Рішення № 139109755, 19.08.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/765/26

Номер провадження № 2/371/1266/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №494366, на виконання умов укладеного договору позикодавцем надано грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 500, 00 грн, строк позики 30 днів, до 15.08.2024. 29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №29112024, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором №494366 від 16.07.2024. Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділене правом грошової вимоги до відповідача. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором позики №494366 від 16.07.2024 у розмірі 18 975, 00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.06.2026 розгляд справи відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявою просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повернувся конверт, окрім цього виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причину неявки суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №494366 (з фіксованою процентною ставкою), за яким відповідач отримав шляхом переказу на картковий рахунок кредит у сумі 5 500, 00 грн, кредитний договір підписано в електронній формі, за допомогою одноразового ідентифікатора 40еq4u, який було надіслано на електронну пошту позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 2 Договору сума кредитного ліміту складає: 5 500, 00 грн, кредит надається строком на 30 днів. Процентна ставка 1.50% день (фіксована), діє протягом Строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Відповідно до п. 5.3. Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою вебсайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

На підтвердження переказу грошових коштів відповідачу, в матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції №07f8aeb9-6169-4188-8bf1-6d7f1a867b55 від 16.07.2024, платник: ТОВ «Сіроко Фінанс», сума 5 500, 00 грн, отримувач: ОСОБА_1; номер картки: НОМЕР_1 (MASTERCARD) (а.с. 32).

Зі змісту розрахунку заборгованості станом на 29.11.2024 вбачається, що сума боргу становить 18 975, 00 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить - 5 500, 00 грн; сума заборгованості за відсотками становить - 2 475, 00 грн; сума заборгованості по штрафним санкціям становить - 11 000, 00 грн (а.с. 14-15).

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №29112024, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Договором позики №494366 від 16.07.2024, що укладений між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 25-28).

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення прав вимоги №29112024 від 29.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за Договором позики №494366 від 16.07.2024 на загальну суму 18 975, 00 грн, з яких 5 500, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 475, 00 грн - заборгованість за відсотками, 11 000, 00 грн - заборгованість по пені (а.с. 13).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано Договір позики №494366 від 16.07.2024, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до відповідача. Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Діджи Фінанс», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.

З огляду на зазначене, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання за Кредитним договором №494366 від 16.07.2024, однак у порушення умов Договору відповідач зобов`язання за цим договором не виконав, отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Кредитним договором №494366 від 16.07.2024 у розмірі 7 975, 00 грн, що складається з 5 500, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 2 475, 00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 11 000, 00 грн, суд не погоджується з нарахуванням заборгованості по штрафним санкціям, з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 11 000, 00 грн за невиконання зобов`язання за кредитним договором.

Проте, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплатити пені на користь кредитодавця, на період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року.

Тому судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 11 000, 00 грн. Тому у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

На підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 975, 00 грн, що складається з 5 500, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 2 475, 00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026 (а.с. 22-24).

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом, окрім договору про надання правої допомоги №42649746 від 02.02.2026, додано акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026 на загальну вартість 6 000, 00 грн, підписаний ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , детальний опис робіт (наданих послуг), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність Міньковської А.В. (а.с. 11, 16, 37).

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правничої допомоги не визначено як розмір гонорару адвоката, так і вартість його послуг, розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача до суду жодного разу не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивача на надання правничої допомоги згідно вказаного переліку.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що договором про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката не визначений та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ щодо обґрунтованості судових витрат та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати до 3 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (72,5%) в сумі 1 930, 24 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, кредитну заборгованість за Договором позики №494366 від 16.07.2024 в розмірі 7 975, 00 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень) гривень, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1 930, 24 гривень та 3 000, 00 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко