Ухвала суду № 139109040, 20.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3478/26

2/154/1883/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

20 серпня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Кривошеєм Анатолієм Миколайовичем, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК А» про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 через представника адвоката Кривошея А.М. звернувся до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК А» про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛОГІСТИК А» було укладено договір позики із заставним забезпеченням, за яким позивач передав відповідачу 300 000 доларів США, а 04 липня 2017 року додатково 50 000 доларів США. За твердженням позивача, відповідач основну суму позики не повернув, договірні проценти сплатив лише частково у сумі 95 000 доларів США. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ТОВ «ЛОГІСТИК А» 350 000 доларів США основного боргу, 2 071,78 долара США заборгованості за договірними процентами та 80 231,51 долара США трьох процентів річних, усього 432 303,29 долара США, що за визначеним позивачем курсом НБУ становить 19 326 594,11 грн.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року первісну заяву про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України у зв`язку з недодержанням вимог пункту 6 частини першої статті 151 ЦПК України відсутністю пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

19 серпня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав повторну заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована канцелярією суду 20 серпня 2026 року. Судовий збір, сплачений за подання первісної заяви про забезпечення позову, заявнику не повертався.

У повторній заяві представник позивача усунув недолік, який став підставою для повернення первісної заяви, виклав пропозиції щодо зустрічного забезпечення, додатково обґрунтував ризик утруднення виконання можливого рішення суду та звузив обсяг заявлених заходів забезпечення позову.

Заявник просить накласти арешт на належну ТОВ «ЛОГІСТИК А» будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції загальною площею 2291,42 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102.

У разі якщо суд визнає такий захід недостатнім, заявник просить додатково накласти арешт на адміністративну будівлю загальною площею 314,71 кв. м, розташовану за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612084207102.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує значним розміром грошових вимог, тривалим невиконанням зобов`язання, змінами у складі засновників і бенефіціарних власників відповідача, зміною його місцезнаходження у червні 2026 року, а також можливістю відчуження належного відповідачу нерухомого майна до завершення розгляду справи.

Заявник також посилається на обставини діяльності керівника відповідача ОСОБА_2 у пов`язаних із ним юридичних особах, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 140/2889/26 та матеріали журналістських публікацій щодо діяльності пов`язаних підприємств.

Зустрічне забезпечення заявник просить не застосовувати, зазначаючи, що має зареєстроване місце проживання в Україні, а запропонований захід не позбавлятиме відповідача володіння та користування нерухомим майном і не перешкоджатиме здійсненню господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

Щодо правових підстав забезпечення позову

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначила, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, та майнових наслідків відповідного обмеження. Заходи забезпечення позову мають гарантувати можливість виконання майбутнього рішення суду та застосовуватися лише тоді, коли в цьому існує об`єктивна необхідність.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 759/3390/18, провадження № 61-45038св18, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду, розглядаючи питання забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики шляхом арешту нерухомості боржника, виходив із необхідності встановлення реальності спору, загрози утруднення чи невиконання можливого рішення, обсягу позовних вимог, належності майна відповідачу та відповідності обраного виду забезпечення позовним вимогам.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого заборона відчуження або арешт майна при забезпеченні позову про стягнення грошових коштів мають на меті можливість подальшого звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Арешт майна у такому випадку не є невиправданим обмеженням права власності, якщо майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість ним розпоряджатися.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24, провадження № 61-5613св25, підтвердив, що арешт майна відповідача у межах забезпечення грошової вимоги є допустимим за умови наявності реального спору, загрози утруднення виконання можливого рішення, співмірності такого обмеження обсягу заявлених вимог та збереження належного балансу інтересів сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2025 року у справі № 910/7497/24 наголосила, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд не вирішує обґрунтованість позовних вимог по суті, однак зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

Європейський суд з прав людини у справі «Hornsby v. Greece», заява № 18357/91, рішення від 19 березня 1997 року, § 40, наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала залишення остаточного й обов`язкового судового рішення невиконаним; виконання рішення суду є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

У справі «Pekarny a cukrarny Klatovy, a.s. v. the Czech Republic», заяви №№ 12266/07, 40059/07, 36038/09, 47155/09, рішення від 12 січня 2012 року, §§ 4950, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування тимчасових заходів є звичайним засобом забезпечення ефективності майбутніх судових рішень, однак втручання у право власності має забезпечувати справедливий баланс між відповідними інтересами. У § 52 цього рішення Суд врахував як істотну для пропорційності обставину те, що тимчасове обмеження не перешкоджало повсякденній господарській діяльності юридичної особи.

Отже, забезпечення позову не є способом попереднього задоволення вимог позивача чи висновком про їх доведеність. Його метою є збереження фактичної і юридичної можливості виконання майбутнього судового рішення за одночасного недопущення надмірного втручання у права відповідача.

Щодо наявності реального спору та зв`язку обраного заходу із позовними вимогами

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з ТОВ «ЛОГІСТИК А» грошових коштів у загальному розмірі 432 303,29 доларів США, гривневий еквівалент яких за наведеним позивачем розрахунком становить 19 326 594,11 грн.

На підтвердження існування спірних правовідносин позивач подав письмовий договір позики із заставним забезпеченням від 27 грудня 2016 року, розписку про одержання грошових коштів, а також письмову відмітку від 04 липня 2017 року про одержання додаткової суми коштів.

За змістом договору його сторонами визначено суму первісної позики 300 000 доларів США, строк її повернення та плату за користування коштами. Позивач стверджує про додаткову передачу 50 000 доларів США, часткову сплату відповідачем процентів у сумі 95 000 доларів США та неповернення основної суми боргу.

Оцінка повноважень осіб, які підписали договір, правової природи додаткової передачі 50 000 доларів США, правильності розрахунку процентів, застосування статті 625 ЦК України, позовної давності та інших матеріально-правових заперечень належить до розгляду справи по суті і на цій стадії судом не здійснюється.

Водночас наданих письмових матеріалів достатньо для висновку, що між сторонами існує реальний, а не формальний чи очевидно штучний майновий спір, а заявлена вимога у разі її повного або часткового задоволення потребуватиме фактичного виконання за рахунок коштів та/або майна відповідача.

Пунктом 5 договору сторони свого часу визначили будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції площею 2291,42 кв. м одним з об`єктів, за рахунок яких мало забезпечуватися виконання позикового зобов`язання.

Позивач не заявляє у цій справі вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та посилається на недодержання нотаріальної форми відповідної частини договору.

Суд при вирішенні питання про забезпечення позову не встановлює дійсності чи недійсності такого забезпечувального правочину та не надає позивачу статусу іпотекодержателя. Зазначена умова договору враховується виключно як фактична обставина, яка підтверджує об`єктивний зв`язок між обраним заявником конкретним нерухомим майном та грошовим зобов`язанням, щодо якого виник спір.

Щодо ризику утруднення виконання рішення

Розмір заявлених позовних вимог є значним 19 326 594,11 грн у гривневому еквіваленті.

За твердженнями позивача, строк повернення основної суми позики сплив 27 грудня 2018 року, однак грошове зобов`язання упродовж тривалого часу добровільно не виконане.

Невиконання грошового зобов`язання саме по собі не є безумовною підставою для арешту будь-якого майна боржника. Однак при вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює не окрему обставину ізольовано, а їх сукупність та з`ясовує, чи створює збереження за відповідачем необмеженої можливості розпоряджатися майном об`єктивний ризик для майбутнього виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що протягом існування спірного зобов`язання у структурі ТОВ «ЛОГІСТИК А» відбувалися зміни засновників та бенефіціарних власників, а 24 червня 2026 року місцезнаходження товариства змінено з адреси АДРЕСА_1 на адресу АДРЕСА_2 .

Самі по собі корпоративні зміни або зміна місцезнаходження юридичної особи не свідчать про неправомірну поведінку та не доводять наміру відчужити майно. Водночас у сукупності зі значним розміром заявленого боргу, тривалістю його невиконання та фактичною можливістю відповідача вільно розпорядитися зареєстрованою за ним нерухомістю ці обставини мають значення для оцінки ризику втрати майнової бази можливого виконання рішення.

Суд окремо перевірив актуальну належність майна, яке заявник просить арештувати.

Відповідно до відповіді № 3203221 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 20 серпня 2026 року о 10 год 45 хв 15 сек за запитом суду у справі № 154/3478/26, будівля для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції загальною площею 2291,42 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ЛОГІСТИК А», код ЄДРПОУ 38580516, частка у праві власності 1/1, номер запису про право власності 9764349.

Таким чином, станом на день вирішення заяви відповідач є одноосібним власником конкретного нерухомого об`єкта та, за відсутності обмеження, має юридичну можливість розпорядитися ним, у тому числі відчужити чи обтяжити його правами третіх осіб.

У разі зміни власника або виникнення інших речових обтяжень виконання можливого рішення про стягнення значної суми коштів може бути істотно ускладнене, оскільки кредитор буде змушений вживати додаткових юридичних заходів для відновлення майнової бази виконання або здійснювати пошук іншого майна боржника.

За таких обставин очікування фактичного вчинення відповідачем дій з відчуження майна суперечило б превентивній природі інституту забезпечення позову.

Подані заявником журналістські матеріали щодо діяльності ОСОБА_2 та пов`язаних із ним юридичних осіб суд не розцінює як самостійний доказ наміру ТОВ «ЛОГІСТИК А» відчужити спірний об`єкт.

Так само рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 140/2889/26 стосується іншої юридичної особи ПП «Фермерське господарство «Західний Буг» і саме по собі не доводить поведінки ТОВ «ЛОГІСТИК А» щодо належного йому майна.

Тому висновок суду про наявність достатньо обґрунтованого ризику невиконання або істотного утруднення виконання можливого рішення ґрунтується не на оцінці особистості керівника відповідача чи інформації засобів масової інформації, а на встановленій сукупності об`єктивних обставин: реальності та характері спору, значному розмірі грошових вимог, тривалості невиконання спірного зобов`язання, корпоративних змінах протягом його існування, актуальній належності відповідачу конкретного відчужуваного нерухомого майна та безпосередній можливості змінити його юридичний статус до завершення судового розгляду.

Щодо співмірності заходу забезпечення позову

За довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260815-0012241443 від 15 серпня 2026 року оціночна вартість будівлі для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції становить 26 167 147,86 грн.

Ціна позову становить 19 326 594,11 грн.

Отже, вартість одного об`єкта перевищує розмір заявлених вимог, однак таке перевищення за встановлених обставин не є очевидно надмірним.

Будівля є єдиним цілісним об`єктом нерухомості, який не може бути арештований у фізичній частині, пропорційній сумі позову. Оціночна вартість майна не є тотожною фактичній вартості, за якою воно може бути реалізоване у процедурі примусового виконання, та не гарантує одержання кредитором відповідної суми.

При цьому заявник відмовився від первісно заявленого арешту всіх трьох об`єктів нерухомості та просить насамперед накласти арешт лише на один об`єкт.

Суд враховує також характер самого обмеження. Накладення арешту на будівлю не передбачає її вилучення у відповідача, передачі іншій особі, припинення виробничої діяльності чи заборони використовувати будівлю відповідно до її призначення.

Для досягнення мети забезпечення позову достатнім є тимчасове обмеження права розпорядження нерухомістю зі збереженням за ТОВ «ЛОГІСТИК А» права володіти нею, користуватися нею та здійснювати у ній господарську діяльність.

Такий обсяг втручання відповідає критерію справедливого балансу, визначеному практикою Європейського суду з прав людини, оскільки захищає можливість ефективного виконання майбутнього рішення і водночас не паралізує поточну господарську діяльність відповідача.

Відтак накладення арешту на одну будівлю площею 2291,42 кв. м є пов`язаним із предметом грошової вимоги, адекватним меті забезпечення та співмірним із ціною позову.

Натомість підстав для додаткового арешту адміністративної будівлі площею 314,71 кв. м суд не встановив.

Сам заявник визначив основний об`єкт нерухомості достатнім для забезпечення позову, а його оціночна вартість перевищує ціну позову. Застосування додаткового обмеження щодо ще одного об`єкта за відсутності доведеної недостатності основного заходу створило б надмірне втручання у право власності відповідача та порушило б принцип співмірності.

Тому заява у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного забезпечення

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Частиною третьою статті 154 ЦПК України визначено випадки, за яких застосування зустрічного забезпечення є обов`язковим.

Матеріалами справи підтверджено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 на території України.

Доказів того, що майновий стан позивача, відчуження ним майна або інші його дії можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про відшкодування відповідачу збитків, спричинених забезпеченням позову, суду не надано.

Обраний судом захід не позбавляє відповідача володіння і користування майном, не вилучає об`єкт із його господарської діяльності та обмежується виключно розпорядженням ним.

За цих обставин передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України обов`язкових підстав для зустрічного забезпечення немає, а необхідності застосовувати його за ініціативою суду відповідно до частини першої цієї статті суд також не встановив.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 149154, 157, 258261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Кривошеєм Анатолієм Миколайовичем, про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК А» про стягнення заборгованості за договором позики, процентів за користування коштами та трьох процентів річних.

Накласти арешт на належне на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК А», код ЄДРПОУ 38580516, нерухоме майно, а саме: будівлю для переробки та зберігання зернової сільськогосподарської продукції, загальною площею 2291,42 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612178807102, номер запису про право власності 9764349, частка у праві власності 1/1.

Арешт застосувати шляхом тимчасового обмеження права розпорядження зазначеним нерухомим майном, у тому числі його відчуження та обтяження речовими правами третіх осіб, без обмеження права ТОВ «ЛОГІСТИК А» володіти, користуватися будівлею та здійснювати у ній господарську діяльність.

У задоволенні заяви в частині додаткового накладення арешту на адміністративну будівлю загальною площею 314,71 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612084207102, відмовити.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Ухвала є виконавчим документом та відповідно до статті 157 ЦПК України підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику, ТОВ «ЛОГІСТИК А» та відповідним органам і суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для негайного виконання в частині державної реєстрації обтяження.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК А», код ЄДРПОУ 38580516, місцезнаходження: 44710, Волинська область, Володимирський район, с. Микитичі, вул. Молодіжна, буд. 49Г.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки, який обчислюється з наступного дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.Р. Вітер