Рішення № 1391115, 11.02.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" лютого 2008 р. Справа № 13/017-08

За позовом Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Фастівський комбінат хлібопродуктів", м. Фастів

про стягнення 298745,46 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Мамчич М.Ю. - довіреність №8 від 03.01.2008р.;

від відповідача Колодій П.М. - довіреність №27 від 09.02.2007р.;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства "Фастівський комбінат хлібопродуктів" (далі-відповідач) про стягнення 298745,46 грн. заборгованості, з яких 182069,34 грн. –основний борг, 41551,68 грн. відсотки за користування кредитом, 66637,45 грн. пеня за прострочення кредиту, 8487,06 грн. –пеня за прострочення відсотків за користування кредитом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем як поручителем СТОВ „Сорокотяга” перед позивачем умов кредитного договору №010/980/11-11/427 від 13.04.2005 р. та договору поруки №010/427/980/123 від 13.04.2005 р. щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2008 р. надав суду відзиву на позов в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне:

13.04.2005 року між Акціонерним комерційним банком „МТ-Банк” в особі Київської філії, правонаступником якого є позивачем, що підтверджується Статутом АКБ „Індустріалбанк” та СТОВ „Сорокотяга” (далі –позичальник) було укладено кредитний договір №010/980/11-11/427 (далі –Договір). На підставі договору позивач надав позичальнику кредит у розмірі 200000 грн. кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.04.2006 р. із сплатою 17 відсотків річних. на умовах договору.

Відповідно до п. 2.5 договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту щомісячно на фактичну позичкову заборгованість, за період з останнього дня попереднього місяця по передостанній день поточного місяця.

Нараховані проценти сплачуються позичальником протягом перших трьох робочих днів наступного місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів, шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок кредитора. (п. 2.6. Договору).

Судом встановлено, що строк погашення кредиту настав, позичальник кредит повністю не повернув, у зв’язку з чим станом на день розгляду справи по кредиту у нього утворилась заборгованість в сумі 182069,34 грн.

Зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом позичальник також повністю не виконав. Згідно розрахунку, який міститься в позовній заяві заборгованість позичальника по відсотках за користування кредитом за період з 31.01.2006 р. по 21.06.2007 р. складає 41551,68 грн.

Згідно п 4.3 договору у разі прострочення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1 договору, позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 4.2 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії, визначених п.п. 2.6, 2.7 договору, позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасної сплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки позичальник порушив строк повернення кредиту і відсотків за його користування, тому йому нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.06.2006 р. по 21.12.2006 р. в сумі 66637,38 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 8487,06 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, оскільки сторони досягли згоди щодо розміру пені у договорі, який підписаний і скріплений печатками обох сторін, що узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України, який був прийнятий пізніше ніж Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” суд вважає, що нарахування позивачем пені у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу є правомірним. (Аналогічна ж позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2005 р. по справі №10/229).

13 квітня 2005 року між СТОВ «Сорокотяга»та ЗАТ «Фастівський комбінат хлібопродуктів»(далі - відповідач) та АКБ «МТ-БАНК»було укладено Договір поруки № 010/427/980/123.

Відповідно до п. 3.1 Договору Поруки № 010/427/980/123 від 13.04.2005 року у разі не виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені у ньому строки, відповідач зобов'язується протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повідомлення позивача про невиконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, сплатити позивачу відповідну грошову суму шляхом її перерахування на рахунки позивача, зазначені в повідомленні. Моментом виплати суми боргу поручителем є дата зарахування грошових коштів в повному розмірі на рахунок позивача.

На виконання п. 3.1 договору позивач направив відповідачу як поручителю вимогу про сплату заборгованості за СТОВ „Сорокотяга” за вих. № 72 від 11.01.2008 р.

ЗАТ «Фастівський комбінат хлібопродуктів неспроможне було виконати свої зобов'язання по сплаті заборгованості за СТОВ „Сорокотяга”, про що позивача було повідомлено в листі № 02 від 16.11.2008 року.

Відповідно до ст. 554 Цивільного Кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою: 1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом правові наслідки порушення зобов'язань відповідачем та позичальником закріплені в умовах договору Поруки № 010/427/980/123 від 13.04.2005 року:

Так у п. 1.2 договору поруки зазначено, що відповідач відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної суми кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, можливої неустойки, відшкодування збитків, а також витрат, що може понести позивач в зв'язку з пред'явленням вимоги, за умови невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором;

Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що відповідальність відповідача та позичальника перед позивачем є солідарною.

Згідно п. 3.5 Договору поруки № 010/427/980/123 від 13.04.2005 року у разі не виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та відповідачем за цим договором позивач має право звернути стягнення на майно поручителя, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фастівський комбінат хлібопродуктів" (Київська обл., м. Фастів, Кожанське шосе, 1; код 00688580) на користь Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" в особі Київської філії Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (м. Київ, вул. Кутузова 18/7; код ЄДРПОУ 21665873) 182069 (сто вісімдесят дві тисячі шістдесят дев’ять) грн. 34 коп. основного боргу, 41551 (сорок одну тисячу п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 68 коп. відсотків за користування кредитом, 66637 (шістдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 38 коп. пені за прострочення кредиту, 8487 (вісім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 06 коп. пені за прострочення відсотків за користування кредитом, а також судові витрати: державне мито у розмірі 2987 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 46 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.