Рішення № 139108107, 20.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1668/26 Справа №447/2386/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

20.08.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бачуна О.І.

з участю секретаря судового засідання Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

29.06.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальність «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовною про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5331610 від 20.02.2025р. в розмірі 28175,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.02.2025 між ТОВ «ЛінеураУкраїна» та відповідачем укладено кредитний договір №5331610 відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000 грн. на строк 360 днів.

В подальшому, 27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор укладено договір фактрингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, у відповідності до якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржника, а саме до відповідача по кредитному договору від 20.02.2025 року в розмірі 28175,95 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7705,00 грн., за відсотками 16470,0грн., штраф 4000,00 грн. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 20.02.2025року, просить стягнути з неї вищевказану заборгованість, а також понесені судові витрати зі сплати 2662,40 грн судового збору та 298,98 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Новий Колектор» не з`явився, просив розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач 24.07.2026року подала до суду відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечила. Вказала, що не отримувала жодного повідомлення про відступлення права вимоги ні у формі SMS, ні у формі листа, електронної пошти, повідомлення в Особистому кабінеті, поштового відправлення чи в будь-якій іншій формі. Жодногоповідомлення про укладення договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026, про зміну кредитора чи про необхідність сплачувати кошти ТОВ "Новий колектор" Відповідачу не надходило. Позивачем не надано жодних доказів того, що номер НОМЕР_1 дійсно належить Відповідачу та що Відповідач фактично отримала зазначене повідомлення.За умови неналежного повідомлення боржника про відступлення права вимоги Позивач не набув права пред`являти Відповідачу вимоги за кредитним договором. Відповідно, позовна заява подана неналежним позивачем, що є підставою длявідмови у позові. Відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7705,95грн.

Разом з тим, Відповідач заперечує проти стягнення інших складових позовних вимог- відсотків за користування кредитом у розмірі 16470 грн та штрафних санкцій урозмірі 4000,00 грн, оскільки зазначені суми є завищеними, нарахованими зпорушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають зменшенню абосписанню. Позивачем нараховано штрафні санкції у сумі 4000грн за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Разом з тим, нарахування зазначених штрафних санкцій є незаконним з огляду на норму, закріплену у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з розрахунком Позивача, відсотки за користування кредитом станом на 27.01.2026 становлять 16470грн, що у 2,14раза перевищує залишок тіла кредиту (7705,95грн) та у 2,06раза перевищує суму фактично наданого кредиту (8000грн). Відповідач не визнаєзазначену суму відсотків та вважає її явно завищеною з такихпідстав.

По-перше, відсотки нараховувалися на повну суму кредиту (8000 грн) щодня протягом усього періоду користування кредитом (від 24.02.2025 до 27.01.2026), тобто залишок тіла кредиту не зменшувався, незважаючи на те, що Відповідач протягом строку дії договору сплатила на користь Первісного кредитора загальну суму 9673,65грн більше за суму тіла кредиту та комісії разом узятих (8800 грн).

По-друге, така структура нарахувань є наслідком застосування Позивачем так званої "спрощеної" черговості зарахування платежів (п.4.6 Кредитного договору), за якоютіло кредиту погашається в останню чергу після відсотків, штрафів та комісії. У результаті чого тіло кредиту фактично не погашалося, а відсотки нараховувалися наповну суму щодня. Також просить зменшити розміру відсотків, посилаючись на ч.5 ст.21 Закону України "Про споживче кредитування", ст.551 Цивільного кодексу України -розмір неустойки може бути зменшений судом за заявою боржника, якщо він є явно завищеним; ст.509,627 ЦК України, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"умови договору щоставлять споживача у нерівне становище порівняно з виконавцем, єнікчемними. Щодо стягнення судового збору та витрат на відправлення копії позовної заяви, то відповідача вважає, що оскільки вона частково визнала позовні вимоги, тому такі витрати покалаються порівно на обох сторін по справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України та ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» » та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5331610 відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000 грн. на строк 360 днів. Періодичність платежів кожні 20 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору позичальнику встановлюється стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

Згідно п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору Сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатор 83197.

Крім цього, ОСОБА_1 20.02.2025 року підписала Додаток №1 ТАБЛИЦЯобчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Додаток №2 «Інформаційне повідомлення»

23.02.2025року між ТОВ « ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 5331610про надання кошті в на умовах споживчого кредиту від 20.02.2025.Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором, складає: 1000,00 гривень. Внесено зміни до Договору та викласти його у наступні й редакції :

Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень.».

Комісія за надання становить 800,00 гривень. Відсотки за користування кредиту без змін.

Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів,

здійснених Клієнтом за Договором, складає: 8000,00 гривень. Строк кредитування залишаються незмінними. Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 100,00 гривень.

Відповідно до умов Договору № 5331610 від 20.02.2025 року та Додаткового договору від 23.02.2025Кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 8000 грн., що належним чином підтверджується офіційним листом про перерахунок коштів ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується Розрахунком заборгованості за Договором № 5331610 від 20.02.2025р. та Додаткового договору від 23.02.2026, у зв`язку з чим станом на 27.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 28175,95 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7705,95,00 грн., за відсотками 16470грн.,штраф 4000,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписавши кредитний договір відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності , розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Як встановлено судом, відповідач в терміни, встановлені договором, свої зобов`язання не виконав.

27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор укладено договір фактрингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, у відповідності до якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржника

На виконання умов зазначеного Договору факторингу відбулось відступлення права вимоги в тому числі за Договором № 5331610 від 20.02.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Про відступлення права вимоги за кредитним договором №5331610 від 20.02.2025 ОСОБА_1 було повідомлено належним чином на її фінансовий номер телефону вказаний у Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст. 516 ЦК України Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції ВС в постанові від 23.09.2015р. у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5575409 від 30.05.2025року сума заборгованості станом на 27.01.2026 становить 28175,95 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7705,95,00 грн., за відсотками 16470грн.,штраф 4000,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував. При цьому боржник жодного разу не вчинив дій спрямованих на погашення заборгованості, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Дані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно з ст.ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. Заборгованість за Кредитним договором №5331610 та Додатковим договором від 23.02.2025 в частині нарахування за тілом кредиту та відсотками за користування позивачем розрахована належно обґрунтовано, будь-яких мотивованих заперечень з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло, власного розрахунку відповідача не подала, клопотання про призначення експертизи щодо перевірки вірності проведення позивачем розрахунку заборгованості не заявляла, а тому з відповідача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту 7705,95,00 грн., та за відсотками 16470грн.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимогТОВ «Новий колектор» в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу з огляду на таке.

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

В свою чергу, 15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У наданій позивачем довідці розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 5331610зазначено період нарахування заборгованості по штрафу , а саме з 08.07.2025 по 27.01.2026, тобто під час дії воєнного стану. При цьому, суд враховує те, що кредитний договір між сторонами був укладений 20.02.2025, а з позовом товариство звернулося до суду 29.06.2026.

Таким чином, суд враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею , штрафом в розмірі 4000,00 грн необхідно відмовити.

Законом України № 3498-IXвід 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відповідну норму виключено, пункт 6 викладено у редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно з Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за договором укладеним 20.02.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплати заборгованості за штрафом..

Щодо розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі пропорційному до задоволення позовних вимог, а саме в розмірі 2284,43 грн. а також витрати на поштову кореспонденцію в сумі 298,98 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10, 12, 13, 76-81, 89, 133,141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Договором №5331610 від 20.02.2025 року та Додатковим договором від 23.02.2025року Договором №5331610 в розмірі 24175,95 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 7705,95грн. та заборгованості по відсотках 16470грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 судового збору у розмірі 2 284,43 грн., а також витрати на поштову кореспонденцію в сумі 298,98 грн.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.08.2026р.

Суддя Бачун О. І.