Рішення № 139106344, 20.08.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1181/26

Провадження № 2/515/1859/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

29 червня 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником адвокатом Давиденком К.В., до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради, в якій позивачка просила визнати за нею право власності на квартиру у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Татарбунари Татарбунарського району Одеської області у віці 69 років померла її мати ОСОБА_2 . На момент смерті матері батько позивачки ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, так як був зареєстрований та проживав разом з матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Татарбунари Татарбунарського району Одеської області у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_3 . На підставі свідоцтва про право особистої власності на житло від 16 грудня 1993 року батьки на праві спільної сумісної власності володіли квартирою АДРЕСА_1 . Право спільної сумісної власності батьків на вказану квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав №479723291 від 01 червня 2026 року. Отже вищезазначену квартиру вона має право прийняти у спадщину, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України. Для прийняття спадкової квартири позивачка звернулася до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавців, але отримала відмову через те, що частки батьків в праві спільної часткової власності на спадкову квартиру не були визначені.

Посилаючись на те, що у неї відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на спадкове майно-квартиру, яка на праві спільної сумісної власності належала її покійним батькам, оскільки частки у праві спільної сумісної власності на квартиру не були визначені, позивачка просила визнати за нею право власності на спадкову квартиру, яку вона має право успадкувати як спадкоємець першої черги за законом.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

30 червня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Витребувано у Саратської державної нотаріальної контори Одеської області копії Спадкових справ після ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивачки, адвокат Давиденко К.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача виконавчого комітету Татарбунарської міської ради, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позов визнав, не заперечував проти його задоволення, просив розгляд справи провести без його участі.

Співвідповідач ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з віддаленістю фактичного місця проживання, позовні вимоги визнала в повному обсязі, претензій майнового характеру не має, на прийняття спадщини не претендує.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років померла ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області 23 червня 2004 року зроблено актовий запис №102 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 71 рік помер ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області 20 квітня 2006 року зроблено актовий запис №69 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.11).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивачки-уродженої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 08 травня 1963 року Родниківською сільською радою Бахчисарайського району Кримської області (а.с.7).

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00015236170 від 04 квітня 2015 року ОСОБА_5 18 лютого 2011 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.9).

Згідно зі Свідоцтвом про право особистої власності на житло, виданого 16 грудня 1993 року виконкомом Татарбунарської міської ради, батьки позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за життя були власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав № 479723441 від 01.06.2026 року, з якого слідує, що право власності підтверджене свідоцтвом про право власності, серії та номер: НОМЕР_4 , виданий 16.12.1993, видавник: Татарбунарська бригада технічної інвентаризації на підставі розпорядження виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №6-р від 01.12.1993 р. (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 85105662 від 01.06.2026) (а.с.15).

Також згідно наявного Витягу з Державного реєстру речових прав №479723291, право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області 27.05.2025 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3341804051040, номер відомостей про речове право: 65008543) за ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.16).

22 січня 2026 року ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» за завою позивачки виготовило Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12-14).

24 червня 2026 року державний нотаріус Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю., розглянувши подані 24 червня 2026 року заяви від ОСОБА_1 , виніс постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якими відмовив їй у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частки квартири АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті батьків позивачки-власників квартири (а.с.20,21).

Із матеріалів Спадкової справи №117/2015, наданих державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області на виконання ухвали суду від 30 червня 2026 року, вбачається, що 13 квітня 2015 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_2 , а саме: 1/2 (одна друга) частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.78).

23 квітня 2015 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 №117/2015, яку внесено до Спадкового реєстру за №57377086 (а.с.87).

Довідкою виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №511 від 06 квітня 2015 року підтверджується, що на день смерті мати позивачки ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з нею були прописані її чоловік ОСОБА_3 , 1934 року народження та донька ОСОБА_1 , 1963 року народження (а.с.80).

Матеріали спадкової справи №117/2015 містять заповіт, вчинений ОСОБА_2 19 квітня 1995 року, посвідчений державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В. та зареєстрований реєстрі за номером № 1124, яким спадкодавець на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності частки квартири, розташованої в АДРЕСА_3 , заповіла ОСОБА_9 (а.с.90).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 06 травня 1983 року відділом ЗАГС м.Татарбунари Одеської області, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином позивачки, відповідно онуком спадкодавця ОСОБА_2 ( а.с.91).

03 лютого 2025 року ОСОБА_9 подав до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області заяву про відмову від спадщини, яку залишила на його ім`я ОСОБА_2 відповідно до заповіту, посвідченого 19 квітня 1995 року державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області Єпішкіною С.В., на спадкове майно не претендує (а.с.90).

Із наданої на виконання ухвали суду від 30 червня 2026 року копії спадкової справи №118/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що 24 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після покійного батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40).

24 квітня 2015 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 №118/2015, яку внесено до Спадкового реєстру за №57382089 (а.с.48).

Довідкою виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №457 від 27 березня 2015 року підтверджується, що на день смерті батько позивачки ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.42).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 квітня 2026 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ), разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини (а.с.61-63).

Матеріали спадкової справи містять заповіт, вчинений ОСОБА_3 19 квітня 1995 року, посвідчений державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В. та зареєстрований реєстрі за номером № 1122, яким спадкодавець на випадок своєї смерті належну йому на праві приватної власності частки квартири, розташованої в АДРЕСА_3 , заповів ОСОБА_10 (а.с.50).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 22 липня 1984 року відділом ЗАГС м.Татарбунари Одеської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою позивачки, відповідно онукою спадкодавця ( а.с.54).

ОСОБА_10 у зв`язку з реєстрацією шлюбів змінили прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_11 » (свідоцтво серії НОМЕР_8 видане 12 травня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області), а згодом з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (свідоцтво серії НОМЕР_9 , видане 14 червня 2011року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області) (а.с.52,53).

28 січня 2026 року Саратська державна нотаріальна контора Одеської області отримала від ОСОБА_4 заяву про відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті дідуся ОСОБА_3 незалежно від її складу, місцезнаходження та вартості, на користь ОСОБА_1 (а.с.51).

26 травня 2026 року позивачка подала до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , а саме: 1/2 (одна друга) частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.56).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Вбачається, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Звернувшись до Саратської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка отримала відмову у зв`язку з тим, що частки спадкодавців батьків позивачки у спальній сумісній власності на квартиру не визначені.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте позивачка позбавлена можливості розпорядитися спадковим майном, що належало її батькам, оскільки їх часки у праві спільної сумісної власності не були визначені, тому позивачка позбавлена можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.

Як вбачається із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Висновки за результатами розгляду справи

Оцінивши докази у справі, суд прийшов висновку, що позов підлягає до задоволення, приймаючи до уваги, що позивачка є спадкоємцем майна згідно закону і прийняла спадщину, до неї правомірно перейшли права та обов`язки (спадщина) та інші особи не претендують на спадок.

Інші спадкоємці про свій намір прийняти спадщину не заявили, інформація про них в матеріалах справи відсутня, проте для позивачки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354- 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, код ЄДРПОУ: 04527371, місцезнаходження: Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя О.А.Дем`янова