Рішення № 139111453, 18.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/597/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, вул. Карпатська 1А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС", вул. Незалежності, буд. 4, офіс 156, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018

про стягнення коштів у розмірі 613 940 грн 55 коп.

за участі

прокурора Верешка М.І.

представника відповідача Жиляка М.Д.

в с т а н о в и в:

до суду звернувся керівник Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС" про стягнення 613 940 грн 55 коп. безпідставно збережених коштів, з яких:

- 328 000 грн 00 коп. безпідставно збережених коштів за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

- 237 576 грн 28 коп. інфляційних втрат;

- 48 364 грн 27 коп. 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

09.06.2026 до суду від представника відповідача адвоката Жиляка М.Д. надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовження строку для подання відзиву.

Відповідно до ухвали господарського суду від 09.06.2026, суд задовольнив заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат плюс" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; постановив подальший розгляд справи № 909/597/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначив; задовольнив клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат плюс" про продовження строку для подання відзиву та продовжив відповідачу строк для подання відзиву - до 24.06.2026 включно.

09.06.2026 до суду від представника відповідача адвоката Жиляка М.Д. надійшла заява про проведення процедури врегулювання спору за участі судді. 07.07.2026 представник відповідача подав заяву про залишення без розгляду заяви про врегулювання спору за участі судді.

07.07.2026 від представника відповідача адвоката Жиляка М.Д. надійшли заперечення (на відповідь на відзив) та клопотання про зобов"язання Поляницької сільської ради надати відповіді на питання.

Ухвалою від 07.07.2026 суд постановив заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат плюс" про залишення без розгляду заяви про врегулювання спору за участю судді задовольнити; залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат плюс" про врегулювання спору за участю судді; клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат плюс" про зобов`язання позивача надати відповіді на письмове опитування задовольнити; зобов`язати позивача - Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області, надати суду не пізніше ніж за п`ять днів до підготовчого засідання вичерпні відповіді на питання, зазначені у клопотанні відповідача, в порядку ч. 2 ст. 90 ГПК України або вмотивовану відмову в порядку ч. ч. 5-6 ст. 90 ГПК України.

16.07.2026 до суду надійшов лист від Поляницької сільської ради (№1043/06-10 від 16.07.2026) щодо надання відповіді на питання, підписаний заступником сільського голови Андрієм Маджариним. 10.08.2026 до суду від Поляницької сільської ради надійшла заява свідка, підписана начальницею відділу юридичного забезпечення та персоналу ОСОБА_1 та заява свідка ОСОБА_2 про надання згоди на допит як свідка.

Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

11.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 18.08.2026 суд завершив розгляд справи по суті, проголосив вступну та резолютивну частини рішення

Позиція прокуратури.

Позов мотивовано тим, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як на правову підставу заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 16, 83, 625, 1212 Цивільного кодексу України, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

У відповіді на відзив прокурор зазначає що Верховним Судом сформована стала практика застосування пункту 2 розділу ІІ Закону №132-ІХ, відповідно до якої обов`язок зі сплати пайової участі зберігся щодо об`єктів, які підпадають під дію перехідних положень зазначеного Закону. Посилання відповідача на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 №1/15.2/515-21 є юридично неспроможними, оскільки листи міністерств не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та не можуть змінювати приписи закону.

Прокурор вважає, що доводи відповідача про добросовісність, відсутність звернень органу місцевого самоврядування та необлік заборгованості є безпідставними, оскільки обов`язок зі сплати пайової участі виникає безпосередньо із закону та не залежить від зазначених обставин.

Посилання відповідача про непропорційне втручання є безпідставними, оскільки заявлені вимоги спрямовані на виконання встановленого законом обов`язку та не можуть розцінюватись, як надмірне втручання у права відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат здійснювався на підставі вимог нормативно-правових актів та правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 від 26.06.2020.

Кошторисна вартість об`єкта будівництва визначена та зазначена у декларації № ІФ101210524505 про готовність до експлуатації об`єкта.

Оскільки Поляницькою сільською радою на виконання листа окружної прокуратури не проведено розрахунок заборгованості ТОВ "ФОРМАТ ПЛЮС" зі сплати пайової участі, 3 % річних та інфляційних втрат, Надвірнянською окружною прокуратурою здійснено розрахунок самостійно.

Згідно з даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 18-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (діяв на час виникнення правовідносин), ДК 018: 1211.1. - «Готелі» відносяться до нежитлових будівель (розділ 12). Також, будівлі готельні - готель, будинки відпочинку віднесені до об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п. 14.1.129-1 Податкового Кодексу України.

Таким чином, саме фактор будівництва нежитлових будівель і споруд, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі та становить 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Згідно даних Декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ІФ101210524505від 25.05.2021, кошторисна вартість будівництва становить 8200 тис. грн. Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню із Відповідача до бюджету на користь Позивача складає 8 200 000 грн х 4% = 328 000,00 грн.

Наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Поляницької сільської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:- наявними порушеннями інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури Поляницької територіальної громади, порушує економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту та держави в цілому; - забезпечення принципу законності та рівності замовників будівництва щодо сплати пайової участі; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи обізнаним про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.

Посилання відповідача на необхідність подання службового посвідчення прокурор вважає безпідставним, оскільки чинне законодавство не встановлює виключного переліку документів для підтвердження повноважень прокурора у судовому процесі, а їх наявність підтверджується відповідним наказом про призначення.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Позиція відповідача.

У відзиві та запереченнях відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

На думку відповідача, норми Закону України №132-IX від 20.09.2019 року сформульовані не чітко та не зрозуміло, що поставило відповідача у позицію невизначеності щодо належної поведінки відносно сплати пайової участі, орган законодавчої влади порушив принципи «верховенства права» та «правової визначеності». В підтвердження цього покликається на лист Міністерства розвитку громад та територій №1/15.2/515-21 від 12.02.2021 року, яким було надано роз`яснення, відповідно до яких з 01.01.2021 повністю скасовано обов"язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфрастуктури населеного пункту.

Відповідач зазначає, що позов керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС", є непропорційним втручанням в право на мирне володіння майном, оскільки задоволення позову суперечитиме захисту інтересам відповідача, як добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Зазначає, що у спірних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС" діяло добросовісно, адже виконувало усі дії у встановлений чинним законодавством спосіб, жодних зауважень від Поляницької сільської ради чи її виконавчих органів щодо сплати пайового внеску не отримувало; не могло безпідставно зберегти кошти пайової участі, так як Поляницькою сільською радою така заборгованість не облікується за відповідачем.

Відповідач зазначає що розрахунок пайової участі здійснено прокуратурою самостійно, в той час як такий має бути здійснений органом місцевого самоврядування. Розрахунок проведений без наявності у матеріалах справи копії проектної документації об"єкту та її кошторисної частини.

В матеріалах справи відсутні докази для віднесення спорудженого об"єкту до категорії нежитлових будівель.

Закон України №132-IX від 20.09.2019 року не містив чіткого правового регулювання, у зв`язку з чим покладення на відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних не відповідатиме засадам як цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦКУ (справедливість, добросовісність, розумність), так і завданням господарського судочинства , елементом якого є справедливе вирішення судом спорів.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, відповідач зазначає, що не допускав жодної винної поведінки у несплаті коштів пайової участі і не може нести негативні наслідки зволікання Поляницькою сільською радою щодо подання позову через сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідач вважає відсутніми у прокурора повноважень на представництво інтересів держави у даному спорі, оскільки: прокурором не надана можливість Поляницькій сільській раді у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме для подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; органом прокуратури не дотримано критерію «розумності» при зверненні до суду із позовом. У структурі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради створено і діє відділ юридичного забезпечення, начальниці якого доручено представляти інтереси Поляницької сільської ради в судових установах. На вказане неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема у постановах Касаційного господарського суду від 17.08.2020 року у справі №913/73/19, від 07.07.2021 року у справі №914/1577/19.

Відповідач наполягає на неналежному підтвердженні повноважень керівника прокуратури щодо подання позовної заяви, оскільки до такої не додано службового посвідчення Іллі Старова, як керівника Надвірнянської окружної прокуратури.

У судовому засіданні представник заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні таких.

Розглянувши заявлене у судовому засіданні 18.08.2026 усне клопотання відповідача про виклик і допит свідка, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 66 Господарського процесуального кодексу України, свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. При цьому, статтею 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Стаття 89 Господарського процесуального кодексу України встановлює процесуальний механізм виклику свідка та визначає: свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти; суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Для здійснення процесуальної дії з виклику свідка законом також встановлені певні умови, а саме: встановлення в ході здійснення господарським судом судочинства суперечливості обставин, викладених свідком у заяві іншим доказам; виникнення у суду сумнівів щодо змісту обставин, викладених свідком у заяві; виникнення у суду сумнівів щодо достовірності чи повноти, викладених свідком у заяві обставин.

За відсутності зазначених умов у суду відсутні повноваження для здійснення процесуальних дій з виклику свідків.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.4 ЗУ "Про прокуратуру").

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 20.11.2025 Надвірнянська окружна прокуратура звернулась листом до Поляницького сільського голови, яким повідомила про виявлені порушення інтересів держави у сфері містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі; витребувала відповідну інформацію, зокрема чи вживались сільською радою заходи спрямовані на стягнення коштів пайової участі, чи сплачені забудовником кошти пайової участі.

Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області поінформувала Надвірнянську окружну прокуратуру про те, що відповідач не звертався як замовник будівництва об`єкта "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області" із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об`єкта та відповідно кошти пайової участі замовником будівництва вказаного об`єкта не сплачувались (лист №1862/06-10 від 23.12.2025).

27.04.2026 Надвірнянська окружна прокуратура листом повідомила Поляницьку сільську раду про вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області шляхом подання позовної заяви до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 613 940 грн 55 коп.

Підставою для представництва Надвірнянською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури територіальної громади, порушує економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту та держави в цілому, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Доводи відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для звернення з позовом до суду є необґрунтованими виходячи з наступного.

Як встановив суд, Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області надала прокуратурі запитувані документи та поінформувала про те, що відповідач не звертався як замовник будівництва об"єкта із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об`єкта та відповідно кошти пайової участі замовником будівництва вказаного об`єкта не сплачувались (лист №1862/06-10 від 23.12.2025). З наведеного слідує що у позивача були в наявності всі документи та відомості про порушення інтересів держави, які стали підставою для звернення прокурора до суду. При цьому обов`язок зі сплати пайового внеску не виконувався протягом значного часу, Поляницька сільська рада у зазначеному листі не повідомляла прокурора про наміри самостійно захищати свої права. Тому прокурор зробив обґрунтований висновок про неналежний захист позивачем, як уповноваженим органом, інтересів держави у спірних правовідносинах.

Покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 913/73/19 є нерелевантним, оскільки у зазначеній справі прокурор не отримавши відповіді Північно-східного офісу Держаудитслужби, подав позовну заяву, датовану 25.01.2019, через 7 днів після відправлення повідомлення органу, уповноваженому державою здійснювати функції у спірних відносинах, у день отримання останнім повідомлення від 21.01.2019. Натомість у справі, що розглядається судом, прокурор отримав 23.12.2025 відповідь на свій запит від 20.11.2025, якою підтверджувалось неналежне виконання позивачем своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави, і лише після цього, 12.05.2026 звернувся до суду.

Покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 914/1577/19 також безпідставне, оскільки у цій справі суд задовольнив касаційну скаргу прокурора на постанову суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора без розгляду та зазначив, що дійшовши висновку про недотримання Прокурором розумних строків, які надають можливості відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, поза увагою апеляційного господарського суду залишились обставини того, що Рада була обізнана про таке порушення інтересів, яке відбулось значно раніше звернення Прокурора до Позивача з повідомленням про намір подати до суду позов, та протягом тривалого періоду (більше півтора року). Відтак висновки Верховного Суду у цій постанові навпаки підтверджують виникнення у прокурора підстав для звернення до суду в разі, якщо уповноваженому органу тривалий час відомо про порушення інтересів держави.

Наявність в структурі виконавчого комітету ради відділу юридичного забезпечення та персоналу, начальниці якого доручено представляти інтереси Поляницької сільської ради в судах, не виключає можливість пред`явлення позову прокурором в інтересах Поляницької сільської ради, врахувавши що місцева рада, як орган, уповноважений захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, тривалий час не вчиняє жодних дій, спрямованих на захист таких інтересів.

Відсутність в матеріалах справи службового посвідчення прокурора, який звернувся до суду з позовом не може свідчити про неналежне підтвердження його повноважень.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2025 року по cправі № 906/891/25, у якій зазначив, що вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на відсутність в матеріалах апеляційної скарги копії службового посвідчення прокурора, оскільки вимогами ГПК України не передбачено додавання копії відповідного посвідчення прокурора до матеріалів апеляційної скарги.

Покликання відповідача на позицію Верховного Суду у справі № 380/853/24 є нерелевантним, оскільки справа № 380/853/24 є адміністративною і розглядалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час, питання щодо повноважень прокурора на підписання позовної заяви є процесуальним, регулюється нормами процесуального законодавства, за правилами якого розглядається справа. Тому у даній справі пріоритетною для суду є позиція Верховного Суду з процесуальних питань у справах, розглянутих за правилами господарського судочинства відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.07.2020 відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ051200715601 з будівництва об`єкта "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області", що підтверджується витягом з реєстру будівельної діяльності державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до Витягу з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстраційний номер №ІФ051200715601, тип повідомлення про початок виконання будівельних робіт, орган що видав Поляницька сільська рада, назва об"єкта "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області", відомості про замовника ТОВ "ФОРМАТ ПЛЮС", кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис. грн., містобудівні умови та обмеження МУ2353826764553192606 вид. виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 27.11.2015.

У період з 15.07.2020 по 25.05.2021 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ051200715601 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ ПЛЮС" здійснено будівництво об`єкта "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області".

Вказане будівництво здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:002:0771, площею 0.1 га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування готельно-відпочинковго комплексу відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 21.04.2026, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно з витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - в розділі Інформація по попередніх дозвільних документах зі старої системи "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області" вказано код об`єкта - 1211.1 готелі.

Терміни будівництва: дата початку будівництва 15.07.2020, дата завершення будівництва 07.05.2021, експлуатація від 25.05.2021.

Відповідно до пункту "Пайова участь" замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі ст.13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Об`єкт має такі основні показники: загальна площа будівлі 965,1 м2, кількість поверхів 5.

Кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис.грн.

25.05.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію про готовність об"єкта до експлуатації №ІФ101210524505. Підстава для звільнення від сплати пайової участі ст.13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні". Кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис.грн.

Таким чином, відповідачем розпочато роботи по об`єкту "Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області" 15.07.2020 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт №ІФ051200715601, за результатами якого 25.05.2021 видано декларацію №ІФ101210524505, що засвідчує відповідність вказаного закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Згідно даних Декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ІФ101210524505, кошторисна вартість будівництва становить 8200 тис. грн.

ТОВ "ФОРМАТ ПЛЮС" не сплатив до бюджету Поляницької сільської ради пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, не звертався до сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі, що підтверджується листом Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №1862/06-10 від 23.12.2025.

Норми права, які застосував суд.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин виконання відповідачем функцій замовника будівництва, виникнення у нього обов`язку сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та виконання такого обов`язку, правильність розрахунків пайового внеску, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

В ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на 15.07.2020) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

20.09.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ).

Законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 цього Закону) у підпунктах 1, 3-6 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

У постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі №910/21307/21, від 20 лютого 2024 року у справі №910/20216/21 та інших зазначено, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Також у постанові від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З наведених норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів після початку будівництва мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Отримавши таку заяву позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Кошти пайової участі мали бути сплачені відповідачем до прийняття об"єкта в експлуатацію

Оскільки відповідач, в порушення норм пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі відповідно до кошторисної вартості будівництва об"єкта.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750).

Датою видачі Декларації ІФ101210524505, якою засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні, є 25.05.2021. Відповідно до Декларації кошторисна вартість будівництва 8200 тис.грн.

В абзаці другому пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Згідно з даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 18-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (діяв на час виникнення правовідносин), ДК 018: 1211.1. - «Готелі» відносяться до нежитлових будівель (розділ 12). Також, будівлі готельні - готель, будинки відпочинку віднесені до об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п. 14.1.129-1 Податкового Кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, «що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначені кошти пайової участі відповідач зберіг у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги у частині стягнення 328 000 грн 00 коп. (8 200 000 грн 00 коп. * 4%) підлягають до задоволення .

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України.

Як встановлено судом, розмір пайової участі, який ТОВ "ФОРМАТ ПЛЮС" зобов`язаний був сплатити до 25.05.2021 (дата декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ІФ101210524505) становить 328 000 грн 00 коп.

За прострочення відповідачем грошового зобов`язання прокурор нарахував інфляційні втрати за період з 26.05.2021 по 24.04.2026, що складають 237 576 грн 28 коп. та 3 % річних за період з 26.05.2021 по 24.04.2026, що складають 48 364 грн 27 коп.

Суд здійснив перерахунок 3% річних і зазначає, що такий є арифметично правильний.

Прокурор нарахував інфляційні втрати у розмірі 237 576 грн 28 коп. Водночас, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити в заявленому розмірі - 237 576 грн 28 коп.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання належить стягнути 237 576 грн 28 коп. - інфляційних втрат та 48 364 грн 27 коп. - 3 % річних.

Інші заперечення відповідача проти позову суд відхиляє з наступних підстав.

Твердження про добросовісне виконання всіх дій відповідачем спростоване встановленими судом обставинами, а саме що відповідач в порушення норм Закону № 132-ІХ не виконав свого обов`язку зі сплати пайової участі, не звертався до Поляницької сільської ради з 15.07.2020 і по дату ухвалення рішення з заявою про визначення розміру пайової участі.

Обставини, щодо обліку/не обліку позивачем заборгованості відповідача не є встановленою законом підставою для припинення відповідного зобов`язання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (стаття 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Натомість підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені у статті 11 ЦК України, і однією з таких підстав є юридичний факт збереження чужого майна без достатньої правової підстави. Відсутність записів бухгалтерського обліку у даному випадку не спростовує позовних вимог.

Враховуючи недобросовісну поведінку відповідача, необґрунтованими є його доводи що задоволення позову буде непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном. Суд також зазначає, що відповідний обов`язок сплати пайової участі визначений законом, а отже відповідач до початку будівництва об"єкту міг і мав врахувати у собівартості будівництва виконання свого обов`язку щодо сплати пайової участі.

Щодо тверджень відповідача про нечіткість та незрозумілість положень Закону України № 132-IX від 20.09.2019 року, то такі є суб`єктивною оцінкою відповідачем зазначених правових норм. З урахуванням часу набрання чинності законом, практики його застосування, можливості ознайомлення з релевантними висновками Верховного Суду, відповідач міг з`ясувати та виконати свій обов`язок щодо сплати пайової участі. Вище суд зазначив рішення Верховного Суду, ухвалені як до так і після 25.05.2021, в яких Верховний Суд послідовно підтверджував наявність у забудовників, що розпочали будівництво об`єкта після 01.01.2020, обов`язку зі сплати пайової участі у відповідності до пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ.

Не зважаючи на те, що відповідна практика Верховного Суду є сталою уже декілька років, відповідач все одно не звернувся до Поляницької сільської ради щодо визначення розміру пайової участі та її сплати. Відтак, невиконання відповідачем зазначеного обов`язку є наслідком небажання його виконувати, а не наслідком неясності чи незрозумілості закону.

Лист Міністерства розвитку громад та територій №1/15.2/515-21 від 12.02.2021 не має обов`язкового значення, на відміну від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Доводи, що відповідач не може нести негативні наслідки за зволікання Поляницькою сільською радою щодо подання позову через сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних не можуть бути взяті до уваги, оскільки застосування положень статті 625 є визначеним законом наслідком порушення грошового зобов`язання. Згідно з положеннями п. 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ саме відповідач мав обов`язок звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Не подання позивачем позову протягом тривалого часу не є обставиною, яка звільняє від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи вищевикладене та те, що відповідач доказів виконання зобов`язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір в розмірі 7 367 грн 29 коп. згідно з платіжної інструкцій №736 від 01.05.2026, що відповідає розміру визначеному законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 7 367 грн 29 коп. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальність «ФОРМАТ ПЛЮС» (вул. Незалежності, буд. 4, офіс 156, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ЄДРПОУ 40049497) на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Карпатська 1А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593, ЄДРПОУ 25596005) кошти у сумі 613 940 грн 55 коп., у тому числі 328 000 грн 00 коп. за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайові участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 237 576 грн 28 коп. інфляційні втрати (індекс інфляції) та 48 364 грн 27 коп. сума за користування коштами (3 відсотки річних) (Отримувач: ГУК в Івано- Франківській області/ТГ Поляниця/2417000, код отримувача: 37951998, банк отримувача: казначейство України, номер рахунку: UA888999980314121921000009672, код класифікації бюджету: 24170000, найменування коду класифікації доходів бюджету: надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту села Поляниця).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «ФОРМАТ ПЛЮС» (вул. Незалежності, буд. 4, офіс 156, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ЄДРПОУ 40049497) судовий збір в розмірі 7 367 грн 29 коп. Отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного судового рішення 20.08.2026.

Суддя У. І. Гула