріалах справи також наявний запропонований позивачем проєкт додаткової угоди, який містить положення щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. Разом з тим, позивачем у тексті додаткової угоди також запропоновано внести зміни у пункти 2.1, 4.1, 5.6 договору.

У постанові від 29.01.2025, передаючи справу № 916/538/24 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у контексті доводів позивача щодо належного направлення повідомлення про намір реалізації права на укладення договору оренди землі на новий строк, вказав на те, що чинним законодавством, виходячи з аналізу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", не визначено спосіб повідомлення про це орендодавця. Зокрема такими способами можуть бути: подання повідомлення безпосередньо орендодавцю, надсилання його засобами поштового зв`язку, кур`єрською доставкою тощо.

В контексті наведеного суд критично оцінює помітку під текстом першого аркуша листа-повідомлення «підпис Л.Чен 28.10.2025» в якості відмітки про отримання листа-повідомлення Новгород-Сіверською міською радою, з огляду на неможливість: ідентифікувати особу, чиї підпис і прізвище з ініціалом містяться на листі; посаду цієї особи; який факт (обставину отримання, погодження тощо) підтверджує вчинений напис, враховуючи відсутність штампу, який би свідчив про надходження листа до міськради, чи вхідного реєстраційного номера.

Єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності встановлюють Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 (далі Правила №1000/5), які згідно з їх пунктом 1 є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

За змістом пунктів 2, 5, 7 розділу 2 Правил №1000/5 усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства (експедиції). Факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.

Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ (абз. 2 п. 1 розділу 3 Правил № 1000/2).

В установах може застосовуватись одна з трьох форм реєстрації документів - журнальна, карткова та автоматизована (з використанням спеціальних комп`ютерних програм) (п. 7 розділу 3 Правил № 1000/2).

Суд зауважує, що орендар, реалізовуючи обов`язок з повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди разом із проектом додаткової угоди (за частиною другою, частиною третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі") також повинен усвідомлювати необхідність документального підтвердження виконання такого обов`язку.

Виходячи з принципу добросовісності поведінки сторін орендних правовідносин, відтвореного у положеннях статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомлення про намір скористатися переважним правом повинно бути реалізовано у спосіб, який передбачав би можливість документального підтвердження його своєчасного надсилання (вручення) та отримання орендодавцем.

При цьому лист Новгород-Сіверської міської ради від 16.02.2026 № 04-20/536 «Про розгляд заяв», в якому міськрада в реквізитах листа вказала, що відповідь надає на лист «№ 203 від 27.10.2025» не свідчить про отримання листа-повідомлення Позивача Радою ані 28.10.2025, ані в будь-який інший строк.

Доказів того, що ТОВ «Гетьманське» в період з 27.10.2025 по 16.02.2026 вживало заходів, щоб дізнатися про стан розгляду листа-повідомлення № 203 від 27.10.2025 матеріали справи не містять.

Клопотань про витребування доказів протягом розгляду справи Позивач не заявляв.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13, ч. 2 ст. 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зазначає, що з`ясування фактичних обставин справи здійснюється судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Серед основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ГПК України є принцип змагальності сторін. Суди мають застосовувати категорії стандартів доказування, зокрема, стандарт змагальності сторін, передбачений статтею 13 ГПК України, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони, отже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази). При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання ним, як ініціатором продовження договірних відносин, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та договором оренди процедури реалізації переважного права на поновлення договору в частині строку звернення до орендодавця з повідомленням про намір продовжити дію Договору оренди, а саме в строк до 22.11.2025, що, в свою чергу, не зумовлює виникнення у Відповідача обов`язку розглянути в місячний строк звернення орендаря.

Наслідком вказаного є втрата переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, адже недотримання орендарем встановленого Договором строку для повідомлення орендодавця про свій намір нівелює переважне право орендаря на поновлення орендних відносин.

В контексті наведеного, надаючи оцінку змісту запропонованої позивачем додаткової угоди до Договору оренди землі № 001 від 22.12.2028, укладеного між Новгород-Сіверською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» в редакції, запропонованій позивачем, суд вважає за необхідне зазначити таке.

З проєкту Додаткової угоди до Договору вбачається, що Позивачем змінені істотні умови Договору в редакції від 22.12.2018 року, зокрема, предмет Договору: кількість земельних ділянок, які обумовлені Договором як об`єкт оренди, зменшено з 21-ї до 17-ти (а в позовних вимогах скорочено до 16-ти); розмір орендної плати збільшено з 8% до 12% нормативної грошової оцінки землі; доповнено розділ 3 Договору пунктом 3.1. про те, що «даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо непоновлення цього Договору Сторони не мають та ними не направлялись» та розділ 5 Договору про те, що «інші положення Договору оренди залишаються без змін».

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Вказаній нормі кореспондує ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд дослідив умови Договору та проєкту Додаткової угоди, зміст котрого Позивач за рішенням суду хоче визнати укладеним, та зауважує, що Позивачем фактично запропоновано «поновити» Договір оренди землі від 22.12.2018 до 22.12.2032 року. При цьому, така умова як строк дії договору, так само як і предмет договору, зокрема перелік земельних ділянок, які є об`єктом оренди, обумовлені в п. 2.1. Договору (кількість яких зменшена в п. 1.1. Додаткової угоди) та розмір орендної плати, відноситься саме до істотних умов Договору, котрі в силу дії статті 638 Цивільного кодексу України підлягають узгодженню саме сторонами такого договору, як і укладення самого Договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 914/1025/24 саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови оренди, а за відсутності рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві. Без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення нового договору оренди землі на змінених умовах.

Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 915/2586/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Виходячи із системного аналізу положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови або зволікання орендодавця з укладенням такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження.

Також орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти договір оренди землі, якщо до цього сторонами були фактично погоджені істотні умови такого договору. Так само орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди в разі порушення переважного права орендаря, який запропонував рівні умови з визначеним орендодавцем переможцем земельних торгів.

Натомість в будь-якому разі навіть визнання судом незаконним рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди землі не може означати досягнення між орендарем та орендодавцем згоди щодо істотних умов такого договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Як вже зазначав суд, норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Стаття 33 Закону в редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначає наслідком недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що згоду на укладення договору оренди на змінених умовах відповідач не надавав.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", базується на встановленому законом переважному праві орендаря та надає сторонам (а не одній зі сторін) при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору за згодою сторін, а реалізація процедури укладення договору оренди землі на новий строк є наслідком наявності у орендаря переважного права.

Суд, діючи в правовому полі статті 33 Закону України "Про оренду землі", статі 638 Цивільного кодексу України не має права втручатися та замінювати своїм рішенням згоду та договірний процес сторін договору, а відтак не має права на встановлення договірних умов чи зміну істотних умов своїм рішенням, зокрема, й у разі недоведеності порушення переважного права орендаря.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу. Поряд з цим відповідач не подав до суду доказів на доведення власної процесуальної позиції у даному спорі.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його переважного права на укладення договору оренди на новий строк та наявності підстав для визнання додаткової угоди укладеною на умовах, запропонованих Позивачем, а відтак заявлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гетьманське про визнання укладеною між Новгород-Сіверською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 001 від 22.12.2018 в редакції, запропонованій позивачем не підлягають задоволенню з мотивів, викладених у цьому рішенні.

Щодо забезпечення позову.

За встановленими у даній справі обставинами, ТОВ «Гетьманське» 01.04.2026 звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову до його подачі у справі № 927/306/26.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі № 927/306/26 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Гетьманське» про забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/306/26 від 03.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Гетьманське» задоволено; ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі № 927/306/26 скасовано та прийнято нове рішення, яким постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про забезпечення позову задовольнити та вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити Новгород-Сіверській міській раді Чернігівської області, Виконавчому комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, а також іншим фізичним та юридичним особам, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду земельних ділянок, розташованих у Чернігівській області Новгород-Сіверського району, на території Печенюгівської сільської ради (за межами населених пунктів) із наступними кадастровими номерами та розмірами: 1) 7423688100:07:000:0301, площа ріллі 1,4783 га; 2) 7423688100:07:000:0166, площа ріллі 2,5248 га; 3) 7423688100:07:000:0278, площа ріллі 3,4931 га; 4) 7423688100:07:000:0228. площа ріллі 2,5122 га; 5) 7423688100:07:000:0116, площа ріллі 2,8923 га; 6) 7423688100:07:000:0007, площа ріллі 2,5129 га; 7) 7423688100:07:000:0233, площа ріллі 1,4782 га; 8) 7423688100:07:000:0299, площа ріллі 1,4783 га; 9) 7423688100:07:000:0060, площа ріллі 2,5132 га; 10) 7423688100:07:000:0017. площа ріллі 2,5133 га; 11) 7423688100:07:000:0103. площа ріллі 2,5129 га; 12) 7423688100:07:000:0045, площа ріллі 2,5865 га; 13) 7423688100:07:000:0146, площа ріллі 2,5126 га; 14) 7423688100:07:000:0009, площа ріллі 2,5130 га; 15) 7423688100:07:000:0145, площа ріллі 2,5150 га; 16) 7423688100:07:000:0254, площа ріллі 2,5129 га;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно земельних ділянок, розташованих у Чернігівській області Новгород-Сіверського району, на території Печенюгівської сільської ради (за межами населених пунктів) із наступними кадастровими номерами та розмірами: 1) 7423688100:07:000:0301, площа ріллі 1,4783 га; 2) 7423688100:07:000:0166, площа ріллі 2,5248 га; 3) 7423688100:07:000:0278, площа ріллі 3,4931 га; 4) 7423688100:07:000:0228. площа ріллі 2,5122 га; 5) 7423688100:07:000:0116, площа ріллі 2,8923 га; 6) 7423688100:07:000:0007, площа ріллі 2,5129 га; 7) 7423688100:07:000:0233, площа ріллі 1,4782 га; 8) 7423688100:07:000:0299, площа ріллі 1,4783 га; 9) 7423688100:07:000:0060, площа ріллі 2,5132 га; 10) 7423688100:07:000:0017. площа ріллі 2,5133 га; 11) 7423688100:07:000:0103. площа ріллі 2,5129 га; 12) 7423688100:07:000:0045, площа ріллі 2,5865 га; 13) 7423688100:07:000:0146, площа ріллі 2,5126 га; 14) 7423688100:07:000:0009, площа ріллі 2,5130 га; 15) 7423688100:07:000:0145, площа ріллі 2,5150 га; 16) 7423688100:07:000:0254, площа ріллі 2,5129 га.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Наведені приписи статті прямо передбачають імперативний обов`язок суду скасувати заходи забезпечення позову у разі повної відмови у задоволенні позову.

Отже, з огляду на відмову в задоволенні позову, у суду відповідно до норм чинного законодавства відсутні правові підстави для подальшого збереження заходів забезпечення позову, вжитих постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/306/26 від 03.06.2026, а відтак такі заходи забезпечення позову підлягають скасуванню в повній мірі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати зі сплати судового збору, в тому числі і за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 927/306/26, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Скасувати вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/306/26 від 03.06.2026 заходи забезпечення позову в повній мірі.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 20.08.2026.

Суддя Т.О.Новик