Рішення № 139112019, 17.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/5043/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5043/25

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина ІР" (вул. Шевченка, № 1, с. Нова Калуга, Бериславський р-н, Херсонська обл., 74110, код ЄДРПОУ 42559019)

про стягнення 7 076 200,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору

30.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ТОВ "Родина ІР", в якій просить суд стягнути з відповідача 7 076 200,00 грн. дивідендів за 2021 рік, 2023-2024 роки та за І-ІІІ квартал 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є учасником ТОВ "Родина ІР", володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Родина ІР" та протягом всього періоду, коли вона є учасником, жодного разу не отримувала повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства щодо розподілу чистого прибутку та виплату дивідендів, з урахуванням чого з січня 2025 року неодноразово зверталась до товариства із заявами щодо надання інформації про діяльність товариства та про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Родина ІР" для прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам за 2018-2025 роки, проте директор товариства чинить їй значні перешкоди у реалізації її прав на отримання спірних коштів.

Аргументи учасників справи

2.1. Аргументи Позивача.

ОСОБА_1 просить задовольнити позов, вказуючи на те, що:

- жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що відсутність рішення про розподіл чистого прибутку та його спрямування на виплату дивідендів є наслідком відсутності підстав для стягнення учасником товариства дивідендів;

- в процесі діяльності товариства основною метою учасників є одержання прибутку у вигляді дивідендів;

- після створення товариства між нею та ТОВ "Родина ІР", з метою отримання прибутку, укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого товариство прийняло в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 335,0454 га, що знаходяться в її користуванні на підставі договорів оренди землі;

- директор товариства ОСОБА_2 розпоряджається чистим прибутком на власний розсуд, позбавляючи ОСОБА_1 права на отримання інформації та дивідендів;

- у постанові від 16.04.2025 по справі № 916/4059/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення дивідендів на користь одного з учасників за відсутності рішення загальних зборів;

- стягнення дивідендів не матиме для ТОВ "Родина ІР" негативних наслідків у вигляді неможливості сплати кредитних зобов`язань;

- ОСОБА_2 , отримуючи кошти від ТОВ "Родина ІР", перешкоджає у проведенні зборів, зловживаючи при цьому моїми правами, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості;

- зобов`язання провести загальні збори повторно не буде належним захистом прав позивача як учасника товариства, адже суд не вправі змусити ОСОБА_2 ані з`явитись на ці збори, ані належним чином голосувати та не створювати штучні перешкоди.

2.2. Аргументи відповідача.

ТОВ "Родина ІР" просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що:

- рішення про виплату дивідендів, їх розмір, порядок та строки приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений рішенням учасника (п.7.4 статуту ТОВ "Родина ІР");

- в період з 04.03.2021 (дата набуття позивачем статусу учасника ТОВ "Родина ІР") по лютий 2026 року загальними зборами учасників ТОВ "Родина ІР" не приймалися рішення щодо розподілу чистого прибутку ТОВ "Родина ІР" за 2021 - 2025 роки та спрямування його частини чистого прибутку на виплату дивідендів учасникам товариства, а, відтак, відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту товариства виплата дивідендів не є безумовним зобов`язанням товариства перед учасниками;

- відповідач має кредитні зобов`язання на підставі укладених з АТ "Державний ощадний банк України" кредитних договорів;

- позивачем неправильно обрано спосіб захисту у вигляді стягнення дивідендів, адже законом не закріплено право учасника товариства на отримання дивідендів (крім акціонерного товариства) без відповідного рішення загальних зборів учасників товариства.

- відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту ТОВ "Родина ІР" вирішення питання про виплату дивідендів учасникам товариства може здійснювати лише вищий орган управління товариством, а саме - загальні збори учасників ТОВ "Родина ІР";

- якщо закон передбачає прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи. Відповідно і суд не вправі втручатися у господарсько управлінську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством, зокрема не може приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства;

- по справі № 916/4059/23, на яку посилається позивач, рішення про виплату дивідендів учасникам були прийняті загальними зборами товариства, на відміну від даної справи, проте порушено порядок виплати дивідендів, який передбачено чинним законодавством;

- виплата дивідендів позивачу стане наслідком неплатоспроможності відповідача та неможливості виконання кредитних зобов`язань;

- на теперішній час в провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебувають справа № 650/1243/25 про розірвання договору суборенди земельних ділянок та справа № 650/1432/25 про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди та скасування державної реєстрації.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

18.12.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 4-83/25) про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина ІР" (далі - ТОВ "Родина ІР"), згідно якої просить суд накласти арешт на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ТОВ "Родина ІР" в межах суми, що не перевищує ціну позову, а саме 7 076 200,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 заява про забезпечення позову (вх. № 4-83/25) була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

22.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 по справі № 916/5043/25: заяву ОСОБА_1 (вх. № 4-83/25 від 18.12.2025) про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Родина ІР" у межах розміру позовних вимог на загальну суму 7 076 200,00 грн., а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ "Родина ІР", у межах розміру позовних вимог в сумі 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

30.12.2025 разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано до Господарського суду Одеської області письмове клопотання про витребування доказів (вх. № 41829/25), в якому просить витребувати в ТОВ "Родина ІР" фінансову звітність малого підприємства ТОВ "Родина ІР" за 2018-2024 роки та за І-ІІІ квартали 2025 року.

05.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/5043/25: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.01.2026 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 1387/25) про усунення недоліків позовної заяви, до якої не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте позивачка повторно просить звільнити її від сплати судового збору, а у разі незгоди суду із наявністю підстав для звільнення від сплати судового збору, зменшити його розмір до 5% реального доходу за 2024 рік, а саме до 11991,65 грн., або зменшити до іншого можливого розміру судового збору з урахуванням її реальних доходів, а також надати додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви та оплати судового збору.

16.01.2026 до господарського суду відповідач подав письмове клопотання (вх. № 2-50/26), в якому просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025, вказуючи, зокрема, на те, що ОСОБА_1 з метою нанесення шкоди ТОВ "Родина ІР" та директору ОСОБА_2 подає заяву про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовуючи несплатою дивідендів, які не були розподілені загальними зборами учасників.

19.01.2026 ОСОБА_1 подала до господарського суду письмові заперечення (вх. № 2020/26), в яких просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Родина ІР" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25.

20.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/5043/25: задоволено частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 1387/25 від 15.01.2025) про усунення недоліків позовної заяви; зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору до 42 457,20 грн.; встановлено строк для сплати судового збору до 30.01.2026; зобов`язано ОСОБА_1 надати докази на підтвердження сплати судового збору у встановленому судом розмірі в строк до 30.01.2026.

21.01.2026 ТОВ "Родина ІР" звернулось до Господарського суду Одеської області з додатковими поясненнями (вх. № 2333/26) до клопотання про скасування заходів забезпечення до подання позовної заяви.

21.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 по справі № 916/5043/25, відмовлено ТОВ "Родина ІР" в задоволенні клопотання (вх. № 2-50/26 від 16.01.2026) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25.

29.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовою заявою (вх. № 3498/26) про усунення недоліків позовної заяви.

02.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 5494/25 від 30.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5043/25. Постановлено справу № 916/5043/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 лютого 2026 року о 12:40 год.

06.02.2026 ТОВ "Родина ІР" звернулось до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 4441/26) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 як засновника та учасника ТОВ "Родина ІР".

18.02.2026 ТОВ "Родина ІР" подано до Господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву (вх. № 5907/26), в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

19.02.2026 ТОВ "Родина ІР" звернулось до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням про витребування доказів (вх. № 6046/26), згідно якого просить витребувати в ОСОБА_1 належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, серія та номер: 191, виданого 29.01.2026 приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Жолуденком Олександром Олександровичем, щодо придбання ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер: 6520983300:05:018:0002) площею 4,5098 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

19.02.2026 позивачем подано до Господарського суду Одеської області письмове клопотання (вх. № 6064/26), в якому просить суд про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

19.02.2026 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання на 10 березня 2026 року на 10:40 год.

24.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовими запереченнями (вх. № 6682/26) щодо клопотання ТОВ "Родина ІР" про витребування доказів, вказуючи на відсутність підстав для його задоволення.

26.02.2026 ОСОБА_1 подала до Господарського суду Одеської області відповідь на відзив (вх. № 7016/26).

09.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 8273/26) про розгляд справи без участі позивача та його представника. Крім того, позивач заперечує проти задоволення клопотань відповідача про витребування доказів та про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. ОСОБА_1 частково підтримує власне клопотання про витребування доказів, подане разом із позовною заявою, та просить витребувати в ТОВ "Родина ІР" фінансову звітність підприємства за І, ІІ, ІІІ квартали 2025 року.

10.03.2026 ТОВ "Родина ІР" звернулось до господарського суду з письмовими запереченнями на відповідь на відзив (вх. № 8445/26).

10.03.2026 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16 квітня 2026 року на 11:20 год.

26.03.2026 ТОВ "Родина ІР" подано до Господарського суду Одеської області письмове клопотання (вх. № 2-590/26), в якому просить скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 22.12.2026 по справі № 916/5043/25. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що накладення арешту на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ТОВ "Родина ІР" призвело до блокування господарської діяльності товариства.

26.03.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/5043/25 призначено розгляд клопотання ТОВ "Родина ІР" (вх. № 2-590/26 від 26.03.2026) про скасування заходів забезпечення позову на 27.03.2026 на 12:30 год.

27.03.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено ТОВ "Родина ІР" в задоволенні клопотання (вх. № 2-590/26 від 26.03.2026) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25.

14.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовими запереченнями (вх. № 12731/26) щодо доводів та тверджень, викладених ТОВ "Родина ІР" у запереченнях на відповідь на відзив від 09.03.2026, в яких додатково вказує на те, що до компетенції директора ТОВ "Родина ІР" не належить вирішення питання щодо напрямків використання чистого прибутку товариства на власний розсуд без рішення загальних зборів, що є грубим порушенням ОСОБА_2 статуту та корпоративного законодавства.

16.04.2026 ТОВ "Родина ІР" подано до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 13119/26), в яких вказує на те, що зауваження позивача щодо зловживання відповідачем та викривленням даних щодо фінансових результатів діяльності відповідача за 2025 рік є недоречними, а клопотання про витребування фінансової звітності від відповідача - таким, що не підлягає задоволенню.

16.04.2026 об 11:20 год. підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/5043/25, не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5043/25 призначено на 07 травня 2026 року о 12:20 год.

05.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з: письмовими запереченнями (вх. № 15469/26) щодо додаткових пояснень ТОВ "Родина ІР" від 15.04.2026, в яких вказує, зокрема, про те, що директор ТОВ "Родина ІР" намагається ухилитись від надання звітності задля зменшення можливої суми стягнення по даній справі; письмовою заявою (вх. № 15589/26) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/5043/25 частково задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 15589/26 від 05.05.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

07.05.2026 о 12:20 год. підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі № 916/5043/25, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

07.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/5043/25 призначено підготовче засідання на 28.05.2026 на 11:40 год.

25.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 17951/26) про долучення до матеріалів справи відповіді Головного управління статистики у Херсонській області від 18.05.2026 та фінансової звітності малого підприємства станом на 30.09.2025.

25.05.2026 ТОВ "Родина ІР" подано до Господарського суду Одеської області: письмову заяву (вх. 18083/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; письмове клопотання (вх. № 2-1032/26), в якому просить скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 22.12.2026 по справі № 916/5043/25. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що накладення арешту на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ТОВ "Родина ІР" призвело до блокування господарської діяльності товариства.

27.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області: призначено розгляд клопотання ТОВ "Родина ІР" (вх. № 2-1032/26) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/5043/25 на 01.06.2026 на 12:20 год; запропоновано позивачу надати письмові пояснення з приводу вказаного вище клопотання.

28.05.2026 в підготовчому засіданні протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області: залишено без розгляду письмове клопотання позивача (вх. № 41829/25 від 30.12.2025) про витребування доказів, оскільки витребувані документи вже надано та долучено до матеріалів справи; залишено без розгляду подану позивачем відповідь на відзив (вх. № 7016/26 від 26.02.2026) на підставі ч.8 ст.80 та ч.2 ст.118 ГПК України, так як всі докази подаються з першою заявою по суті спору; відмовлено в задоволенні клопотання (вх. № 8445/26 від 10.03.2026) про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки відсутнє клопотання в порядку ст.119 ГПК України про поновлення строку на подання додаткових доказів, та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив; залучено до матеріалів справи відповідь на відзив, а додаткові докази залишено без розгляду; залишено без розгляду подані позивачем заперечення на заперечення (вх. № 12731/31 від 14.04.2026); залишено без розгляду подані додаткові пояснення відповідача (вх. № 13119/26 від 16.04.2026; залишено без розгляду подані позивачем заперечення на додаткові пояснення відповідача (вх. № 15469/26 від 05.05.2026); залишено без розгляду клопотання (вх. № 17951/26 від 25.05.2026) про залучення документів до матеріалів справи; відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи до участі у справі (вх. № 4441/26 від 06.02.2026), оскільки рішення по даній справі не вплине на права ОСОБА_2 ; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.06.2026 до 10:00 год.

01.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 18884/26) про долучення до матеріалів справи відповіді Головного управління статистики у Херсонській області від 18.05.2026 та фінансової звітності малого підприємства станом на 30.09.2025. У вказаному клопотанні позивач просить поновити пропущений нею строк на подачу доказів.

01.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з письмовими запереченнями щодо клопотання ТОВ "Родина ІР" від 25.05.2026 про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 18896/26). Позивач наголошує, що відповідач посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

01.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області в задоволенні клопотання ТОВ "Родина ІР" (вх. № 2-1032/26 від 25.05.2026) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25, відмовлено.

08.06.2026 ТОВ "Родина ІР" звернулось до Господарського суду Одеської області з письмовим клопотанням (вх. № 19865/26) про долучення доказів та поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

09.06.2026 в підготовчому засіданні протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області: задоволено клопотання позивача (вх. № 18884/26 від 01.06.2026), поновлено строк на подання доказів та долучено докази до матеріалів справи; задоволено клопотання відповідача (вх. № 19865/26 від 08.06.2026), долучено докази до матеріалів справи та надано відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву до 19.06.2026; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (вх. № 6046/26 від 19.02.2026) про витребування доказів, оскільки витребуваний доказ не впливає на суть розгляду справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 23.06.2026 на 15:00 год.; призначено резервну дату засідання на 30.06.2026 на 14:20 год.

23.06.2026 в 15:00 год. судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено судове засідання по справі № 916/5043/25 на 02.07.2026 на 15:00 год.

02.07.2026 в засіданні суду протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в судовому засіданні до 23.07.2026 до 14:20 год.

23.07.2026 в засіданні суду протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області оголошено перерву в судовому засіданні до 06.08.2026 до 11:40 год.

04.08.2026 позивачем подано до Господарського суду Одеської області судову промову в порядку ст.218 ГПК України (вх. № 26944/26), в якій просить визнати доводи відповідача необґрунтованими, врахувати встановлені під час розгляду справи обставини, застосувати ефективний спосіб судового захисту та задовольнити позов у повному обсязі.

06.08.2026 ТОВ "Родина ІР" подано до господарського суду письмову заяву (промову в судових дебатах) (вх. № 27150/26), в якій просить визнати надані позивачем доводи необґрунтованими та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

06.08.2026 в судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив сторони про час його оголошення, а саме 17.08.2026 об 11:30.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті представники сторін виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у своїй вступній промові та судових дебатах заперечував проти задоволення позову.

17.08.2026 в судове засідання представники сторін не з`явились, хоча про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 06.08.2026.

Згідно ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС у своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи особисту присутність позивача та представників сторін у судовому засіданні 06.08.2026, в якому судом учасників справи було повідомлено про час, дату та місце судового засідання, суд дійшов висновку про їх належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Отже, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком учасників справи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

У справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом" (див. рішення у справах "Walchli v. France" від 26.07.2007 та "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні та достатні умови для доведення ними своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судових засідань тощо.

З урахуванням викладеного та враховуючи матеріали справи та поведінку сторін, розгляд даної позовної заяви був здійснений судом у розумні строки, в контексті положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

У відповідності до ч.4 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

17.08.2026 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч.4 ст.240 ГПК України без його проголошення.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення учасника ТОВ "Родина ІР" від 03.10.2018 № 1: створено за власні кошти ТОВ "Родина ІР"; встановлено статутний капітал в розмірі 1000,00 грн.; затверджено статут товариства; призначено ОСОБА_2 директором ТОВ "Родина ІР" з моменту державної реєстрації останнього.

18.10.2018 була проведена державна реєстрація створення юридичної особи ТОВ "Родина ІР". Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 14841020000000680.

26.02.2021 рішенням учасника ТОВ "Родина ІР" № 1-02/2021 ( ОСОБА_2 володіє 100% статутного капіталу) вирішено:

- затвердити фінансовий результат товариства відповідно до показників фінансової звітності за 2019 рік. Чистий прибуток товариства за 2019 рік - 165 200,00 грн. Розподілити 100% чистого прибутку товариства за 2019 рік у сумі 165 200,00 грн., спрямувавши його на виплату дивідендів учаснику товариства. Виплату дивідендів провести у строк з 01.03.2021 по 01.03.2024;

- затвердити фінансовий результат товариства відповідно до показників фінансової звітності за 2020 рік. Чистий прибуток товариства складає 6 438 157,46 грн. Розподілити 85% чистого прибутку товариства за 2020 рік у сумі 5 472 433,84 грн., спрямувавши його на виплату дивідендів учаснику товариства. Виплату дивідендів провести у строк з 01.03.2021 по 01.03.2024.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Родина ІР" від 04.03.2021 № 1 засновниками (учасниками) ТОВ "Родина ІР" є ОСОБА_1 (розмір внеску 1000,00 грн., частка в статутному капіталі - 50%) та ОСОБА_2 (розмір внеску 1000,00 грн., частка в статутному капіталі - 50%), котрий обіймає посаду директора товариства.

Діяльність ТОВ "Родина ІР" регламентується статутом у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 04.03.2021 № 1.

Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток (п.7.1 статуту ТОВ "Родина ІР").

Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (п.7.2 статуту ТОВ "Родина ІР").

Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу (п.7.3 статуту ТОВ "Родина ІР").

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений рішенням загальних зборів учасників (п.7.4 статуту ТОВ "Родина ІР").

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (п.8.2 статуту ТОВ "Родина ІР").

До компетенції загальних зборів учасників належать: …розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів… (п.8.5 статуту ТОВ "Родина ІР").

Рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням з усіх питань одностайно (п.8.11 статуту ТОВ "Родина ІР").

07.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Родина ІР" з листом, в якому просила: 1) надати: фінансову звітність за 2018-2024 роки; копію наказу про призначення директора ТОВ "Родина ІР"; виписки по всім банківським рахункам товариства з 2018 року по 2024 рік включно; 2) повідомити про: розмір виплачених директору коштів за 2018 - 2024 роки із наданням підтверджуючих документів; наявність рішень ТОВ "Родина ІР" про розподіл чистого прибутку між засновниками; терміни виплати належних мені дивідендів; 3) інформацію та підтверджуючі документи надіслати їй засобами поштового зв`язку.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "Родина ІР" повідомило листом (т.с.1 а.с.22), зокрема, про те, що запитувана інформація та документи належать до форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства і можуть бути надані на підставі рішення загальних зборів учасників.

Після цього ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ТОВ "Родина ІР" із заявами (від 15.09.2025 та від 01.10.2025), зокрема, про скликання загальних зборів, на порядок денний яких просила винести питання щодо розподілу чистого прибутку та прийняття рішення про виплату дивідендів.

Листами від 23.09.2025 № 23-09/2025-1 та від 11.10.2025 № 11-10/2025-2 ТОВ "Родина ІР" повідомило ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 окрім учасника товариства є виконавчим його органом, який керує всією господарською діяльністю товариства та на теперішній час займається організацією збору врожаю, його зберіганням, оприбуткуванням та вирішенням питання щодо здійснення посіву озимих культур, у зв`язку з чим про дату та час проведення загальних зборів ОСОБА_1 буде повідомлено додатково.

Листом від 11.10.2025 (вих. № 10-03/2025-1) (з урахуванням електронного листа від 06.11.2025, яким уточнювалась адреса місця проведення загальних зборів) ТОВ "Родина ІР" повідомило ОСОБА_1 про те, що загальні збори учасників товариства будуть проводитись 14.11.2025 об 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 .

14.11.2025 на загальних зборах учасників ТОВ "Родина ІР" прийнято оформлене протоколом № 1 рішення. Зі змісту вказаного протоколу № 1 вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ "Родина ІР" були присутні всі учасники товариства, які сукупно володіють 100% статутного капіталу, а саме: ОСОБА_2 - 50%, ОСОБА_1 - 50%. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що учасниками розглядалися наступні питання: 1. про обрання головою загальних зборів учасників ОСОБА_2 (проголосували: "за" - 1 ОСОБА_1 , "проти" - 0, "утримався" - 1 ОСОБА_2 ); 2. про обрання головою загальних зборів учасників ОСОБА_1 (проголосували: "за" - 1 ОСОБА_1 , "проти" - 0, "утримався" - 1 ОСОБА_2 ). За результатами голосування в протоколі зроблено висновок про те, що ,,у зв`язку з відсутністю керівних органів, збори вважаються такими, що не відбулися". Вказаний протокол загальних зборів ОСОБА_1 відмовилась підписувати, т.я. ОСОБА_2 не вніс до протоколу порядок денний і питання, яке мало бути винесено на розгляд загальних зборів, а саме: щодо розподілу чистого прибутку ТОВ "Родина ІР" між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 2021 року по третій квартал 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить суд захистити її корпоративне право, яке, на думку позивача, порушено ТОВ "Родина ІР" шляхом непроведення протягом тривалого часу (з 2018 року по 2025 рік) загальних зборів та неприйняття рішень щодо виплати дивідендів, в результаті чого відбулось накопичення та безпідставне збереження товариством чистого нерозподіленого прибутку за рахунок позивача.

ОСОБА_1 , будучи учасником ТОВ "Родина ІР", має визначений нормами чинного законодавства та статутом відповідача комплекс корпоративних прав, якому кореспондує певний комплекс обов`язків відповідача як господарського товариства.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Таким чином, суд, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язаний перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.

Господарський суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно п.п.1 та 2 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права: брати участь у розподілі прибутку товариства.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст.26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Пунктом 12 ч.2, ч.3 ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать: розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам товариства (за рахунок чистого прибутку підприємства за певний період) відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до приписів ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявна фінансова звітність малого підприємства за 2019-2025 роки, відповідно до якої баланс (активи) ТОВ "Родина ІР": станом на 31.12.2019 складає 3 672 600,00 грн, станом на 31.12.2020 - 10 219 100,00 грн, станом на 31.12.2021 - 18 662 200,00 грн, станом на 31.12.2022 - 13 986 700,00 грн, станом на 31.12.2023 - 13 794 100,00 грн, станом на 31.12.2024 - 22 547 900,00 грн, станом на 31.12.2025 - 23 486 900,00 грн.

Оцінюючи наявну в матеріалах справи фінансову звітність, господарський суд зауважує, що за своєю правовою природою фінансова звітність лише відображає загальний фінансово-майновий стан товариства та підтверджує факт наявності чистого прибутку. Сам по собі факт наявності прибутку чи активів за даними бухгалтерського обліку не створює для товариства безумовного юридичного обов`язку щодо їх розподілу та виплати у формі дивідендів. Вказане зумовлено тим, що прибуток та активи товариства слугують для забезпечення його поточної господарської діяльності, виконання зобов`язань перед третіми особами, формування резервів або подальшого розвитку підприємства, а тому не всі наявні активи чи отриманий прибуток підлягають автоматичному спрямуванню на виплату дивідендів. Визначення напрямку використання чистого прибутку, обсягу коштів, що підлягають розподілу, а також ухвалення рішення про виплату дивідендів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються.

Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond а reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

У викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії").

З урахуванням викладеного, суд відхиляє наведені відповідачем обґрунтування, як підставу для відмови в задоволенні позову, з приводу укладення ТОВ "Родина ІР" кредитних договорів з АТ "Державний ощадний банк України" та спрямування прибутку на погашення кредитних зобов`язань, оскільки питання розподілу чистого прибутку, визначення напрямів його використання, у т.ч. погашення кредитів або виплата дивідендів, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Самостійне спрямування коштів виконавчим органом чи одним із учасників на погашення кредитів замість виплати дивідендів без відповідного рішення зборів не може слугувати юридичною підставою для підтвердження або спростування наявності боргу з виплати дивідендів.

Не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності в нього можливості впливати на виконавчий орган товариства, який ухиляється від належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, скликання та проведення зборів, де має бути вирішено питання про виплату дивідендів, т.я. частка ОСОБА_1 у розмірі 50% статутного капіталу товариства дозволяє їй провести загальні збори, на яких прийняти рішення як про розподіл прибутку між учасниками за результатами аудиту діяльності товариства (або без нього), так і про зміну директора у випадку необхідності. Зазначений шлях реалізації корпоративного права на отримання дивідендів являється законним варіантом поведінки учасника ТОВ "Родина ІР".

Решта доводів учасників справи, на мотиви, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Враховуючи викладене, те, що позивач, звертаючись до суду, намагається вирішити питання щодо розподілу чистого прибутку товариства та виплати дивідендів за рішенням суду, який не може підміняти вищий орган управління товариством, те, що останнім рішення загальних зборів з приводу розподілу дивідендів не приймалось, господарський суд доходить висновку, що позов, поданий з метою захисту корпоративного права на отримання частини нерозподіленого прибутку товариства, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, у задоволенні позову суд відмовляє.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені ОСОБА_1 , покладаються на неї.

Статтею 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (статті 136 Господарського процесуального України).

З огляду на приписи ст.136 ГПК України забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Скасування заходів забезпечення позову допускається у випадку, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, господарський суд має право скасувати заходи забезпечення позову, якщо такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала.

Положеннями ч.ч.9 та 10 ст.145 ГПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

За таких обставин, судом встановлено, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, необхідність яких пов`язується законом із наявністю господарського спору та забезпечувальним характером заборон саме на час розгляду справи і набранням рішенням законної сили. Існування заходів забезпечення позову за відсутності правових підстав в подальшому суперечить принципам господарського судочинства.

Враховуючи, що судом у даній справі відмовлено у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 145, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі № 916/5043/25, а саме арешт, накладений на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина ІР" у межах розміру позовних вимог на загальну суму 7 076 200,00 грн., а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Родина ІР", у межах розміру позовних вимог в сумі 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

3. Судові витрати по справі № 916/5043/25 покласти на ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повне рішення складено 19 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський