Рішення № 139110463, 15.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4836/24

Номер провадження 2/570/77/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи, які були присутні в судовому засіданні 29.06.2026 року:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Савурко О.В.,

відповідачка 1 - ОСОБА_2 ,

представник відповідачки - адвокат Орловська Я.Б.,

представник відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зорянської сільської ради, про скасування рішення сільської ради, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації, визнання будинковолодіння спільною частковою власністю та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

19 вересня 2024 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якій, просив:

1. Скасувати рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської від 18 квітня 2007 року № 163 як незаконне.

2. Визнати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 на нерухоме майно від 10.05.2007 року, видане на підставі рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської від 18 квітня 2007 року № 163 на будинок АДРЕСА_1 недійсним.

3. Скасувати державну реєстрацію від 15.05.2007 року на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 18797468, номер запису 206-206 в книзі 1.

4. Визнати, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: частка спадкодавцям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та частка ОСОБА_1 .

5. Визнати за ОСОБА_1 , право спільної часткової власності на частину будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень, позначених на поверховому плані будинку: коридору площею 9,2 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-1), коридору площею 8,0 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-2), кухні площею 8,3 м. кв. (позначеної на плані будинку 1-3). санвузла площею 4,4 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-4), житлової кімнати 16,0 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-5), житлової кімнати 15,8 м. кв (позначеної на плані будинку 1-6), сходів (позначених на плані будинку а2) площею 3,7 м. кв. та нежитлових приміщень: гаража (позначеного в технічному паспорті літерою В) площею 40,2 м. кв., погреба (позначеного в технічному паспорті літерою Д) площею 23,6 м. кв.

6. Визнати частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , що складається з: коридору площею 11,3 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-1), кладової площею 8,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-2), передпокою площею 10,7 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-3), житлової кімнати площею 13,4 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-4). житлової кімнати площею, 12,9 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-5). кухні площею 7,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-6), санвузла площею 3,6 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-7), всього по приміщеннях 67,9 м. кв., сходів, позначених на плані будинку (а3) площею 1,6 м. кв. та нежитлових приміщень: сараю-літньої кухні (позначених в технічному паспорті літерою Б) площею 52, 4 м. кв., прибудови (позначеної в технічному паспорті літерою б) площею 11,4 м. кв., навісу (позначеного в технічному паспорті літерою 61) площею 22.8 м. кв., сараю (позначеного в технічному паспорті 62) площею 9.7 м. кв., погреба (позначеного в технічному паспорті літерою Г) площею 16,7, колодязя (позначеного в технічному паспорті літерою Ж), вбиральні (позначеної в технічному паспорті літерою 3) площею 1 м. кв., огорожі №1 металевої сітки 52,1 м. кв. за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 , 1938 року народження, після його смерті відкрилася спадщина, яку я прийняв, що стверджується договором про поділ спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 , після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на будинок АДРЕСА_1 .

Спадковий будинок був поділений за життя спадкодавців, добудований позивачем та складається з двох виокремлених квартир, так і господарських добудов.

Проте у 2007 році матір ОСОБА_4 зареєструвала право власності за собою на весь будинок, чим порушила право власності позивача на його майно.

Про оскаржуване рішення виконкому сільської ради та про видачу свідоцтва про право власності позивач дізнався в червні 2024 року, коли було витребувано з БТІ правовстановлюючі документи та оскаржуване рішення Зорянської сільської ради, тому просив поновити йому строки позовної давності.

У зв`язку з тим, що було порушено його право власності при винесенні рішення сільською радою і невизнання його права власності іншим спадкоємцем сестрою на квартиру АДРЕСА_2 , включення будинковолодіння у всю спадкову масу після смерті батьків, він змушений звертатися до суду з позовом за захистом порушеного права власності.

Так, 06 липня 1966 року правління колгоспу ім. Мічуріна Старожуківської сільської Ради Рівненського району заслухали заяву ОСОБА_4 про те, щоб виділити їй земельну ділянку під будівництво та виділили участок під будівництво згідно забудови села.

18 липня 1967 року правління колгоспу ім. Мічуріна Старожуківської сільської Ради Рівненського району заслухали заяви на виділення позики на індивідуальне будівництво від працівників, зокрема ОСОБА_3 500 крб. 28 серпня 1967 року батькам для покрівлі будинку виділили шифер.

В 1968 році батьками було побудовано будинок по АДРЕСА_1 . Дозвіл на виділення земельної ділянки надало правління колгоспу, площа забудови згідно господарської книги зазначена 50 м. кв., житлова площа 25 м. кв., кількість житлових кімнат дві, особовий рахунок НОМЕР_2 , згідно списку членів господарства членами господарства є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так як саме по собі будинковолодіння АДРЕСА_1 станом до 15 квітня 1991 року належало до колгоспного двору і на нього поширювалися вимоги ст. 123 ЦК Української РСР, то при виділі частки позивача відбувся поділ колгоспного двору на два двори, що стверджується відомостями з погосподарських книг, які додано до позовної заяви, а будинковолодіння стало спільною частковою власністю членів колгоспного двору.

Вказане відокремлення фактично відбулося в серпні 1989 року після одруження позивача. Його сім`я почала проживати в окремій кімнаті, яка була відгороджена та облаштована окремим виходом (на поверховому плані позначена 1-5 площею 16.0 м. кв.), так він розпочав добудову до будинку, яка була зроблена за кошти його сім`ї. Кожна квартира обладнана окремими лічильниками газу, води. На фотографіях самого будинку вбачається, що і фасад відрізняється так як мати не дозволяла мені покращувати частку батьків.

Станом на 15 квітня 1991 року, тобто на момент набрання чинності Законом України «Про власність», коли припинила існування окрема форма власності як власність колгоспного двору, виходячи з рівності часток кожного члена колгоспного двору, кожному належало по 1/3 частині житлового будинку (ст. 123 ЦК УРСР 1963 року). Членами колгоспного двору були батьки позивача, позивач та його дружина.

Відокремившись від батьків в окреме господарство позивач добудував до виділеної частки в будинку 45, 7 м. кв., став власником загальної площі - 61,7 м. кв. Тобто частина позивача в будинку складається з приміщень позначених на поверховому плані будинку: з коридору площею 9,2 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-1), коридору площею 8.0 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-2), кухні площею 8,3 м. кв. (позначеної на плані будинку 1-3), санвузла площею 4,4 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-4), житлової кімнати 16.0 м. кв., (позначеного на плані будинку 1-5), житлової кімнати 15.8 м. кв (позначеної на плані будинку 1-6), на технічному плані квартира позначена № 1.

Також позивачем з господарських будівель добудовано в 2007 році гараж площею 40.2 м.кв., позначеного в технічному паспорті літерою «В» та погріб «Д» площею 23.6 м. кв.

Батьки були власниками і проживали у своїй частці, яка позначена на поверховому плані будинку та складається з: коридору площею 11,3 м.кв. (позначеного на плані будинку 2-1), кладової площею 8,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-2), передпокою площею 10,7 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-3), житлової кімнати площею 13.4 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-4), житлової кімнати площею, 12,9 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-5), кухні площею 7,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-6), санвузла площею 3,6 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-7), всього по приміщеннях 67,9 м. кв., на технічному плані квартира позначена № 2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , 1938 року народження, після його смерті відкрилася спадщина, яку позивач прийняв, що стверджується договором про поділ спадкового майна.

До складу спадщини увійшла земельна ділянка розташована в с. Голишів Рівненського р-ну Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5624684900:10:000:0519, категорія земель землі житлової та громадської забудови). Вказана земельна ділянка належить «Спадкодавцю» на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-РВ № 031959, виданого 15 вересня 1999 року Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області від 08 лютого 1997 року № 230, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 7794. Земельну ділянку позивач успадкував в рівних по частці з сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

За вказаних обставин вважає, що дія заповіту матері ОСОБА_4 має поширюватися на квартиру, вказану в технічному паспорті за № 2. Згідно технічного паспорту будинковолодіння АДРЕСА_3 складається з: коридору площею 11,3 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-1), кладової площею 8,5 м.кв. (позначеної на плані будинку 2-2), передпокою площею 10,7 м.кв. (позначеного на плані будинку 2-3), житлової кімнати площею 13,4 м.кв. (позначеної на плані будинку 2-4), житлової кімнати площею, 12,9 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-5). кухні площею 7.5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-6), санвузла площею 3,6 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-7), всього по приміщеннях 67,9 м. кв. та нежитлові приміщення зазначені в технічному паспорті.

18 квітня 2007 року Виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області винесено рішення № 163 про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Таке рішення прийнято на підставі виписки з погосподарської книги № 5, особовий рахунок НОМЕР_2 , Зорянської сільської ради від 02.02.2007 р. № 805, де членами господарства було записано батьків позивача: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

При винесенні рішення виконавчий комітет Зорянської сільської ради не врахував, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 поділений на два господарства з окремими особовими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що має три власники, що моя частка відокремлена від батьків, що земельна ділянка під будинком передана у власність ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , що проведена добудова та будинок поділено на дві квартири.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції 2006 року в ст.19 вказано, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку. Такого державного акту для ОСОБА_4 не видавалося.

За рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району від 08.02.1997 року № 230 про передачу земельних ділянок у приватну власність було вирішено передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Голишів Рівненського р-ну гр. ОСОБА_3 .

Тобто на час винесення оскаржуваного рішення 18.04.2007 року про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на ім`я матері ОСОБА_4 , власником земельної ділянки зазначено батька ОСОБА_3 .

Разом з тим, співвласниками іншої частки будинковолодіння згідно записів погосподарської книги були позивач, його дружина та малолітній син, які були членами колгоспного двору станом на час прийняття закону про власність.

Наведені обставини вказують на неправильне визначення власників Зорянською сільською радою та незаконність прийнятого рішення. Крім того, при винесені оскаржуваного рішення не було враховано, що 10.06.1992 року рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради народних депутатів Рівненського р-ну № 96 «Про розгляд заяв громадян», розглянувши заяву позивача «Про відокремлення сім`ї від батьків» вирішив: дати дозвіл на відокремлення ОСОБА_1 , жителя с. Голишів, від сім`ї батьків в зв`язку з тим, що проживають окремо і є умови для відокремлення.

В погосподарській книзі за позивачем записано особовий рахунок № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , де він є власником загальної площі 44 м. кв., житлової - 31 м.кв., кількість житлових кімнат дві.

Таким чином, на підставі наведеного позивач просив задоволити його позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Від відповідача 2 - Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області неоднарозово надходили заяви про проведення розгляду справи у відсутність представника відповідача. Крім того, представник вказує про те, що Зорянська сільська рада визнає пред`явлений ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради позов та просить за наявності для того законних підстав, ухвалити рішення про задоволення позову.

10.03.2026 року від відповідача у справі - Зорянської сільської ради надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначає про визнання позовних вимог та вказує про те, що на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Зорянської сільської ради від 18 квітня 2007 року № 163, органу місцевого самоврядування не були відомі всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо належності та розподілу права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Рішення приймалося на підставі документів та відомостей, що були наявні в розпорядженні сільської ради на той час. Під час розгляду справи та дослідження додаткових матеріалів встановлено обставини, які можуть свідчити про те, що вказане будинковолодіння відносилося до майна колгоспного двору, а відповідно право власності на нього могло належати кільком членам такого двору. З огляду на викладене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Зорянська сільська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 18.11.2024 року.

18.11.2024 року судове засідання відкладено у зв`язку з відпусткою судді до 09:00 год 31.01.2025 року.

31.01.2025 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачки до 10:00 год 10.04.2025 року.

04.03.2025 року від представника відповідачки надійшли клопотання про допит свідків та долучення доказів до матеріалів справи.

10.04.2025 року від представника відповідачки надійшло клопотання про допит свідків.

10.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10.04.2025 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків та клопотання представника позивача про витребування доказів, а також клопотання представника відповідачки про виклик свідків.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16:00 год 21.05.2025 року.

29.04.2025 року до суду надійшли витребовувані докази.

21.05.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача до 10:00 год 11.07.2025 року.

11.07.2025 року судове засідання відкладено у зв`язку з відпусткою судді до 11:45 год 24.07.2025 року.

24.07.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11:00 год 11.09.2025 року.

11.09.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10:30 год 13.10.2025 року.

13.10.2025 року в судовому засіданні оголошено перерву для продовження допиту свідків до 14:30 год 30.10.2025 року.

30.10.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачки до 06.11.2025 року.

06.11.2025 року судове засідання відкладено з інших підстав до 15:00 год 27.11.2025 року.

27.11.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача до 09:30 год 05.02.2026 року.

05.02.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву для дослідження доказів у справі до 09:00 год 13.03.2026 року.

10.03.2026 року від представника відповідача 2 Зорянської сільської ради надійшли письмові пояснення у справі.

13.03.2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з відпусткою судді до 10:00 год 22.04.2026 року.

22.04.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год 22.05.2026 року з метою продовження дослідження доказів.

22.05.2026 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачки до 15:00 год 29.06.2026 року.

29.06.2026 року в судовому засідання оголошено перерву для ухвалення рішення до 17:30 год 15.07.2026 року.

Позиції сторін у справі.

У судових засіданнях представник позивача адвокат Савурко О.В. та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили задоволити позов. Вказували про те, що позивачу було виділено частку із колгоспного двору в 1989 році після одруження, як члену колгоспного двору виділили кімнату та погодили добудову до будинку, яку в подальшому за рішенням №96 Зорянської сільської ради від 10 червня 1992 року дозволили відокремити, що зафіксовано також в погосподарських книгах із присвоєнням особового рахунку. У 1989 році позивач добудував погріб, а в 2007 році побудував гараж. В погосподарських книгах з травня 1992 року на позивача був зареєстрований новий рахунок, вказано членів сім`ї та виділену площу, а також вказано підставу такого виділу, що підтверджує факт відокремлення від господарства батьків в окреме господарство. Факт відокремлення підтверджується також тим, що в будинку утворилися дві окремі квартири, які зазначені в технічному паспорті будинку. Кожна квартира має окремі газові лічильники, водолічильники, та кожна із сторін оформляла на свою частку субсидії. 18 квітня 2007 року виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області винесено рішення №163 про розгляд заяви ОСОБА_4 про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Таке рішення було прийнято на підставі виписки з погосподарської книги №5, особовий рахунок НОМЕР_2 , Зорянської сільської ради від 02.02.2007 року №805, де членами господарства було записано батьків позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому, при винесенні такого рішення виконавчий комітет Зорянської сільської ради не врахував, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , поділений на два господарства з окремими особовими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що має три власника, що частка позивача відокремлена від батьків, що земельна ділянка під будинком передана у власність ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , що проведена добудова та будинок поділено на дві квартири. Тобто на час винесення оскаржуваного рішення 18.04.2007 року оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на ім`я матері, ОСОБА_4 , власником земельної ділянки зазначено батька ОСОБА_3 . Разом з тим, співвласниками іншої частки будинковолодіння згідно записів погосподарської книги була сім`я позивача, яка згідно із погосподарськими книгами складалася із його дружини та малолітнього сина, які були членами колгоспного двору станом на час прийняття закону про власність.

Якщо виходити із набуття права власності і не враховувати виділ частки ОСОБА_6 як вказує відповідачка ОСОБА_2 , то в рішенні Зорянської сільської ради потрібно було вказати склад всіх осіб, що рахувалися у погосподарській книзі і були співвласниками на день припинення колгоспного двору, а не тільки ОСОБА_4 . Наведені обставини вказують на неправильне визначення власників Зорянською сільською радою та незаконність прийнятого рішення і виготовленого свідоцтва про право власності.

Про оскаржуване рішення виконкому сільської ради та про видачу свідоцтва про право власності позивач дізнався в червні 2024 року, коли було витребувано з БТІ правовстановлюючі документи та оскаржуване рішення Зорянської сільської ради, тому просив поновити позивачу строки позовної давності. Допитані свідки, підтвердили поділ колгоспного двору та добудову позивача до будинку батьків та окреме ведення господарства позивачем. При цьому, відповідачка повідомила, що на добудовані позивачем споруди вона не претендує. Крім того, позивач стверджує про те, що про оформлення такого документу як свідоцтво про право власності на весь будинок ані відповідачка, ані покійна матір позивача не повідомляли. Також, звертає увагу на те, що Зорянська сільська рада визнала позовні вимоги позивача, що вказує на визнання помилки при винесенні оскаржуваного рішення.

Представник відповідачка адвокат Орловська Я.Б. та відповідачка ОСОБА_2 в судових засіданнях заперечували щодо задоволення позову з наступних підстав. Так, батьки сторін побудували будинок і здійснили добудову, для того, щоб сім`ї позивача було де проживати. У 1992 році Зорянською сільською радою було прийнято рішення та надано дозвіл позивачу на відокремлення від батьків. Однак, тривалий час в будинку залишався спільний вхід, кухня, ванна та котел. Лише приблизно у 1996 році у спірному будинку було облаштовано окремий вхід та встановлено окремий котел, щоб сім`я позивача могла самостійно оплачувати комунальні послуги, оскільки матері сторін було надмірно важко самотужки сплачувати комунальні послуги. Однак, відокремлення позивача та відкриття на нього окремих рахунків за сплату комунальних послуг не породжують право власності позивача на нерухоме майно. І позивач, з моменту виокремлення жодного разу не порушував питання, що він має право власності на частину будинку та протягом всього часу з моменту виокремлення в окреме господарство не вживав жодних дій задля реєстрації права власності на, за його словами, частку будинку. У 2007 році мати сторін оформила право власності на будинок за собою та позивач знав про це, мати пропонувала позивачу відразу оформити право власності на половину будинку. Однак, позивач жодних дій для цього не вчинив, тому матір зареєструвала право власності на себе, оскільки вона була власницею земельної ділянки і чоловік, тобто батько сторін, заповідав будинок саме їй своїй дружині.

Крім того, сторона відповідачки зазначає про те, що визнання позову Зорянською сільською радою суперечить вимогам закону. Крім того, на думку сторони відповідача, позивач не надав жодного належного та достовірного доказу, який би підтверджував його право власності на частку у спірному будинку. Він посилається лише на окремий особовий рахунок як на підтвердження свого права власності. Однак, запис в погосподарських книгах, де позивач вказаний головою окремого домогосподарства не свідчить про належність будинку останньому та свідчить лише про ведення окремого господарства окремої сім`ї, але не про право власності на нерухомість.

При цьому, позивач у позовній заяві просить визнати за ним право власності на частку будинку та частку будинку за померлими батьками. Проте визначення частки співвласників у праві спільної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджується з вимогами чинного законодавства згідно позиції Верховного суду та не є ефективним способом захисту.

Крім того, матір сторін у заповіті, чітко визначила свою волю, заповівши по частці кожному зі своїх дітей, очевидно маючи на меті, щоб позивач отримав у спадщину ту частину будинку, якою фактично користується та в якій проживав, а інша частина перейшла у власність відповідачки. Крім того, заявлені позивачем вимоги порушують баланс прав спадкоємців.

При цьому, представник відповідачки зазначала про сплив строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду в 2024 році, тобто після спливу сімнадцяти років від реєстрації права власності, ніколи не намагався розв`язати це питання зі своїми батьками, а звернувся до суду після їх смерті. Позивач, на думку представника відповідача, безпідставно стверджує, що йому не було відомо про факт реєстрації права власності, оскільки мати неодноразово особисто повідомляла його про проведення приватизації. Так, за адресою розташування домоволодіння виїжджали працівники БТІ для виготовлення технічного паспорту на весь будинок, робили заміри зовні та всередині усіх приміщень будинку, що не могло пройти за увагою позивача. Водночас, позивач повинен був усвідомлювати й те, що за ним право власності не зареєстроване, адже він не здійснював жодних дій, спрямованих на його оформлення. Така пасивна поведінка позивача протягом тривалого часу свідчить про усвідомлення позивачем відсутності у нього зареєстрованого права власності та спростовує його твердження про необізнаність щодо відповідних обставин.

Таким чином, з урахуванням викладеного, просять відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені судові витрати.

Представник відповідача Зорянської сільської ради в судових засіданнях зазначала про визнання позовних вимог позивача та вказувала про те, що згідно наявних у сільській раді матеріалів, встановлено, що станом на квітень 1991 року будинковолодіння АДРЕСА_1 , побудоване у 1968 році, належало до колгоспного двору. Зазначене підтверджується архівними документами, зокрема витягом, відповідно до якого 18 липня 1967 року громадянину Копелю Василю правлінням колгоспу ім. Мічуріна Старожуківської сільської ради Рівненського району було надано позику на індивідуальне житлове будівництво в розмірі 500 карбованців та виділено шифер для покрівлі будинку. Крім того, у 1967 році правлінням колгоспу було надано дозвіл на виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Оскільки зазначене будинковолодіння належало до колгоспного двору, слід враховувати, що до 1991 року діяло законодавство, відповідно до якого майно колгоспного двору належало всім його членам на праві спільної сумісної власності.

Це передбачалося нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (статті 120123). Зокрема, статтею 121 Цивільного кодексу Української РСР було встановлено, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась:- при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ);- при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);- при зверненні стягнення за особистими зобов`язаннями члена двору. Відповідно до статті 123 Цивільного кодексу Української РСР розмір частки члена двору визначався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно із записами погосподарської книги членами домогосподарства АДРЕСА_1 значаться: за адресою АДРЕСА_3 головою домогосподарства записаний ОСОБА_1 , члени домогосподарства дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 ; за адресою АДРЕСА_4 головою домогосподарства записана ОСОБА_4 , член домогосподарства чоловік ОСОБА_3 . З моменту набрання чинності Законом України «Про власність» у 1991 році така форма власності, як власність колгоспного двору, припинила існування. Водночас майно колгоспного двору підлягало подальшому оформленню за його членами з урахуванням принципу рівності часток, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними або рішенням суду.

Крім того, рішенням від 10.06.1992 року №96 виконавчого комітету Зорянської сільської ради народних депутатів Рівненського району ОСОБА_1 надано дозвіл на відокремлення від сім`ї батьків ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), у зв`язку з тим що його сім`я проживає окремо і є умови для відокремлення.

Згідно доданих документів кожна частина зазначеного будинковолодіння має окремі особові рахунки для оплати житлово комунальних послуг, що підтверджує самостійне користування відповідними частинами будинку різними особами. Наявність окремих рахунків на оплату комунальних послуг свідчить про фактичне відокремлення частин будинковолодіння та ведення окремих домогосподарств. Таким чином, фактичне відокремлення ОСОБА_1 від батьків та наявність окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг свідчить про поділ будинковолодіння на окремі частини та підтверджує існування самостійного користування відповідною частиною нерухомого майна та ведення окремого домогосподарства.

Разом з тим слід зазначити, що на момент прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Зорянської сільської ради органу місцевого самоврядування не були відомі всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо належності та розподілу права власності на зазначене будинковолодіння. Рішення приймалося на підставі документів та відомостей, що були наявні в розпорядженні сільської ради на той час. Під час розгляду справи та дослідження додаткових матеріалів встановлено обставини, які можуть свідчити про те, що вказане будинковолодіння відносилося до майна колгоспного двору, а відповідно право власності на нього могло належати кільком членам такого двору. З огляду на викладене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Зорянська сільська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, згідно наданих стороною позивача документів встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги, вбачається, що згідно погосподарської книги №5, особовий рахунок № НОМЕР_2 , будинок АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_4 .

Згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №163 від 18.04.2007 року, виконавчий комітет сільської ради вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 виданого 10.05.2007 року виконавчим комітетом Зорянської сільської ради, ОСОБА_4 є приватним власником на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14585742 від 17.05.2007 року, 15.05.2007 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 18797468, номер запису 206-206 в книзі 1.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_4 , вбачається, що складений поповерховий план будинку та експлікація приміщень будинку, де видно, що такий будинок складається з номеру 1 відокремленої групи приміщень, де визначено квадратуру в загальному 61,7 кв.м. та номеру 2 відокремленої групи приміщень, де визначено квадратуру в загальному 67,9 кв.м. Всього по будинку 129,6 кв.м.

Також складено характеристику будинку, господарських будівель та споруд, з якої вбачається, що житловий будинок 78,8 кв.м., прибудову 9,4 кв.м., погріб 16,7 кв.м. було споруджено в 1968 році. В 1969 році споруджено сарай-літню кухню 52,4 кв.м., прибудову 11,4 кв.м. В 1970 році було споруджено прибудову 25,2 кв.м. В 1989 році було споруджено погріб 23,6 кв.м. В 1991 році було споруджено житлову добудову загальною площею 45,4 кв.м. В 2007 році споруджено гараж 40,2 кв.м.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: батько ОСОБА_3 , матір ОСОБА_4 .

Згідно Звіту про оцінку майна, а саме житлового будинку загальною площею 129,6 кв.м. житловою площею 58,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного ТОВ «Кабінет оцінки «Браєр» виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість такого об`єкту оцінки складає 120 000,00 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 виданого 25.05.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №54.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77121295 від 28.05.2024 року, було зареєстровано спадкову справу №72498195, номер у нотаріуса 74/2024 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно Архівного витягу з протоколу зборів засідання правління колгоспу ім.Мічуріна Старожуківської сільської Ради Рівненського району Рівненської області №3 від 06.06.1966 року, вирішено виділити ОСОБА_4 участок під будівництво згідно забудови села.

Згідно Архівного витягу з протоколу зборів засідання правління колгоспу ім.Мічуріна Старожуківської сільської Ради Рівненського району Рівненської області №4 від 18.07.1967 року, Слухали: … заяви на виділення позики на індивідуальне будівництво ОСОБА_10 500 крб. Рішили: …розприділити позику між прохачами відповідно банківського ліміту.

Згідно Архівного витягу з протоколу зборів засідання правління колгоспу ім.Мічуріна Старожуківської сільської Ради Рівненського району Рівненської області №5 від 28.08.1967 року, Слухали: .. ОСОБА_10 про те, щоб виділити їм шиферу для покрівлі жилих будинків. Рішили: попросити райвиконком виділити їм шифер ч/з сільську раду.

Згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради народних депутатів Рівненського району №96 від 10.06.1992 року, вирішено дати дозвіл на відокремлення гр. ОСОБА_1 жителя с.Голишів від сім`ї батьків в зв`язку з тим, що проживають окремо і є умови для відокремлення.

Згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_6 (№161, 1303) суспільна група господарства станом на 01.01.1991 року колгоспна, членами господарства по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з 01.01.1991 року по 01.01.1992 року.

Згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , членами господарства з 1996 року по 2000 рік по АДРЕСА_1 , зокрема частини будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , членами господарства по АДРЕСА_1 , зокрема жилої частини будинку з 1996 по 2000 року є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно даних погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою домогосподарства АДРЕСА_5 , головою домогосподарства є ОСОБА_4 , іншим членом домогосподарства є ОСОБА_3 . Загальна площа домоволодіння станом на 2010 рік 67,9 кв.м. В додаткових відомостях зазначено про те, що ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 10.05.2007 року власник цілого будинку.

Згідно даних погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою домогосподарства АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , головою домогосподарства є ОСОБА_1 . Список членів домогосподарства: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Загальна площа домоволодіння станом на 2010 рік 61,7 кв.м.

