Рішення № 139106247, 13.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/44453/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, до ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив суд, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.03.2025-100000377 від 10.03.2025 року у розмірі 63 660,00 грн.; стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.03.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) №10.03.2025-100000377.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 15 000грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.03.2025, строком на 217 днів.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 63 660,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 500,00 грн, по процентам в розмірі 29 145,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1755,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості ) 3 510,00 грн., неустойки 9 750,00грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в судове засідання не з`явився, але подав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.03.2025 року було укладено кредитний договір № 10.03.2025-100000377. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 15 000,00грн. на 217 днів. Дата повернення кредиту 12.10.2025р.

03.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: сума кредиту з дати укладення Додаткового Договору становить 19 500,00 грн. строком на 193 днів з дати його укладення.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-5909.

Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни; а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка 07.05.2023, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2.-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта).

Судом встановлено, що Відповідно до Договору від 10.03.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15 000грн. і ОСОБА_1 , 10.03.2025 отримано кредитні кошти у розмірі 15 000.00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , 10.03.2025 електронним цифровим підписом Е396 підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору.

Крім того, ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 10.03.2025-100000377 від 10.03.2025. пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку.

Як видно з матеріалів справи, під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

03.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору, сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 19500 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) .

Відповідно до п. 1.2. Договору за даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 4500 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 03/04/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-5909. . Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 5355-28XX-XXXX-5909. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 193 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 405 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів.

Отже, Позивач свої зобов`язання перед Відповідачем виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості, у розмірі 63 660,00грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 500,00 грн, по процентам в розмірі 29 145,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1755,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості ) 3 510,00 грн., неустойки 9 750,00грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону ; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» , електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №10.03.2025-100000377 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

На підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір № 10.03.2025-100000377 від 10.03.2025, паспорт споживчого кредиту, додатковий договір до договору від 03.04.2025, правила відкриття кредитної лінії. Усі документи підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.

Разом з тим, частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі та речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 10.03.2025-100000377, ОСОБА_1 перед ТОВ "Споживчий центр" має заборгованість в розмірі 63 660,00грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 500,00 грн, по процентам в розмірі 29 145,00 грн., нараховані за період з 10.03.2025 по 12.10.2025, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1755,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості ) 3 510,00 грн., неустойки 9 750,00грн.

Відповідачем ОСОБА_1 правильність наданого товариством розрахунку заборгованості не спростована. Він не скористався правом на подання відзиву на позов та не подав до суду власного розрахунку.

Згідно правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Враховуючи, що між сторонами виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах Договору не повернуто, суд дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Кредитним договором передбачено комісію яка пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми Кредиту та дорівнює 405,00грн., а також додаткову комісію в сумі 1755,00грн.

16.10.2011 року набрав чинності Закон України №3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст.1, ст.11, ч. 8 ст.18, ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною 1, 2ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу ст. 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення п.8,9 заявки кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання та обслуговування кредиту в сумі 5265,00 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування неустойки в розмірі 9 750,00 грн, суд виходить з такого.

Положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дію воєнного стану продовжено. На час укладення договору та час розгляду справи в суді воєнний стан продовжує діяти.

Оскільки кредитний договір № 10.03.2025-100000377 був укладений 10.03.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована неустойка у розмірі 9 750,00 грн. підлягає списанню позивачем.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором підлягають частковому задоволенню в розмірі становить 48 645,00 грн., з яких: 19 500 грн. тіло кредиту; 29 145,00 грн. відсотки.

Згідно з ч.1 п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1851,04 грн. (48 645 грн. х 2422,40 грн. : 63 660,00 грн. = 1851,04 грн.).

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №10.03.2025-100000377 від 10.03.2025 року у розмірі 48 645,00 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1851,04 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський