Рішення № 139110185, 12.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.08.2026Справа № 948/317/26 Провадження № 2/554/4313/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.

при секретарі - Титаренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 року у розмірі 39840 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.05.2025-100002380. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.05.2025 року, строком на 217 днів, з датою повернення 12.12.2025 р. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування . Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 1080 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1080 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступним за першим черговим періодом . Розрахунок денної процентної ставки: 0,84% = (21840/12000)/217 х 100%. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка 70 грн. , що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконував, тому за ним утворилася заборгованість у сумі 39840 грн., яка складається із тіла кредиту у розмірі 12000 грн., процентів у розмірі 18600 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1080 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 2160 грн., неустойки у розмірі 6000 грн.

Згідно ухвали Машівського районного суду Полтавської області 04 травня 2026 року вище вказану справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02 червня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с.52).

27 липня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , у якому зазначила, що заборгованість по кредитному договору визнає частково, лише в межах тіла кредиту. У відзиві не заперечує факту укладення 10.05.2025 року між нею та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 10.05.2025-100002380 на суму 12000 грн. ОСОБА_1 вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. ОСОБА_1 вказує, що 20.07.2026 р позивач надіслав їй смс повідомлення зі змістом: «ТОВ Споживчий центр Швидко Гроші IBAN: НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 37356833. Призначення: Договір 10.05.2025-100002380, клієнт 3280516802, сума 42502,4 грн.». Також позивач не погоджується з стягненням з неї витрат на професійну правничу допомогу в розмірі близько 6000 грн. (а.с.58-61).

29 липня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому останній просив задовольнити позовні вимоги. Представник позивача вважає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, вказує, що відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Закон України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявляв. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, тому плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати (а.с.63-66).

04 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив , у якому зазначила, що сам по собі факт нарахування процентів у межах строку кредитування ще не свідчить про правильність визначення їх розміру та не усуває обов`язку суду перевірити відповідність умов договору вимогам законодавства про захист прав споживачів. Відзивом уже зверталась увага суду на те, що умови договору повинні оцінюватися не лише з позиції свободи договору, а й з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», принципів добросовісності, розумності та справедливості. Позивач не навів жодного аргументу, який би спростував зазначені доводи. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не надав власного розрахунку заборгованості, а тому наданий ним розрахунок слід вважати правильним. З даними доводами відповідач не погоджується. Наданий позивачем розрахунок фактично є документом, складеним ним самим, без належного підтвердження первинними бухгалтерськими документами, які дозволяли б суду перевірити: порядок зарахування здійснених платежів (якщо такі були); порядок нарахування процентів; порядок нарахування комісій; дату виникнення прострочення; алгоритм обчислення заявленої неустойки. Щодо комісії відповідач зазначає, що Позивач не надав суду жодного доказу того, що відповідач фактично користувався будь-якими платними консультаційними чи інформаційними послугами, за які заявлено окрему плату. Більше того, матеріали справи не містять доказів фактичних витрат позивача, які б виправдовували стягнення зазначених комісій саме у визначеному договором розмірі. Відповідач вважає, що вирішальне значення має не сама наявність у договорі умови про комісію, а доведеність того, що вона встановлена саме за конкретні додаткові послуги, які реально надавалися споживачу. Оскільки позивач таких доказів суду не надав, а обмежився лише загальними твердженнями про можливість користування окремими сервісами, вимоги про стягнення комісії не можуть вважатися доведеними. У відповіді на відзив позивач зазначає, що після внесення змін Законом України № 3498-ІХ кредитодавець має право нараховувати неустойку за договорами, укладеними після 24.01.2024, а тому заявлена до стягнення сума є законною. Разом з тим, сам факт наявності у кредитодавця права передбачити договором неустойку не означає, що будь-який її розмір підлягає безумовному стягненню. У даній справі позивач просить стягнути з відповідача не лише суму основного боргу, а й проценти, дві комісії та неустойку. Фактично загальна сума заявлених до стягнення платежів більш ніж утричі перевищує суму отриманого кредиту, що потребує особливо ретельної перевірки судом на відповідність принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому позивач не навів жодних аргументів, чому саме заявлений ним розмір неустойки є співмірним наслідкам порушення зобов`язання (а.с.71-73).

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи без її участі (а.с.61).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10.05.2025-100002380 (а.с.26-35), що не заперечується і самим відповідачем

Згідно п.3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п.4.1 Договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-23хх-хххх-9080 (а.с.26-29).

Відповідно до п.п.2-4 Заявки Кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн. строком на 217 днів.

Згідно п.п. 6-10 Заявки Кредитного договору Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом , яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Відповідно до п.п. 8,9 Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 1080 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1080 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (а.с.29-30).

Позичальник прийняв пропозицію Кредитного договору № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025, що підтверджується відповіддю позичальника (а.с.30-31).

Пропозиція про укладення кредитного договору , заявка кредитного договору № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 (кредитної лінії) , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) кредитного договору № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 підписані електронним ідентифікатором відповідача - Е 761.

ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитного договору підписавши паспорт споживчого кредиту (а.с.24-25).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення зазначених дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між кредитором та відповідачем не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується копією квитанції ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якої вбачається, що 10.05.2025 р. за договором кредиту № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 на картку № НОМЕР_2 перераховано 12000 грн., номер транзакції в платіжній системі «іPay.ua» - 737631371 (а.с.21), дана обставина відповідачем не заперечується.

За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Відповідач свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі за кредитом та проценти за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 39840 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12000 грн., 18600 грн. процентів, 1080грн. - комісії за надання, 1080 грн. комісії за обслуговування, 6000 грн. неустойки (а.с.23).

Відповідно до статті 6 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач підписала кредитний договір № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025, а отже ознайомилась та погодилась з його умовами , зокрема, і щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, яка чітко вказана п.п. 6,7 Заявки кредитного договору № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025, а тому твердження відповідача про несправедливі умови кредитного договору судом не беруться до уваги.

Щодо твердження відповідача про перевищення розміру денної процентної ставки за користування кредитом, яка суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» спростовується п.п. 6,7 Заявки кредитного договору № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 р., оскільки у вказаних пунктах зазначено, що Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування (а.с.29)

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Щодо твердження відповідача про недоведеність розрахунку заборгованості.

Згідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 39840 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12000 грн., 18600 грн. процентів, 1080грн. - комісії за надання, 1080 грн. комісії за обслуговування, 6000 грн. неустойки (а.с.23).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який зроблено у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі №367/4970/13-ц (провадження №61-19992св18), суд касаційної інстанції зазначив, що, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

У даному випадку, відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи розмір заборгованості, визначеної позивачем, не надала жодного доказу, який спростовує наданий позивачем розрахунок. Будь-якого контррозрахунку відповідачем також не представлено.

Щодо нарахування комісії про надання кредиту 1080 грн. та комісії у розмірі 1080 грн. за обслуговування кредитної заборгованості слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п.8 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 1080 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Згідно п. 9 договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1080 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Розмір комісії, встановлений даними пунктами договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Укладаючи 10 травня 2025 року договір кредиту, позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та зобов`язується неухильно дотримуватися їх.

Отже, умови договору про надання кредиту від 10 травня 2025 року щодо розміру та порядку сплати комісії з ОСОБА_1 погоджені, Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать.

Судом встановлено,що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором (оферти) № 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу, відсотків, комісії за надання та обслуговування кредиту є законними і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12000 грн., 18600 грн. - процентів, 1080 грн. комісії за надання, 1080 грн. комісії за обслуговування, а всього 35760 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 6000 грн., суд приходить до наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 1050 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором (офертою) 10.05.2025-100002380 від 10.05.2025. у розмірі 6000 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню та на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту №10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 року в розмірі 35760 грн. (12000 грн. - тіло, 18600 грн. - проценти, 1080 грн. комісія за надання, 1080 грн. комісія за обслуговування).

Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2389,50 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам 89,74%).

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223 259, 263-265, 277-279, 280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.05.2025-100002380 від 10.05.2025 року в розмірі 35760 грн. (12000 грн. - тіло, 18600 грн. - проценти, 1080 грн. комісія за надання, 1080 грн. комісія за обслуговування).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 2389,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: м.Київ, вул.Саксаганського,133-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Л.І. Савченко