Згідно рішення Зорянської сільської ради від 08.02.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, було передано ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та розміром 0,34 га ведення особистого підсобного господарства в с.Голишів Рівненського району.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями земельної ділянки площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с.Голишів, Рівненського району Рівненської області (кадастровий номер земельної ділянки 5624684900:10:000:0519, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частки вказаної земельної ділянки. Свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 .

Згідно Заповіту від 08.12.2022 року складеному у с.Зоря Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_4 заповідала будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком своїм дітям ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по частині кожному.

Згідно Довідки ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 29.08.2024 року, виданої ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_11 про те, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_7 , встановлені газові прилади: плита газова 1 шт (ж/б), плита газова 1 шт (л/к), 2-ох контурний котел «Ferroli», лічильник газу 1 шт.

Згідно Довідки КП «Зоря-Сервіс» Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №43 від 29.08.2024 року, адміністрація підтверджує, що станом на 29.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстровано два лічильники обліку холодної води.

Також, позивачем до позовної заяви долучено фото частину будинку, в якому проживала ОСОБА_4 з надвірними будівлями та фото частини будинку, де проживав ОСОБА_1 з надвірними будівлями, фото установлених двох лічильників газу.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.04.2025 року, зазначено про те, що в матеріалах мігрованої електронної справи одержувача субсидії на житлово-комунальні послуги ОСОБА_4 міститься інформація про площу житла 59,4 кв.м.

Так, згідно наданих стороною відповідачки документів встановлено наступне.

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, ОСОБА_4 надано земельну ділянку під забудову площею 0,12 га, на відведеній ділянці належить збудувати жилий будинок на 3 кімнати житловою площею 44.83 кв.м. Також долучено фото головного фасаду та плану будинку.

Згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради від 29.11.1991 року Про добудову веранди до житлового будинку, ОСОБА_3 надано дозвіл на добудову веранди до житлового будинку та додано Експлікацію земельних угідь з описом меж земельних ділянок.

Згідно рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 10.12.2021 року, було перейменовано АДРЕСА_1 .

Згідно Заповіту від 30.05.2000 року складеного в с.Зоря, Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 заповів належний йому на праві приватної власності будинок в АДРЕСА_1 , своїй дружині ОСОБА_4 .

Згідно Довідки вих.№1006/05-09/18 від 30.05.2018 року Управління соціального захисту населення, ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_8 , дійсно перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації та отримувала компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи, або особою, яка досягла 80 років ОСОБА_3 , 1938 року народження, на період з 23.05.2013 по 02.04.2018 та долучено довідку про страховий стаж ОСОБА_2 .

Згідно довіреності від 12.05.2014 року, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_12 здійснювати від її імені отримувати та підписувати всі необхідні документи. Довіреність дійсна до 25 липня 2014 року.

Згідно Довідки відділу ЦНАП Зорянської сільської ради №1153, видана ОСОБА_1 про те, що його матір ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно до дня своєї смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_7 . На день смерті мала такий склад сім`ї: 1. ОСОБА_1 , 1967 року народження син; 2. ОСОБА_7 , 1971 року народження невістка; 3. ОСОБА_9 , 1993 року народження внук; 4. ОСОБА_13 , 1991 року народження внука; 5. ОСОБА_14 , 2019 року народження правнук; 6. ОСОБА_15 , 2021 року народження правнук.

Згідно наданих на виконання ухвали суду документів, а саме копії інвентаризаційної справи №231 будинку АДРЕСА_1 , вбачається, що у вказаній справі міститься Довідка про належність домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності виданого виконкомом Зорянської сільської ради від 10.05.2007 року; Зведений акт вартості будинків, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ; Оцінювальний акт про будинок літ АДРЕСА_9 , житловий будинок 1968 року побудови, з технічним описом та оцінкою окремих елементів будинків; Оцінювальний акт по АДРЕСА_1 житлової добудови 1991 року побудови з розрахунком вартості будинку, прибудов та надбудов та технічним описом конструктивних елементів, описом підвалів, надбудов та прибудов, технічним описом службових споруд і обладнання; зі схематичним планом. Також міститься Журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщення буд. АДРЕСА_10 , яке складається з 2 х квартир, а саме перша: площею 61,7 кв.м., друга: площею 67,9 кв.м. Всього по будинку 129,6 кв.м. Також мітиться Журнал зовнішніх обмірів об`єкта №5 по АДРЕСА_1 від 01.03.2007 року. Наявний Абрис земельної ділянки АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_4 , правовстановлюючий документ виписка з погосподарської книги №805 від 02.02.2007 року та ескіз плану поверхів будинку АДРЕСА_1 з описом конструктивних елементів. Виписка з погосподарської книги №805 від 02.02.2007 року. Замовлення №30/702 від 02.02.2007 року ОСОБА_4 до Рівненського ОБТІ про проведення основної інвентаризації. Копія рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18.04.2007 року Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_4 . Копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 виданого 10.05.2007 року виконавчим комітетом Зорянської сільської ради, ОСОБА_4 є приватним власником на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Рішення реєстратора від 15.05.2007 року про можливість реєстрації правовстановлюючого документу. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14585742 від 17.05.2007 року, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , номер запису: 206-206 в книзі 1. Власник ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності / НОМЕР_1 / 10.05.2007 / Виконавчий комітет Зорянської сільської ради.

Так, в судовому засіданні в якості свідка була допитана відповідачка ОСОБА_2 , яка пояснила, що коли позивач одружився, батьки прийняли рішення виділити молодій сім`ї окрему кімнату в будинку. Поступово будинок добудовувався батьками, в позивача народилися діти і батьки зробили окремий вхід для сім`ї позивача. Сім`я позивача робила косметичний ремонт в частині будинку, де проживали. Свідком того, хто розраховувався та оплачував ремонт в будинку, вона не була. Батьки і сім`я позивача вели спільний побут, батьки оплачували комунальні послуги за всю родину, а розділили рахунки за газопостачання, щоб батьки позивача могли отримувати субсидію. При житті матір пропонувала позивачу оформити право власності на частку будинку, проте він не погоджувався. Вказаний будинок вважає спадком від батьків для них з позивачем по частці. Вона не претендує на братові господарські добудови до будинку, а саме льох, гараж. Вказує про те, що саме вона допомагала матері з оформленням субсидії та права власності на будинок.

Також в ході судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що є сусідом сім`ї ОСОБА_22 . Сім`я жила дружно, сварок у сусідів він не спостерігав. Розказав про те, що коли позивач одружився, почав добудовувати батьківську хату, будував гараж, льох, паркан. Сім`ї позивача батьки виділили кімнату в будинку, в тій частині вони почали добудовувати допоміжні приміщення та розширювати житлову площу. Хто оплачував будівельні роботи йому не відомо. Хто був власником земельної ділянки та будинку йому також не відомо.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що вона є сусідкою та доброю знайомою сім`ї позивача. Їй відомо про те, що батьки позивача виділили йому кімнату та частину господарчої будівлі для ведення господарства. Згодом сім`я позивача побудувала гараж, льох, баню, хлів, облагороджували будинок. Допомагали будувати двоюрідні брати дружини позивача та батьки позивача. На скільки їй відомо, що коли робили перепис у сільскій раді у господарчій книзі, то сім`я позивача мала окремий номер будинку та рахунки. Їй не відомо чому позивач не оформив право власності на будинок. Вона вважала, що позивач був власником частини будинку, яка була прибудованою.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що є сусідкою сім`ї позивача, знає сім`ю позивача та його батьків багато років. Приблизно 15 років тому її батько та чоловік допомагали будувати будинок, паркан сім`ї ОСОБА_22 . За роботу розраховувався позивач та його дружина. У 2005 році була добудована літня кухня. Їй відомо, що сім`я позивача має окремі рахунки на воду, газ та світло. Їй не відомо чи допомагали батьки позивача з будівництвом з 2005 року, так як вони були похилого віку.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що він є чоловіком відповідачки у справі. Вказує про те, що добудовував ту частину будинку, в якій проживає позивач. Ту частину будували батьки сторін. Косметичний ремонт та господарські прибудови добудовував позивач. На скільки йому відомо за будматеріали для прибудови оплачували батьки позивача та відповідачки, однак безпосередньо свідком цього не був. Він бачив як допомагали добудовувати позивачу ще двоє чоловіків. Позивачем було добудовано вбиральню на вулиці, льох, два гаражі, веранду.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що є двоюрідною сестрою позивача та відповідачки. Її покійна матір та матір позивача та відповідачки були рідними сестрами. Покійна матір сторін, тобто її тітка приходила до них. Вона мимоволі чула розмови між своєю матір`ю та тіткою про те, що сім`я позивачів мала намір побудуватися. Тітка зверталася до свахи, тобто матері дружини позивача за допомогою щодо будівництва житла для сім`ї позивачів, однак вони відмовили. Тітка говорила, що не зможуть побудувати цілий будинок, оскільки то були почати 90 х років, зарплати не виплачували. Самостійно подружжя позивачів не могли добудувати хату. Чула, що в період добудови грошові кошти давав дядько ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що покійна матір позивача та відповідачки є її хрещеною матір`ю, поруч сім`ї ОСОБА_22 , знаходилася її батьківська хата. Хрещена приходила до неї, а вона відвідувала хрещену. Все життя її хрещена працювала в колгоспній конторі, будували з чоловіком хату для себе та дітей. Діти почали одружуватися і постала потреба в розширенні будинку, тому після одруження позивача умовно переділили хату. Будо добудовану веранду, два коридори і дитячу кімнату, гараж, баню. На скільки їй відомо, що хрещена давали кошти позивачу на добудову будинку. На кого був зареєстрований та хто був власником будинку їй не відомо. Позивач її до себе до будинку не запрошував. В розмові матір позивача та відповідачки розказувала, що поділить будинок порівну між дітьми.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наведенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу сторін, що має істотне значення для вирішення спору.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечувати ефективне поновлення такого права.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року В справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 та від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація не є самостійною підставою набуття права власності, а лише підтверджує вже набуте особою речове право у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 вбачається, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Із вищевикладених встановлених в ході судового розгляду обставин вбачається, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є побудовою 1968 року з добудовами та відносилося до суспільної групи колгоспних дворів.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Частиною другою статті 123 ЦК УРСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або в її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі №713/1310/17-ц.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Згідно п.9 цих Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне господарство.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Так, згідно Постанови Держкомстату СРСР від 25.05.1990 року №69 п.38, якщо жилий будинок знаходиться у власності не одного, а двох та більше самостійних господарів, то в особових рахунках кожного з цих господарств у рядку "Жилий будинок" необхідно записати відповідні частки, наприклад, "півбудинку", з вказівкою загальної та жилої площі. Одночасно необхідно на вільному місці, вище рядка "Жилий будинок" записати № особового рахунку господарства, яке є співвласником цього будинку. Якщо господарство має два будинки (дві чи більше квартири), то необхідно записати відомості по кожному будинку (квартирі) окремо: в чисельнику по першому будинку, знаменнику по другому.

Згідно п.40 Постанови, протягом року виконком сільської Ради в установленому порядку проводить відповідні записи в особових рахунках господарств, а саме: про народжених та померлих за матеріалами записів актів громадянського стану, про вибуття та повернення в господарство тимчасово відсутніх членів господарства на підставі повідомлень членів сім`ї, про зміну голови господарства (сім`ї), про зміну суспільної групи господарства, про розділення та об`єднання господарств, про переїзд та вибуття всіх членів господарств на нове місце проживання і т. д.

Згідно п.41. Особовий рахунок кожного господарства після його заповнення під час подвірних обходів як в період закладки нових погосподарських книг, так і в період суцільної перевірки та уточнень записів у раніше заведених погосподарських книгах обов`язково повинен бути підписаний членом господарства, що записаний першим (головою господарства), або у випадку його відсутності дорослим членом господарства, а також секретарем виконкому сільської Ради (або особою, що провадить перевірку та запис).

Так, згідно Інструкції по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, зокрема п.15, при розділенні одного господарства на два з особового рахунку виключаються (викреслюються) особи, які виділилися із складу старого господарства. На утворене господарство відкривається новий особовий рахунок у відповідній погосподарській книзі за місцем його знаходження. розділі "Додаткові відомості" по цих господарствах робляться відмітки: "розділилося з господарством №..." або "виділилося з господарства №..." та вказуються назва і дата документа, яким оформлений розділ старого господарства.

Відповідно до Наказу Державного комітету статистики України від 18.04.2005 №96 «Про затвердження форм погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах»: облікова документація з погосподарського обліку заповнюється на підставі суцільних обходів дворів та опитування населення, даних книг реєстрації актів цивільного стану громадян, земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні правовідносин щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Наведені висновки знайшли свої підтвердження у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 лютого 2019 року в справі № 306/418/16-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 306/418/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 302/1049/16-ц, від 20 січня 2021року в справі № 351/826/19, від 22 липня 2020 року в справі № 202/4229/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 703/2385/16-ц.

У постанові від 06 листопада 2019 року в справі №559/375/16 Верховний Суд зазначив, що записи в погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. Під час вирішення питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди в порядку спадкування записи в погосподарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст. 31 Закону України від 01.07.2004 №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку:

1. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

2. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрацій права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Відповідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є окремим способом захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини 2 статті 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, ОСОБА_4 надано земельну ділянку під забудову житлового будинку, площею 0,12 га, на відведеній ділянці належить збудувати жилий будинок на 3 кімнати житловою площею 44.83 кв.м.

Згідно рішення Зорянської сільської ради від 08.02.1997 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність, було передано ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та розміром 0,34 га ведення особистого підсобного господарства в с.Голишів Рівненського району.

Як було встановлено в ході судового розгляду та підтверджено поясненнями свідків наданими в судових засіданнях, сім`я ОСОБА_22 отримала земельну ділянку та дозвіл на побудову житлового будинку, який було зведено у 1968 році та протягом наступних років здійснювалася добудова такого домогосподарства, зокрема жилої частини та господарських будівель, що стверджується наявними у справі доказами.

Оскільки на час будівництва домовлодіння діяв кодекс Української РСР 1963 року, а тому статтями120-126 вказаного кодексу регулювалося право спільної сумісної власності членів сім`ї як колгоспний двір.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Так, згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_6 (№161, НОМЕР_12 ) суспільна група господарства за адресою АДРЕСА_1 з 01.01.1991 року по 01.01.1992 року - колгоспна, членами господарства по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 як голова господарства чоловік та записаний першим, Копель Л.О. - жінка, ОСОБА_1 син, ОСОБА_7 - невістка, ОСОБА_8 внук. Загальна площа господарства 70 м.кв. Внесено запис про те, що сім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відокремлені 10.06.1992 році згідно рішення.

Тобто вже станом на 15 квітня 1991 року у домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 , яке відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Таким чином, оскільки як встановлено із даних погосподарських книг домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відносилось до категорії колгоспного двору і станом на 15 квітня 1991 року його членами були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , то вони і були співвласниками даного домоволодіння.

Згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради народних депутатів Рівненського району №96 від 10.06.1992 року, вирішено дати дозвіл на відокремлення гр. ОСОБА_1 жителя с.Голишів від сім`ї батьків в зв`язку з тим, що проживають окремо і є умови для відокремлення.

Таким чином, наведене свідчить про те, що сім`я позивача відокремилася та вела спільне господарство в частині будинку по АДРЕСА_1 . Що стверджується наступними доказами, зокрема:

Згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , членами господарства з 1996 року по 2000 рік по АДРЕСА_1 , зокрема частини будинку загальною площею 50 кв.м. є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рік побудови 1968 року.

Згідно даних погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , членами господарства по АДРЕСА_1 , зокрема жилої частини будинку з 1996 по 2000 року є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Рік побудови 1992 року загальною площею станом на 1996 1997 рік 40 кв.м., станом на 1998-2000 рік 20 кв.м.

Згідно даних погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою домогосподарства АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 , головою домогосподарства є ОСОБА_4 , іншим членом домогосподарства є ОСОБА_3 . Загальна площа домоволодіння станом на 2010 рік 67,9 кв.м. В додаткових відомостях зазначено про те, що ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 10.05.2007 року власник цілого будинку.

Згідно даних погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою домогосподарства АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , головою домогосподарства є ОСОБА_1 . Список членів домогосподарства: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Загальна площа домоволодіння станом на 2010 рік 61,7 кв.м.

Згідно з ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подається виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №163 від 18.04.2007 року, виконавчий комітет сільської ради вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на усе домоволодіння та здійснила державну реєстрацію такого права.

Однак, зі змісту рішення вбачається, що виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно виписки з погосподарської книги №5 особовий рахунок № НОМЕР_2 Зорянської сільської ради від 02.02.2007 року за №805.

Однак, як вбачається зі змісту рішення, при оформленні такого органом місцевого самоврядування не було враховано даних погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_6 (№161, 1303) так і погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою домогосподарства АДРЕСА_12 , де головою частини домогосподарства був ОСОБА_1 , а членами господарства є: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , сім`я якого відокремилася на підставі рішення від 10.06.1992 року №96 про відокремлення ОСОБА_1 .

Крім того, слід звернути увагу й на те, що відповідач у справі Зорянська сільська рада пред`явлений позов визнала, зазначивши про те, що згідно наявних у сільській раді матеріалів, встановлено, що станом на квітень 1991 року будинковолодіння АДРЕСА_1 , побудоване у 1968 році, належало до колгоспного двору. Зазначене підтверджується архівними документами, зокрема витягом, відповідно до якого 18 липня 1967 року громадянину Копелю Василю правлінням колгоспу ім. Мічуріна Старожуківської сільської ради Рівненського району було надано позику на індивідуальне житлове будівництво в розмірі 500 карбованців та виділено шифер для покрівлі будинку. Крім того, у 1967 році правлінням колгоспу було надано дозвіл на виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Оскільки зазначене будинковолодіння належало до колгоспного двору, слід враховувати, що до 1991 року діяло законодавство, відповідно до якого майно колгоспного двору належало всім його членам на праві спільної сумісної власності.

Це передбачалося нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (статті 120123). Зокрема, статтею 121 Цивільного кодексу Української РСР було встановлено, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась:- при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ);- при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);- при зверненні стягнення за особистими зобов`язаннями члена двору. Відповідно до статті 123 Цивільного кодексу Української РСР розмір частки члена двору визначався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно із записами погосподарської книги членами домогосподарства АДРЕСА_1 значаться: за адресою АДРЕСА_3 головою домогосподарства записаний ОСОБА_1 , члени домогосподарства дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 ; за адресою АДРЕСА_4 головою домогосподарства записана ОСОБА_4 , член домогосподарства чоловік ОСОБА_3 . З моменту набрання чинності Законом України «Про власність» у 1991 році така форма власності, як власність колгоспного двору, припинила існування. Водночас майно колгоспного двору підлягало подальшому оформленню за його членами з урахуванням принципу рівності часток, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними або рішенням суду.

Крім того, рішенням від 10.06.1992 року №96 виконавчого комітету Зорянської сільської ради народних депутатів Рівненського району ОСОБА_1 надано дозвіл на відокремлення від сім`ї батьків ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), у зв`язку з тим що його сім`я проживає окремо і є умови для відокремлення.

Згідно доданих документів кожна частина зазначеного будинковолодіння має окремі особові рахунки для оплати житлово комунальних послуг, що підтверджує самостійне користування відповідними частинами будинку різними особами. Наявність окремих рахунків на оплату комунальних послуг свідчить про фактичне відокремлення частин будинковолодіння та ведення окремих домогосподарств. Таким чином, фактичне відокремлення ОСОБА_1 від батьків та наявність окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг свідчить про поділ будинковолодіння на окремі частини та підтверджує існування самостійного користування відповідною частиною нерухомого майна та ведення окремого домогосподарства.

Разом з тим слід зазначити, що на момент прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Зорянської сільської ради органу місцевого самоврядування не були відомі всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо належності та розподілу права власності на зазначене будинковолодіння. Рішення приймалося на підставі документів та відомостей, що були наявні в розпорядженні сільської ради на той час. Під час розгляду справи та дослідження додаткових матеріалів встановлено обставини, які можуть свідчити про те, що вказане будинковолодіння відносилося до майна колгоспного двору, а відповідно право власності на нього могло належати кільком членам такого двору.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З такими твердженням та позицією сторони відповідача - Зорянської сільської ради погоджується й суд, а тому оскільки визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 одноосібно на ім`я ОСОБА_4 порушило права позивача ОСОБА_1 та його сім`ї на отримання ними частки житлового будинку, як членів колишнього колгоспного двору, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №163 від 18.04.2007 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_1 на нерухоме майно від 10.05.2007 року, видане на підставі рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 квітня 2007 року №163 на будинок АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації від 15.05.2007 року на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 18797468, номер запису 206-206 в книзі 1, підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо:

- визнання будинковолодіння АДРЕСА_1 як такого що належить на праві спільної часткової власності: частка спадкодавцям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та частка ОСОБА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 , право спільної часткової власності на частину будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень, позначених на поверховому плані будинку: коридору площею 9,2 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-1), коридору площею 8,0 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-2), кухні площею 8,3 м. кв. (позначеної на плані будинку 1-3). санвузла площею 4,4 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-4), житлової кімнати 16,0 м. кв. (позначеного на плані будинку 1-5), житлової кімнати 15,8 м. кв (позначеної на плані будинку 1-6), сходів (позначених на плані будинку а2) площею 3,7 м. кв. та нежитлових приміщень: гаража (позначеного в технічному паспорті літерою В) площею 40,2 м. кв., погреба (позначеного в технічному паспорті літерою Д) площею 23,6 м. кв;

- визнання частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , що складається з: коридору площею 11,3 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-1), кладової площею 8,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-2), передпокою площею 10,7 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-3), житлової кімнати площею 13,4 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-4). житлової кімнати площею, 12,9 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-5). кухні площею 7,5 м. кв. (позначеної на плані будинку 2-6), санвузла площею 3,6 м. кв. (позначеного на плані будинку 2-7), всього по приміщеннях 67,9 м. кв., сходів, позначених на плані будинку (а3) площею 1,6 м. кв. та нежитлових приміщень: сараю-літньої кухні (позначених в технічному паспорті літерою Б) площею 52, 4 м. кв., прибудови (позначеної в технічному паспорті літерою б) площею 11,4 м. кв., навісу (позначеного в технічному паспорті літерою 61) площею 22.8 м. кв., сараю (позначеного в технічному паспорті 62) площею 9.7 м. кв., погреба (позначеного в технічному паспорті літерою Г) площею 16,7, колодязя (позначеного в технічному паспорті літерою Ж), вбиральні (позначеної в технічному паспорті літерою 3) площею 1 м. кв., огорожі №1 металевої сітки 52,1 м. кв. за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з огляду на те, що вони не грунтуються на нормах чинного законодавства та зібраних доказах.

Так, вимога про визнання за позивачем будинковолодіння АДРЕСА_1 як такого що належить на праві спільної часткової власності частки - ОСОБА_1 , суперечить зібраним у справі доказам та встановленим в ході розгляду судом обставинам, оскільки згідно даних погосподарських книг крім ОСОБА_1 , як голови та члена колгоспного двору, є інші члени колгоспного двору, зокрема його дружина, син та донька, а тому визнання за ОСОБА_1 права на частки будинковолодіння АДРЕСА_1 суперечитиме їхнім правам власності щодо частки майна у колгоспному дворі.

Що стосується визнання за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будинковолодіння АДРЕСА_1 як такого що належить їм на праві спільної часткової власності частки, суперечить нормам чинного законодавтсва та усталеним позиціям Верховного суду.

Так, зокрема у постановах Верховного суду від 16.06.2021 року справа №570/997/19 та від 02.06.2021 року справа №372/4004/15, викладено правовий висновок про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст.16 ЦК України.

Щодо застосування позовної давності.

Так, представник відповідачки в ході розгляду справи заперечувала щодо задоволення позову та вказувала про сплив строків позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що спірне право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 було оформлено ОСОБА_4 у 2007 році, а позивач звернувся до суду з цим позовом у 2024 році.

Таким чином, представник відповідачки вважає пропущеними строки позовної давності позивачем, оскільки на її думку позивач знав про факт оформлення матір`ю права власності на домоволодіння про що йому повідомляла матір. Крім того, вказує, що за адресою знаходження виїжджали БТІ для виготовлення технічного паспорту на весь будинок робили заміри зовні та всередині приміщень будинку, що не могло на думку представника відповідачки пройти поза увагою позивача. При цьому, позивач повинен був усвідомлювати про те, що не зареєстрував за собою право власності та не вчиняв жодних дій для такого. Така пасивна поведінка позивача свідчить про усвідомлення позивачем відсутності у нього зареєстрованого права власності та спростовує його твердження про необізнаність щодо вказаних обставин.

Водночас такі посилання представника відповідачки не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки у вказаних документах, зокрема Технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 01.03.2007 року виданому Рівненським БТІ, відсутній підпис позивача про ознайомлення з ним, не зазначено жодних відомостей про позивача у такому документі, як власника чи співвласника майна, що достовірно свідчило б та стверджувало суд у тому, що такий огляд і замір, оформлення документації, проводилося за участі позивача та про таку процедуру було відомо позивачу.

Не надано стороною відповідача і інших достовірних доказів щодо того, що позивачу було відомо про факт оформлення права власності на будинок на ім`я ОСОБА_4 .

Так, позивач заперечує щодо обізнаності про наявність факту реєстрації права власності за ОСОБА_4 та про рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 квітня 2007 року №163, стверджує, що про наявність факту оформлення права власності на будинковолодіння за матір`ю йому стало відомо лише в червні 2024 року, коли було витребувано з БТІ правовстановлюючі документи та оскаржуване рішення.

Таким чином, оскільки в матерілах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що позивачу було відомо про факт оформлення права власності матір`ю ОСОБА_4 на весь будинок по АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Так, згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом враховується усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Таким чином, на підставі зібраних доказів наявних у розпорядженні суду, з урахуванням норм чинного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зорянської сільської ради, про скасування рішення сільської ради, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації, визнання будинковолодіння спільною частковою власністю та визнання права власності.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір згідно квитанції, код 9354-6562-1702-8302 від 16.09.2024 року в розмірі 7 267,20 грн.

Оскільки позов задоволено частково то з відповідачів у справі ОСОБА_2 та Зорянської сільської ради на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 3 633,60 грн солідарно.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зорянської сільської ради, про скасування рішення сільської ради, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації, визнання будинковолодіння спільною частковою власністю та визнання права власності - задоволити частково.

Скасувати рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 квітня 2007 року №163 про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 10.05.2007 року, видане на підставі рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 18 квітня 2007 року №163 на будинок АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію від 15.05.2007 року на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 18797468, номер запису 206-206 в книзі 1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , Зорянської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 3 633,60 грн солідарно.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса проживання: АДРЕСА_13 ;

відповідач 2: Зорянська сільська рада, ЄДРПОУ 04387220, адреса місцезнаходження: площа В.Плютинського, 1, с.Зоря, Рівненського району Рівненської області.

Суддя Гладишева Х.В.