Рішення № 139106826, 19.08.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5746/23

Провадження № 2/0182/6912/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.08.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.06.2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тариф Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується Відповідач. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Виконання Відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Відповідно до виявленого бажання, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу, однак, порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач, станом на 17.07.2023 року, має заборгованість у розмірі 63 092,60 грн., яка складається з наступного: 51 611,22 грн. - заборгованість за кредитом; 11 481,38 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Тому, позивач в позовній заяві просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позову наполягає та просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість та понесені ним судові витрати, сплачені при подачі позову до суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач посилається на те, що, відповідно до п.18 прикінцевих положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто мова йде не про дату укладення угоди, а саме про безпосередньо надання отримання кредиту. Указом Президента від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на даний час до 14 лютого 2024 року. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України видала документ під № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії рф проти України та введення воєнного стану в Україні (універсальний сертифікат).Позивач не вказує в позовній заяві дату отримання ОСОБА_1 кредиту на зазначену ним суму. Але, згідно наданого ним до позову розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.06.2011 року, станом на 03.02.2022 року ОСОБА_1 не мав жодної заборгованості перед позичальником. Через втрату заробітку у зв`язку зі збройною агресією росії 26.02.2022 року, тобто, вже після введення воєнного стану на території України, ОСОБА_1 було взято першу частину кредиту у розмірі 2 338,57 грн. Оскільки ця подія стала вже після введення в дію воєнного стану, то неустойка (штраф, пеня) підлягають списанню. Таким чином, стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 11 481,38 грн. є незаконною. Через наведене вище просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 11 481,38 грн.

28 лютого 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на позовних вимогах та наголошував, що, відповідно до п.18 прикінцевих положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами. Підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, закон не забороняє звертатись особам до суду за захистом порушених прав, проте на стадії, в тому числі виконання судових рішень закон забороняє вчиняти певні дії. Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України. «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших громадян». Таким чином, вимоги банку є законними та аргументованими. Щодо посилання відповідача про несплату заборгованості у зв`язку з настанням надзвичайної ситуації та форс-мажорні обставини. Водночас Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 року у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання саме через порушення письмового строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії та відсутність доказів неможливості виконання. Так, у рішенні вказано: на думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність на набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Крім того, суд вказав, що договором передбачено обов`язок письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити сторін одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є, виключно, офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Так, листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв 24.02.2022 року, строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану». Однак, відповідач на порушення п.8.2. договору, не додержуючись строків (не пізніше 10 діб з моменту настання обставин переборної сили). Також, 13.07.2022 Господарським судом Одеської області у справі № 916/829/22 посилання відповідача на форс-мажорні обставини не були прийняті у якості доказів через те, що він не звертався з повідомленням про форс-мажор до позивача, а використовував зазначений факт виключно як обрану позицію захисту. Також, необхідно зауважити, що, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст.526 ЦК України наголошує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суддя враховує наступне.

Згідно ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21.06.2011 року між сторонами по справі було укладено договір № б/н у виді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. У зв`язку з тим, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 17.07.2023 року, має заборгованість в сумі 63 092 грн. 60 коп. (що складається з: 51 611 грн. 22 коп. - заборгованість за кредитом; 11 481 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом). Також, судом встановлено, що відповідач отримував від позивача картки № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 термін дії останньої картки - до 10.2025 року. Крім того, як вбачається із виписок руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 з 02.08.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній активно користувався наданими позичальником на картковий рахунок коштами.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушив зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3, 12, 13, 20 ЦК України, ст.ст.12, 13, 44 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В своєму відзиві відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс мажорні обставини військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Вказує, що через втрату заробітку у зв`язку зі збройною агресією росії 26.02.2022 року, тобто, вже після введення воєнного стану на території України, ОСОБА_1 було взято першу частину кредиту у розмірі 2 338,57 грн. Таким чином, вказана обставина є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово - промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно повідомити іншу Сторону, причому таке повідомлення за вимогою іншої Сторони повинно бути підтверджено документом, виданим Торгово-Промисловою Палатою України. Сторона, що порушила зазначену вимогу, позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини як на підстави, які звільняють від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим Договором (п.8.3 договору).

З аналізу наведених норм та положень договору вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Однак, відповідачем не надано жодних доказів, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором. При цьому, суд враховує, що обов`язок з оплати заборгованості за кредитним договором у відповідача, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.06.2011 року, виник значно раніше, ніж обставини, на які посилається відповідач та які зазначені в листі Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відповідачем не надано доказів того, що в нього виникли непереборні, об`єктивні обставини, відповідно яких він не міг виконувати зобов`язання за кредитним договором. Посилання відповідача на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, не є належним доказом, адже даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 922/854/21.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше-унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 року № 904/3886/21).

Тобто, форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов`язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 21.06.2011 року в розмірі 63 092 грн. (шістдесят три тисячі дев`яносто дві грн.) 60 коп., яка складається з наступного: 51 611 грн. 22 коп. - заборгованість за кредитом; 11 481 грн. 38 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн.) 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал