Рішення № 139110595, 19.08.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

19.08.2026

Справа № 696/618/26

Провадження № 2/696/500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова (код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, б. 10, 2 поверх, оф. 5 в м. Київ, 04071) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягненя заборгованості,

встановив :

01 травня 2026 року на адресу суду надійшов цивільний позов ТОВ Іннова-Нова (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивували тим, що 21 березня 2025 року між ТОВ Іннова Фінанс та Відповідачем було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит (кредитний договір) № 7516940325, відповідно до якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 6500 грн. 00 коп., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на строк 360 днів, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково, та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова».

Позивач вказував, що кредитний договір разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6 500 гривень, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 та Довідкою про успішне перерахування коштів, як операції з використанням платіжного сервісу «EasyPay», із зазначенням найменування отримувача кредитних коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий дім», однак Позичальник свої зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, в зв`язку з чим станом на 15 березня 2026 року утворилась заборгованість в сумі 34 854,00 грн., яка складається з: 6 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 14 379 грн. - заборгованість за процентами; 975,00 грн. заборгованість по комісії, 13 000 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або просточення сплати процентів у строки, яку позивач просив стягнути з відповідача. При цьому, Позивач вказану заборгованість обґрунтовував здійсненням Відповідачем заходів на визнання боргу, так як останній здійснив сплату процентів за користування кредитом на суму 7 500 грн. Також Позивач просив стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору на суму 2 662 грн. 40 коп.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк подання сторонами заяв по суті.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року поновлено строк на подачу відзиву Відповідачем з наданням строків подачі заяв по суті сторонами, а також продовжено строки проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник Позивача позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити, у своїй заяві також просив судовий розгляд проводити у його відсутність.

Відповідач з позовними вимогами погоджувався частково, просив позов також задовольнити частково. Так, не оспорюючи факту укладання кредитного договору, отримання коштів за ним, а також часткового погашення заборгованості, заперечував можливість стягнення неустойки та комісії, наводив доводи завищеного до стягнення розміру процентів за користування кредитом. Також, звернув увагу, що 22.01.20026 року ним дійсно сплачено 7 500 грн. в рахунок погашення заборгованості, тоді як Позивач порушив черговість зарахування таких коштів, та залишив без змін суму заборгованості за тілом кредиту.

Вважав, що комісія у розмірі 15% за надання кредиту фактично є прихованим способом збільшення вартості кредиту, що суперечить законодавству про споживче кредитування.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 21 березня 2025 року між ТОВ Іннова Фінанс та Відповідачем було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит (кредитний договір) № 7516940325, відповідно до якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 6500 грн. 00 коп., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на строк 360 днів, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково, та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Іннова-Нова».

Кредитний договір разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6 500 гривень, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 та Довідкою про успішне перерахування коштів, як операції з використанням платіжного сервісу «EasyPay», із зазначенням найменування отримувача кредитних коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий дім».

Відповідач свої зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, в зв`язку з чим станом на 15 березня 2026 року утворилась заборгованість в сумі 34 854,00 грн., яка складається з: 6 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 14 379 грн. - заборгованість за процентами; 975,00 грн. заборгованість по комісії, 13 000 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, яку позивач просив стягнути з відповідача.

При цьому, Позивач вказану заборгованість обґрунтовував здійсненням Відповідачем заходів на визнання боргу, так як останній здійснив сплату процентів за користування кредитом на суму 7 500 грн.

Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з п.2.2. Договору визначено, що Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 2.3., 2.4., 2.5. Договору визначено суму кредиту (загальний розмір) складає 6 500 гривень. 00 коп. Тип кредиту кредит. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1.0% в день та застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення цього договору; п. 2.6.2. 0,87% в день та застосовується, починаючи з 181 дня календарного дня від дати укладення кредитного договору;

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту (п.2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.

Відповідно до п. 3.2. Договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладання цього Договору. Дата надання кредиту: 21.03.2025 або наступний за ним календарний день.

Позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 500 грн. 00 коп., що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування 21.03.2025 коштів (суми кредиту) у розмірі 6 500 грн. Відповідачу на надані ним реквізити карткового рахунку.

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 6 500 грн. Відповідачем у справі не заперечується.

Суд вважає, що доводи сторони Позивача в частині визначення заборгованості підтверджуються доказами, дослідженими судом та відповідають нормам матеріального права.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Так, комісія за надання кредиту передбачена умовами Договору, зокрема п. 2.7. та становить 15% від суми наданого кредиту і нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Вказана умова Договору погоджена з позичальником та передбачає плату за надання кредиту шляхом перерахування коштів на картку через платіжний сервіс. Така умова не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та не є дискримінаційною, отже протилежні доводи скаржника щодо незаконності нарахування такого платежу не заслуговують на увагу.

Щодо доводів сторони Відповідача в частині власного розрахунку процентів за користування кредитними коштами, суд вказує, що матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником Договорі в п.2.6., п.п. 2.6.1. 2.6.2 визначені тип та розмір процентних ставок за користування кредитом відповідно до періоду користування.

Відповідачем неналежно виконувались умови Договору з повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами у строки, передбачені Графіком платежів, внаслідок чого кредитодавцем нараховано заборгованість за процентами.

Розрахунок заборгованості, зокрема за процентами, відповідає умовам Договору та Графіку платежів, а тому суд правильно визначив до стягнення з Відповідача розмір заборгованості за процентами в сумі 14 379 грн.

Підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитними коштами за доводами Відповідача суд не вбачає, оскільки розрахунок заборгованості проведено на підставі умов Договору, що погоджені з Відповідачем, в зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту та процентів.

Доводи Відповідача про порушення черговості зарахування внесених ним коштів на погашення заборгованості суд з цих же підстав знаходить необґрунтованими, так як проведена Позивачем черговість погашення визначена погодженими сторонами умовами договору (п.п. 6.6-6.8 Договору).

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою.

За приписами ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. На підставі ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності ЗУ №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.

Договором передбачені такі розміри процентних ставок: 0,87 % - застосовується у період з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку його дії та 1 % - за кожний день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору.

Таким чином, максимальна процента ставка, що передбачена умовами Договору становить 1%, що не перевищує установлений законом розмір процентної ставки.

Стосовно доводів Відповідача про безпідставність стягнення з нього розрахованої суми неустойки в розмірі 13 000 грн., суд виходить з такого.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Враховуючи, що Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача в тому числі і неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із 21.03.2025 року за прострочення зобов`язання, яке виникло із договору позики, суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, так як доводи сторони Позивача про стягнення неустойки суперечить вимогам законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з Відповідача на користь Позивача слід стягнути суму заборгованості за договором позики на суму 21 854 грн., з яких 6 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14 379 грн. заборгованості за процентами, 975 грн. комісії за надання кредиту.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позовні вимоги задоволені на 62,7% (21 854 грн./34 854 грн.), а тому пропорційно до суми задоволених позовних вимог з Відповідача в такій самій пропорції на користь Позивача мають бути стягнуті понесені витрати по сплаті судового збору за подачу позову, а саме на суму 1 669 грн. 32 коп. (2 662, 4*62,7%).

Керуючись ст.ст. 7, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова (код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, б. 10, 2 поверх, оф. 5 в м. Київ, 04071) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягненя заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова (код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, б. 10, 2 поверх, оф. 5 в м. Київ, 04071) заборгованість за договором позики №7516940325 від 21 березня 2025 року у розмірі 21 854 грн. (двадцять однієї тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іннова-Нова (код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, б. 10, 2 поверх, оф. 5 в м. Київ, 04071) понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 1 669 (тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн. 32 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шкреба В.В.