Рішення № 139108092, 20.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1291/26 Справа №447/1573/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.08.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівський області у складі:

головуючої судді: Рябчун А. В.,

за участю: секретаря судового засідання Бойко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 524760-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 17 березня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 524760-КС-002 про надання кредиту, яку відповідач 17 березня 2025 року прийняв. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1930, котрий боржником було введено/відправлено.

Позивач вказує, що за умовами договору відповідач отримав від ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування кредитом. За умовами кредитного договору відповідач був зобов`язаний кожного місяця здійснювати часткове погашення основної суми.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року станом на 07 квітня 2026 року заборгованість відповідача за кредитом становить 152 250,00 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача та понесені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Звертає увагу на те, що на час звернення до суду боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 17 250,00 грн.

Отже, станом на 14 квітня 2026 року за ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» утворилась заборгованість за договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року в розмірі 152 250,00 грн., що складається з :

- 50 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 77 000,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах;

-0,00 грн сума заборгованості по штрафам;

- 18 000,00 грн сума заборгованість по відстокам відповідно до ст. 625 ЦК України;

- 7 250,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Бізнес Позика» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2025 року у розмірі 152 250,00 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом 30 квітня 2026 року було скеровано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

З отриманої судом 11 травня 2026 року відповіді зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву. Призначено підготовче провадження на 02 червня 2026 року. Витребувано у АТ « Універсал банк», інформацію, що містить банківську таємницю, щодо відповідача ОСОБА_1

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області 02 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 24 червня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду на 20 серпня 2026 року.

У судові засідання 02 червня 2026 року, 24 червня 2026 року, 20 серпня 2026 року представник позивача не з`явився, водночас подав до суду заяви, в яких просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судові засідання 02 червня 2026 року, 24 червня 2026 року, 20 серпня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Бізнес Позика» кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та скористався кредитними коштами в сумі 50 000,00 грн. Строк кредитування 169 днів.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід», 17 березня 2025 року о 16:27 на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 50 000,00 грн, призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року без ПДВ.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-20550 від 12.05.2026 року на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 банком була емітована платіжна карта № НОМЕР_3 . При цьому банком надано довідку про рух коштів за даною картою за період з 17.03.2025 року до 01.09.2025 року.

Боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року у повному обсязі не виконав.

Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» станом на 07 квітня 2026 року за кредитним договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року складає: 152 250,00 грн., що складається з :

50 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 77 000,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах;

-0,00 грн сума заборгованості по штрафам;

- 18 000,00 грн сума заборгованість по відстокам відповідно до ст.625 ЦК України;

- 7 250,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Встановлено, що 17 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 524760-КС-002 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ОСОБА_1 заповнив необхідні дані про себе, після чого заповнив та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором та відправив заявку про надання кредиту в сумі 50 000,00 грн.

Отже, 17 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 524760-КС-002, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі 50 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до них. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином і у повному обсязі не виконував.

Позивачем доведено факт виконання кредитного договору та факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Факт наявності заборгованості підтверджуються розрахунком заборгованості за кредитом від 25 березня 2024 року, паспортом споживчого кредиту, довідкою про заборгованість.

Крім того, судом взято до уваги надану АТ «Універсал Банк» інформацію щодо відповідача ОСОБА_1 , яка містить інформацію про емітовану на ім`я відповідача платіжну карту, виписку по даному рахунку.

Судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав. З огляду на зазначене, суд вважає поданий позивачем розрахунок заборгованості належним доказом в частині нарахування та стягнення простроченого кредиту та нарахованими і несплаченими відсотками, оскільки такий не спростовано відповідачем. Отже, суд вважає що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» в частині стягнення з ОСОБА_1 50 000,00 грн - тіла кредиту, 77 000,00 грн - нарахованих і несплачених відсотків, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 7 250,00 грн, то суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні простроченої заборгованості за комісією, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 18 000,00 грн, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на положення пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останнього на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість у розмірі 127 000,00 грн, з яких: 50 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 77 000,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Щодо судового збору

Згідно зі статтею 133ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 220,97 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 12558 від 28 квітня 2026 року, оскільки позовні вимоги задоволено на 83,42%.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 628, 629, 639, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за Договором № 524760-КС-002 від 17 березня 2025 року, у загальному розмірі 127 000 (сто двадцять сім тисяч ) гривень 00 копійки, з яких:

- 50 000,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 77 000,00 грн. сума прострочених платежів по процентах.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) гривень 97 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Анна Рябчун