Рішення № 139109772, 20.08.2026, Миронівський районний суд Київської області

20.08.2026

Єдиний унікальний № 371/1818/25 провадження № 2-а/371/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1818/25

Провадження № 2-а/371/14/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що він разом із дружиною та донькою проживають в селі Владиславка Обухівського району Київської області. Донька має психічний розлад, перебуває на обліку у лікаря психіатра та потребує лікування.

27 жовтня 2025 року у вечірній час донька похапцем зібрала особисті речі та повідомила, що їхатиме на залізничний вокзал. На заперечення вона не реагувала, вийшла із дому та сіла в автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який чекав її на вулиці. Він просив водія, щоб той не забирав доньку, оскільки вона за станом здоров`я не повністю усвідомлює, що робить. На заперечення водій не реагував, а навпаки в наказному порядку змусив доньку сісти в автомобіль.

Переживаючи за долю доньки, близько 23 годити 45 хвилин він зателефонував на спецлінію «102» та повідомив диспетчера, що його хвора донька на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1 виїхала у невідомому напрямку. Просив з`ясувати працівників поліції, хто саме вивіз його доньку, в якому напрямку і з якою метою.

Через деякий час приїхали працівники поліції, один з яких спілкувався російською мовою, що позивач розцінив як знущання. Працівники поліції повідомили, що будуть складати на доньку адміністративний протокол за насильство в сім`ї. На дану пропозицію він заперечив, повідомив, що насильства не було, була лише неадекватна поведінка доньки. Пояснив, що телефонував на спецлінію «102» і просив допомоги для встановлення місця перебування доньки та автомобіля, на якому вона поїхала у невідомому напрямку.

Після цього працівники поліції повідомили, що якщо він не бажає складати протокол на доньку, то буде притягнутий до відповідальності за неправдивий виклик працівників поліції.

Він повторно зателефонував на спецлінію «102», додатково повідомив, що хоче з`ясувати, де знаходиться його донька. Після цього працівники поліції залишили територію його домоволодіння. У його присутності будь яких адміністративних матеріалів не складалось, будь яких пояснень не відбиралось. Права йому не були роз`яснені.

30 жовтня 2025 року він приїхав до ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області з метою з`ясувати, які міри прийняті по його зверненню. Працівниками поліції було надано копію постанови серії ЕГА № 1905023, винесеної інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Паніним Д.Г. Постановою його було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Постанову вважає незаконною. Він звернувся до співробітників поліції, вважаючи, що вони повинні виконувати ті обов`язки, які на них покладені Законом України «Про національну поліцію». У разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення поліцейського про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді штрафу, не зазначено в чому саме суть незаконного виклику.

При винесенні оскаржуваної постанови не враховувались дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанову винесено без урахувань вимог статей 34-35 КУпАП, що позбавило його здійснити захист своїх прав у передбаченему чиним законодавством порядку. Він є пенсіонером. При призначенні максимального стягнення співробітник поліції не врахував його майновий стан та не обрунтував необхідність застосування максимального стягнення за даною статтею КУпАП.

Просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1905023, прийняту 28 жовтня 2025 року інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Паніним Д.Г.за статтею 183 КУпАП, якою до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу в його електронний кабінет 23 грудня 2025 року.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано за адресою його місцезнаходження 29 грудня 2025 року.

08 січня 2026 року до Миронівського районного суду Київської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого представник відповідача отримав позовну заяву з додатками 08 січня 2026 року.

На підставі статті 257 КАС України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

05 січня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві вказав, що постановою серії ЕГА №1905023 від 28 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 гривень.

Позивач безпідставно стверджує, нібито будь-які адміністративні матеріали щодо нього не складалися в його присутності. Вказані твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю наданих суду доказів.

Зокрема, відповідно до відеозапису з нагрудної бодікамери працівників поліції (video5377351990063961229) достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на 05 хв. 05 сек. було повідомлено про факт вчинення ним адміністративного правопорушення, роз`яснено сутність вказаного правопорушення та процесуальні наслідки, а також зафіксовано його добровільну відмову від отримання постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються письмовими матеріалами справи, а саме копією постанови серії ЕГА № 1905023, яка містить відповідну відмітку у пункті 3 «примірник постанови отримав». Наявність такої відмітки свідчить про належне документування адміністративного правопорушення та дотримання працівниками поліції вимог КУпАП під час складання та вручення постанови.

Таким чином, доводи позивача щодо нескладання адміністративних матеріалів у його присутності є необґрунтованими, суперечать об`єктивним доказам у справі та спростовуються як відеозаписом, так і письмовими доказами, що в сукупності підтверджують правомірність дій працівників поліції.

Також у відзиві звернуто увагу суду на те, що у позовній заяві позивач зазначає, нібито викликав працівників поліції з метою з`ясування обставин щодо переміщення його доньки, а саме хто, куди та з якою метою її вивіз. Зазначено, що вказані твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються рапортом реєстрації ЄО № 7422 від 28 жовтня 2025 року, зі змісту якого вбачається, що донька позивача поводила себе агресивно, била у двері, після чого під час розмови самостійно сіла до автомобіля та поїхала до вокзалу, тобто будь-яких протиправних дій щодо її примусового вивезення зафіксовано не було.

Вважає, що сукупність доказів у справі свідчить про те, що виклик працівників поліції був зумовлений не потребою у наданні допомоги чи отриманні інформації, як це намагається подати позивач, а фактом вчинення домашнього насильства, яке здійснювалося щодо ОСОБА_1 та його дружини, що й стало підставою для складання відповідних адміністративних матеріалів.

Доводи позивача стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Невизнання позивачем своєї вини у вчиненому правопорушенні слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Підстави, котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови відсутні. Просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно правовими актами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 28 жовтня 2025 року інспектор ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Панін Д.Г. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1905023, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та застосував стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.

За змістом постанови, ОСОБА_1 28 жовтня 2025 року о 00 год 36 хв здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції.

Такі обставини підтверджуються даними постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1905023 від 28 жовтня 2025 року (а.с. 6).

У позовній заяві позивач вказав, що 27 жовтня 2025 року у вечірній час його донька, яка за станом здоров`я не повністю усвідомлює значення своїх дій, похапцем зібрала особисті речі та повідомила, що їхатиме на залізничний вокзал, на заперечення не реагувала, вийшла із дому та сіла в автомобіль, який чекав її на вулиці. Водій на його доводи не відреагував, в наказному порядку змусив доньку сісти в автомобіль. Працівників поліції він викликав з метою з`ясування обставин щодо переміщення його доньки, яка має вади здоров`я, встановлення хто, куди та з якою метою її вивіз.

До позову позивачем додано електронне направлення Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» № 4212-4133-3460-1305 від 29 жовтня 2025 року видане ОСОБА_2 для планової госпіталізації на стаціонарне лікування у закладі з надання психіатричної допомоги, дійсне до 30 жовтня 2026 року(а.с. 12).

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що підстави виклику працівників поліції були іншими, ніж вказує позивач. Зі змісту рапорту реєстрації ЄО № 7422 від 28 жовтня 2025 року вбачається, що донька позивача поводила себе агресивно, била у двері, після чого під час розмови самостійно сіла до автомобіля та поїхала до вокзалу, тобто будь-яких протиправних дій щодо її примусового вивезення зафіксовано не було.

Копія рапорту реєстрації ЄО № 7422 від 28 жовтня 2025 року додана до відзиву (а.с. 33).

До відзиву на позовну заяву представником відповідача додано файл із відеозаписами з пристрою, закріпленого на однострій. Відеозаписи досліджено при розгляді справи.

З відеозаписів слідує, що співробітники поліції прибули за викликом, який здійснено ОСОБА_1 на спеціальну лінію «102». Співробітник поліції про це повідомив позивача та пояснив, що за отриманою ним інформацією надійшло повідомлення про здійснення домашнього насильства.

ОСОБА_1 повідомив, що його донька наносила йому удари, але в поліцію вони телефонували з іншого приводу. Пояснив, що причиною їх дзвінка до поліції стала поведінка його доньки, яка зібрала свої речі, викликала таксі та поїхала в невідомому їм напрямку. Просив перевірити залізничну станцію, оскільки на його думку вона могла поїхати саме туди. Також просив перевірити особу таксиста, оскільки на його думку, він дивно себе поводив, не реагував на його прохання та пояснення, а навпаки допомогав його доньці збирати речі. ОСОБА_1 повідомив співробітників поліції, що того дня його донька відвідувала лікаря, яка мала дати їм направлення до психіатра. Пояснив, що донька вже отримувала відповідне лікування в психіатричній лікарні, а цього разу вони не встигли взяти відповідне направлення.

На питання співробітника поліції ОСОБА_1 повідомив вік дочки, вказав на ті обставини, що донька добровільно поїхала на таксі, проте наголошував на тому, що його дочка хворіє, не у повній мірі розуміє значення своїх дій.

На неодноразові питання співробітників поліції про те, чи буде він писати заяву про вчинення його дочкою щодо нього домашнього насильства, оскільки такими були підстави їх виклику. ОСОБА_1 сказав, що заяви писати не буде, повідомив, що причиною виклику поліції є інші обставини. При спілкуванні наполягав на тому, щоб співробітники поліції перевірили особу водія таксі та перевірили, чи є його донька на вокзалі.

Спіробітники поліції запропонували ОСОБА_1 написати заяву про припинення розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте він відмовився. Особа жіночої статі, яка перебувала разом із позивачем, теж відмовилася писати заяву про вчинення домашнього насильства та заяву про припинення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Співробітники поліції повідомили, що в таку разі вони мають скласти постанову про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.

На запитання, чи отримуватим ОСОБА_1 постанову про притягнення до адміністьративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, позивач відмовився, повторно здійснив повідомлення на спеціальну лінію «102» та поскаржився на бездіяльність співробітників поліції. У повідомленні вказав, що співробітники поліції мали відразу поїхати на залізничну станцію та перевірити, чи є там його донька, він саме для цього телефонуав в поліцію.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

На підставі статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою-другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах зверненння до адміністративного суду, встановленого цим Кодесом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

30 жовтня 2025 року позивачу у ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області було надано копію постанови серії ЕГА № 1905023, винесеної інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Паніним Д.Г. Постановою його було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Позивач вважає постанову незаконною. Вказав, що у його діях відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Він звернувся до органу Національної поліції з метою захисту прав дочки, яка має вади здоров`я, співробітники поліції не виконали обов`язки, які на них покладені Законом України «Про національну поліцію».

Крім того, ползивач послався на порушення процедури розгляду справи та оцінки доказів при винесенні оскаржуваної постанови. Співробітниками поліції не враховували дані про його особу, винесли постанову без урахувань вимог статей 34-35 КУпАП. При призначенні максимального стягнення співробітник поліції не врахував його майновий стан та не обрунтував необхідність застосування такого стягнення.

Суд вважає доводи позивача такими, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

При винесенні оскаржуваної постанови відповідач мав дотриматися вимог закону і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості, оцінюючи всі обставини справи, правильно кваліфікувати дії водія.

Суд вважає, що працівник поліції не перевірив та не надав оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102».

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Працівником поліції не перевірено, чи мали місце обставини, на які вказувала позивач, не встановлено факт наявності у позивача прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено, що, повідомляючи інформацію правоохоронному органу, особа усвідомлювала, що вона є неправдивою, і бажала даремного виїзду на місце виклику працівників поліції.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, порушеної відносно позивача, в порушення вимог статті 245 КУпАП, інспектор не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин. З урахуванням положень статті 251 КУпАП, зібраних інспектором фактичних даних не було достатньо для встановлення наявності факту адміністративного правопорушення та винуватості позивача у його вчиненні.

Суд вваажає, що дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, з охорони прав і свобод людини та надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов?язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

У зверненні на спецлінію «102» позивач зазначив про те, що його донька поводила себе агресивно, била у двері, після чого під час розмови самостійно сіла до автомобіля та поїхала до вокзалу.

Зі звернення вбачається, що позивач вважав права доньки такими, що є порушені, або можуть бути порушені, оскільки вона має вади здоровя і поїхала зі сторонньою особою на автомобілі не відомо куди, розраховував на захист поліції.

Сподівання позивача на допомогу поліції у такій ситуації суд не може розцінювати як правопорушення.

Дії позивача не були спрямовані на зрив нормальної роботи поліції, він викликав співробітників поліції для надання допомоги, повідомляв інформацію, усвідомлюючи, що вона є правдивою, не бажав даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам звернення позивача на лінію «102».

При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без зясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

У розумінні положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому стаття 7 КУпАП визначає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З дослідженого судом відеозапису можна зробити висновки, що поліцейський фактично розгляд справи, як того вимагають норми КУпАП, не проводив. В порушення вимог статті 279 КУпАП ОСОБА_1 не було розяснено права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, що є порушенням права особи на захист у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того суд зазначає таке.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, пята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і пята статті 133, частини третя, шоста, восьма, девята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - девята статті 121, частина третя статті 121-3, частини пята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і пята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24).

Тобто, законодавець передбачив можливість складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Статтею 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Так, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і пятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобовязана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 оспорював допущене порушення та заперечував факт завідомо неправдивого виклику поліції, поліцейський на виконання вимог частини п`ятої статті 258 КУпАП мав скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Проте поліцейським не вчинено дій зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його обєктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням субєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи те, що за змістом частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв?язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а тому позов підлягає до задоволення.

Висновки за результатами розгляду

За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі не були дотримані вимоги закону і під час цього не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та обєктивного зясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

На підставі статті 293 КУпАП, орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, має повноваження скасувати постанову і закрити справу.

Відповідно до статті 247 КУпАП, розпочате провадження по справі про адміністративне правопорушення може бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів вини у вигляді умислу чи необережності ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що оскаржувана постанова не може бути розцінена як така, що відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.

За умов відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, наявні підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення як передбачено пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України.

Нормами КАС України чітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі частини другої статті 9 КАС України, з метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржувану ним постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Згідно вимог частини першої статті 192 КАС України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській областіна користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 122, 139, 192, 242-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1905023, винесену 28 жовтня 2025 року інспектором ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Паніним Давидом Германовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за статтею 183 КУпАП, закрити за відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 20 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 ; адреса місця перебування: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: будинок під номером 15 по вулиці Володимирська міста Києва.

Суддя Л.О. Капшук