Рішення № 139110624, 20.08.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/242/26

Провадження № 2/702/420/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Олійник Н.О. (в режимі відеоконференції),

представник відповідача ПП «ЛЮВайс» Домачук В.А. та державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області Василенко О.В. не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЛЮВайС», третя особа без самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області Василенко Олександр Володимирович про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Представник позивача Олійник Н.О. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Підставною для звернення із позовом вважає, те, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,6724 га, кадастровий номер 7123485700:03:001:0430.

06.04.2009 між позивачем та ПП «Лювайс» було укладено договір оренди земельної ділянки № 445 строком на 10 років, який було зареєстровано 20.05.2009.

Строк дії договору оренди закінчився у 2019 році.

Після завершення строку дії договору жодних нових договорів оренди чи додаткових угод позивач не підписував.

Водночас з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що за ПП «Лювайс» зареєстровано право оренди земельної ділянки; підставою реєстрації зазначено договір оренди № 888 від 20.05.2019, додаткову угоду №1 від 14.01.2019. Позивач не підписував вказаних документів.

З метою з`ясування підстав користування земельною ділянкою позивач направив відповідачу листи 29.07.2024, 20.08.2024 у яких просив надати документи, що підтверджують продовження договору оренди.

Однак відповідач не надав жодних документів, що підтверджують наявність договору оренди.

Крім того, під час розгляду справи №702/379/25 відповідач також не надав суду оригіналів договору оренди № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди №1 від 14.01.2019.

Отже, відсутні будь-які належні докази укладення між сторонами нового договору оренди.

Водночас ПП «Лювайс» продовжує фактично користуватися земельною ділянкою позивача.

З метою захисту свого права власності на земельну ділянку позивач раніше звертався до суду з позовом до Приватного підприємства «Лювайс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення законному власнику.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2025 позов було задоволено та зобов`язано відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Однак постановою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі №702/379/25 рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому апеляційний суд не встановив наявності у відповідача належного права оренди земельної ділянки та не спростував доводи позивача щодо відсутності укладеного договору оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, та вказав, що належним способом захисту у таких правовідносинах є вимога про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, а вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена разом із такою вимогою.

Таким чином, враховуючи висновки Черкаського апеляційного суду щодо належного способу захисту порушеного права, позивач звертається до суду з даним позовом про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки у ПП «Лювайс» та повернення земельної ділянки її законному власнику.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2025 у справі №702/379/25 під час розгляду спору між цими ж сторонами було встановлено відсутність належних доказів укладення договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, зокрема у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналів договору оренди та додаткової угоди, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію права оренди.

Вказані обставини також підтверджені постановою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі №702/379/25, якою встановлено, що відповідач не надав суду оригіналів зазначених документів.

Таким чином судами вже встановлено факт відсутності належних доказів укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами.

Просить визнати відсутнім право оренди Приватного підприємства «Лювайс» на земельну ділянку кадастровий номер 7123485700:03:001:0430, площею 3,6724 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; зобов`язати Приватне підприємство «Лювайс» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7123485700:03:001:0430 та стягнути судові витрати.

На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 15.04.2026 від представника відповідача ПП «Лювайс» Домачука В.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПП ЛЮВАЙС заперечує проти задоволення зазначеного позову з таких підстав.

06.04.2009 позивач ОСОБА_1 уклав з ПП ЛЮВАЙС договір оренди землі, за яким він передав в оренду ПП ЛЮВАЙС належну йому земельну ділянку. Дана обставина позивачем не заперечується.

В 2019 році представники ПП ЛЮВАЙС зустрічались з позивачем. Під час зустрічі позивач погодився передати свою земельну ділянку в оренду ПП ЛЮВАЙС на новий строк. Позивач підтвердив цю обставину в своїх поясненнях під час розгляду справи №702/379/25. Під час зустрічей позивач передав підписаний договір оренди, а пізніше і додаткову угоду. 28.05.2019 року проведено державну реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 20.05.2019 року та додаткової угоди до нього, номер запису 31790009.

ПП ЛЮВАЙС продовжувало використовувати земельну ділянку позивача. З 2019 року до 2025 року жодних претензій щодо чинності договору оренди землі від позивача не надходило.

Бухгалтерією ПП ЛЮВАЙС щороку проводилось нарахування орендної плати, з якої утримувались податки та збори в розмірі визначеному чинним законодавством. Відповідні звіти подавались до Податкової служби України.

В судових засіданнях у справі №702/379/25 позивач визнав ту обставину, що щорічно отримував орендну плату від ПП ЛЮВАЙС за користування його земельною ділянкою та не має претензій з цього питання.

Екземпляри договору за 2019 рік та додаткової угоди до нього надавались державному реєстратору разом із заявою про реєстрації права оренди земельної ділянки, міститься в матеріалам реєстраційної справи в електронному вигляді, та доступна для ознайомлення в порядку визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Також відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно є загальнодоступним. Позивач мав можливість ознайомлюватись із вказаними відомостями в будь-який час без обмежень.

Правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 року у справі №204/8017/17 не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки стосуються правовідносин купівлі-продажу майна.

Правові позиції, викладені постановах Верховного суду від 29.11.2023 у справі №513/879/19 та від 19.02.2024 у справі №567/3/22 підлягають до застосування.

В позовні заява позивач зазначає перелік наданих послуг, що включають у суму 26 000 грн. Але ці послуги не відповідають переліку послуг, визначених договором про правничу допомогу. Так відповідно до пункту 4.2. договору до гонорару входять дослідження правової позиції, аналіз судової практики, підготовка процесуальних клопотань, підготовка відзиву.

Але зазначених в договорі послуг адвокат Олійник Н.О. у даній справі не надавала, процесуальних клопотань та відзиву не готувала.

В п. 4.3. договору зазначено про те, що оплата здійснюється на рахунок ФОП.

Зазначені витрати сплачені на рахунок ФОП не підлягають стягненню.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним та необґрунтованим заявленими позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Тому, заявлений розмір витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн, не відповідає вищенаведеним критеріям та є необґрунтованим.

Просить в задоволені позову, відмовити повністю.

Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу, призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві

В судовому засіданні представник позивача Олійник Н.О. позов підтримала повністю, просила його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві

В судове засідання представник відповідача ПП «ЛЮВайс» Домачук В.А. не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення підготовчого засідання на адресу суду не надходило.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області Василенко О.В. не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення підготовчого засідання на адресу суду не надходило.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників сторін, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6724 га, яка розташована на території Сарнівської сільської ради, кадастровий номер 7123485700030000430, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 972032 від 20.02.2002 та зареєстровано право власності на цю земельну ділянку 28.05.2019, номер відомостей про речове право 31789894, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387866751 від 23.07.2024 (а. с. 21, 24).

06.04.2009 між ОСОБА_1 та ПП «ЛЮВайс» в особі директора Шевчук Л.С. було укладено договір оренди землі № 445, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адмінмежах Сарнівської сільської ради. Цей договір 20.05.2009 зареєстрований у Монастирищенському районному відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040949100029 (а. с. 19 - 19).

Згідно з п. 2 договору оренди землі № 455 від 06.04.2009 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,6724 га, у тому числі 3,6724 га ріллі.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі № 455 від 06.04.2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 41 004,00 грн.

Згідно з п. 8 договору оренди землі № 455 від 06.04.2009 договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі № 455 від 06.04.2009 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 230,00 грн, або 1 000 кг с/г продукції.

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_1 площа земельної ділянки із кадастровим номером 7123485700:03:000:0430 становить 3,6724 га (а.с. 20).

Укладення договору оренди землі № 455 від 06.04.2009 позивач ОСОБА_1 не заперечував.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387866751 від 23.07.2024, 28.05.2019 за номером запису про інше речове право № 31790009, зареєстровано за ПП «ЛЮВайс» право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7123485700:03:000:0430, площею 3,6724, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 до 31.12.2030 на підставі договору оренди землі № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі № 888 від 20.05.2019.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123485700:03:000:0430, власником якої є ОСОБА_1 перебуває в оренді ПП «ЛЮВайс» строком до 31.12.2030, згідно з договором оренди землі № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі № 888 від 20.05.2019 (оспорювані угоди). Перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ПП «Лювайс» сторонами у справі не заперечується.

Разом з тим, за змістом позовної заяви, ОСОБА_1 з ПП «ЛЮВайс» договір оренди землі № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі № 888 від 20.05.2019 не укладав, тобто в нього було відсутнє волевиявлення на укладення цих правочинів та відповідно відсутні договірні відносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 листами від 29.07.2024 та від 20.08.2024 повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі № 445 від 06.04.2009, строк дії якого закінчився 20.05.2019. Крім цього, листи містять інформацію про те, що позивач на підставі усної домовленості між відповідачем про продовження дії даного договору на 6 років, строк усної домовленості спливає 20.05.2025. Крім цього, ОСОБА_1 просив надати докази, на підставі яких вказаний договір оренди було продовжено до 31.12.2030, про що наявні відомості в реєстрі речових, а відтак на підставі чого відповідач користується земельною ділянкою позивача (а.с. 22 23, 25 - 26). Проте, витребувану інформацію ПП «Лювайс» ОСОБА_1 не надало, надіслало лист відповідь, наступного змісту «Як скажете» (а.с. 26 зворотна сторона).

Згідно з рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2025 позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Лювайс» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, задоволено. ОСОБА_1 повернуто земельну ділянку площею 4,2832 га з кадастровим номером 7123481600:02:001:0272.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2026, рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Лювайс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення набрало законної сили 24.02.2026 (а.с. 8 - 12).

Суд, як на підставу відмови у задоволенні позову, посилався не неналежний спосіб захисту, порушеного права та зазначив, що належним способом захисту є визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та повернення вказаної земельної ділянки. Судом встановлено, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази підписання 20.05.2019 договору оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП «Лювайс», а тому договірні відносини між сторонами є таким, що не відбулись.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди за ПП «ЛЮВайс» щодо земельної ділянки № 7123481600:02:001:0272 після 20.05.2019, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем оспорюються договір оренди землі № 888 від 20.05.2019 та додаткова угода № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі № 888 від 20.05.2019 з підстав відсутності його вільного волевиявлення, тобто вільного волевиявлення сторони договору, що свідчить про їх неукладення.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV) (який діяв на момент виникнення правовідносин тут і надалі) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Отже право оренди виникає на підставі договору оренди, укладеному між орендодавцем і орендарем.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з законодавчим визначенням, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях ст. 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що: "…укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини".

У постанові від 27.11.2024 в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

Як зазначалося судом вище, позивач, як на підставу задоволення позову посилається на те, що він не підписував ні договір оренди землі № 888 від 20.05.2019, ні додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі, що стали підставою для реєстрації 28.05.2019 за відповідачем права оренди на земельну ділянку позивача до 31.12.2023 та те, що факт відсутності договірних відносин сторін, підтверджено судовими рішеннями від 24.10.2025 та 24.02.2026.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві заперечив факт не укладення спірних правовідносин та зазначив, що при зустрічі із позивачем у 2019 році позивач погодився передати свою земельну ділянку в оренду відповідача та передав підписаний договір оренди, а пізніше і додаткову угоду, на підставі чого 28.05.2019 проведено державну реєстрацію цих правочинів, що дало підстави ПП «ЛЮВайс» використовувати земельну ділянку, яка на праві приватної власності належить позивачу, та сплачувати за її використання орендну плату відповідно до умов спірних правочинів.

Представником відповідача на підтвердження даних обставин надано такі докази.

Копію спірного договору оренди земельної ділянки № 888 від 20.05.2019, яка, зокрема, в розділі «підписи сторін» містить підписи сторін: орендодавця та орендаря. Даним договором оренди, визначено всі істотні умови договору, та зокрема, визначено термін дії договору, який становить до 31.12.2029 (а.с. 49).

Копію додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 до договору оренди землі № 888 від 20.05.2019, яка, зокрема в розділі «підписи сторін» містить підписи сторін: орендодавця та орендаря. Даною додатковою угодою збільшено строк дії договору, а саме до 31.12.2030 (а.с. 51).

На підтвердження факту сплати орендної плати позивачу надано: платіжну відомість № 5 за 2019 рік, відомість за 2022 рік, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум отриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 рік, квитанцію № 1 від за IV квартал 2022 року, видатковий касовий ордер № 26 від 16.12.2022, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2024 рік, квитанцію № 2 за IV квартал 2024 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум отриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024, накладну від 06.11.2024, видатковий касовий ордер № 13 від 06.11.2024, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2023 рік, квитанцію № 2 за IV квартал 2023 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум отриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2023, відомість за 2023 рік (а.с. 52 - 61).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На дані норми звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 558/140/22.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність чи не належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.112024 у справі № 933/602/23).

Належним доказом відсутності волевиявлення у позивача на укладення договору оренди № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди № 1 від 14.01.2019, а саме не підписання даних спірних правочинів позивачем є висновок судово почеркознавчої експертизи, а судово почеркознавча експертиза призначається за клопотанням сторони. Так, позивачем 27.05.2026 у підготовчому засіданні було заявлено клопотання про призначення у справі судово почеркознавчої експертизи, потім він від нього відмовився, судом це клопотання повернуто без розгляду. У підготовчому засіданні 29.07.2026 ні позивачем, ні його представником не заявлялося клопотання ні про призначення у справі судово почеркознавчої експертизи, ні про витребування доказів. На запитання суду представник позивача повідомив, що ця позиція є узгодженою з позивачем.

З урахування того, що відсутність волевиявлення на оспорюваних правочинах не доведена позивачем, а тому суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки стороною позивача не доведено факту не підписання правочинів належними доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання сторони позивача, як на підставу задоволення позову те, що судовими рішеннями від 24.10.2025 та 24.02.2026 встановлено, що договірні відносини між сторонами є такими, що не відбулися, є не спроможними.

Так, рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.10.2025 встановлено, що оскільки на виконання ухвали про витребування доказів ПП «Лювайс» на адресу суду надіслало лист про відсутність у підприємства договору оренди землі № 888 від 20.05.2019 та оригіналу додаткової угоди до договору оренди землі №1 від 14.01.2019, тобто між сторонами відсутні договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123485700:03:001:0430, але державна реєстрація договору відбулась.

Дані обставини підтверджені і постановою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2026.

Так, відповідно до ч. 5, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Разом з тим, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог та обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення цього спору, обов`язок щодо доказування не укладення договору оренди земельної ділянки № 888 від 20.05.2019 та додаткової угоди № 1 від 14.01.2019 покладається саме на позивача, який вказує на не підписання позивачем таких правочинів, як встановлено судом вище, позивач даним правом не скористався.

Суд вважає, що суди в рішеннях від 24.10.2025 та від 24.02.2026 дійшли до висновку про неукладненість правочинів лише з тих підстав, що відповідачем не надано неналежно завірену копію спірного договору оренду землі та додаткової угоди до неї, тобто судом надано правову оцінку доказам, що оцінювались в межах розгляду справи, а не встановлено фактичні обставини, які мають значення для розгляду цієї справи.

Так, в межах розгляду цієї справи відповідачем через електронний суд надано оспорювані договори, про їх відсутність відповідач не заявляв.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійснених іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

А тому суд, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність права оренди земельної ділянки та відповідно права на її повернення, а тому позов до задоволення не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЛЮВайС», третя особа без самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області Василенко Олександр Володимирович про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: приватне підприємство «ЛЮВайС», місцезнаходження: вул. Млинівська, 36 с. Сарни Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 31886999.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор ЦНАП виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області Василенко О.В., місцезнаходження: вул. Дмитра Сайчука, 1 м. Монастирище Уманського району Черкаська область, код ЄДРПОУ 22793113.

Суддя Юлія ЖЕЖЕР