Ухвала суду № 139110649, 20.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8060/26

Номер провадження 1-кп/711/499/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 22026250000000044 від 10.02.2026 року відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Надеждівка Лозівського району Харківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 та в АДРЕСА_3 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначити справу до судового розгляду, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає, підстави для закриття також відсутні.

Захисник ОСОБА_6 не заперечувала щодо можливості призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала щодо можливості призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження відносно ОСОБА_7 до судового розгляду.

Судове засідання здійснювати у закритому судовому засіданні з урахуванням ст. 27 КПК України.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, захисник та обвинувачена.

Крім того, в судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинученій ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

23.02.2026 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.04.2026 включно, без можливості внесення застави. 27.07.2026 підозрюваній ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. 01.07.2026 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси підозрюваній ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.08.2026 включно, без можливості внесення застави.

На даний час ризики передбачені п.п. 1,2,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставинами, що дають підстави обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів є зібрані у ході досудового розслідування докази, в тому числі відомості, що містяться у протоколах слідчих дій, проведених у кримінальному провадженні.

Метою застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_7 у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

На теперішній час є достатні підстави вважати, що ризики зазначені в попередній ухвалі слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси не втратили свою актуальність, адже обвинувачена ОСОБА_7 , знаходячись на волі: буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), в тому числі за кордоном (оскільки на через два дні після проведення слідчих дій дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_8 перетнула державний кордон 24.02.2026 та виїхала за кордон, де і перебуває по теперішній час; незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_7 має відомості про осіб, які є свідками в даному кримінальному провадженні та проживають разом з нею в одному населеному пункті; буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню обставин вчинення злочину, спілкуватися з представниками росії та вживати спільних заходів спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних; може вчинити інші злочини чи продовжити злочини, у яких підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) (оскільки ОСОБА_7 може повідомити представників фоб рф про факт проведення досудового розслідування або ж продовжити вчинення подібних злочинів).

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є наступні: орган досудового розслідування володіє вагомими доказами, які вказують на винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у тому числі у вигляді довічного позбавленням волі, з конфіскацією майна. У зв?язку з цим існує ризик можливого переховування від суду з підстав тяжкості покарання, що йому загрожує, що також узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 в разі зміни обраного запобіжного заходу на більш м?який, що не пов?язаний із триманням під вартою, усвідомлюючи, що вона обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п?ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду чи змінити місце проживання. Поведінка ОСОБА_7 та її дії є небезпечними, оскільки становить загрозу для життя військовослужбовців; може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування; у разі незастосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об?єктивної істини у кримінальному провадженні; перебуваючи під іншим запобіжним заходом, обвинувачена матиме можливість повідомити співробітникам спеціальних служб рф інформацію, яка стала йому відомою з матеріалів кримінального провадження, що унеможливить притягнення до відповідальності всіх причетних осіб; може незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали свідчення в суді; перебуваючи на волі ОСОБА_7 зможе продовжити займатися вказаною злочинною діяльністю та вчинити нові тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, пов?язані зі шкодою державній безпеці в умовах воєнного стану. На підставі вищевикладеного, просив клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 заперечувала щодо можливості задоволення клопотання прокурора, щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її підзахисної ОСОБА_7 . Звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або альтернативно - про визначення застави. Клопотання мотивувала тим, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.02.2026 щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Надалі строк тримання під вартою продовжувався. На теперішній час ОСОБА_7 фактично перебуває під вартою близько шести місяців. 04.08.2026 прокурором Черкаської обласної прокуратури подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Сторона захисту вважає, що на цій стадії кримінального провадження подальше застосування найбільш суворого запобіжного заходу не відповідає фактичним обставинам провадження, ступеню актуальності ризиків, даним про особу обвинуваченої та принципу пропорційності втручання у право на свободу. На момент первинного обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу 23.02.2026 кримінальне провадження перебувало на початковій стадії досудового розслідування. На сьогодні досудове розслідування завершено, обвинувальний акт передано до суду, а кримінальне провадження перебуває на розгляді Придніпровського районного суду м. Черкаси. Основний масив доказів стороною обвинувачення вже зібрано, речові докази та електронні носії вилучено, процесуальні документи складено, експертні дослідження проведено або можуть проводитися щодо об`єктів, які перебувають у розпорядженні державних органів. Отже, процесуальна ситуація істотно відрізняється від тієї, що існувала в лютому 2026 року. Автоматичне повторення ризиків, зазначених у попередніх ухвалах, не може бути достатньою підставою для необмеженого продовження тримання особи під вартою.

Прокурор обґрунтовує ризик переховування передусім тяжкістю можливого покарання, а також тим, що повнолітня дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - 24.02.2026 виїхала за межі України та перебуває за кордоном. Однак поведінка повнолітньої дочки не може автоматично свідчити про намір матері переховуватися від суду. ОСОБА_8 є повнолітньою особою, одружена з громадянином Сполучених Штатів Америки, має власне особисте та сімейне життя. Факт її перебування за кордоном не є дією ОСОБА_7 і не характеризує процесуальну поведінку останньої. ОСОБА_7 має постійне та реальне місце проживання у м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане житло вона орендує на підставі чинного договору оренди, укладеного безпосередньо на її ім`я. Договір оренди продовжується, орендна плата сплачується, а тому існує конкретне та перевірюване місце, де обвинувачена може перебувати під домашнім арештом та контролем відповідних органів. Під час обшуку органом досудового розслідування у ОСОБА_7 вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Сторона захисту не заперечує проти покладення обов`язку здати на зберігання всі наявні документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, а також проти застосування електронного засобу контролю.

ОСОБА_7 розлучена та має трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми. Наявність двох неповнолітніх дітей є істотною обставиною при оцінці міцності соціальних зв`язків відповідно до ст. 178 КПК України. Старша дочка - ОСОБА_8 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ) - є повнолітньою, перебуває у шлюбі з громадянином США та здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. До затримання ОСОБА_7 допомагала дочці у здійсненні її підприємницької діяльності. Отже, ОСОБА_7 має сталі сімейні, побутові та соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реальне середовище, до якого вона повернеться у разі зміни запобіжного заходу. ОСОБА_7 раніше не судима. Матеріали, наведені прокурором, не містять відомостей про попередні спроби ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки або іншим чином демонструвати поведінку, спрямовану на ухилення від кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 нібито може знищити, сховати або спотворити речі та документи, зокрема дистанційно видалити листування з іншого пристрою. Проте досудове розслідування завершено та обвинувальний акт перебуває у суді. Мобільний телефон, електронні носії, документи, закордонний паспорт та інші предмети, які сторона обвинувачення вважає доказами, вже вилучені. Інформація з електронних пристроїв оглядалася та процесуально фіксувалася органом досудового розслідування. Прокурор не зазначає, який саме конкретний доказ, що досі не перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення, ОСОБА_7 реально здатна знищити. Гіпотетичне припущення про можливість дистанційного видалення інформації не є тотожним існуванню конкретного ризику, особливо після завершення досудового розслідування.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 нібито може впливати на свідків та експерта, оскільки знає осіб, які є свідками та проживають із нею в одному населеному пункті. Водночас не наведено жодного конкретного факту спроби впливу на свідка, погроз, домовленостей, схиляння до зміни показань або впливу через третіх осіб. Сам факт проживання особи та свідків в одному місті не свідчить про наявність реального ризику незаконного впливу. Такий ризик може бути нейтралізований обов`язком не спілкуватися зі свідками, експертами та іншими визначеними судом учасниками кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може повідомити представникам спеціальних служб РФ про проведення кримінального провадження або продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Конкретних обставин, які свідчили б про реальність такого ризику на теперішній час, не наведено. Цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, забороною залишати житло, обов`язком не спілкуватися з визначеними особами та іншими передбаченими ст. 194 КПК України обов`язками є засобами, здатними суттєво обмежити відповідні ризики без подальшого тримання особи в умовах слідчого ізолятора.

Під час перебування у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 неодноразово скаржилася на незадовільний стан здоров`я, у тому числі на проблеми психологічного та психічного характеру, а також інші проблеми зі здоров`ям. З приводу зазначених скарг сторона захисту отримувала відповіді від відповідних установ. Медичні документи та відповіді ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» будуть надані суду під час судового засідання. Стан здоров`я обвинуваченої відповідно до ст. 178 КПК України є самостійною обставиною, яка підлягає обов`язковій оцінці судом.

Сторона захисту також зазначає, що усвідомлює особливу тяжкість пред`явленого обвинувачення. Однак тяжкість можливого покарання є лише одним із факторів оцінки ризиків і не може сама по собі бути достатньою підставою для необмеженого в часі тримання особи під вартою. Посилання на тяжкість санкції без встановлення індивідуальної поведінки обвинуваченої фактично перетворює запобіжний захід на попереднє покарання до ухвалення обвинувального вироку, що суперечить презумпції невинуватості. Сторона захисту просить не про звільнення ОСОБА_7 від будь-якого контролю, а про заміну одного запобіжного заходу іншим, який також передбачає суттєве обмеження свободи. Цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням передбачених ст. 194 КПК України обов`язків забезпечить постійний контроль за місцезнаходженням ОСОБА_7 і водночас буде більш пропорційним ступеню актуальності ризиків на теперішній стадії провадження.

Крім того, захисник зазначила, що у випадку, якщо суд дійде висновку про неможливість застосування домашнього арешту, сторона захисту просить розглянути можливість застосування застави. Для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, КПК України передбачає загальні межі застави від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сторона захисту просить, у разі застосування застави, визначити її в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, без виходу за встановлену законом верхню межу, з урахуванням фактичного майнового та сімейного стану ОСОБА_7 .

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника та просила суд змінити їй запобіжний захід на будь-який інший, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій з наступних мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушеннячи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту, обвинуваченій ОСОБА_7 23.02.2026 року Соснівським районним судом м. Черкаси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 21.04.2026 року включно, без можливості внесення застави. В подальшому 01.07.2026 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси підозрюваній ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.08.2026 включно, без можливості внесення застави.

Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбаченіст.177 КПК України.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м`який.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до частин 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються, за ч. 1 ст. 263 КК України, як тяжкий та за ч. 2 ст. 111 КК України як особливо тяжкий злочин, у зв`язку з чим їй обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, є підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Разом з тим, застосування до обвинуваченої іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.

Суд також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261,437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч. 1 цієї статті, тобто запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченій покладених на неї процесуальних обов`язків, а також відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити та продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України, тобто до 17.10.2026 року включно, без права внесення застави.

Крім того в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 подала клопотання про скасування арешту майна та повернення майна його законному власнику. Клопотання мотивоване тим, що у межах кримінального провадження №22026250000000044 від 10.02.2026 органом досудового розслідування було вилучено майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (дівоче прізвище - ОСОБА_9 ), а саме: автомобіль «MAZDA» CX-5, номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску, червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 на праві приватної власності; мобільний телефон Iphone 14 pro, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2 : НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 , зі встановленою сім картою з номером телефону НОМЕР_6 білого кольору в чохлі світло блакитного кольору, який належить ОСОБА_8 .

21.02.2026 року по вищевказаному кримінальному провадженню органом досудового розслідування було вилучено у підозрюваної ОСОБА_7 транспортний засіб марки «MAZDA», модель СХ-5, номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 . Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 року у справі №712/2384/26 на автомобіль MAZDA CX-5, д.н.з. НОМЕР_2 , накладено арешт.

Свідоцтво про реєстрацію на вказаний вище автомобіль було видане ТСЦ 1452 13.08.2025 року на ім?я ОСОБА_10 . Проте, 05.11.2025 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 та отримала прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 . Тобто, автомобіль марки «MAZDA», модель CX -5, номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , червоного кольору зареєстрований на дошлюбне прізвище ОСОБА_8 .

22.02.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 по вищевказаному кримінальному провадженню органом досудового розслідування було вилучено у ОСОБА_8 належний останній мобільний телефон Iphone 14 pro, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2 : НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 , зі встановленою сім картою з номером телефону НОМЕР_6 білого кольору в чохлі світло блакитного кольору.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 року у справі № 712/2385/26 накладено арешт на вищевказаний мобільний телефон ОСОБА_8 .

На теперішній час необхідність у подальшому застосуванні арешту зазначеного майна та його фактичному утриманні органом кримінального переслідування відпала, а продовження обмеження права власності ОСОБА_13 є невиправданим та непропорційним завданням кримінального провадження. ОСОБА_13 не є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, їй не повідомлялося про підозру, обвинувальний акт стосовно неї до суду не направлявся, а належне їй майно не є майном обвинуваченої ОСОБА_7 .

Сам по собі факт родинних відносин між власником майна та обвинуваченою не створює законних підстав для невизначено тривалого обмеження конституційного права власності третьої особи. Автомобіль «MAZDA CХ-5», д.н.з. НОМЕР_8 , належить на праві приватної власності ОСОБА_13 . Відповідні обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Та обставина, що ОСОБА_7 , за твердженням сторони обвинувачення, могла користуватися зазначеним транспортним засобом, не припиняє та не змінює права власності ОСОБА_13 на автомобіль. Усі необхідні слідчі та процесуальні дії з автомобілем уже проведені Після вилучення автомобіля орган досудового розслідування мав достатній час та фактичну можливість провести з ним усі необхідні слідчі, процесуальні та експертні дії. Автомобіль був оглянутий, обшуканий, його стан та вміст зафіксовано відповідними протоколами, фото- та відеоматеріалами. Предмети, які орган досудового розслідування вважав такими, що мають доказове значення, вилучені з транспортного засобу та зберігаються окремо. Необхідні експертні дослідження, для яких могла бути необхідною фізична наявність транспортного засобу, проведені. Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт направлено до суду. Отже, сторона обвинувачення вже мала та реалізувала можливість отримати і процесуально зафіксувати доказову інформацію, яка могла міститися у транспортному засобі. Подальше фізичне утримання автомобіля не забезпечує отримання нової доказової інформації. Доказове значення автомобіля може бути забезпечене без його подальшого вилучення у власника. Навіть якщо автомобіль визнаний речовим доказом, сам по собі такий статус не свідчить про необхідність його обов?язкового фізичного зберігання державою до набрання вироком законної сили Зовнішній вигляд автомобіля, його індивідуальні ознаки, місця знаходження вилучених предметів та інші обставини вже зафіксовані або могли бути зафіксовані протоколами, фото таблицями, відеозаписами, висновками експертів та іншими процесуальними документами. Крім того, тривале зберігання автомобіля без використання може призводити до погіршення його технічного стану та зменшення ринкової вартості, створюючи додатковий майновий тягар для власника.

Під час проведення обшуку 22.02.2026 за адресою: АДРЕСА_3 , органом досудового розслідування було вилучено мобільний телефон, який належить ОСОБА_13 . Протягом досудового розслідування орган кримінального переслідування маз можливість оглянути телефон, встановити його технічні характеристики, здійснити копіювання інформації, зафіксувати необхідні електронні дані та провести відповідні експертні дослідження. На теперішній час телефон оглянутий, інформація, яка могла становити інтерес для органу досудового розслідування, досліджена та зафіксована, а досудове розслідування завершено. За необхідності збереження певних електронних даних це може бути забезпечено шляхом зберігання криміналістичної копії, образу пам?яті, протоколу огляду та інших похідних доказових матеріалів без подальшого позбавлення власника самого засобу зв`язку. Отже, ОСОБА_13 як законний власник вилученого майна має самостійне право вимагати припинення подальшого обмеження її права власності.

У зв`язку з вищевикладеним захисник просила клопотання задовольнити, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 року у справі № 712/2384/26, на автомобіль марки «MAZDA», модель СХ-5, номер кузова НОМЕР_9 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору, який належить на праві приватної власності ОСОБА_10 . Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 року у справі № 712/2385/26, на мобільний телефон Iphone 14 pro, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 , зі встановленою сім картою з номером телефону НОМЕР_6 білого кольору в чохлі світло блакитного кольору, який належить ОСОБА_8 .

Обвинувачена ОСОБА_7 клопотання захисника підтримала, просила його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у задоволенні клопотання сторони захисту про скасування арешту з майна просив відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.170 ч.2 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновків та вважає його передчасним. Після дослідження письмових доказів по кримінальному провадженню, вважає за можливе повернутися до вирішення заявленого клопотання адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 про скасування арешту на майно.

Керуючись ст.ст.177,178, 314-316, 331, ч.2 ст.334, 372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22026250000000044 від 10.02.2026 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, на 26 серпня 2026 року о 16 год. 00 хв. в залі судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, захисника та обвинувачену.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту на майно та повернення його законному власнику - відмовити, як передчасно подане.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 жовтня 2026 року включно з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без права внесення застави.

Ухвала в частині продовження запобіжного захожу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено і проголошено в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси 20.08.2026 року о 10 год. 00 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3