Рішення № 139109555, 19.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6764/26

Провадження № 2/357/5695/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

19 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року в загальному розмірі 12 027,60 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 25.07.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7482668, згідно з умовами якого відповідач отримала позику, зі сплатою процентів за користування позикою, комісії та процентів від суми позики, що передбачені договором позики. Відповідач підписала договір позики шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначив, що 26.08.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» укладено договір факторингу № 26082025, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ»» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 4 від 21.11.2025 до договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 12 027,60 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 600,00 грн - заборгованість за пенею; 427,60 грн - заборгованість за комісією. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення позивача, відповідач не виконала своїх зобов`язань та після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ»», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за вищевказаним договором позики в загальному розмірі 12 027,60 грн.. Вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн. ТОВ «ФК «ЄАПБ»» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на їхню користь.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 28.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. У матеріалах справи містяться повернуті поштові відправлення (конверти), скеровані за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, з відмітками ВПЗ про неможливість їх вручення адресату через його відсутність за вказаною адресою, що згідно з положенням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ»» відповідачем не подано.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що 25.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7482668, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису t3P6v6).

Згідно з п. 1 Договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

За змістом пп. 2.1-2.4 Договору, сума позики складає 4 000,00 грн, строк позики 12 днів, процентна ставка 0,01% в день, яка діє протягом строку Договору, комісія від суми позики складає 10,69% від суми позики та складає 427,60 грн.

Дата надання позики 25.07.2025, дата повернення позики 05.08.2025, пеня 5,00 % в день, проценти за понадстрокове користування позикою 5,00 % в день, Денна процентна ставка 0,90 %.

Невід`ємною частиною Договору позики № 7482668 від 25.07.2025 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1).

ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання за договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року виконало у повному обсязі, що підтверджується копією транзакції АТ «Таскомбанк» № 302fb750-5174-4f57-b3a0-470bbb8cc8d1 про переказ 25.07.2025 о 17:40:19 грошових коштів у сумі 4 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , опис платежу: SK_N=7482668.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року, наданим ТОВ «Сіроко фінанс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.11.2025 склала 12 027,60грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 600,00 грн - заборгованість за пенею; 427,60 грн - заборгованість за комісією.

26.08.2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»» було укладено договір факторингу № 26082025.

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

21.11.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Додаткову угоду № 5 до вказаного договору факторингу.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників № 4 від 21.11.2025 року за Договором факторингу №26082025 від 26.08.2025 року фактор та клієнт уклали даний акт про те, що на виконання вимог п.1.2 договору факторингу №26082025 від 26.08.2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 4 кількістю 3687, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

За відступлення прав вимоги за Додатковою угодою № 5 до договору факторингу №26082025 від 26.08.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ»» сплатило ТОВ «Сіроко Фінанс» суму коштів, що підтверджується копією платіжної інструкції № 199 від 25.11.2025 року.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 4 від 21.11.2025 до Договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ»» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 12 027,60грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 600,00 грн - заборгованість за пенею; 427,60 грн - заборгованість за комісією.

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано, при цьому суд не вбачає підстав для визнання жодного з досліджених доказів неналежним чи недопустимим.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом установлено, що договір позики № 7482668 від 25.07.2025 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положенням ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5, 7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданими суду і дослідженими в судовому засіданні доказами, що наявні в матеріалах справи, підтверджується те, що первісним кредитором виконано зобов`язання за Договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року і перераховано на користь відповідача - позичальника обумовлену договором суму.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду як договір факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року, так, і відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідача за Договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року.

Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ»» на підставі вказаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за вказаними договорами.

При оцінці наданого договору факторингу, який було укладено з однієї сторони між ТОВ «ФК «ЄАПБ»» та іншої сторони з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС». суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що цей договір ніким не оспорювався та у встановленому порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд приймає його до уваги.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повній мірі виконувалися умови за Договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року щодо погашення заборгованості перед позивачем за отриману позику, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 7 600,00 грн, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 7 600,00 грн по договору позики № 7482668 від 25.07.2025 року нараховану за період з 06.08.2025 по 14.09.2025.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості в частині позовних вимог стосовно стягнення пені в розмірі 7 600,00 грн по договору позики № 7482668 від 25.07.2025 року суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією у розмірі 427,60 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Пунктом 2.4 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання позики становить 427,60 грн, яка нараховується за ставкою 10,69% від суми позики одноразово.

Отже, умови укладеного між сторонами договору позики щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування».

Водночас суд зазначає, що відповідачем на погашення заборгованості 07.08.2025 року було сплачено 404,40 грн. Частину із цих коштів у сумі 4,40 грн первісним кредитором було зараховано на сплату нарахованих відсотків, іншу частину в розмірі 400,00 грн було зараховано на погашення пені.

Оскільки, як вже зазначалося вище, позичальник у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд вважає за можливе вказані кошти в розмірі 400,00 грн зарахувати на погашення комісії за видачу кредиту відповідно до ст. 534 ЦК України. Відтак розмір комісії за видачу кредиту, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 27,60 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року в розмірі 4 027,60 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 27,60 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.04.2026.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 891,54 грн (4 027,60 х 2662,40 / 12 027,60), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» суму заборгованості за Договором позики № 7482668 від 25.07.2025 року в розмірі 4 027 (чотири тисячі двадцять сім) гривень 60 копійок, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 27,60 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» судовий збір у розмірі 891 (вісімсот дев`яносто одна) гривня 54 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, індекс 07400; реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 19.08.2026.

Суддя О. Я. Ярмола