Рішення № 139111406, 20.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/89/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа №908/1553/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Героїв 37-го батальйону, 53, м. Запоріжжя, 69089; код ЄДРПОУ/умовний код: 0290997325) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72А, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 43877338)

до відповідача: ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі ФІЛІЇ «СХІДНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Космічна (Соборний район), будинок 35, код ЄДРПОУ ВП 45632138)

про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

24.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах позивача Державної екологічної інспекції Південного округу, до відповідача ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ УКРАЇНИ в особі ФІЛІЇ «СХІДНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ», про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів, в розмірі 80094,15 грн. Судові витрати щодо сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу №908/1553/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1553/26 та присвоєний справі номер провадження 3/89/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/1553/26, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (ухвали суду від від 25.06.2026) до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС (а.с.94-99).

21.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Запорізька окружна прокуратура звернулася в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів, в розмірі 80094,15 грн на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з 17.04.2023 по 20.04.2023 працівниками філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» здійснено виїзди з метою проведення перевірки на предмет збереження лісів і майна та виявлено у кварталі 36 виділи 9, 17, кварталі 56 виділи 3, 5, кварталі 57 виділ 4, кварталі 62 виділи 2, 8, кварталі 63 виділи 1, 3, 6, кварталі 65 виділи 1, 2 Крутоярівського лісництва, що розташовані в межах Широківської територіальної громади Запорізького району, факти незаконної порубки невстановленими особами дерев різних порід із припиненням їх росту.

У межах вказаного кримінального провадження з метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, 04.02.2026 слідчим, із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», проведено огляди місця події та виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту наступних дерев у кількості 71 дерево: у кварталі 36, виділи 9, 17 11 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 56, виділи 3, 5 8 дерев породи «Дуб»; у кварталі 57, виділ 4 2 дерева породи «Акація біла»; у кварталі 62, виділи 2, 8 - 11 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 63, виділи 1, 3, 6 - 16 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 65, виділи 1 та 2 21 дерево породи «Дуб», 2 дерева породи «Ясен».

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД від 12.02.2026 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 57, виділ 4 поблизу с. Відрадне Запорізького району Запорізької області становить 5314,32 грн, у кварталі 63, виділи 1, 3, 6, у кварталі 62, виділи 2, 8 поблизу с. Гурського Запорізького району Запорізької області 19715,67 грн, у кварталі 56, виділи 3, 5, у кварталі 36, виділи 9, 17 поблизу с. Августинівка Запорізького району Запорізької області 9728,36 грн, у кварталі 65, виділи 1 та 2 поблизу с. Гурського Запорізького району Запорізької області 45335,80 грн, тобто у кварталах в межах Широківської територіальної громади Запорізького району у загальному розмірі 80094,15 грн.

У ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, залишається не відшкодованою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

21.07.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

З підстав, викладених у відзиві, відповідач вважає вимоги прокурора необґрунтованими та безпідставними, у їх задоволенні просить відмовити повністю.

Зокрема, відповідач зауважує, що кримінальне провадження по справі не закрите і не розслідуване належним чином. Органами досудового розслідування до цього часу не вчинено дієвих заходів щодо розслідування справи, не виявлено осіб, які вчинили незаконну рубку, проте прокурором вина покладена на відповідача.

Відповідач вважає, що прокурором не доведено фактів, які б свідчили про неправомірність поведінки Відповідача (відсутні неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, внаслідок яких завдано шкоду майну юридичної особи); майнова шкода, нанесена саме майну Відповідача, якого і визнано потерпілою особою; не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності; вина Відповідача відсутня, оскільки на даний час винна особа досі не встановлена в рамках кримінального провадження, в якому Відповідач є заявником і потерпілою особою. Виключно виявлення факту порубки дерев не може бути розцінений як доказ бездіяльності Відповідача.

Крім того, відповідач посилається на спільне роз`яснення Державного комітету лісового господарства України від 30.04.1999 №03-01/981 та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 28.04.1999 №23-10/6-113, яке було направлено територіальним органам лісового господарства та державним управлінням екобезпеки в областях для керівництва в роботі, та на даний час є діючим, в якому зазначено: «Стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, передбачені згаданими таксами, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування згаданих вище такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, крім випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним.» Таким чином, вказує відповідач, твердження позивача стосовно того, що порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності не зважаючи на те, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, суперечить статтям 105, 107 Лісового кодексу України, 66 Конституції України, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», в яких є пряме посилання на те, що шкода, заподіяна ними (саме винними особами), відшкодовується в повному обсязі.

Отже, вважає, що звернення із даним позовом щодо стягнення збитків з ДП «Ліси України» є необґрунтованим та передчасним.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА (відповідь на відзив).

У відповіді на відзив щодо тверджень відповідача з приводу відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, що фіксують та підтверджують його протиправну бездіяльності, прокурор, зокрема із посиланням на судову практику Верховного Суду, зазначає, що комплексний аналіз положень ст. ст. 19, 38, 63, 64, 86, 89, 90, 91, 93 ЛК України дає можливість зробити наступні висновки: 1) законодавцем імперативно закріплено обов`язок ДП «Ліси України» як постійного лісокористувача здійснювати заходи з охорони лісу від незаконних рубок на території, яка перебуває у їхньому постійному користуванні; 2) вищевказаними нормами законодавства передбачено перелік заходів з організації охорони і захисту лісів; 3) ДП «Ліси України» як суб`єкт господарських відносин може самостійно визначати порядок та способи реалізації вищевказаних обов`язків з охорони лісу, в тому числі у власних організаційно-розпорядчих документах, з метою належного розподілу обов`язків між своїми працівниками та контролю за станом їх виконання.

При цьому, вказує прокурор, що у відзиві відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним будь яких дій з метою належного забезпечення охорони лісу від незаконних порубок.

У даному випадку в діях Відповідача наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності.

Щодо тверджень Відповідача з приводу обставин визнання ДП «Ліси України» потерпілим у кримінальному провадженні зазначає з посиланням позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, відповідно до якої, виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 ЛК України, з урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.12.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Таким чином прокурор вважає обґрунтованим заявлення даного позову саме до ДП «Ліси України».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (відповідь на відзив).

Позивач (Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), з підстав, викладених у відповіді на відзив відповідача, з доводи відповідача не погоджується.

Щодо неналежного виконання обов`язків із забезпечення охорони та захисту лісів позивач зазначає, що відповідачем до відзиву не додано жодного документа, який би підтверджував фактичне проведення рейдових заходів, патрулювань, встановлення фотопасток, використання безпілотних літальних апаратів, здійснення обходів лісових масивів чи інших заходів, на які посилається відповідач. Також відсутні будь-які докази, які б підтверджували періодичність таких заходів, їх проведення саме на території, де виявлено незаконну рубку, або їх ефективність щодо забезпечення охорони лісового фонду.

Доводи відповідача, що особи, які безпосередньо здійснили незаконну рубку дерев, не встановлені, а також на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не спростовують наявності підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності як самостійного виду відповідальності, яка не ставиться у залежність від притягнення до відповідальності порушників лісового законодавства.

Інспекція вважає необґрунтованим посилання відповідача на спільне роз`яснення 1999 року, оскільки по-перше: зазначене роз`яснення не є нормативно-правовим актом, не встановлює правових норм та не має обов`язкової сили для суду під час вирішення спору, а по-друге, наведена відповідачем позиція не відповідає сучасній та усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування статей 19, 63, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в розмірі 80094,15 грн на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Слідчим відділенням відділу поліції №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023080000000039 від 04.05.2023 за ч.4 ст.246 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР обласною прокуратурою за результатами опрацювання інформації філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Під час досудового розслідування встановлено, що 04.02.2026 слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» проведено огляди місця події та виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту наступних дерев у кількості 71 дерево:- у кварталі 36, виділи 9, 17 11 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 56, виділи 3, 5 8 дерев породи «Дуб»; у кварталі 57, виділ 4 2 дерева породи «Акація біла»; у кварталі 62, виділи 2, 8 11 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 63, виділи 1, 3, 6 16 дерев породи «Акація біла»; у кварталі 65, виділи 1 та 2 21 дерево породи «Дуб», 2 дерева породи «Ясен», що знаходяться на земельних ділянках, які перебувають у користуванні філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

За вказаним фактом 04.05.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42023080000000039 за ч.4 ст.246 КК України та розпочато досудове розслідування.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД від 12.02.2026 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 57, виділ 4 поблизу с. Відрадне Запорізького району Запорізької області становить 5314,32 грн, у кварталі 63, виділи 1, 3, 6, у кварталі 62, виділи 2, 8 поблизу с. Гурського Запорізького району Запорізької області 19715,67 грн, у кварталі 56, виділи 3, 5, у кварталі 36, виділи 9, 17 поблизу с. Августинівка Запорізького району Запорізької області 9728,36 грн, у кварталі 65, виділи 1 та 2 поблизу с. Гурського Запорізького району Запорізької області 45335,80 грн, тобто у кварталах в межах Широківської територіальної громади Запорізького району у загальному розмірі 80094,15 грн.

В ході досудового розслідування особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу залишається не відшкодованою

Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісове господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Перелік плановокартографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 №1003 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Наказом ДП «Ліси України» №695 від 12.04.2024 «Про припинення філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» припинено шляхом її закриття.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діяла Філія «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», код ЄДРПОУ 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В.

Відповідно до п. 7.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії.

Відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 №695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п. 3.1. Статуту Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (правонаступником якого на цей час є ДСГП «Ліси України»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.07.2016 №267, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бутивизнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Ліси України, згідно статті 1 Лісового кодексу України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з приписами ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності України, стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №31, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Відтак, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Представник Держекоінспекції Південного округу 04.02.2026 залучений в якості спеціаліста до огляду земельних ділянок, де здійснено незаконну порубку лісових насаджень.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Запорізькою окружною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу листи від 30.03.2026 №54-2332ВИХ-26 та від 10.06.2026 №54-4279ВИХ-26 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди ДП «Ліси України», вжитті з цього приводу заходи реагування.

Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листами від 05.05.2026 № 2419/09-12/06/2-31 та від 19.06.2026 № 3213/09-12/06/2-31 повідомлено, що заходи реагування на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не вживались та на даний час не плануються.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 04.02.2026, Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не було вчинено жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави щодо відшкодування шкоди.

Також в матеріалах справи міститься адресоване Державній екологічній інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) повідомлення Запорізької окружної прокуратури від 22.06.2026 №54-4573вих-25 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Стосовно заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За сталою практикою Верховного Суду, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Також, деліктна відповідальність, за загальним правилом, настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 Лісового Кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Земельні ділянки кварталу 36, 56, 57, 62, 63, 65 виділу 1, 2 Крутоярівського лісництва, що розташовані в межах Широківської територіальної громади Запорізького району, на яких здійснено незаконну рубку дерев, на даний час перебувають у користуванні філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідач не заперечив обставини, що він є постійним користувачем земельних ділянок, а також не заперечив здійснення незаконної порубки дерев на цих ділянках.

Огляд місця події, зі складанням відповідних протоколів від 04.02.2026, в якому була зафіксована кількість незаконно зрубаних дерев та їх діаметр, проведено за участі спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Лугвіщука І.П. та майстра лісу Крутоярівського лісництва Проценка В.В.

Тобто, огляд проводився за участю представника відповідача. Будь-яких зауважень протокол огляду не містить.

Судова інженерно-екологічна експертиза проведена за матеріалами кримінального провадження, зокрема, протоколи огляду місця події від 04.02.2026.

Розрахунок розміру шкоди здійснено відповідно до додатків 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Суд також враховує позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 27.01.2021 у справі №461/3675/17, відповідно до якої чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Таким чином, висновок експерта №СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД від 12.02.2026 відповідає положенням ст. 98 ГПК України та є належним та достовірним доказом.

Суд враховує, що незаконна порубка дерев на відомчій Відповідачу території свідчить про неналежне виконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок, а отже про протиправність поведінки постійного лісокористувача. При цьому взято до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною його діяльності.

Наслідком протиправної поведінки Відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Наявність шкоди та її розмір доказово підтверджено.

Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

При цьому вина Відповідача у здійсненні рубки дерев без дотримання правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу презюмується та ним не спростована, адже відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України він, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (в цьому разі правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу).

Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допущення самовільної вирубку лісу.

Заперечуючи проти позову, Відповідач не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.

За наведених вище обставин судом відхиляються доводи відповідача про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність у даній справі усіх елементів правопорушення та про відсутність вини Відповідача.

Оскільки, відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, суд доходить висновку про стягнення з відповідача завданої шкоди.

Інші аргументи та посилання відповідача суд визнає такими, що не мають істотного значення для вирішення справи та спростовується встановленими обставинами справи та мотивувальною частиною рішення.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №42023080000000039 від 04.05.2023 (а.с. 17), актами проведення контрольного заходу (а.с.20-43), протоколами огляду місця події (а.с. 48-56), висновком експерта від 12.02.2026 №СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД (а.с. 57-67), листуванням Запорізької окружної прокуратури та Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонські області) (а.с. 69-75, 88).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи: 45632138) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів, в розмірі 80094,15 грн (вісімдесят тисяч дев`яносто чотири гривні 15 коп.) в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 43877338), зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA078999980333109331000008431, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с. Широке, код ЄДРПОУ 37941997, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача: Казначейство України. Видати наказ.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи: 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (юридична адреса: вул. Космічна, 35 (Соборний район), м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи: 45632138) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич