Ухвала суду № 139111837, 19.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.08.2026 Справа № 914/255/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за поданням:приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовичапро:тимчасове обмеження боржника Новак Валерії Анатоліївни у праві виїзду за межі України у справі:№914/255/25за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій», м.Київдо відповідача:Фізичної особи-підприємця Новак Валерії Анатоліївни, м. Львівтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Акціонерне товариство «ОТП БАНК», м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», м. Київпро:стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 743 250,00 грн.

Представники учасників справи: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/255/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» до фізичної особи-підприємця Новак Валерії Анатоліївни, за участю Акціонерного товариства «ОТП БАНК» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача) та Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача) про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 743 250,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.08.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця Новак Валерії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» безпідставно набуті кошти у сумі 743 250,00 грн та 8 919,00 грн судового збору.

15.09.2025 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2025 у справі №914/255/25 видано наказ, який дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох років.

18.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича надійшло подання про тимчасове обмеження боржника Новак Валерії Анатоліївни у праві виїзду за межі України (вх.№3837/26 від 18.08.2026).

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження боржника Новак Валерії Анатоліївни у праві виїзду за межі України (вх.№3837/26 від 18.08.2026), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Частиною 4 ст. 337 ГПК України передбачено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В обґрунтування заявленого подання приватний виконавець зазначив, що на виконанні у нього перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 15.09.2025 у справі №914/255/25 про стягнення з фізичної особи-підприємця Новак Валерії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» безпідставно набутих коштів у сумі 743 250,00 грн та 8 919,00 грн судового збору.

10.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП НОМЕР_4), якою, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 було скеровано боржнику Новак Валерії Анатоліївні рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком поштових відправлень № 817 від 13.11.2025.

Водночас боржник, будучи належним чином повідомленою про початок примусового виконання рішення, не подала декларацію про доходи та майно, не з`явилася на виклик приватного виконавця та не надала пояснень щодо причин невиконання судового рішення.

Також приватний виконавець зазначив, що з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа ним вжито передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання.

Так, 10.11.2025 приватним виконавцем накладено арешт на кошти та майно боржника, а також вжито заходів щодо виявлення коштів, які перебувають на рахунках боржника у банківських установах. Відповідні платіжні вимоги та постанову про арешт коштів боржника направлено банкам - учасникам електронного обміну із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, а також до банківських установ, які не є учасниками електронного обміну.

Згідно з отриманими від банківських установ відповідями, у боржника відкрито рахунки в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Акцент-Банк» та АТ «Банк Альянс». У межах виконавчого провадження на кошти, що знаходяться на зазначених рахунках, накладено арешт та вжито заходів щодо їх примусового списання в рахунок погашення заборгованості.

За результатами проведених операцій з рахунків боржника здійснено примусове списання коштів. Станом на 17.08.2026 у межах виконавчого провадження стягнуто 12 782,17 грн, які розподілено відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, як зазначає приватний виконавець, зазначеної суми недостатньо для повного виконання рішення суду, а за результатами перевірки рахунків боржника встановлено відсутність на них коштів, достатніх для погашення наявної заборгованості.

Крім того, приватним виконавцем здійснено перевірку відомостей щодо наявності у боржника доходів та іншого майна. Згідно з отриманими відповідями Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, станом на 17.08.2026 боржник не працевлаштована та не отримує доходу, на який можливо звернути стягнення.

Відповідно до відповідей Міністерства внутрішніх справ України №300337263 від 10.11.2025 та №360630838 від 17.08.2026, відомості про зареєстровані за боржником транспортні засоби в інформаційних системах МВС України відсутні.

Окрім цього, 08.12.2025 приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , де встановлено, що за вказаною адресою знаходиться гуртожиток Національного університету «Львівська політехніка» та боржник Новак Валерія Анатоліївна фактично проживає у кімнаті № НОМЕР_1 . Доступу до житла приватному виконавцю надано не було, у зв`язку з чим за результатами виходу складено відповідний акт.

09.01.2026 приватним виконавцем на адресу боржника направлено виклик із зобов`язанням з`явитися до офісу приватного виконавця 28.01.2026.

Направлення виклику підтверджується списком рекомендованої кореспонденції №841 від 09.01.2026.

Будучи належним чином повідомленою, Новак Валерія Анатоліївна до офісу приватного виконавця не з`явилася, декларацію про доходи та майно не подала, пояснень щодо причин невиконання рішення суду не надала, про що приватним виконавцем складено відповідний акт.

Приватний виконавець також зазначив, що в ході перевірки майнового стану боржника встановлено наявність у неї нерухомого майна. Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за Новак Валерією Анатоліївною на праві спільної часткової власності зареєстровано 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності боржника на зазначену частку виникло на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданого 18.03.2009 Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Як зазначив приватний виконавець, зазначена 1/3 частка квартири є єдиним виявленим майном боржника, за рахунок якого потенційно можливо забезпечити виконання рішення суду. У зв`язку з цим 20.01.2026 приватний виконавець звернувся до Полтавської міської ради з поданням про надання дозволу на реалізацію належної боржнику частки нерухомого майна.

Водночас у ході перевірки було встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані інші особи, у тому числі неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з відповіддю Полтавської міської ради у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з наявністю у квартирі зареєстрованої неповнолітньої особи Виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради відмовлено у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, про що приватного виконавця повідомлено листом від 10.02.2026 за вих. № 02123/103.

Судом встановлено, що наведені обставини підтверджуються долученими до матеріалів подання документами, а саме Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповіддю Полтавської міської ради та листом Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 10.02.2026 №02123/103.

Таким чином, судом встановлено, що Новак Валерії Анатоліївні належить 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка є виявленим у ході виконавчого провадження нерухомим майном боржника. Разом з тим, реалізація зазначеної частки на цей час не здійснена, оскільки у квартирі зареєстрована неповнолітня особа, а відповідним органом відмовлено у наданні дозволу на реалізацію такого майна.

Суд також бере до уваги, що приватним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на звернення стягнення на виявлене нерухоме майно боржника, однак з незалежних від приватного виконавця причин такі дії не призвели до його реалізації та, відповідно, до повного виконання рішення суду.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.06.2026 за вих. №4601.6.1-9575/46.1-26, Новак Валерія Анатоліївна , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 24.07.2023 органом 5312.

Таким чином, матеріалами подання підтверджується, що рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2025 у справі №914/255/25 на час розгляду подання залишається невиконаним у значній частині, а вжиті приватним виконавцем заходи не призвели до його повного виконання. При цьому боржник була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконання вимог виконавчого документа, що підтверджується доказами направлення відповідної постанови рекомендованим поштовим відправленням.

Однак, будучи обізнаною про наявність невиконаного судового рішення, боржник не вчинила належних дій для його виконання, не подала декларації про доходи та майно, не з`явилася на виклик приватного виконавця та не надала пояснень щодо причин невиконання рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом п`ятим частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

На підставі п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Варто зауважити, що Конституційний Суд України зазначає про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції), серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Приписами статті 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до положення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Окрім цього, стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У відповідності до ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Суд зазначає, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного (приватного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що Новак Валерія Анатоліївна ухиляється від виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що на боржника покладено обов`язок належного та своєчасного виконання судового рішення. Водночас Новак В.А., будучи належним чином повідомленою про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконання вимог виконавчого документа, не подала декларацію про доходи та майно, не з`явилася на виклик приватного виконавця, не надала пояснень щодо причин невиконання судового рішення, а також не повідомила про наявність майна та коштів, на які може бути звернено стягнення.

При цьому судом не встановлено вчинення боржником будь-яких дій, спрямованих на добровільне виконання судового рішення або погашення заборгованості. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять та суду не надано.

Зі змісту статті 6 Конвенції вбачається, що права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

У відповідності до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

З огляду на те, що на час розгляду подання судове рішення залишається невиконаним, а боржником не вжито належних заходів для його виконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для тимчасового обмеження Новак Валерії Анатоліївни у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Львівської області від 15.09.2025 у справі № 914/255/25.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, наведені в обґрунтуванні подання, підтверджуються дослідженими судом матеріалами та належними і допустимими доказами.

Сукупність встановлених обставин свідчить про те, що Новак В.А. була обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження та необхідність виконання судового рішення, однак належних заходів для його виконання не вжила. За таких обставин суд вважає доведеним факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 326, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження боржника Новак Валерії Анатоліївни у праві виїзду за межі України (вх.№3837/26 від 18.08.2026).

2. Тимчасово обмежити громадянку України - Новак Валерію Анатоліївну ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон - НОМЕР_2 , виданий 24.07.2023, органом - 5312) у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості згідно наказу Господарського суду Львівської області від 15.09.2025 у справі №914/255/25, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича.

3. Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.