Рішення № 139105907, 18.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/114/26

Єдиний унікальний № 742/2786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання - Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представниця заявника - адвокатка Біла Тетяна Олександрівна, заінтересована особа - Ладанська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Представниця заявника - адвокатка Біла Т.О. звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.03.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Подану заяву мотивує тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Братів та сестер заявник не має.

За життя мати заявника - ОСОБА_2 набула у власність у порядку спадкування житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.08.2006.

У 2011 році назву вулиці та номер будинку було змінено на АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Ладанської селищної ради від 21.06.2011.

Крім того, 26.03.2013 ОСОБА_2 оформила право власності на земельну ділянку, на якій розташований зазначений житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника - ОСОБА_3 , після його смерті заявник переїхав до матері та фактично проживав разом із нею у належному їй житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за вказаною адресою до моменту смерті. Заявник за цією адресою зареєстрований не був, однак фактично постійно проживав разом із матір`ю. Необхідність спільного проживання була зумовлена станом здоров`я матері, яка потребувала постійного догляду, допомоги та сторонньої підтримки. Заявник піклувався про матір, придбавав для неї необхідні ліки та продукти харчування, допомагав у побуті, спільно з нею вів домашнє господарство.

Після смерті ОСОБА_2 заявник залишився у вказаному будинку, продовжив ним користуватися, утримувати його та забезпечувати належний стан, крім того, організував та здійснив поховання матері.

Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що, проживаючи разом зі спадкодавицею на момент її смерті та після її смерті фактично прийнявши спадкове майно у володіння і користування, він фактично прийняв спадщину.

Необхідність встановлення зазначеного факту виникла у зв`язку з необхідністю належного оформлення заявником спадкових прав на житловий будинок після смерті матері, а також укладення нових договорів з відповідними організаціями щодо отримання комунальних послуг.

07.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Ігнатова Д.Є. з приводу оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки на день смерті спадкодавиці заявник не був зареєстрований разом із нею за однією адресою та не подав у встановлений шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини. При цьому після смерті ОСОБА_2 інших осіб, які б зверталися до нотаріуса з питання оформлення спадщини, не було, спадкова справа не заводилася.

Заявник зазначає, що сама по собі відсутність його реєстрації за місцем проживання матері не спростовує факту їхнього фактичного спільного проживання. У період із 22.03.2016 до ІНФОРМАЦІЯ_1 він постійно проживав із матір`ю, здійснював за нею догляд, забезпечував її необхідним, вів із нею спільний побут, а після її смерті продовжив утримувати належне їй майно.

Отже, на думку заявника, наведені обставини свідчать про його постійне проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та фактичне прийняття ним спадщини після смерті матері, а встановлення відповідного юридичного факту є необхідним для подальшого оформлення спадкових прав.

У судове засідання заявник та його представниця не з`явилися, проте представниця заявника ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу за відсутності заявника та його представниці. На підтвердження обставин, викладених у заяві, представниця також надала письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтримували дружні стосунки із ОСОБА_2 та були обізнані з обставинами її життя. Із письмових пояснень свідків убачається, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 22.03.2016 стан здоров`я останньої значно погіршився, у зв`язку з чим вона потребувала постійного стороннього догляду та допомоги. ОСОБА_1 після смерті батька переїхав до матері та з березня 2016 року фактично проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідки також підтвердили, що після смерті ОСОБА_2 заявник продовжив користуватися належним їй житловим будинком, здійснює догляд за ним, утримує його та підтримує у належному стані до теперішнього часу (а.п.39-48).

Представник Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області Ювченко Р.М. у судове засідання не з`явився також, проте подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення заявлених вимог не заперечував (а.п.36).

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.02.1968 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.п.20).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.24).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.23).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 від 26.03.2013 (а.п.21) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1649822 від 26.03.2016 (а.п.21) ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який вона успадкувала після смерті свого троюрідного брата ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.08.2006 державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори Бодько О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2081 (а.п.22).

Відповідно до довідки № 581 від 05.05.2026, виданої виконавчим комітетом Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та була знята з реєстраційного обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом із тим, згідно із зазначеною довідкою, на день смерті ОСОБА_2 за вказаною адресою інших осіб зареєстровано не було (а.п.8).

З домової книги на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована за вказаною вище адресою (а.п.9-11).

Крім того, заявником надано квитанції про оплату комунальних послуг за будинок, у якому проживала ОСОБА_2 . Зазначені документи вказують на те, що заявник здійснював оплату витрат, пов`язаних з утриманням житла, та брав участь у вирішенні повсякденних побутових питань (а.п.12-15).

Відповідно до копії відповіді приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Ігнатова Д.Є. №308/01-16 від 07.05.2026 заявнику було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском заявником встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.п.16).

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85942852 від 10.07.2026, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не була заведена (а.п.34-35).

Відповідно до ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у ст.1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19.10.2000 із змінами та доповненнями, згідно з якою домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тож, проаналізувавши та оцінивши у сукупності всі надані у справі докази, які є послідовними, взаємопов`язаними та узгоджуються між собою, суд дійшов висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, оскільки заявник та спадкодавиця були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, при цьому заявник здійснював постійний догляд за матір`ю, надавав їй необхідну матеріальну та побутову допомогу, забезпечував її потреби та фактично проживав разом із нею до дня її смерті.

Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги є повністю доведеними, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та ст. 8, 9 Конституції України, ст.3 СК України, керуючись ст.2, 10, 76, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , заінтересована особа - Ладанська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 04412449, юридична адреса: вул.Миру, буд.77, с-ще Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час відкриття спадщини, а саме: з 22 березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2026.

Уч

асник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА