Рішення № 139107573, 19.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/8814/25

Провадження № 2/644/3151/26

19.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби О.О.,

представника КП «Харківводоканал» - ОСОБА_14,

відповідача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової В.О.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» (61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 90, ЄДРПОУ 03361715) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі за текстом - КП «Харківводоканал»/позивач), в особі представника Кашіна Владислава Михайловича, який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 13.06.2025, звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 /відповідачі) предметом якої є: стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення (далі за текстом - ЖКП (житлово-комунальні послуги) у сумі 85 210 грн 08 коп, а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову КП «Харківводоканал» зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальній сумі 85 210 грн 08 коп, з яких за надані: послуги з централізованого водопостачання у сумі 49 018,21 грн за період з 01.02.2010 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 33 668,77 грн за період з 01.11.2014 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у сумі 1 173,91 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у сумі 667,45 грн та водовідведення у сумі 681,74 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

1.2.заперечень відповідача

06.04.2026 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, яка представляє інтереси відповідача на підставі доручення від 15 січня 2026 року № 5-20-2026-000056 Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (а.с. 90, 91), надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01.02.2010 по 31.07.2022 відмовити позивачу, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до суду з позовом в 2025 році, заразом з урахуванням правил ст. 261 ЦК України, початком перебігу позовної давності для позивача є відповідно 01.02.2022. Отже станом на момент звернення до суду позивач повинен був обрахувати заборгованість за останні три роки, тобто з 31.07.2022 по 31.07.2025, тому на момент розгляду цієї справи, задоволенню підлягають позовні вимоги лише в частині стягнення заборгованості, яка виникла після 31.07.2022, з урахуванням фактично проживаючих осіб, у зв`язку з чим позивач повинен здійснити перерахунок (а.с. 92-93).

2.заяви, клопотання

24 вересня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника КП «Харківводоканал» Буданової Олени Валеріївни, надійшла заява, про стягнення з відповідачів витрат пов`язаних з розглядом справи, які пов`язані зі вчиненням процесуальних дій (а.с. 10).

24.09.2025 адресу суду через систему «Електронний суд» від представника КП «Харківводоканал» Буданової Олени Валеріївни, яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.12.2024, надійшла заява щодо проведення розгляду справи за відсутності представника КП «Харківводоканал», позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с. 13).

11.05.2026 через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова надійшла заява від ОСОБА_1 про долучення до справи копій документів, що підтверджують розбіжності у фактичному споживанні послуги та нарахованому, зокрема показники лічильників, які не враховані КП «Харківодоканал», а також долучено довідку про не проживання ОСОБА_3, та довідки на ОСОБА_12 та ОСОБА_13, як внутрішньопереміщених осіб (а.с. 128-144).

19 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивача - Сонько Наталі Іванівни, яка діє в інтересах КП «Харківводоканал» на підставі довіреності у порядку передоручення від 18.12.2024 (а.с. 151) та витягу з ЄДРПОУ (а.с. 152), надійшло клопотання про зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі» на підставі рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, та у зв`язку із застосуванням строків позовної давності та зменшення позовного періоду з 10.03.2017 (а.с. 147-150).

27 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової В.О. надійшли заперечення на клопотання позивача про зменшення позовних вимог, у якому представник відповідача звернув увагу суду, що представник КП «Харківводоканал» просить суд про стягнення заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі», а також зауважує, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 не проживають у квартирі з 2007 року та не користуються комунальними послугами, про що видано довідку з відділу поліції від 04.04.2026, а у квартирі встановлені прилади обліку, показання яких своєчасно передавались позивачу. Окрім іншого, адвокат Зольнікова В.О. вказано, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 30.04.2022 є внутрішньо-переміщеними особами, проживають постійно в смт. Покотилівка Харківського району, також комунальними послугами не користуються. Також, представник відповідача наголосив повторно на застосуванні правил ст. 261 ЦК України, та зазначила, що початком перебігу позовної давності для позивача є відповідно 01.02.2022, тому станом на момент звернення до суду позивач повинен був обрахувати заборгованість за останні три роки, тобто з 31.07.2022 по 31.07.2025 (а.с. 155-164).

09.06.2026 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивача - ОСОБА_14 надійшла відповідь на заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою вбачається, що із заявами про проживання не за місцем реєстрації і проведенням перерахунку жоден зі споживачів за адресою: АДРЕСА_2 до КП «Харківводоканал» не звертався, а також не повідомляли, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами, що унеможливлює застосування положень чинного законодавства про звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або ж зменшення їх розміру, лише за умови, що споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із дорученням відповідного документа, що підтверджує такий факт (а.с. 185-191).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи по суті, від учасників справи до суду не надходило.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 23.09.2025 справа № 644/8814/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 16).

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 26.09.2025 судом сформовано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно з якою місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.09.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/8814/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 21-22).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 19.03.2026 заяву ОСОБА_1 скасоване заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 02.12.2025 та призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 70-71).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2026 справа № 644/8814/25 справа визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 77).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.06.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни та постановлено проводити судові засідання у справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участі представника відповідача - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, з використанням власних технічних засобів (а.с. 196).

Представник позивача - ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримала попередньо надані до суду заперечення, пояснення та доводи, та просила суд задовольнити позовні вимоги КП «Харківводоканал».

ОСОБА_12 та ОСОБА_2 у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволені позовних вимог КП «ХТМ» у повному обсязі, у зв`язку тим, що вони з 2011 року сплачували послуги згідно з лічильником, а з 2022 року не проживали за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , оскільки, будучи ВПО фактично проживали у доньки за адресою: АДРЕСА_3 , про що надали відповідні докази.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зольнікова В.О. підтримала попередньо наданий до суду відзив на позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності та просила відмовити у задоволені позовних вимог, з урахуванням думки ОСОБА_1 .

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонент та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення (далі за текстом - ЖКП) між їхніми виконавцями і споживачами.

Суд установив, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає.

На підставі рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі», в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918 та Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами зазначених послуг за вказаною адресою, облік нарахувань яких здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 20).

Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаною адресою проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п. 20-21 Правил № 630.

Суд установив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дійсно є споживачами послуг КП «Харківводоканал» та користуються комунальними послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, абонентського обслуговування, оскільки зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками (а.с. 17,18,19,20).

Згідно з розрахунком суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 49 018,21 грн за період з 01.02.2010 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 33 668,77 грн за період з 01.11.2014 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у розмірі 1 173,91 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у розмірі 667,45 грн та водовідведення у розмірі 681,74 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

Згідно зі зміненим розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 41 346,36 грн за період з 10.03.2017 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 30 958,73 грн за період з 10.03.2017 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у розмірі 1 173,91 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у розмірі 667,45 грн та водовідведення у розмірі 681,74 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

Судом установлено, що у квартирі АДРЕСА_4 , установлені та опломбовані лічильники води, про що свідчать свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на лічильники води № 1010193, 1010412, 1011305, 1000189, видані 02.03.2026 (а.с. 132, 133, 134, 136, 137, 138), акти первинного опломбування квартирних засобів гарячої та холодної води за адресою: АДРЕСА_1 , складені та підписані 23.03.2026, а також у 2026 році розроблено та затверджено індивідуальну монтажну схему на встановлення квадратних вузлів обліку витрати холодної та гарячої води (ел. суд).

Суд бере до уваги надану ОСОБА_1 довідку ст. ДОП СП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 04.04.2026 про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , більше 15 років, з 2007 року (а.с. 129).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 30.04.2022 є внутрішньо-переміщеними особами, проживають постійно в смт. Покотилівка Харківського району, що підтверджується довідками № 6324-7001208484 та 6324-7001208272 (а.с. 130, 131).

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (далі за текстом - Закон № 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі за текстом - Закон № 2189-VIII), Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України (далі за текстом - ЦК України та ЖК України відповідно), Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918, «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом - Правила № 630), «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (далі за текстом - Правила № 690), тощо.

За змістом ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 1 Закону № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону № 1875-IV споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону № 2189-VIII визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 11 п.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII встановлено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

За приписами ч. 3 п.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону № 2189-VIII послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 24 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» закріплено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п п. 1 п. 30 Правил № 630 споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219) технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Відповідно до п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 № 690 (надалі за текстом - Правила № 690) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з п.п. 36, 39 Правила № 690 рахунок на оплату спожитих послуг надається споживачу щомісяця на безоплатній основі відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний обліктеплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 5 Правил № 690 послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі за текстом - договір), та вимогами цих Правил.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Статтями 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6. Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив та взяв до уваги, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованої в електронному Реєстрі територіальної громади м. Харкова 26.09.2025 (а.с.20), відповідями № 11824576, № 1824571 та 1824607 від 26.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 17, 18, 19), та в силу приписів ст. 64, 67, 68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом враховано доводи представника позивача, на підставі рішенням Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі», в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, що КП «Харківводоканал» надавав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентського обслуговування за особовим рахунком № НОМЕР_1 та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, отже відповідачі є споживачами цих послуг, оскільки одержували їх та не відмовлялася від них у встановленому законом порядку, а відтак у позивача виник обов`язок сплатити за надання цих послуг.

