Рішення № 139106973, 19.08.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/353/25

Провадження № 2/188/553/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/353/25

Позивач :

ОСОБА_1

Відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лисичанську Луганської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , про що Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро ) 06.04.2022 року складений актовий запис № 257.

23.09.2021 року спадкодавець, ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я позивача, ОСОБА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріальному округу Луганської області Жихар Н.П., реєстр за N0 1658.

Єдиним спадкоємцем на майно спадкодавиці за заповітом стала позивачка, бо її єдиний син, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що Лисичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східногоного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м.Харків) 08.09.2021 року складений актовий запис № 1750.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з 1/2 частки квартири, яка належала ОСОБА_2 та фактично принятої спадщини на 1/2 частини квартири, яка належала її сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (в правовстановлюючих документах адреса АДРЕСА_1 ), на праві спільної власності належить - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.05.1994 року, виданого згідно з розпорядженням Лисичанського фонду міського комунального майна N 1202 від 26.05.1994 року.

Квартира була зареєстрована Лисичанським міжрайонним бюро технічної інвентпарізації ( БТІ) в реєстровій книзі за № 11 за реєстром №185 від 07. 07.1994 року.

У Свідоцтві про право власності на житло від 27.05.1994 року частка кожного із співвласників не визначена.

Оскільки ОСОБА_2 після смерті сина була заєстрована та проживала у вказаній квартирі,що підтверджується копіями її паспорта та домової книги, то таким чином фактично прийняла спадщину 1/2 частину квартири , яка належала її сину ОСОБА_3 .

Зазначена квартира розташована на сьомому поверсі дев`ятиповерхового будинку, має загальну площу 46,9 кв. м.

Згідно звіту про оцінку, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (сертифікат №1223/23 від 23.02.2023 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача 4705 від 16.12.2006 року) ринкова вартість квартири станом на 27.11.2024 року складає 145 800 грн.

Спадкодавиця в зазначеній квартирі на момент смерті проживала сама, що підтверджується записами домової книги.

У встановлений законом строк 16.08.2022 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Корчак Л.В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 69761609, номер у нотаріуса 26/2022, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі N0 69580939.

28.11.2024 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Корчак Л.В. з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Корчак Л.В. від 29.11.2024 року № 93/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є відсутність інформації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна та неможливості надати нотаріусу архівну довідку бюро технічної інвентаризації м. Лисичанська у зв`язку з відсутністю архівів.

Лисичанська МВА своїм листом №4426/01-31 від 08.11.2024 р. на запит нотаріуса повідомила, що немає можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав , що виникли у встановленому законодавством порядку до 01.01.2013 р. на обєкт нерухомого майна, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (в правовстановлюючих документах адреса АДРЕСА_1 )яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.05.1994 року, виданого згідно з розпорядженням Лисичанського фонду міського комунального майна N 1202 від 26.05.1994 року належала ОСОБА_2 та її сину - ОСОБА_3 .

Крім того, нотаріус зазначила про відсутність інформації щодо зареєстрованих осіб на момент смерті спадкодавця за місцем реєстрації померлої, окрім записів з домової книги.

Нотаріусом також вказано, що місцем відкриття спадщини є територія, яка входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за N0 1085-р зі змінами та доповненнями, необхідну інформацію для видачі свідоцтва про право на спадщину на даний момент неможливо отримати.

Враховуючи, що з об`єктивних причин свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивачем не може бути отримано у нотаріуса, способом захисту не визнаного права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухому майно в порядку спадкування за заповітом.

Крім того, ОСОБА_2 не отримана пенсія за березень 2022 року, а тому вона входить до складу спадщиния, позивач, як спадкоємець, має право на неотримані спадкодавцем виплати .

Вважає ,що в судовому порядку необхідно визнати за нею право на неотриману ОСОБА_2 пенсію за березень 2022 року .

Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири та право власності на неотриману пенсію за березень 2022 в розмірі 8696гр 31 коп.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача про розгляд справи належним чином повідомлена, від відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність .

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У Свідоцтві про право власності на житло від 27.05.1994 року виданого Лисичанським Фондом міського комунального майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , частка кожного із співвласників не визначена.

Відповідно до витребуваної спадкової справи№26/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 підтверджуються правомірність позовних вимог.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Померла, ОСОБА_2 23.09.2021 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом зареєстрований в реєстрі за №1638 відповідно до якого заповідала все своє майно позивачці.

Витягом №66567357 від 23.09.2021 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі, інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів підтверджується реєстрація заповіту померлої ОСОБА_2 .

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №69761193 від 16.08.2022 року підтверджується відкриття спадкової справи.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що на підставі спадкової справи свідоцтва про право на спадщину не видавались, про те, що померла ОСОБА_2 на момент смерті у шлюбі не перебувала.

Домовою книгою для прописки громадян, технічним паспортом за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що 1/2 частина квартири належить померлій на момент її смерті.

Матеріалами спадкової справи, після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась , а проживаюча з ним мати, померла ОСОБА_2 була зарєстрована та проживала у вказаній квартирі разом з ним,що підтверджується копіями її паспорта та домової книги, фактично прийняла спадщину 1/2 частину квартири , яка належала її померлому сину ОСОБА_3 , тому спадкове майно, спадкодавиці ОСОБА_2 , складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідна до листа Лисичанської МВА №4426/01-31 від 08.11.2024 р., на запит нотаріуса, о немає можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав , що виникли у встановленому законодавством порядку до 01.01.2013 р. на обєкт нерухомого майна, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Копією паспорту ОСОБА_1 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.03.2023 №3504-5002672760 підтверджується, що місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Корчак Л.В. 93/02-11 від 29.11.2024 року про відмову у вчинення нотаріальної дії позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Право власності на спадкове майно може бути визнане лише за тими спадкоємцями, які в установлені законом строк та спосіб прийняли спадщину.

Судом встановлено, померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Що стосується вимоги про право на не отриману пенсію померлої, то вона не підлягає задоволенню.

У постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 Об`єднана палата КЦС ВС зробила висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач не довела наявність перешкод для оформлення права на спадщину на грошові кошти у нотаріальному порядку, оскільки постановою нотаріуса їй відмовлено в оформленні права на спадщину за заповітом лише на квартиру у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності спадкодавця , набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.4 статті 355 Цивільного кодексу України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно, договором дарування не встановлена спільна сумісна власність на спірну квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392, 1218, 1297 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 46.9 кв. м.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна