Рішення № 139112310, 27.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2030/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Титан" (64107, Харківської області, м. Златопіль, вул. Дорожня, б. 2А; ідент. код 25471663)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, 10; ідент. код 30150670)

про стягнення 2 505 600,20 грн

за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ПП "Титан") 05.06.2026 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача (ТОВ "Терра") заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 290725 від 29.07.2025 у розмірі 2505600,20 грн., з яких: 1728000,20 грн основного боргу, 777600,00 грн пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, а саме здійснення оплати за товар не у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2016 р. прийнято позовну заяву ПП "Титан" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2030/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання у справі призначено на 02 липня 2026 року о 13:00.

24.06.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позов (вх.№ 15361), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Титан" у частині стягнення пені у заявленому розмірі 777 600,00 грн як нарахованої за ставкою, не передбаченою Договором (ч. 1 ст. 547 ЦК України; постанова КГС ВС у справі № 908/1501/18), альтернативно просить у разі визнання судом підстав для нарахування пені зменшити її розмір на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням обставин, наведених у Розділах IIIIV. Одночасно відповідач, просить, у разі задоволення позовних вимог щодо основного боргу, надати розстрочення виконання рішення строком на 5 (п`ять) місяців рівними щомісячними частками відповідно до ст. 331 ГПК України.

В свою чергу, позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. 15999 від 01.07.2026), відповідно до якої просить відмовити у задоволенні клопотань ТОВ "ТЕРРА", викладених ним у відзиві та стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю борг за Договором № 290725 від 29.07.2025 р., в сумі 1 728 000, 20 грн, пені 777600, 00 грн та 37584, 00 грн судових витрат. В обґрунтування свої позиції щодо нарахування пені позивач наголошує, що розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Одночасно позивач наголошує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище підприємства не є об`єктивними підставами для зменшення позовних вимог, оскільки ПП "ТИТАН" знаходилось на території однієї територіальної одиниці і також здійснює свою діяльність в умовах безпосередньої близькості до зони бойових дій, що істотно впливає на господарську діяльність підприємства. Тим паче, що заборгованість виникла з моменту першої поставки товару за рахунком-фактурою № 23 від 11.08.2025 зростала з подальшими поставками, ще до прильоту БПЛА на територію відповідача.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 23 липня 2026 року о 13:00 год.

В судовому засіданні 23.07.2025 судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свою правову позицію щодо спірних правовідносин. У судовому засіданні 23.07.2025, після стадії судових дебатів, суд, керуючись ст. 219, 234 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та постановив про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 922/2030/26, визначивши дату судового засідання 27 липня 2026 року о 10:45 год.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 27.07.2026 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду по даній справі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, врахувавши пояснення позивача та відповідача, суд встановив наступне.

29.07.2025 між Приватним підприємством "Титан" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 290725 (договір № 290725), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: пшениця ярова (надалі іменується продукція).

Відповідно до розділу 2 договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови". Якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 2%; зернові домішки не більше 5%; натура зерна складає 730г/л; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг. Зараження шкідниками не дозволена.

Відповідно до п. 3.1. договорів вартість продукції становить 12,50 грн за 1 кг з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.2 договорів, кількість відповідної партії продукції зазначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.4 договорів передбачено порядок оплати Продукції, а саме:

- 86 % від суми відповідної партії продукції протягом робочого дня з моменту отримання її відповідачем;

- 14 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Відповідно до п. 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

У п. 5.1. договору сторонами передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору № 290725 від 29.07.2025 позивачем передано у власність відповідачу продукцію у загальній кількості 346215,00 кг на загальну суму 4327687,77 грн, що підтверджується: видатковими накладними № 19 від 11.08.2025, № 20 від 11.09.2025№ 6 від 24.02.2026; товарно-транспортними накладними до перелічених видаткових накладних; податковими накладними: № 24 від 11.08.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН від 15.08.2025, № 25 від 11.09.2025 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН від 19.09.2025, № 6 від 24.02.2026 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН від 17.03.202615.08.2025 (а.с. 25-56).

В свою чергу відповідачем за отриманий за договором товар було сплачено 2599687,57 грн у наступному порядку: 12.08.2025 р. перераховано 500 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 516, 26.08.2025 р. перераховано 200 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 619, 10.09.2025 р. перераховано 200 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 731, 23.09.2025 р. перераховано 150 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 5713, 26.09.2025 р. перераховано 400 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 927, 02.10.2025 р. - 200 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 5779, 16.10.2025 р. перераховано 100 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 745, 24.10.2025 р. перераховано 140 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 761, 24.10.2025 р. перераховано 9687,57 грн згідно платіжної інструкції № 762, 10.11.2025 р. перераховано 300000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1236, 30.12.2025 р. перераховано 75000,00 грн згідно платіжної інструкції № 186, 30.12.2025 р. перераховано 225000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1664, 02.02.2025 р. перераховано 100 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 1002.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до відповідача із Претензійним листом від 18.05.2026, в якій вимагав сплатити прострочену заборгованість за Договорами.

Однак, станом на момент подання позовної заяви відповідач вищезазначені вимоги не виконав, що зумовило необхідність звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав та майнових інтересів.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано на суми заборгованості пеню в межах 6 місяців в сумі 777600, 00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами порядок розрахунків за договорами визначено у п. 3.4. яким унормовано, що оплата за продукцію здійснюється з наступним чином: 86 % від суми відповідної партії продукції оплачується протягом робочого дня з моменту отримання її відповідачем; 14 % від суми відповідної партії продукції після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою Продукції (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Доказів своєчасного здійснення покупцем всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 3.4 договору до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати товару у строки визначені сторонами у договорах, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 1728000,00 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у загальному розмірі 1728000,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно частини статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із договору, у ньому відсутня умова про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені.

В абзаці 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» звертається увага, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, наприклад, статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З наведеного випливає, що Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань» не є спеціальним актом, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню. Вказаним законом встановлено лише обмеження щодо розміру нарахування пені в договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю укладених між сторонами письмових правочинів про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов`язання у правовідносинах та її розмір, що склалися між сторонами, в задоволені вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 164 від 03.06.2026 р. на суму 25920,00 грн та платіжною інструкцією № 166 від 04.06.2026 на суму 11664,00 грн..

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 25920,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення/розтрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Звертаючись із проханням про розстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначав, що не заперечуючи обов`язку погасити визнану суму, Відповідач на підставі ст. 239 та ст. 331 ГПК України просить у разі задоволення позову надати розстрочення виконання рішення в частині основного боргу строком на 5 (п`ять) місяців рівними щомісячними частками за рахунок поточних надходжень від діяльності та очікуваного стягнення заблокованої дебіторської заборгованості.

Відповідач зауважував, що ТОВ «ТЕРРА» має статус критично важливого підприємства (Наказ Міністерства економіки і сільського господарства № 1985 від 06.02.2026) та є одним із ключових переробних підприємств регіону; збереження його діяльності становить суспільний інтерес. Значення Відповідача для територіальної громади підтверджується офіційним листом-підтримкою Златопільської міської ради Харківської області № 01-20/1116 від 20.03.2026, в якому орган місцевого самоврядування засвідчує, що ТОВ «ТЕРРА» є одним із ключових, фактично бюджетоутворюючих підприємств громади, його сумлінну податкову історію, а труднощі з платоспроможністю прямо кваліфікує як спричинені форс-мажорними обставинами воєнного часу, а не недобросовісною поведінкою, і просить застосувати підходи, спрямовані на збереження підприємства.

Суд погоджується, що заявником надані достатні докази на підтвердження існування виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення. Разом з тим, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, а тому розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин діяльність якого відбувається також в умовах воєнного стану та змушена витримувати відповідні виклики.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення/розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За наведених обставин, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, не подання відповідачем доказів того, що фінансовий стан його покращиться, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА" про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Шатернікова М.І. з 03.08.2026 до 12.08.2026 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а відтак повний текст рішення складено та її підписано суддею після виходу судді на роботу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ПП "Титан" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, 10; ідент. код 30150670) на користь Приватного підприємства "Титан" (61161, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 139 А; ідент. код 25471663) борг за Договором № 290725 від 29.07.2025 р. в сумі 1 728 000,20 грн та 25920,00 грн судових витрат.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили..

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "17" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков