Ухвала суду № 139108832, 19.08.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3478/26

Провадження № 1-кс/496/1269/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 до слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_3 , на бездіяльність прокурора, в якій просить зобов`язати уповноважених осіб Чорноморської окружної прокуратури дотриматись вимог КПК - направити їй Постанову як результат розгляду поданої нею Заяви за № 7262-26 від 20.07.2026 про залучення її як потерпілої в к/п 12026160000000258 згідно заподіяної шкоди. В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що відомості про кримінальне провадження №12026160000000258 від 11.03.2026 були внесені до ЄРДР на підставі поданої нею заяви від 27.01.2026 №К-2277 про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 383 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюють прокурори Чорноморської окружної прокуратури. 20.07.2026 нею до Чорноморської окружної прокуратури подано заяву №7262-26 про залучення її як потерпілої у кримінальному провадженні №12026160000000258, в якій зазначено про заподіяння їй шкоди у розмірі 1 420 000 грн та викладено відомості про порушення, які, на її переконання, допущені слідчими СВ ОРУП №2 ОСОБА_4 , керівниками органу досудового розслідування Щипіциним, Донцем та процесуальними керівниками. Зокрема, скаржниця стверджує, що у матеріалах кримінального провадження використовується фотозображення документа радянського підприємства «Облагрошляхбуд АТП 1564», оформленого російською мовою, яке слідчі, за її твердженням, видають за членську книжку ОК «Дорожник-63» код ЄДРПОУ 20994014. На зазначеному документі містяться відомості про ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . На думку скаржниці, використання цього документа здійснюється з метою виправдання дій керівника ОК «Дорожник-63» Кириченка та створення підстав для можливого звинувачення її у підробленні членської книжки за ознаками ст. 358 КК України. Також ОСОБА_3 посилається на обставини судового розгляду справи №496/3478/26, провадження №1-кс/496/1123/26, під час якого слідчий Кулешов, за її твердженням, зазначав про необхідність встановлення осіб, які внесли відповідні відомості до документа, та повідомив про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025164250000247 щодо обставин внесення ОСОБА_3 своїх даних до книжки ОК «Дорожник-63». Зазначені обставини скаржниця розцінює як намагання штучно позбавити її прав потерпілої, а використання вказаного документа, як підлог та службове підроблення. Також зазначає, що відповідні дії слідчих, на її переконання, здійснювалися за відома керівників ОРУП №2 Щипіцина та Донця. Вказані обставини, як зазначає ОСОБА_3 , були викладені нею у заяві №7262-26 від 20.07.2026 та стали підставою для звернення безпосередньо до керівництва Чорноморської окружної прокуратури у зв`язку з недовірою до органу досудового розслідування. Разом із тим перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , розглянувши зазначену заяву, направив її начальнику Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , щодо дій якого у цій же заяві скаржницею також наводились відомості про можливі порушення, та надіслав ОСОБА_3 відповідь №63-7418ВИХ-26 від 22.07.2026. На переконання скаржниці, зазначене свідчить про бездіяльність прокурора, оскільки за результатами розгляду її заяви про залучення як потерпілої прокурор повинен був винести відповідну постанову та направити її заявниці. Але постанови вона не отримала, а її заяву було перенаправлено до ОРУП №2.

19.08.2026 від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона зазначила, що під час судового засідання 18.08.2026 надала всі необхідні пояснення та відомості на обґрунтування скарги щодо бездіяльності прокурора, яка, на її переконання, полягає у невиконанні вимог ч. 2, ч. 5 ст. 55 КПК України під час розгляду її заяви №7262-26 від 20.07.2026 про залучення потерпілою у кримінальному провадженні №12026160000000258. На підтвердження зазначеного посилається на відповідь прокурора №63-7418ВИХ-26 від 22.07.2026, відповідно до якої її заяву було направлено до органу досудового розслідування, та зазначає, що прокурором у судовому засіданні не було надано належного обґрунтування своєї позиції щодо відмови у задоволенні скарги. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що судове засідання 18.08.2026 було відкладено у зв`язку з ненаданням слідчим матеріалів кримінального провадження, витребуваних ухвалою слідчого судді від 28.07.2026. На думку скаржниці, ненадання матеріалів протягом 22 днів свідчить про умисне ігнорування ухвали слідчого судді, невиконання законних вимог суду та службових обов`язків і призвело до затягування судового розгляду. Посилаючись також на передбачений ч. 2 ст. 306 КПК України строк розгляду скарги, вважає причини відкладення судового засідання неповажними. Скаржниця також висловила незгоду з тим, що слідчим суддею 18.08.2026 не було постановлено окремої ухвали щодо ненадання матеріалів кримінального провадження, та вважає, що зазначені обставини є підставою для відповідного судового реагування. У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 просила розглянути скаргу по суті за її відсутності, з урахуванням пояснень, наданих у судовому засіданні 18.08.2026, та доданих до скарги доказів, задовольнити вимоги скарги, а також постановити окрему ухвалу (або направити лист-повідомлення) до Департаменту внутрішньої безпеки щодо порушення слідчими СВ ОРУП №2 службової дисципліни та затягування строків судового розгляду.

19.08.2026 від ОСОБА_3 також надійшла заява з додатковими поясненнями та клопотанням, у якій вона зазначила, що під час судового засідання 18.08.2026 прокурор посилався на те, що вона не прибуває до слідчого, однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надав. Скаржниця вказала, що її прибуттю до слідчого має передувати відповідний виклик, у зв`язку з чим просила витребувати у прокурора документи, які підтверджують її виклик, обов`язок з`явитися до слідчого та факт неприбуття. Висловила припущення, що непідтверджені відповідними документами твердження прокурора можуть свідчити про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження №12026160000000258 та спрямовані на залишення чинними постанов про відмову у визнанні її потерпілою. Крім того, ОСОБА_3 повторно зазначила, що прокурором у судовому засіданні не було надано документів, які б підтверджували виконання вимог ч. 2, ч. 5 ст. 55 КПК України під час розгляду її заяви №7262-26 від 20.07.2026 про залучення потерпілою, що, на її думку, підтверджує оскаржувану бездіяльність. Відомості, повідомлені прокурором щодо наданих процесуальним керівником вказівок, продовження строків та стану досудового розслідування, скаржниця вважає такими, що не стосуються предмета її скарги. Також у заяві ОСОБА_3 висловила незгоду з діями слідчого судді під час судового засідання 18.08.2026 та організацією судового розгляду. Посилаючись на обставини відсутності електропостачання у неї та членів її родини, діяльність ОК «Дорожник-63», використання у матеріалах кримінального провадження фотозображення документа радянського періоду та здійснення, на її переконання, неправомірних дій слідчими і прокурорами, скаржниця зазначила, що слідчий суддя залишила вказані обставини поза увагою та, на її думку, здійснює розгляд на користь слідчих, прокурорів та ОК «Дорожник-63». Окремо ОСОБА_3 повторно послалася на ненадання протягом 22 днів матеріалів кримінального провадження, витребуваних ухвалою слідчого судді від 28.07.2026. На її переконання, слідчий суддя не забезпечила виконання зазначеної ухвали та безпідставно відклала судовий розгляд і вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали з приводу невиконання працівниками СВ ОРУП №2 вимог суду, що призвело до затягування розгляду скарги. Скаржниця вважає, що питання щодо відповідного судового реагування мало бути вирішено безпосередньо у судовому засіданні 18.08.2026.

В судовому засіданні 18.08.2026 року ОСОБА_3 скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити посилаючись на обґрунтування викладенні в скарзі. Зауважила про необхідність постановлення слідчим суддею окремої ухвали щодо ненадання матеріалів кримінального провадження до суду.

Прокурор у судовому засіданні 18.08.2026 року заперечував проти обставин викладених у скарзі ОСОБА_3

19.08.2026 року у судове засідання сторони не з`явилися та на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, долучені до неї документи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду 18.08.2026 року, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи скаржниці у межах повноважень слідчого судді, визначених положеннями глави 26 КПК України, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, можливість оскарження яких прямо передбачена цією нормою.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового провадження може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, дізнавач або прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Отже, для віднесення бездіяльності слідчого або прокурора до предмета оскарження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, необхідна одночасна наявність установленого кримінальним процесуальним законом обов`язку відповідної службової особи вчинити конкретну процесуальну дію та визначеного КПК України строку для її вчинення.

З матеріалів скарги вбачається, що 19.07.2026 ОСОБА_3 склала заяву, яка 20.07.2026 надійшла до Чорноморської окружної прокуратури та була зареєстрована за № 7262-26. Заява має назву «про визнання мене як потерпілою в к/п 12026160000000258 згідно заподіяної шкоди та створення загрози моїм правам та свободам». У прохальній частині зазначеної заяви ОСОБА_3 просила залучити її як потерпілу, вручити їй пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого та призначити допит як потерпілої, відшкодувати витрати на прибуття на допит як свідка 17.04.2026, а також надіслати постанову на її електронну адресу. Таким чином, незалежно від викладення у заяві значного обсягу інших обставин та надання заявницею власної правової оцінки діям посадових осіб органу досудового розслідування, прокуратури та ОК «Дорожник-63», за своїм змістом у частині, яка є предметом цієї скарги, звернення ОСОБА_3 є заявою про залучення її до кримінального провадження № 12026160000000258 як потерпілої.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 2 ст. 55 КПК України встановлено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Таким чином, положення ст. 55 КПК України не пов`язують набуття особою процесуального статусу потерпілого з обов`язковим прийняттям прокурором окремої постанови про визнання чи залучення особи потерпілим.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 757/1762/21-к (провадження № 51-2925км21), де Касаційний кримінальний суд зазначив, що для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Верховний Суд також зазначив, що лише вмотивованою постановою слідчого чи прокурора, прийнятою відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, може бути припинено статус потерпілої особи, яка подала відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, ст. 55 КПК України передбачає прийняття окремого процесуального рішення у формі постанови саме у разі відмови у визнанні особи потерпілою, однак не встановлює обов`язку слідчого чи прокурора приймати постанову про задоволення заяви або постанову за результатами розгляду заяви про залучення потерпілим у кожному випадку її подання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України рішення слідчого, дізнавача або прокурора про відмову у визнанні потерпілим може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Матеріали скарги та провадження не містять постанови прокурора про відмову ОСОБА_3 у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12026160000000258. Про існування такої постанови не зазначає й сама заявниця. Навпаки, підставою звернення зі скаргою вона визначає саме те, що такої постанови їй не направлено.

За таких обставин предмет оскарження, прямо передбачений п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, у цьому випадку відсутній.

Посилання заявниці на те, що прокурор після отримання її заяви був зобов`язаний винести постанову та направити її заявниці, не ґрунтується на положеннях ст. 55 КПК України, оскільки, як зазначено вище, кримінальний процесуальний закон не передбачає прийняття постанови про визнання особи потерпілою та не встановлює обов`язку приймати будь-яку постанову лише внаслідок самого факту надходження заяви про залучення особи як потерпілої.

Не ґрунтується на положеннях КПК України і твердження ОСОБА_3 , викладене у заяві від 19.07.2026, про те, що заява про залучення як потерпілого розглядається прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин після її подання, а за результатами її розгляду обов`язково виноситься постанова.

Положення ст. 55 КПК України такого 24-годинного строку не містять. Встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк для внесення відомостей до ЄРДР стосується іншої процесуальної дії та не може бути поширений на порядок набуття статусу потерпілого всупереч спеціальному регулюванню, встановленому ст. 55 КПК України.

Не змінює зазначеного висновку і посилання заявниці у скарзі на ст. 220 КПК України.

Стаття 220 КПК України регулює порядок розгляду клопотань сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та інших визначених цією нормою осіб про виконання процесуальних дій.

Водночас предметом заяви ОСОБА_3 у відповідній частині є саме набуття та реалізація процесуального статусу потерпілої, порядок якого спеціально врегульований ст. 55 КПК України. Положення ст. 220 КПК України не встановлюють окремого порядку визнання особи потерпілим, не передбачають прийняття постанови про визнання потерпілим та не змінюють правових наслідків подання заяви, прямо встановлених ч. 2 та ч. 5 ст. 55 КПК України.

Слідчий суддя також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справі № 522/7836/21. Так, Касаційний кримінальний суд звернув увагу, що покладення слідчим суддею на слідчого обов`язків залучити особу як потерпілу, надати їй пам`ятку про права та обов`язки потерпілої та допитати її як потерпілу є покладенням зобов`язань, які суперечать змісту ст. 55 КПК України, та за своєю суттю становить фактичне втручання у процесуальні повноваження слідчого.

Отже, слідчий суддя під час здійснення судового контролю не вправі підміняти слідчого або прокурора, визначати замість них зміст процесуального рішення чи покладати обов`язки, які не передбачені кримінальним процесуальним законом.

З огляду на викладене вимога ОСОБА_3 зобов`язати уповноважених осіб Чорноморської окружної прокуратури направити їй постанову як результат розгляду заяви № 7262-26 від 20.07.2026 фактично передбачає покладення слідчим суддею на прокурора процесуального обов`язку, якого ст. 55 КПК України не встановлює, та визначення наперед форми процесуального реагування прокурора, що виходить за межі повноважень слідчого судді.

Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_6 замість прийняття постанови направив її заяву начальнику Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , слідчий суддя зазначає наступне.

З листа Чорноморської окружної прокуратури вбачається, що звернення ОСОБА_3 , яке надійшло 20.07.2026 за № 7262-26, направлено начальнику Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області для розгляду, при цьому зазначено про необхідність перевірки викладених у зверненні доводів відповідно до вимог КПК України та повідомлення заявниці про результати розгляду і прийняте рішення.

Разом із тим сам по собі факт направлення зазначеної заяви до органу досудового розслідування не підтверджує наявності тієї бездіяльності прокурора, яка заявлена ОСОБА_3 предметом цієї скарги, а саме невиконання передбаченого законом обов`язку винести та направити їй постанову за результатами заяви про залучення потерпілою, оскільки, як установлено вище, такого безумовного процесуального обов`язку ст. 55 КПК України не передбачає.

Доводи заявниці про те, що її звернення було направлено саме ОСОБА_7 , щодо дій якого у цій же заяві вона висловлювала твердження про порушення закону та заподіяння їй шкоди, також не можуть бути підставою для задоволення цієї скарги.

Предметом судового контролю у цьому провадженні є конкретна бездіяльність прокурора, на яку посилається заявниця, а не перевірка законності всіх дій посадових осіб, зазначених у заяві від 19.07.2026, чи вирішення питання про обґрунтованість висунутих щодо них тверджень.

При цьому сам факт викладення особою у зверненні тверджень про можливу причетність певної службової особи до порушення її прав не є доказом вчинення такою особою кримінального правопорушення та не надає слідчому судді підстав у межах розгляду цієї скарги встановлювати обставини такої можливої причетності.

Щодо доводів ОСОБА_3 про заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 1 420 000 грн слід зазначити, що встановлення фактичного розміру такої шкоди, її причинного зв`язку з конкретним кримінальним правопорушенням, а також винуватості конкретних осіб у її заподіянні не належить до предмета судового контролю під час розгляду цієї скарги.

Зазначення заявницею конкретного розміру шкоди не створює передбаченого законом обов`язку прокурора винести постанову про визнання її потерпілою, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, виникнення прав та обов`язків потерпілого не поставлено у залежність від винесення такої постанови.

Разом з тим питання наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, належить до компетенції слідчого або прокурора, а в разі прийняття ними постанови про відмову у визнанні потерпілим законність та обґрунтованість такого рішення може бути предметом окремого судового контролю відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Щодо численних доводів ОСОБА_3 про використання слідчими у матеріалах кримінального провадження фотозображення документа радянського періоду з відбитком печатки «Облагрошляхбуд АТП 1564», який, на думку заявниці, не є членською книжкою ОК «Дорожник-63», слідчий суддя зазначає, що встановлення походження, достовірності, належності, допустимості та доказового значення такого документа не становить предмета розгляду цієї скарги.

Так само не є предметом цього судового провадження вирішення питання про те, чи є зазначений документ чинним на території Україні, чи міг він використовуватися ОК «Дорожник-63», ким та за яких обставин до нього внесені відомості про ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Посилання заявниці на оформлення зазначеного документа російською мовою, його походження з часів УРСР та твердження про те, що використання такого документа становить загрозу безпеці громадян України та державі під час воєнного стану, самі по собі не стосуються встановлення наявності чи відсутності оскаржуваної бездіяльності прокурора.

Не належать до предмета розгляду й твердження заявниці про нібито здійснення слідчими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , керівниками органу досудового розслідування Щипіциним та Донцем, а також прокурорами підлогу документів, службового підроблення, «фіктивного розслідування», залякування заявниці, тиску на неї чи співучасті у кримінальному правопорушенні.

Такі твердження є власною оцінкою ОСОБА_3 дій зазначених нею осіб. Встановлення наявності або відсутності в діях конкретних осіб складу кримінального правопорушення здійснюється у передбаченому КПК України порядку та не може бути здійснено слідчим суддею під час розгляду скарги на бездіяльність прокурора, предметом якої визначено невинесення постанови за заявою ОСОБА_3 про залучення потерпілою.

З цих же підстав не підлягають оцінці в межах цієї скарги твердження ОСОБА_3 про те, що слідчий ОСОБА_10 нібито виправдав дії керівника ОК «Дорожник-63» Кириченка, визнав правомірним повідомлення про підроблення заявницею документів або розглядав можливість вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Щодо посилань заявниці на обставини судового розгляду справи № 496/3478/26, провадження № 1-кс/496/1123/26, у тому числі на висловлювання слідчого ОСОБА_11 під час відповідного судового засідання, слідчий суддя зазначає, що зміст пояснень учасника іншого судового провадження не змінює встановленого законом порядку набуття статусу потерпілого, визначеного ст. 55 КПК України, та не створює обов`язку прокурора винести постанову, не передбачену КПК.

Сам по собі факт дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження під час розгляду іншої скарги також не означає встановлення судом достовірності кожного документа, що міститься у матеріалах досудового розслідування, підтвердження правильності правової позиції слідчого чи прокурора або встановлення винуватості чи невинуватості будь-якої особи.

Слідчий суддя при розгляді скарг у порядку глави 26 КПК України здійснює судовий контроль виключно у межах предмета конкретної скарги та не здійснює досудового розслідування, не встановлює винуватість осіб у вчиненні кримінальних правопорушень та не підміняє собою слідчого чи прокурора.

Тому твердження ОСОБА_3 про те, що під час попереднього судового засідання слідчим суддею нібито було виправдано дії певних осіб або фактично погоджено версію слідства щодо внесення заявницею відомостей до певного документа, є її власним тлумаченням обставин відповідного судового розгляду та не має правового значення для встановлення наявності бездіяльності прокурора, яка є предметом цієї скарги.

Також не впливає на вирішення цієї скарги посилання ОСОБА_3 на ст. 22 КПК України.

Встановлений цією нормою принцип змагальності передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та не розширює передбачений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути предметом оскарження під час досудового розслідування.

Посилання заявниці на ст. 58 КПК України, яка регулює участь представника потерпілого у кримінальному провадженні, також не встановлює обов`язку прокурора приймати постанову про визнання потерпілим та не стосується предмета оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, доводи скарги про те, що прокурор допустив бездіяльність виключно внаслідок невинесення та ненаправлення ОСОБА_3 постанови за результатами заяви № 7262-26 від 20.07.2026 про залучення її як потерпілої, не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону.

Права та обов`язки потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України виникають із моменту подання відповідної заяви, а за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заявникові не завдано передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України шкоди, слідчий або прокурор виносить передбачену ч. 5 ст. 55 КПК України вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка є самостійним предметом оскарження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.

У матеріалах цієї скарги таке процесуальне рішення відсутнє.

Водночас нездійснення дії, обов`язок та конкретний строк вчинення якої не встановлені КПК України, не утворює бездіяльності, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

За таких обставин правові підстави для зобов`язання уповноважених осіб Чорноморської окружної прокуратури направити ОСОБА_3 постанову як результат розгляду її заяви № 7262-26 від 20.07.2026 відсутні, у зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

При цьому відмова у задоволенні цієї скарги не є вирішенням питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_3 процесуального статусу потерпілої, не є оцінкою наявності або відсутності заподіяної їй шкоди та не перешкоджає реалізації нею процесуальних прав у порядку, встановленому КПК України, у тому числі прав, передбачених ст. 55 КПК України, а в разі прийняття слідчим або прокурором постанови про відмову у визнанні потерпілою - права на оскарження такого процесуального рішення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.

З огляду на викладене слідчий суддя доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 .

Щодо клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали або направлення листа-повідомлення до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зв`язку з ненаданням СВ ОРУП № 2 витребуваних судом матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя зазначає наступне.

Чинним КПК України прямо не передбачено постановлення слідчим суддею під час розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України такого виду судового рішення, як окрема ухвала. Разом із тим, незалежно від вирішення питання щодо можливості постановлення слідчим суддею ухвали реагувального характеру з урахуванням загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає фактичних підстав для такого реагування у цьому провадженні.

Сам по собі факт ненадходження витребуваних матеріалів кримінального провадження на дату судового засідання не є достатньою підставою для висновку про умисне невиконання вимог суду, порушення службової дисципліни чи навмисне затягування судового розгляду конкретними службовими особами.

Матеріали судового провадження не містять достатніх даних щодо причин несвоєчасного надходження матеріалів кримінального провадження, а також обставин, які б свідчили про їх умисне ненадання конкретною службовою особою. Відкладення судового розгляду 18.08.2026 було зумовлено необхідністю отримання та дослідження витребуваних матеріалів кримінального провадження з метою повного та об`єктивного розгляду скарги.

При цьому саме по собі недотримання передбаченого ч. 2 ст. 306 КПК України строку розгляду скарги не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях конкретних працівників органу досудового розслідування дисциплінарного чи іншого правопорушення.

За таких обставин достатніх фактичних даних, які б свідчили про умисне невиконання службовими особами СВ ОРУП № 2 вимог суду та обумовлювали необхідність окремого судового реагування, слідчим суддею не встановлено, у зв`язку з чим підстав для постановлення окремої ухвали або направлення відповідного листа-повідомлення до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не вбачається.

19.08.2026 від ОСОБА_3 надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання, у яких вона просила врахувати пояснення, надані нею у судовому засіданні 18.08.2026, та додатково витребувати у прокурора документи на підтвердження висловлених ним у судовому засіданні відомостей щодо її неприбуття до слідчого та наявності у неї відповідного обов`язку з`явитися; повторно послалася на невиконання прокурором вимог ч. 2, ч. 5 ст. 55 КПК України під час розгляду її заяви № 7262-26 від 20.07.2026; висловила незгоду з поясненнями прокурора щодо стану досудового розслідування, наданих прокурором вказівок та строків його здійснення; повторно навела доводи щодо ненадання органом досудового розслідування витребуваних ухвалою слідчого судді від 28.07.2026 матеріалів кримінального провадження та відкладення у зв`язку із цим судового розгляду, а також виклала власну оцінку дій слідчих, прокурорів та слідчого судді.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, слідчий суддя виходить з предмета поданої ОСОБА_3 скарги, яким є бездіяльність прокурора, що, на переконання скаржниці, полягає у невиконанні вимог ч. 2, ч. 5 ст. 55 КПК України та невинесенні і ненаправленні їй постанови за результатами розгляду заяви № 7262-26 від 20.07.2026 про залучення як потерпілої у кримінальному провадженні № 12026160000000258.

З огляду на предмет скарги обставини щодо виклику ОСОБА_3 до слідчого, вручення їй повістки та її неприбуття не мають правового значення для вирішення питання щодо наявності оскаржуваної бездіяльності прокурора. При цьому слідчий суддя не надає оцінки твердженню прокурора щодо неприбуття ОСОБА_3 до слідчого та не покладає цю обставину в основу висновків за результатами розгляду скарги, у зв`язку з чим підстав для витребування додаткових документів з цього приводу не вбачає. Посилання скаржниці на те, що зазначені твердження прокурора можуть свідчити про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження чи службове підроблення, ґрунтуються на припущеннях та виходять за межі предмета розгляду цієї скарги.

Щодо доводів ОСОБА_3 про ненадання прокурором доказів виконання вимог ч. 2, ч. 5 ст. 55 КПК України слід зазначити, що сама по собі відсутність наданих прокурором у судовому засіданні окремих документів не свідчить про наявність оскаржуваної бездіяльності. Питання щодо змісту та обсягу процесуальних обов`язків прокурора у зв`язку з поданням заяви про залучення потерпілим вирішується виходячи безпосередньо з положень кримінального процесуального закону.

Так, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 757/1762/21-к зазначив, що для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, а відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України саме вмотивованою постановою про відмову у визнанні потерпілим може бути припинено такий процесуальний статус.

Відомості, наведені прокурором у судовому засіданні щодо наданих процесуальним керівником вказівок, стану та строків досудового розслідування, не змінюють визначеного скаржницею предмета судового контролю та не покладаються слідчим суддею в основу вирішення питання про наявність чи відсутність оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, усі доводи та додаткові пояснення ОСОБА_3 , які стосуються безпосередньо заявленого предмета оскарження, враховані слідчим суддею та оцінені під час вирішення скарги по суті. Водночас підстав для розширення предмета судового контролю, перевірки обставин інших кримінальних проваджень, оцінки дій інших службових осіб чи витребування документів, які виходять за межі предмету скарги для вирішення заявленої скарги, слідчий суддя не вбачає, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_3 про витребування додаткових документів задоволенню не підлягає.

Висловлена ОСОБА_3 у додаткових поясненнях оцінка організації роботи суду, дій слідчого судді та причин відкладення судового засідання не стосується предмета судового контролю за цією скаргою та не впливає на вирішення питання щодо наявності чи відсутності оскаржуваної бездіяльності прокурора.

Керуючись ст.ст. 55, 303, 304, 306,307, 309 КПК України, слідча суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 , на бездіяльність прокурора - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідча суддя ОСОБА_1