Ухвала суду № 139110471, 17.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/54/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі

головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_5 07.08.2026 подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 строком на два місяці та покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КК України. Вказані клопотання прокурор підтримав у судовому засіданні з підстав, викладених у них. Звертаючись до суду із клопотаннями про продовження строку обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме: 1) переховуватися від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на неї обов`язків, передбаченихч.5 ст. 194 КПК України.

Також прокурор ОСОБА_5 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 строком на 60 днів. У клопотанні прокурор вказує, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_12 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_12 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Зокрема ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи та її моральністю ( ОСОБА_12 раніше судимий, відбуваючи покарання у державній установі виконання покарань неодноразово порушував встановлений порядок, висловлював погрози застосування насильства стосовно персоналу у станови, характеризується негативно), родом занять ( ОСОБА_12 , будучи працездатною особою, до засудження та обрання запобіжного заходу не працював, суспільною корисною діяльністю не займався), майновим станом (не має у власності цінного рухомого/нерухомого майна, яке б стримувало його від переховування), сімейним зв`язкам (неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб з числа членів сім`ї або близьких родичів з інвалідністю не має), соціальним станом, який повністю пов`язаний із злочинним впливом і небажання його змінювати (є особою призивного віку, враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану) та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (не має будь-яких відзнак, пільгових квот).

24.04.2026 ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області оголошено розшук обвинуваченого.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_12 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України. Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України.

19.03.2026 ухвалою Рівненського апеляційного суду скасовано ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21.01.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

20.03.2026 ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області продовжено обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 на 60днів.

Відповідно до інформації Рівненського РУП ГУНП в Рівненькій області 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, 16.04.2026 зафіксовані факти відсутності ОСОБА_12 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У судові засідання, призначені на 23.03.2026, 25.03.2026, 24.04.2026 обвинувачений ОСОБА_12 не з`явився, причини неявки не повідомив. Тому обвинуваченим були порушені умови обраного щодо нього запобіжного заходу, покладені на нього обов`язки, зокрема прибувати на виклики до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду.

11.06.2026 стосовно ОСОБА_12 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08.08.2026.

16.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_12 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 13.09.2026.

На цей час ризик переховування ОСОБА_12 від суду є реальним, оскільки було оголошено розшук останнього, ризик вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існує, враховуючи відсутність в нього роботи, джерела доходу та засобів існування.

Характер та обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема високий ступінь організації їх вчинення, тривалість цих протиправних дій та зухвалість свідчать про підвищену небезпеку та наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, що в сукупності з вищевказаними обставинами свідчить про існування вказаних ризиків, а тому продовження запобіжного заходу є виправданим.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_12 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, окрім як тримання під вартою неможливе.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на не ї обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Щодо клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19.03.2026 р. апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_20 , обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_18 задоволено, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_14 задоволено частково.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 - скасовано.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 задоволено частково.

Застосовано обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено обвинуваченим залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово; покладено на обвинувачених обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК, а саме: прибувати на виклики до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю. Термін дії ухвали та визначених у ній обов`язків встановлено до 21 березня 2026 року. Звільнено обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з-під варти.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.03.2026 р. задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 18.05.2026.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.05.2026 задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 13.07.2026.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.05.2026 р. задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 16.07.2026.

Ухвалами Рівненського районного суду Рівненської області від 06.07.2026 задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 03.09.2026.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, суд зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, та особу підозрюваного, обвинуваченого, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

В обґрунтування клопотання, як на підставу продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, та вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту були враховані наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 12 років, а тому з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинення якого їм ставиться у провину, можуть ухилитися від суду, та не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов`язки.

Тяжкість покарання не визначається як обов`язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Водночас прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть вчинити й інші кримінальні правопорушення, оскільки вони раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини свідчать, що станом на даний час не встановлено, що застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених та запобігти зазначеним ризикам.

Будь-яких нових обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, обвинуваченими не наведено.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен перевірити чи достатньо підстав для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з`ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу.

Суд вважає, що запобіжний захід обраний обвинуваченим відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинувачених від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурором доведено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, наявність достатніх даних, що існує ризик переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотаннях.

З огляду на встановлені судом обставини, ураховуючи, що на даний час актуальним залишаються ризики, а саме у спробі обвинувачених переховуватися від суду, та вчинити інші кримінальні правопорушення, колегія суддів вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо шляхом продовження запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Даних, які б вказували на неможливість продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не встановлено.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, колегія суддів виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, не встановлено, а також приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а тому слід продовжити відносно них запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосування електронних засобів контролю.

Також, на думку колегії суддів, продовження строку дії вказаного запобіжного заходу обвинуваченим як цілодобовий домашній арешт на даній стадії розгляду справи забезпечить належну поведінку та виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків.

Щодо клопотання прокурора про продовження покладених на обвинувачену ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою колегії суддів Рівненського районного суду Рівненської області від 14.07.2026 задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на обвинувачену обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Підставою для продовження строку дії обов`язків за ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинувачену при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також існування ризику, що до теперішнього часу наявний та не зменшився, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно положень ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу повинно містити виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Протягом розгляду цієї справи в якості підстави застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу та продовження строку його дії стороною обвинувачення зазначається про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та існування ризику, що вона може вчинити дії, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду.

Принцип пропорційності у кримінальному процесі, згідно з практикою ЄСПЛ, вимагає балансу між цілями держави (покарання, запобігання злочинам) та правами особи, змушуючи обмежувальні заходи бути необхідними, адекватними, і найменш обтяжливими, що є ключовим критерієм оцінки правомірності втручання у права людини.

Колегія суддів приходить до висновку, що на теперішній час аргументи прокурора щодо наявності передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, зазначеного у клопотанні про продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків, не змінилися, тому наведені вище обставини справи, оцінені судом вказують на наявність достатніх підстав щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_9 строку дії покладених на неї обов`язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Колегія суддів, зважаючи, на ту обставину, що існування ризиків має відповідати стандартам доведення, сформованим практикою ЄСПЛ, на момент вирішення питання про продовження строку дії покладених обов`язків на обвинувачену приходить до висновку про продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків, що забезпечить їх виконання та надасть можливість досягти завдань провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Наведений у клопотанні, поданому прокурором щодо продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків, ризик доводиться матеріалами кримінального провадження, у тому числі тими, що характеризують обвинувачену, її вік та стан здоров`я.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке передбачено за інкримінований злочин, а також наявність ризику визначеного ст.177 КПК України.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 .

Відповідно до ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 16.07.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 закінчується 13.09.2026 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.04.2026 у вказаному кримінальному провадженні було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_12 .

На думку колегії суддів, зважаючи на вказану обставину та тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинуваченого від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкримінований злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, щодо якого вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є особою молодого віку, працездатним, має непогашені судимості, обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, та обставини, встановлені під час їх розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявленого прокурором клопотання, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 підлягає до задоволення, оскільки він обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинуваченого являють підвищену суспільну небезпеку, він може переховуватися від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів уважає про доведеність прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_12 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 раніше застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що й тримання під вартою.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшла висновку, що запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у мінімальному розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. Розмір такої суми колегія суддів вважає достатнім, з урахуванням того, що загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У зв`язку з цим, колегія суддів у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки, зокрема: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, та, виходячи з інформації ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Волинській та Рівненській областях Рівненської міської медичної частини від 28.08.2024 р. №729-РММЧ/ВН-24 вих від 28.08.2024 р., також обов`язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

У кримінальному провадженні № 42021180000000025 продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Ребедайлівка, Кам`янського району Черкаської області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 15 жовтня 2026 року.

Заборонити ОСОБА_6 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття; а також у випадку необхідності звернення за медичною допомогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою, прибувати на виклики до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному правопорушенні;

- здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали та визначених у ній обов`язків до 15 жовтня 2026 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.

У кримінальному провадженні № 42021180000000025 продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Миколаїв, громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці до 15 жовтня 2026 року.

Заборонити ОСОБА_8 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття; а також у випадку необхідності звернення за медичною допомогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою, прибувати на виклики до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному правопорушенні;

- здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали та визначених у ній обов`язків до 15 жовтня 2026 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - до ГУНП в Дніпропетровській області.

Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_21 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді і тримання під вартою на 60 днів до 15 жовтня 2026.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 15 жовтня 2026 р. включно.

Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - задоволити.

Продовжити строк дії обов`язків у кримінальному провадженні №42021180000000025 покладених на обвинувачену ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, на 2 місяці, тобто до 17 жовтня 2026 року, а саме:прибувати до суду за першою вимогою в судові засідання по даному кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021180000000025.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під варто може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повне судове рішення - ухвала суду - оголошено о 08 год. 40 хв. 19.08.2026.

.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3