Рішення № 139110434, 18.08.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/944/26

Провадження №2/568/544/26

18 серпня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 17 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №353823637, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора UKPA-9339), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 13325,00 грн. Згідно умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_5, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

18.02.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/22, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №353823637 .

30.09.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №30/0925-01, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №353823637.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на день звернення із позовом до суду має заборгованість в розмірі 47947,06 грн., яка складається з наступного: 13325,00 грн. - заборгованість по кредиту; 27293,31 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, 666,25 заборгованість за комісією та 6662,50 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи)

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернув, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість на свою користь та судові витрати: сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою від 01 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Також задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів, а саме витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію про випуск банківської карти на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти НОМЕР_5 в період з 17.12.2024 року по 22.12.2024 року.

Представником позивача подано до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавала.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Оскільки повне рішення складено 18.08.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 10.08.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 18.08.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 17 грудня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії №353823637.

З договору кредитної лінії №353823637 від 17 грудня 2024 року судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту (сума кредиту) складає 13325,00 грн, який має бути повернено до 16.01.2030 року. Кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_5. (п.5.1 Договору). За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку , що встановлені договором. Базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним. що становить 357,70 % річних.( п.8.2 договору). Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Розмір комісії становить 666,25 грн. За порушення будь-якого з платежів, передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, кредитодавець має право нарахувати. а позичальник зобов`язаний сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату на яку платіж мав бути сплачений.

Договір кредитної лінії №353823637 відповідачем підписаний електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора UKPA.

17.12.2024 року відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9339 підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №353823637 від 17 грудня 2024 року у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

Згідно з платіжним дорученням №98ad8849-a867-4579-b59a-45c230a565ad від 17 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку №4149-62хх-хххх-6767 кошти в сумі 13325,00 грн, призначення платежу - переказ коштів згідно договору №353823637 від 17.12.2024 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.10.2025 року на виконання кредитного договору №353823637 від 17.12.2024 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника - АТ КБ «ПриватБанк», надавач платіжних послуг отримувача - АТ КБ «ПриватБанк», особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок платника - НОМЕР_3 , транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу - НОМЕР_4 , рахунок/платіжна карта отримувача - НОМЕР_5, термін дії - 07.2026, сума платіжної операції: 13325,00 грн, ідентифікатор платіжної операції - 2565285506, дата ініціювання платіжної інструкції - 17.12.2024 15:13:17, дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг) - 17.12.2024 року 15:13:20.

Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260604/133320-БТ від 10.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 . У період з 17.12.2024 по 22.12.2024 на рахунок № НОМЕР_5 було зараховано кошти розмірі 13325 грн. за 17.12.2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 за період 17.12.2024 року по 18.02.2025 року, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості грошових коштів не вносив, заборгованість становить 28750,33 гривень.

18 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/22.

На виконання договору факторингу первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» підписали реєстр прав вимоги від 18.02.2025 згідно з умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги в тому числі до відповідача за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 за період 18.02.2025 року по 30.09.2025 року, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості грошових коштів не вносив, заборгованість становить 47947,06 гривень.

30 вересня 2025 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» було укладено договір факторингу №30/0925-01, відповідності до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 30.09.2025 за договором факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 на загальну суму 47947,06 грн.

На електронну адресу відповідача ruslansomonyk@gmail.com ТОВ «Таліон Плюс» направило повідомлення №ТП/353823637 від 15.07.2025 року про дострокове розірвання договору, у якому зазначено, що право вимоги за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 року перейшло та належить ТОВ «Таліон Плюс». Більше місяця є прострочена заборгованість по оплаті процентів за користування кредитом за договором. Станом на 15 липня 2025 року заборгованість по оплаті процентів за користування кредитом складає 34622,06 грн. ТОВ «Таліон Плюс» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору №353823637 від 17.12.2024 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 47947,06 грн за вказаними в повідомленні банківськими реквізитами.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» станом на 18.03.2026 складає 47947,06 грн, з яких 13325,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 27293,31 грн - заборгованість за процентами, 666,25 грн - заборгованість за комісією, 6662,50 грн заборгованість за штрафними санкціями.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору кредитної лінії №353823637 від 17.12.2024, його було укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, із яких вбачається, що 17.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії №353823637 в електронній формі, умови яких первісним кредитором були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк тіло кредиту не повернув та відсотки за його користування не сплатив.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Юніт капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Крім того, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак надані позивачем розрахунки за відсутності заперечень щодо таких розрахунків від відповідача, приймаються судом як достовірні.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 та під час розгляду справи наявність заборгованості та її розмір, а також відповідність розрахунків не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал», як нового кредитора, заборгованості в розмірі 40618,31 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13325,00 грн; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 27293,31 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 666,25 грн., суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу повернення кредиту, який був отриманий відповідачем у фінансовій установі, а тому врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

Сплата позичальником комісії за надання кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

А тому пункт укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

Суд також враховує, що вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються, тому суд не вирішує питання про їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 року на загальну суму 40618,31 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13325,00 грн; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 27293,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2619,43 грн. (40618,31 х 2662,40 / 41284,56).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» з протоколом погодження вартості послуг до договору, додаткову угоду №25771387519 від 21 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02, акт прийому - передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26 серпня 2010 року, видане Тимошенко О.О.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000,00 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №353823637 від 17.12.2024 року в розмірі 40618 (сорок тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 31 копійка, з яких 13325 (тринадцять тисяч триста двадцять п`ять) гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту; 27293 (двадцять сім тисяч двісті дев`яносто три) гривні 31 копійока заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 43 копійки сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Радивилівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса м.Київ вул.Рогнідинська, буд.4 літера А оф.10.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18.08.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк