Рішення № 139108071, 20.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/7195/23

Провадження № 2/463/74/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права користування квартирою, зустрічною позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, та з врахуванням уточнень просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 , з мотивів та підстав, викладених у ній.

Ухвалою від 23 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

14.11.2023 від Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшла зустрічна позовна заява, якою просили виселити ОСОБА_1 із самовільно зайнятого жилого приміщення квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Личаківської РА ЛМР 2 684,00 судового збору.

10.06.2026 до Личаківського районного суду міста Львова надійшла позовна заява Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання права власності за Львівською міською територіальною громадою на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв.м.

Ухвалою суду від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Личаківська районна адміністрація, про визнання права власності за Львівською міською територіальною громадою на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв.м. Справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Личаківська районна адміністрація про визнання права власності за Львівською міською територіальною громадою на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв.м. (справа № 463/5498/26) вирішено об`єднати в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 463/7195/23), присвоївши об`єднаній справі № 463/7195/23 та передано для розгляду судді Мармашу В.Я., в провадженні якого перебуває зазначена справа.

Позивач в підготовчому судовому засіданні просила в порядку ст. 51 ЦПК України замінити відповідача з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на Львівську міську раду, а також з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв.м.

Від представника позивача за зустрічною позовною заявою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшла заява про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та повернення судового збору.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2026 року позовну заяву Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Львівська міська рада про виселення із самовільно зайнятого приміщення - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права користування квартирою, зустрічною позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання права власності, а також призначено справу до судового розгляду.

Позивач за первісним позовом в судове засідання не з`явилася, на адресу суду направила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Зустрічну позовну заяву Львівської міської ради визнала.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явилася, на адресу суду направила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримала з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Первісну позовну заяву ОСОБА_1 визнала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення на адресу суду не подав. Правом на подання пояснень не скористався.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_3 складається з трьох квартир, а саме, АДРЕСА_4 ; загальна площа будинку становить 90 кв.м.

Квартири в будинку не приватизовані, будинок перебуває на балансі Львівського комунального підприємства «Господар».

Рішенням Червоноармійського райвиконкому від 26.12.2004 № 672 будинок АДРЕСА_3 визнано ветхим, який не підлягає ремонту.

Водночас, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.08.2004 №769, ОСОБА_1 на склад сім`ї 3 особи ( вона, чол. ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 ), надано квартиру АДРЕСА_2 з однієї кімнати житл. площею 15,0 кв.м., з кухнею, без ком. вигод, заг. площа 26,8 кв.м.

Сім`я ОСОБА_1 до 2004 року проживала в квартирі АДРЕСА_5 , яка складалась з однієї кімнати житловою площею 8,7 кв.м., кухні площею 2,9 кв.м , заг. площа, 11.6 кв.м., де всього проживало 7 осіб.

ОСОБА_1 здійснено реконструкцію квартири АДРЕСА_6 шляхом прибудови.

Квартира АДРЕСА_2 до реконструкції з прибудовою складалась з однієї кімнати житл. площею 15,0 кв.м., з кухнею, без комунальних вигод, загальна площа 26,8 кв.м.

На даний час в квартирі АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 без реєстрації місця проживання.

ОСОБА_1 , проведено капітальний ремонт будинку, підсилено фундамент, перекрито дах всього будинку, підведено воду та каналізацію, проведено заміну дверей вікон, підлоги.

Чоловік - ОСОБА_2 помер в 2015 році, свідоцтво про смерть від 21.09.2015, Серія НОМЕР_1 .

Син ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Курахове Покровського району Донецької області у віці 27 років, свідоцтво про смерть від 28.06.2022, Серія НОМЕР_2 , під час виконання обов`язку із захисту територіальної цілісності нашої держави.

ОСОБА_3 в 1999 році звертався в Личаківську районну адміністрацію щодо питання переоформлення договору найму на квартиру АДРЕСА_2 . Листом Личаківської районної адміністрації від 11.10.2019 №33-3087 йому було відмовлено, оскільки до квартири здійснено добудову, площею 15,1 кв.м.

ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 31.08.2004, знята 09.08.2016; з 09.08.2016 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_7 , знята з реєстрації з 08.03.2023 р.

Відповідно до акту, складеного майстрами виробничої дільниці ЛКП «Господар» від 28.05.2026, за участю мешканців: ОСОБА_5 ( будинок АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_6 (будинок АДРЕСА_9 ), ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого приватною особою підприємцем ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2 , така складається з однієї кімнати житловою площею 15,7 кв.м. з кухнею площею 13,2 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м. санвузла площею 4,1 кв.м., тамбура площею 5,9 кв.м., загальна площа становить 41,9 кв.м.

На квартирному обліку ОСОБА_8 перебуває з 16.04.1991 року за № 15264, в списку першочерговиків (ветхий будинок, який не підлягає ремонту) за № 2931.

Відповідно до технічних висновків від 08 травня 2026, проведеного експертом по технічному обстеженню будівель і споруд ОСОБА_7 за результатами технічного обстеження реконструкція квартири з прибудовою площею 15,1 кв.м до квартири АДРЕСА_2 , відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та забезпечує нормальні умови експлуатації та не погіршує технічного стану будинку в цілому.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Статтею 179 ЖК УРСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.4.1 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України визнання права власності є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Визнання права в цивільному законодавстві - це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб`єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.5.1.2 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011 року, Львівська міська рада уповноважена звертатись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво за територіальною громадою м. Львова.

У відповідності до ст.ст.142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.

Частина 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 № 5245-VІ вказує, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а_87; і «б» пункту 4 цього розділу.

Враховуючи вищенаведене, що позивач визнала зустрічний позов, а також те, що здійснена реконструкція квартири не порушує права інших осіб, відповідає вимогам чинних будівельних та санітарних норм і правил, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Львівської міської ради за зустрічним позовом є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК УРСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 53 цього ж кодексу визначає, що жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява N 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 11.08.2004 отримала в користування квартиру АДРЕСА_2 , де була зареєстрована та проживала з сином. Чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з позовної заяви, 09.08.2016 остання була знята з реєстраційного обліку, так як я хотіла, щоб її син ОСОБА_3 одноособово приватизував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , будучи мобілізованим, виконуючи обов`язок із захисту кордонів своєї держави від Російської агресії загинув в м. Курахове Покровського району Донецькій області у віці 27 років. ОСОБА_3 в 1999 році звертався в Личаківську районну адміністрацію щодо питання переоформлення договору найму на квартиру АДРЕСА_2 . Листом Личаківської районної адміністрації від 11.10.2019 № 33-3087 йому було відмовлено, оскільки до квартири здійснено добудову, площею 15,1 кв.м. ОСОБА_1 відкрито користується спірними приміщенням. Остання не має у власності іншого нерухомого майна, а з 16.04.1991 року за № 15264 перебуває на квартирному обліку, а в списку першочерговиків (ветхий будинок, який не підлягає ремонту) за № 2931. Позивач використовує спірне приміщення для свого проживання та не маючи згоди відповідача не може забезпечити собі належних умов. При цьому, суд враховує, що відповідач за первісним позовом Львівська міська рада позов ОСОБА_1 визнала, проти визнання її права на проживання не заперечила. У зв`язку з наведеним суд вважає, що первісний позов також підлягає до задоволення, а тому за позивачем слід визнати право користування приміщенням квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 41,9 кв.м., що однак, не породжує права власності позивача на спірне приміщення.

Суд, ухвалюючи рішення у справі, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в поданих заявах по суті справи, доводи окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з оригіналу квитанції № 356 від 29.05.2026, Львівською міською радою при пред`явленні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 34 854,00 грн. При цьому, як вбачається з копії квитанції № Е5Ч1-6Е00-5ЕСР-7Н34 від 22.08.2023, ОСОБА_1 при пред`явленні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. З огляду на вищевикладене, оскільки судом первісний та зустрічний позов задоволено, тому з ОСОБА_9 на користь Львівської міської ради слід стягнути 33 780,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позови Львівської міської ради та ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 41,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право користування реконструйованою квартирою АДРЕСА_2 загальною площею 41,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 33 780,40 грн (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят гривень сорок копійок).

Текст рішення складено та підписано суддею 20.08.2026 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79006, м. Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896;

Третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. К. Левицького,67, код ЄДРПОУ 04056109.

Суддя: Мармаш В. Я.