Ухвала суду № 139111768, 20.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2384/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" (м. Київ)

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп" (м. Київ)

про визнання майнових прав та зобов`язання вчинити дії

Суддя Іванов А.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" вернулось до Господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп" про визнання майнових прав за Договором № 28/02-20МП купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомості та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.08.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладання арешту на майнові права на квартири з будівельними номерами №№37,8,42,44,45, нежитлове приміщення № 232 площею 113 ткв.м. та нежитлове приміщення № 233 площею 31 кв.м. у секції № 2 житлово-офісного комплексу з нежилими приміщеннями за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Вокзальна, 2,4,4а, зазначені у Договорі №28/02-20 МП від 28.02.2020 та додаткових угодах до нього;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо оформлення прав власності на квартири з будівельними номерами №№37,8,42,44,45, нежитлове приміщення № 232 площею 113 ткв.м. та нежитлове приміщення № 233 площею 31 кв.м. у секції № 2 житлово-офісного комплексу з нежилими приміщеннями за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Вокзальна, 2,4,4а, в тому числі, з внесенням відомостей про речові права на такі об`єкти (зокрема, з відкриттям розділу) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на будь-яких осіб крім внесення відомостей по право власності ТОВ "Компанія "Будівництво і фундамент" на такі об`єкти, зазначені в Договорі №28/02-20 МП від 28.02.2020 та додаткових угодах до нього;

- заборонити ТОВ "Сіті Стар Груп" вчиняти будь-які дії та правочини будь-яким способом щодо відчуження в будь-якій формі майнових прав або речових прав на квартири з будівельними номерами №№37,8,42,44,45, нежитлове приміщення № 232 площею 113 ткв.м. та нежитлове приміщення № 233 площею 31 кв.м. у секції № 2 житлово-офісного комплексу з нежилими приміщеннями за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Вокзальна, 2,4,4а, зазначені у Договорі №28/02-20 МП від 28.02.2020 та додаткових угодах до нього.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

28.02.2020 між позивачем (Покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір № 28/02-20 МП купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим Договором та у відповідності до п.1 ст. 6 та ст. 656 Цивільного кодексу України, Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (зобов`язується прийняти у власність) Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Предметом цього Договору є майнові права на Об`єкт нерухомості, які після набуття Покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на Об`єкт нерухомості після прийняття Об`єкта капітального будівництва в експлуатацію та оформлення Покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності. За умови виконання своїх обов`язків за цим Договором Покупець одержить від Продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності), що підтверджують право власності Покупця на Об`єкт нерухомості (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, майнові права на об`єкт нерухомості за цим Договором закріплюються за Покупцем та вважаються переданими йому у момент видачі Довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується та видається Продавцем протягом 3 робочих днів з дати відповідного звернення Покупця за умови здійснення ним повної оплати вартості майнових прав, визначеної цим Договором.

Сторони у п.п. 4.3 та 4.6 Договору погодили, що орієнтовна загальна вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості в день укладення Договору складає 5 596 467,23 грн. Остаточна загальна вартість Майнових прав на Об`єкт нерухомості визначається на підставі технічного паспорту.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом, відповідачем не надано позивачеві технічних паспортів (матеріалів технічної інвентаризації) на Об`єкт, а ні документації для реєстрації прав власності Позивача, і за наявною інформацією, комплекс фактично побудований, однак, не подаються документи для прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відтак заявник припускає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідач може оформити право власності на Об`єкт на себе або передати його третім особам, та стати титульним власником майна (Об`єкту), майнові права на який належить позивачеві та відповідач, більш того, може здійснити дії щодо відчуження Об`єкту. У такому разі, навіть задоволення позову у даній справі не призведе до поновлення прав позивача на Об`єкт, фактично буде не те, що неефективним способом захисту - а взагалі неможливим до виконання.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПКУ країни).

Згідно зі ст.ст.73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, співмірність і адекватність заявленого заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність наявності фактичних обставин, які вимагають вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не обґрунтовано та не доведено жодними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак суд відмовляє в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд Київської області,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" відмовити.

Ухвала набирає законної сили 20.08.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.В. Іванов