Рішення № 139111574, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026Справа № 910/16384/25

За заявою Приватного акціонерного товариства "ПентоПак"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПентоПак"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від позивача (заявника): Данилова К.А.

від відповідача: Гаврищук Е.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" (далі - ПрАТ "ПентоПак", позивач) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА/Національне агенство, відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 4 853 035,03 грн., 345 035,05 дол. США, 527 565,73 євро.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 09.07.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з АРМА грошові кошти у сумі 4 853 035,03 грн., 345 035,05 дол. США, 527 565,73 євро, судовий збір в сумі 682 651,67 грн.

Після ухвалення вказаного судового рішення до Господарського суду міста Києва від ПрАТ "ПентоПак" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення судових витрат на правничу допомогу, у якій заявник просить стягнути з АРМА витрати на правничу допомогу в сумі 110 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.

Зі свого боку відповідач (АРМА) подав заперечення щодо стягнення заявленої суми, в яких зазначив про їх необгрунтованість, вважав, що заявлена сума витрат є неспівмірною з обсягом наданих послуг, а тому просив відмовити у цих витратах.

У судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав та обґрунтував, просив її задовольнити.

Представник АРМА проти задоволення вказаної заяви заперечив, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в цій частині докази, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 110 000,00 грн. позивач надав копії:

- свідоцтва серії КС № 6139/10 від 07.07.2017 про право на зайняття адвокатською діяльністю Даниловою К.А.;

- ордеру серії АІ № 2087482 від 29.12.2025, виданого адвокату Даниловій К.А. на надання правничої допомоги ПрАТ "ПентоПак";

- договору від 17.12.2025 про надання правової допомоги, укладеного між АО «Баррістерс Коммершиал», відповідно до якого сума гонорару становить 127 500,00 грн. та сплачується замовником протягом 3 робочих днів з моменту виставлення АО рахунку (п. 4.2 договору);

- акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.07.2026 із зазначенням переліку наданих послуг на суму 110 000,00 грн;

- рахунку-фактури № 13/07 від 13.07.2026 на суму 110 000,00 грн.;

- платіжної інструкції № 354 від 14.07.2026 на суму 110 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має середній ступінь складності; розгляд справи в загальному позовному провадженні; строк розгляду справи; обсяг виконаної адвокатом роботи при підготовці позову та заяв по суті позову (відповіді на відзив, заперечень, пояснень) та процесуальних клопотань; кількість судових засідань (5) та участь у них представника позивача; врахування у акті наданих послуг судового засідання (26.06.2026), яке не відбулось; формування та викладення своєї позиції адвокатом позивача на кожен довід АРМА, та те, що судом не проводились додаткові процесуальні дії; відсутність доказів складення проекту мирової угоди позивачем, про що також зазначалось у акті наданих послуг.

Крім того, суд враховує наявність заперечень АРМА щодо стягнення з останньої витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним зі складністю розгляду справи, а тому вважає за необхідне зменшити суму витрат заявника на правничу допомогу з 110 000,00 грн до 51 000,00 грн.

Отже вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.

При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, Україна, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 41037901) на користь Приватного акціонерного товариства "ПентоПак" (08300, Україна, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 5, ідентифікаційний код 20620489) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 20 серпня 2026.

Суддя О.В. Котков