Вирок № 139107089, 19.08.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2301/24

Провадження № 1-кп/192/175/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Солоне Дніпровського району Дніпропетровської області об`єднані кримінальні провадження №№12024041570000515, 12024047160000045 від 17.08.2024 та 04.12.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- 27.11.1995 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 81, ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 11.03.1998 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145, ст.ст. 17, 42, 44 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі. Звільнений 23.07.2001 року після відбуття покарання;

- 16.04.2002 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 10.09.2005 після відбуття покарання;

- 13.12.2006 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ст.297 КК України до 6 місяців арешту. Звільнений 13.06.2007 після відбуття покарання;

- 21.01.2008 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 08.05.2008 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 15.10.2011 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 2 місяці 15 днів;

- 10.10.2013 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;

- 04.03.2015 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ст. 71, ст. 72 КК України до 2 років 25 днів обмеження волі;

- 15.06.2015 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 21.02.2017 після відбуття покарання;

- 22.01.2020 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

- 07.09.2020 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі;

- 25.08.2021 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 07.08.2024 після відбуття покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , маючи не зняту та непогашену судимість за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року за вчинення корисливого злочину, достовірно знаючи, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, 17 серпня 2024 року приблизно о 02 год. 00 хв. маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, діючи повторно в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, прийшов до території домоволодіння по АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що не має права на проникнення в домоволодіння, шляхом відкриття хвіртки воріт проник на його територію та через незачинені двері будинку проник в нього, де в рюкзаку, який знаходився на комоді в коридорі виявив гаманець з грошовими коштами в сумі 3500 гривень та банківською карткою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_6 . ОСОБА_6 прокинувшись забігла до коридору де перебував ОСОБА_5 , який розуміючи, що його дії є очевидними для ОСОБА_6 , ігноруючи її вимоги повернути викрадене, заволодів грошовими коштами потерпілої та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3500 грн.

Крім того, ОСОБА_5 03 грудня 2024 року приблизно о 18 год. 20 хв. перебуваючи поблизу території домоволодіння ділянки АДРЕСА_4 , маючи умисел на незаконне проникнення до житла, усвідомлюючи, що не має права володіння чи користування житлом, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, порушуючи право ОСОБА_7 , як власника вказаного житла на його недоторканість, переліз через паркан та шляхом віджиму віконної рами із застосуванням фізичної сили проник до будинку за вказаною адресою, чим здійснив незаконне проникнення до житла ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_5 07 лютого 2025 року приблизно о 06 год. 00 хв. маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння, усвідомлюючи, що він немає право володіння чи користування домоволодінням по АДРЕСА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно шляхом відмикання навісного замку вхідної двері проник до літньої кухні за вказаною адресою, чим порушив право ОСОБА_8 , як власника домоволодіння на його недоторканість, чим здійснив незаконне проникнення до іншого володіння ОСОБА_8 .

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому за ч. 4 ст. 186 КК України обвинуваченні не визнав, пояснив, що вказаного злочину не вчиняв, потерпілу вперше побачив 17 серпня 2024 року, коли працівники поліції привезли його до потерпілої на зупинку та сказали, що впіймали його, але потерпіла як він зрозумів не його хотіла бачити. Насправді приблизно о 05:45 год. поліцейські проїжджали поруч нього та зупинили його перевірити документи, він показав свої речі в тому числі і довідку про звільнення, тоді поліцейські сказали, що була крадіжка, їм треба щось перевірити, оскільки він нічого не вчиняв, він сів до них в машину. Коли вони приїхали на зупинку де була потерпіла при ній та її браті було оглянуто його речі, дістали з його сумки його гроші, серед яких долар, телефон. Потім його повезли до поліції де в черговій частині обшукали, забрали сумку, потім підняли до начальника з яким у нього виник словесний конфлікт, після чого в кабінеті у слідчого в його речах знайшли картку потерпілої. Справу вважає повністю сфабрикованою, його відбитки відсутні на картці потерпілої, грошах, які були в його сумці, а відбитки у цій справі були зняті з ксерокса в кабінеті слідчого. Вважав, що потерпіла дає неправдиві показання. Свідок, яка порушила комендантську годину не могла його бачити вночі, оскільки його в будинку потерпілої ніколи не було. Він підписував протоколи, але їх не читав, був у шоковому стані, оскільки його обмовили. Також посилався на те, що під час розслідування було порушено ст. 228 КПК України, оскільки спочатку його показали потерпілій, а вже потім з нею було проведено впізнання. Також було порушено ст. 229 КПК України. Крім того, відео його обшуку не надано. Фактично всі слідчі дії відбувались в один і той самий день. В будинку потерпілої не знайшли ані його ДНК, ані відбитків на сумці з якої було викрадено гроші, не зрозуміло яким чином він міг залишити в будинку відбитки лише другого та п`ятого пальця, якщо у нього на руці всі пальці. Крім того, кваліфікація за ст. 186 КК України є неправильною, оскільки було декриміналізовно дрібне викрадення майна.

Одночасно в пред`явленому за ч. 1 ст. 162 КК України обвинуваченні ОСОБА_5 свою вину визнав повністю,фактичних обставин справи не оспорював та пояснив, що дійсно 03 грудня 2024 року для того, щоб переночувати проник до житла на ділянці АДРЕСА_4 , шляхом віджиму віконної рами, а 07 лютого 2025 року проник до літньої кухні по АДРЕСА_5 , щоб попити води.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, щодо пред`явленого за ч.1 ст. 162 КК України обвинувачення визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних про його особу. При цьому судом з`ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, ОСОБА_5 за епізодом 03.12.2024 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла, а за епізодом 07.02.2025 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, винність ОСОБА_5 у відкритому викраденні майна ОСОБА_6 поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка пояснила в судовому засіданні, що 17 серпня 2024 року вона перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_3 , в ночі приблизно о 02:00 годині прокинулась від того, що хтось світив ліхтарем та ходив по будинку. Вона побачила ОСОБА_5 , якого в селі знають як особу, яка вчиняє крадіжки та який неодноразово відбував за це покарання в місцях позбавлення волі, він рився в її шухлядах, вона окликала його, а ОСОБА_5 злякався та вибіг з будинку, вона побігла за ним та кричала навздогін щоб зупинився, але він втік. В будинку її рюкзак був повністю вивернутий, зник гаманець в якому була картка і гроші в сумі 3500 грн по 500 грн, на одній з купюр 500 гривень, які перебували в гаманці, був написаний номер мобільного телефону її матері: НОМЕР_2 , цю купюру вона зберігала. Коли вона вибігла на вулицю за ОСОБА_5 побачила знайому, яка йшла по дорозі, на її запитання, що сталося, вона все розповіла;

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 від 17.08.2024 року згідно з яким ОСОБА_6 заявила, що 17.08.2024 близько 02:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_9 відкрито заволодів її гаманцем в якому перебували грошові кошти в сумі 3500 грн. Згідно з п.6 протоколу зазначено, що потерпіла ОСОБА_6 вказує на ОСОБА_10 , як на особу, яку вона бачила та яка вчинила правопорушення, та під п.7 протоколу зазначено, що потерпіла вказує, що підозрює у вчинення правопорушення ОСОБА_10 (том.1 а.с.64);

-показаннями свідка ОСОБА_11 допитаною в судовому засіданні, яка пояснила що 17 серпня 2024 року приблизно о 02:00 годині йшла додому по вул.Свободи в с.Сурсько-Михайлівка і зустріла ОСОБА_5 , який перебігав дорогу між дворами ОСОБА_6 та сусіда, побачила, що в будинку ОСОБА_6 горить світло, а сама ОСОБА_6 бігає по двору та кричить, що її обікрав ОСОБА_5 , якого вона знає під прізвищем ОСОБА_12 , так як знає, що той має сина - ОСОБА_12 , тому вважала, що прізвища батька та сина однакові;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 17 серпня 2024 року, згідно з яким підставою для затримання ОСОБА_5 зазначено, те що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий чи наявність ознак вказують на нього, як особу, яка щойно вчинила злочин. Під час затримання о 05:45 год. ОСОБА_5 та складенні о 13:20 год. за участі захисника у присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 протоколу було здійснено обшук ОСОБА_5 під час якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 930 грн, серед яких купюра номіналом 500 гривень серійний номер ЄЕ8036623 2021 року випуску з написом ручкою синього кольору « НОМЕР_2 », 1 долар США та банківська картка № НОМЕР_1 дійсна до 01/28 CVV038. Протокол підписаний всіма учасниками без зауважень (том.1 а.с.75-78);

-показаннями свідка ОСОБА_13 допитаного в судовому засіданні, який пояснив що в серпні 2024 року був понятим при вилученні у обвинуваченого у відділенні поліції банківської картки та грошей, а також при впізнанні за фото. Під час вилучення він із іще одним понятим, який в даний час служить бачили, як ОСОБА_5 в кабінеті слідчого з карманів штанів видав банківську картку, гроші в тому числі 1 долар США. Після цього було складено відповідний протокол, який він та інший понятий підписали. Під час цієї слідчої дії не пам`ятає кайданок на руках ОСОБА_5 . Також він був присутній разом із ще одним понятим під час впізнання по фото, потерпіла на одному з фото впізнала ОСОБА_5

- постановою слідчого від 17.08.2024 згідно з якою вилучені 17.08.2024 у ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 930 грн, 1 долар США та банківська картка визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні;

- висновком судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/104-25/26039-ПЧ від 27.08.2025 року, згідно якого цифрові записи «0985442652» на банкноті номіналом 500 грн НБУ із серійним номером ЄЕ8036623 виконані ОСОБА_6 (том 3 а.с. 171-176);

Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищезазначені докази, які надані стороною обвинувачення є допустимими, належними, достовірними та достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, не викликають у суду сумнівів та повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_6 , поєднаному з проникненням у її житло, вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

Суд не кладе в основу вироку протокол огляду місця події від 17.08.2024 на недопустимість якого посилалась сторона захисту під час якого на скляних дверцятах тумби в кімнаті були виявлені сліди пальців рук, оскільки як встановлено судом під час цієї слідчої дії було порушено вимоги ч.7 ст. 223 КПК України. Зазначені понятими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є рідним братом та матір`ю потерпілої, що виключає їх безсторонність. Брат та мати потерпілої прямо заінтересовані в результатах кримінального провадження на користь потерпілої, тому суд визнає протокол огляду місця події від 17.08.2024 недопустими доказом.

Враховуючи родинні зв`язки свідка ОСОБА_15 з потерпілою ОСОБА_6 , суд вважає його зацікавленою особою в результатах розгляду даної справи, тому суд не приймає до уваги його показання надані в судовому засіданні під час судового розгляду.

За таких обставин суд не кладе в основу вироку і висновки експертизи №СЕ-19/113-24/4652-Д від 22.08.2024 року, якою проводилось дослідження слідів пальців рук, виявлених та вилучених під час огляду місця події від 17.08.2024.

Враховуючи, що ОСОБА_5 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, наявність дактилокарти з відбитками його пальців в базі даних не викликає у суду сумніву, проте з огляду на те, що суд не посилається на висновки експертного дослідження слідів пальців рук, виявлених та вилучених під час огляду місця події від 17.08.2024 доводи ОСОБА_5 щодо взяття його відбитків зі скла копіювального пристрою суд залишає поза увагою.

Суд вважає, що для встановлення об`єктивної істини у даному провадженні в сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими судом доказами, належними є показання потерпілої ОСОБА_6 , які є логічними, послідовними та незмінними, об`єктивно підтвердженими та узгодженими з показаннями інших свідків, зокрема ОСОБА_11 , яка бачила як вночі 17.08.2024 року спочатку вибіг ОСОБА_5 , а за ним потерпіла, яка кричала та плакала, після повідомила, що ОСОБА_5 її пограбував.

Суд вважає логічним пояснення потерпілої та свідка щодо іменування обвинуваченого іншим прізвищем ОСОБА_12 , тому доводи ОСОБА_5 щодо того, що потерпіла ОСОБА_6 очікувала побачити не його, коли поліцейські його затримали та привели до неї на зупинку суд вважає спростованими, як показами самої потерпілої, яка чітко вказала на особу, яка вночі у будинку була нею викрита при викраденні гаманця з грошовими коштами та банківською карткою з рюкзаку, так і свідка ОСОБА_11 .

Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на порушення свідком ОСОБА_11 комендантської години не спростовує об`єктивно побаченого нею та повідомленого суду під присягою.

І свідок ОСОБА_11 і потерпіла ОСОБА_6 беззаперечно стверджували, що вночі 17.08.2024 бачили саме ОСОБА_5 , який тікав.

Підстав для сумніву у правдивості показань потерпілої у суду не має, оскільки вони підтверджуються іншими об`єктивними доказами, дослідженими судом під час судового розгляду.

Доводи ОСОБА_5 щодо порушення процедури порядку його впізнання потерпілою суд вважає слушними.

Враховуючи, що впізнання ОСОБА_5 проводилось потерпілою ОСОБА_6 17.08.2024 за фотознімками, після особистої зустрічі з ним на зупинці громадського транспорту після затримання ОСОБА_5 працівниками поліції, суд не бере до уваги протокол пред`явлення особи за фотознімками від 17.08.2024.

Судом не встановлено, а стороною захисту не доведено належними та достатніми доказами проведення поліцейськими обшуку ОСОБА_5 до складення протоколу затримання 17.08.2024 року без залучення понятих та захисника на зупинці лише при потерпілій та її братові свідкові ОСОБА_15 .

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Зі скаргами на незаконне затримання, вчинення тиску з боку правоохоронних органів ОСОБА_5 не звертався.

Закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Суду доведено обґрунтованість затримання о 05:45 год. 17.08.2024 ОСОБА_5 на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України та заяви потерпілої ОСОБА_6 .

Протокол затримання складено у відділі поліції слідчим з дотриманням, визначеної ст. 208 КПК України процедури після забезпечення ОСОБА_5 захисником та його прибуття для участі в процесуальній дії.

Потерпіла ОСОБА_6 при подачі заяви до органів поліції чітко вказала на ОСОБА_5 як на особу, яку вона підозрює у вчиненні щодо неї кримінального правопорушення, після затримання ОСОБА_5 та на виконання вимог ст. 213 КПК України було повідомлено захисника ОСОБА_17 , після прибуття захисника на підставі ч.3 ст. 208 КПК України було здійснено обшук ОСОБА_5 з дотриманням вимог ч.7 ст. 223 КПК України та ст. 236 КПК України.

Під час проведення обшуку ОСОБА_5 в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 930 гривень та 1 долар США, які поміщено до спец.пакету НПУ №CRI 1129143 та банківська картка, яку поміщено до спец.пакету НПУ №CRI 1129144. Вилучене при обшуку ОСОБА_5 було визнано речовими доказами.

Допитаний під час судового розгляду як свідок ОСОБА_13 підтвердив, що разом із ще одним понятим був присутній під час складення протоколу затримання ОСОБА_5 , в якому він поставив свій підпис, у ОСОБА_5 під час його обшуку були виявлені грошові кошти, точну суму яких не пам`ятає.

Так, згідно з протоколом затримання ОСОБА_5 від 17.08.2024 в якому понятим зазначений свідок ОСОБА_13 серед іншого було вилучено купюру номіналом 500 грн на якій зазначений номер телефону матері потерпілої, про що в суді повідомляла потерпіла ОСОБА_6 .

Протокол затримання підписаний всім учасниками, зокрема, понятими, ОСОБА_5 і його захисником на той час ОСОБА_17 без зауважень чи доповнень.

Доводи ОСОБА_5 щодо того, що свідок ОСОБА_13 є колишнім працівником поліції, тому не міг бути залучений в якості понятого суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до положень ч.7 ст.223 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Понятий ОСОБА_13 як з`ясовано судом є фахівцем із числа цивільного персоналу відділення поліції, не має звання, не є поліцейським, а тому, на думку суду, не підпадає під визначення працівника правоохоронного органа, безпосередньо правоохоронною діяльністю не займається, характер виконуваних ним завдань не свідчить про наявність у нього будь-якої заінтересованості в результатах кримінального провадження, та на думку суду не виключає залучення його як понятого при проведенні слідчих дій.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив в суді, що був учасником обшуку ОСОБА_5 , підписував складений у зв`язку з цим протокол, та вказав обставини, які не викликають у суду сумніву щодо його участі в цій слідчій дії та правильності її оформлення.

Те, що свідок ОСОБА_13 не пам`ятає конкретні деталі слідчої дії, в якій він приймав участь, на що посилався обвинувачений та захисник, є природнім, враховуючи проміжок часу, який минув з проведення вказаної дії, та підтверджує лише правдивість показань свідка.

Посилання захисника ОСОБА_4 на те, що всі свідки пам`ятають лише те, що вигідно потерпілій суд вважає безпідставним з огляду на те, що властивості пам`яті кожної людини різні. Кількість інформації, яку людина здатна запам`ятати, період часу, протягом якого відомості отримані під час конкретної події залишаються доступними для відтворення без втрат, помилок чи перекручень залежать від безлічі чинників, серед яких, зокрема, вік, стан здоров`я, характер діяльності, тощо.

Враховуючи, що жоден доказ не має наперед встановленої сили суд при оцінці обставин справиоцінює показання свідків у даному провадженні тільки з огляду на безпосередність отриманої судом інформації в сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами.

Доводи ОСОБА_5 про недопустимість протоколу затримання, зокрема, через незастосування при проведенні його обшуку відео фіксації та без потерпілої суд відкидає.

Враховуючи положення ч.5 ст.40 КПК України щодо процесуальної діяльності слідчого та ст. 236 КПК України, запрошення потерпілої для проведення обшуку затриманої особи не є обов`язковим, як не є обов`язковою і відео фіксація обшуку ОСОБА_5 при затриманні в порядку ст. 208 КПК України.

Будь-яких зауважень, доповнень, ані сам ОСОБА_5 , ані його захисник в протоколі затримання від 17.08.2024 не зазначив, протокол підписаний без зауважень.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання протоколу затримання від 17.08.2024 недопустимим доказом.

Доводи ОСОБА_5 щодо неможливості вчинення ним грабежу вночі 17.08.2024 року з огляду на різність сум вилученої при його затриманні - 930 грн та викрадених у потерпілої - 3500 грн не заслуговують на увагу.

Враховуючи час вчинення правопорушення, час фактичного затримання ОСОБА_5 , вилучення у ОСОБА_5 визнаних речовими доказами речей потерпілої та правові ознаки кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України, сума вилучених у ОСОБА_5 коштів не має доказового значення, доказове значення має факт вилучення при його затриманні речей, належних потерпілій ОСОБА_6 , зокрема, банківської картки та грошових коштів серед яких купюра номіналом 500 грн з номером телефону матері потерпілої, який згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи записаний потерпілою ОСОБА_6 .

Суд не бере до уваги протокол огляду місця події від 20.08.2024 згідно з яким потерпіла ОСОБА_6 за участі понятих в кабінеті слідчого впізнала в спец.пакеті СRI 129144 власну банківську картку та в спец.пакеті СRI 129143 банкноту номіналом 500 грн з номером телефону матері, оскільки зазначені різні номери спец.пакетів в протоколі затримання та протоколі огляду від 20.08.2024. Безпосередньо судом не було досліджено спец.пакетів до яких були поміщені речові докази.

При розгляді даного кримінального провадження суд керується положеннями ст. 337 КПК України, якою визначено межі судового розгляду та положення ч.3 ст.415 КПК України відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

В суді ОСОБА_5 неодноразово посилався на свій життєвий досвід, як підставу обізнаності та розуміння належної процедури під час кримінального провадження, однак під час всього судового розгляду за участі захисника ОСОБА_4 належних та допустимих доказів на спростування пред`явленого за ч.4 ст. 186 КК України обвинувачення стороною захисту суду не надано.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 розумів, що його дії, щодо викрадення вночі 17.08.2024 року майна потерпілої ОСОБА_6 були викриті, стали очевидними для неї у зв`язку з чим потерпіла вимагала їх припинити, а ОСОБА_5 ігноруючи вимоги потерпілої втік з її дому. З показів і потерпілої і свідка ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_5 чув (не міг не чути) крики потерпілої ОСОБА_6 та не міг не розуміти, що його дії були помічені, оскільки відреагував втечею з грошовими коштами потерпілої, якими до того заволодів у будинку.

Введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року є загальновідомим фактом, даний правовий режим діяв і на час інкримінованого ОСОБА_5 діяння, діє і на час розгляду даної справи судом.

Таким чином, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні. ОСОБА_5 17.08.2024 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 вини у проникненні в період дії воєнного стану в Україні на територію будинку потерпілої де незважаючи на виявлення нею його дій, відкрито повторно викрав грошові кошти потерпілої, суперечить зібраним в ході досудового слідства та дослідженим в суді доказам та свідчить про його намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не працює, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, проживає без реєстрації та за місцем фактичного проживання характеризується негативно, вчинив кримінальне правопорушення через 10 днів після звільнення

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, відсутні, оскільки хоч ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162 КК України визнав, однак будь-якого розкаяння не виявив, ОСОБА_5 формально лише в останньому слові попросив вибачення у потерпілих за ч.1 ст. 162 КК України прізвищ яких не назвав.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

Так, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 162 КК України є кримінальними проступками, правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України є тяжким злочином. Суд також враховує кількість епізодів за ч.1 ст. 162 КК України та обставини їх вчинення під час судового розгляду провадження за його обвинуваченням за ч.4 ст. 186 КК України, розмір заподіяної потерпілій у кримінальному провадженні за ч.4 ст. 186 КК України шкоди, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, який не працює, проживає без реєстрації де характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючу покарання ОСОБА_5 обставину, його ставлення до вчиненого - вину за ч.4 ст. 186 КК України він не усвідомив, як не усвідомив і наслідків вчиненого для потерпілих.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства, тому відповідно до ч.1 ст.70 КК України суд застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі.

Цивільні позови не заявлені.

Процесуальні витрати за проведення судових дактилоскопічних експертиз №Д-19/113-24/4652-Д від 22.08.2024 у розмірі 2650,48 грн та №Д-19/113-25/1221-Д від 18.02.2025 в розмірі 3183,60 грн, судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/104-25/26039-ПЧ від 27.08.2025 у розмірі 7576,90 грн, а всього на суму 13410,98 грн необхідно стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_5 слід залишити без змін у виді тримання під вартою, однак не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України один рік обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України вісім років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, однак не більше ніж на 60 днів.

Строк відбуття покарання рахувати з дня постановлення вироку.

Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 серпня 2024 року по 20 листопада 2024 року та з 24 лютого 2025 року по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави в сумі 13410 (тринадцять тисяч чотириста десять) гривень 98 (дев`яносто вісім) коп.

Речові докази: - грошові кошти: 200 гривень серійний номер ЄШ7769270 2007 року випуску, 200 гривень серійний номер ГЗ3640972 2019 року випуску, 20 гривень серійний номер ЕГ4739671 2021 року випуску, 10 гривень серійний номер ЮЗ35341516 2015 року випуску, 1 долар США серійний номер Н43918031В 2009 року випуску повернути ОСОБА_5 ;

- грошові кошти 500 гривень серійний номер ЄЕ8036623 2021 року випуску з написом: «0985442652», рахунки за сплату послуг газопостачання за вересень 2023 року та листопад 2023 року, накладні від 02.01.2025, 18.05.2025, пропуск від 03.03.2024, наряди-допуски від 05.02.2024, від 07.02.2024, табелі обліку робочого часу за жовтень 2024 року, листопад 2024 року грудень 2024 року, лютий 2024 року, без дати, розміщення зернових та олійних від 02.12.2024, 23.12.2024, 07.04.2024 - повернути потерпілій ОСОБА_6

- аркуші паперу з відрізками ЛС, дактилокарта та їх первинне упакування зберігати в матеріалах кримінального провадження №12024041570000515.

- сліди рук, пакет первинного упакування, дактилокарта та їх первинне упакування зберігати в матеріалах кримінального провадження №12024047160000045.

- саморобний предмет з дерев`яною ручкою у вигляді викрутки знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя - ОСОБА_1