Суд бере до уваги, що облік нарахувань та оплат за вказані послуги здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 , за яким внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов`язань утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 49 018,21 грн за період з 01.02.2010 по 31.07.2025 та водовідведення у сумі 33 668,77 грн за період з 01.11.2014 по 31.07.2025; за абонентське обслуговування у розмірі 1 173,91 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у розмірі 667,45 грн та водовідведення у розмірі 681,74 грн за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

Доводи ОСОБА_1 , що з 2011 року у їх квартирі АДРЕСА_4 , установлені лічильники води, згідно з показниками яких вони зійснювали оплату послуг позивача, про що надано суду відповідні розрахунки та фотодокази, які суд відхиляє з таких підстав.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначаються Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627 (далі - Правила № 190).

Вкзані Правила № 190 є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п.п. 5.8., 5.10., 5.18 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються. У разі наявності одного вводу до будівлі, що має протипожежно-господарський водопровід, влаштування обвідної лінії засобу обліку обов`язкове. На обвідній лінії монтується електрифікована засувка, яка пломбується у закритому стані виробником. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3., 3.4 цих Правил.

Згідно з пунктом 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до пункту 3.2 Правил водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно з пунктом 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4 Правил).

Відповідно до абзацу першого пункту 7.3, пункту 7.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України у разі наявності у вузлі обліку споживача обвідної лінії запірна арматура на ній пломбується представником виробника в закритому стані. За цілісність пломби відповідає споживач. Зняття пломб із запірної арматури без попереднього повідомлення виробника може здійснюватися лише при гасінні пожеж. Після закінчення користування протипожежною системою водопостачання споживач зобов`язаний протягом доби надати виробнику акт про зняття пломб та викликати його представника для опломбування.

При виявленні представником міськводоканалу порушень вимог Правил, пов`язаних з нераціональним водоспоживанням, недотриманням Правил технічних експлуатаційних систем водопостачання та водовідведення актом встановлюються строки їх усунення. Акт є обов`язковим для виконання у вказаними в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водокористування у відповідності з пунктом 9.6 Правил.

Пунктом 5.1. цих Правил встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Про метрологію та метрологічну діяльність; нормативно-правовий акт № 113/98-ВР від 11.02.1998">«Про метрологію та метрологічну діяльність», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності (абзац перший пункту 5.4. цих Правил).

Відповідно до пункту 5.14. Правил № 190 засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Частиною 2 Про метрологію та метрологічну діяльність; нормативно-правовий акт № 113/98-ВР від 11.02.1998">статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку (частина 2 Про метрологію та метрологічну діяльність; нормативно-правовий акт № 113/98-ВР від 11.02.1998">«Про метрологію та метрологічну діяльність»).

Судом установлено та взято до уваги, що свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на лічильники води № 1010193, 1010412, 1011305, 1000189, видано 02.03.2026 (а.с. 132, 133, 134, 136, 137, 138), акти первинного опломбування квартирних засобів гарячої та холодної води за адресою: АДРЕСА_1 , складено та підписано 23.03.2026, а також у 2026 році розроблено та затверджено індивідуальну монтажну схему на встанволення квадратних вузлів обліку витрати холодної та гарясої води (ел. суд), що підтверджує факт відсутності опломбованих засобами обліку (лічильників) води за адресою: АДРЕСА_1 на період стягнення заборгованості заявленої позивачем, зокрема з 2010 по 2025 роки, які до експлуатації не допускаються та є безобліковими, оскільки відповідно до п. 3.2. Правил № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, з урахуванням наведеного, суд зауважує, що квартира відповідачів під АДРЕСА_5 , підключена до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ці послуги у зазначений період надавались, факт отримання вказаних відповідачами послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата. Нарахування плати за послуги водопостачання здійснено відповідно до п.11 Правил № 630, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та згідно з діючими наразі «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (далі за текстом - Правил № 690) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням, тому під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за ЖКП є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати ЖКП, які фактично були надані КП «Харківводоканал» за період з 01.02.2010 по 31.07.2025.

Судом враховано порядок формування та нарахування боргу, що підтверджується наданий позивачем розрахунком заборгованості за спірний період, складений з чітким зазначенням тарифів, обсягів, нарахованих і сплачених сум, застосуванням субсидій окремо по кожному виду послуг, їх періодів, суми заборгованості за кожен місяць, тому суд бере до уваги надані представником позивача розрахунки заборгованості щодо оплати ЖКП (а.с. 1-4, ел. суд), та їх уточнення в частині зменшення позовних вимог, з урахуванням зменшеного періоду нарахувань боргових зобов`язань за ЖКП з 10.03.2017 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 148-150, ел. суд), що не спростовані відповідачами наданими до суду доказами.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 не проживають у квартирі з 2007 року та не користуються комунальними послугами, про що відповідачу видано довідку з відділу поліції від 04.04.2026 (а.с. 129), а також той факт, що відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 30.04.2022 є внутрішньо-переміщеними особами, проживають постійно в смт. Покотилівка Харківського району (а.с. 131, 130), що доводить, що останні комунальними послугами не користуються, тому не зобов`язані за них платити суд відхиляє з таких підстав.

Суд бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі за текстом - Реєстр) особи, які мають право на пільги повинні бути включені до Реєстру. Держателем Реєстру є Мінсоцполітики.

До Реєстру про пільговиків вноситься така інформація: прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті громадянина України) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) або адреса фактичного місця проживання), реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика.Інформація про осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», вноситься до Реєстру диференційовано з урахуванням належності особи до визначеної підкатегорії. У разі втрати в установленому порядку права на пільги особами, зазначеними в цьому пункті, відповідна інформація вноситься до Реєстру, за поданням органу, уповноваженого на встановлення та позбавлення відповідного статусу, за формою, визначеною в додатку 1 (пункт 2 Реєстру).

Відповідно до пункту 5 Реєстру (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Згідно з п. 5 Реєстру в редакції, що діє на час ухвалення цього рішення суду, документами, що підтверджують фактичне місце проживання пільговика, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та інший офіційний документ, що підтверджує фактичне місце проживання пільговика, а в разі їх відсутності - акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи за формою, затвердженою Мінсоцполітики, який складається посадовою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади.

В акті обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи зазначаються: відомості про пільговика (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); інформація про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування)/фактичне місце проживання (вулиця, номер будинку, номер квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс); відомості про осіб, які фактично проживають у житлі (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), родинний зв`язок (стосовно пільговика).

Відповідно до п. 7 Реєстру у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.

У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Згідно з п. 9 Реєстру пільговик має право знайомитися з даними, що містяться в Реєстрі, та у разі незгоди з ними звернутися письмово до уповноваженого органу про їх виправлення.

Окрім іншого, в супереч вище наведених положень, а також вимог п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), пп.3 п.28, п.п. 7 п. 45 Правил № 690, Правил надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, відповідачі не надали суду належних доказів, що здійснювали дії, передбачені пунктом 7 Реєстру, не надали до суду відомості про те чи ставали на облік в ЄДАРП за новим місцем проживання, чи звертались до надавача послуг, починаючи з 2007 (а.с.129) та 2022 року (а.с. 130, 131) відповідно, із заявами у паперовій або електронній формі та доданими документами, що підтверджують їх відсутність у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , в якому вони є споживачами, що проживають не за місцем їх реєстрації і просили провести перерахунки.

За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку, тому суд відхиляє доводи представника відповідача та ставиться критично до довідок відповідачів (а.с. 130,131), оскільки вони не дають підстави установити, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 30.04.2022 в установленому законом порядку були взятті на облік за новим фактичним місцем свого проживання як внутрішньо переміщені особи.

Заразом, представником відповідача ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин, із зазначенням строку застосування позовної давності три роки до моменту подання позову до суду, тобто з 31.07.2022 по 31.07.2025 (а.с. 93/на звороті), а не як вказано позивачем у додаткових поясненнях з 10 березня 2017 року.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності становить три роки, та починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зауважує, що застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

На виконання положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд бере до уваги клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 94/на звороті), а також враховує клопотання позивача щодо застосування строків позовної давності до вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 41 346,36 грн та водовідведення у сумі 30 958,73 грн за період з 10 березня 2017 по 31 липня 2025 (а.с. 148-150), а не з 01.02.2010 та 01.11.2014 відповідно (а.с. 4).

Заразом, суд бере до уваги, що представником позивача доопущено описки у клопотанні про застосування строків позовної давності (а.с. 148-150), в частині зміни строків стягнення заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.04.2020 по 31.07.2025 замість 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.04.2020 по 31.07.2025 замість 01.10.2021 по 31.07.2025; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.04.2020 по 31.07.2025 замість 01.10.2021 по 31.07.2025, про що повідомлено безпосередньо представником, та підтверджується наданими до суду розрахунками заборгованості (ел. суд) до клопотання представника позивача (а.с. 150), в якому вбачається, що до жовтня 2021 року не відбувалось жодних нарахувань за абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, тому судом враховано у цій частині періоди вказані у первісній позовній заяві, але із зменшеними сумами заборгованості згідно наданого клопотання, зокрема: заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 1173 грн 91 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 666 грн 69 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 643 грн 52 коп.

Окрім іншого, суд бере до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), якою введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,129 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Отже наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

З наведеного вбачається, що враховуючи приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківвооканал» із цією позовною заявою 23.09.2025 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.05.2015 по 28.02.2025 (а.с. 2), а також з урахуваанням додаткових пояснень позивача з 12.03.2017 (а.с. 79), трирічний строк позовної давності щодо платежів за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2010 та 01.11.2014 до 01.04.2017 року включно позивачем пропущено.

З огляду на вказане вище, позивач помилково вважає правильним застосування строку позовної давності з 10 березня 2017 року, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.

У спірних правовідносинах обов`язок споживачів сплачувати за надані позивачем послуги є щомісячним, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, введеного в дію з 01.05.2019, п. 24 «Правил № 690.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-IX 02 квітня 2020 року, тобто зі строком виконання з 02 квітня 2017 року вважається такою, що не спливла.

Тому, суд не позбавлений можливості застосувати строк позовної давності в три роки, заразом відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування строку позовних вимог з 31.07.2022 по 31.07.2025 (а.с. 93/на звороті) як необгрунтовані, та бере до уваги доводи надані представником позивача у клопотанні (а.с. 148-150), а також надані розрахунки заборгованості щодо оплати житлово-комунальних послуг, в яких вказаний борг на оплату ЖКП за поточний місяць, тому суд, застосовує строк позовної давності з 02.04.2017, а не з 01.02.2010, 01.11.2014 чи 10 березня 2017 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківводоканал» звернувся до суду з вказаним позовом 23.09.2025, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , тому із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 31.07.2025, у межах позовних вимог за послуги в постачання теплової енергії за послуги з постачання гарячої води.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.02.2010 та 01.11.2014 до 01.04.2017 включно задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання, що з урахуванням строків позовної давності з відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у сумі 41 090,31 грн та водовідведення у сумі 30 775,93 грн період з 02.04.2017 по 31.07.2025, за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 1173 грн 91 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 666 грн 69 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 у сумі 643 грн 52 коп.

Отже, відповідачами не доведено, що позивач ЖКП не надавав, проте, позивачем доведено надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, заразом відповідачами всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківводоканал» про солідарне стгнення з відповідачів заборгованості за ЖКП у сумі 74 350 (сімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят) грн 36 коп, з яких: 41 090,31 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 31.07.2025; 30 775,93 за послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.07.2025; 1 173,91 грн за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; 666,69 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.10.2021 по 31.07.2025; 643,52 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водовідведення за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40, що підтверджено платіжною інструкцією № 7607 від 18.09.2025 (а.с. 9)

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено частково, зокрема позивачем до стягнення заявлено суму заборгованості 85 210,08 грн, що становить 100 %, а задоволено у сумі 74 350, 36 грн, що становить 87,26%, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів судового збору у сумі: 85 210,08 грн = 100%, 74 350,36 грн = 87,26%, відповідно 2442,40 х 87,26% = 2 131,24 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доказів які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 мають пільги до сплати судового збору до матеріалів справи не додано, отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 131,24 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 150,00 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість у сумі 74 350 (сімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят) грн 36 коп, з яких:

41 090,31 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 по 31.07.2025;

30 775,93 за послуги з централізованого водовідведення за період з 02.04.2017 по 31.07.2025;

1 173,91 грн за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 по 31.07.2025;

666,69 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.10.2021 по 31.07.2025;

643,52 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водовідведення за період з 01.10.2021 по 31.07.2025.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у сумі 2 131 (дві тисячі сто тридцять одна) гривень 24 копійки та витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал», юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 90, ЄДРПОУ 03361715, ел. пошта: office@vodokanal.kharkov.ua тел. +38(057)-712-15 21, НОМЕР_2 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Д.Г. Паляничко