Рішення № 139105495, 24.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15671/26-ц

пр. 2-8080/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О..,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

Позиція сторін у справі.

У березні 2026 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, у якому просили: визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію Позивачів інформацію, поширену Відповідачами у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеній на веб-сайті інтернет-видання «Українська правда» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_3»; зобов?язати Відповідачів 1, 2 спростувати недостовірну інформацію шляхлм розміщення спростування на веб-сайті інтернет-видання «Українська правда», а саме: шляхом публікації резолютивної частини рішення суду; під заголовком «СПРОСТУВАННЯ»; на головній сторінці сайту та/або у тому ж розділі, де була розміщена оспорювана публікація, з тим самим шрифтом, розміром та способом розміщення, що й оспорювана інформація, без додаткових коментарів чи змін тексту; стягнути солідарно з Відповідачів 1, 2 на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди; стягнути солідарно з Відповідачів 1, 2 на користь ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч)гривеьн моральної шкоди; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що в Публікації поширено відомості, які прямо або опосередковано пов`язують Позивачів з незаконним заволодінням бюджетними коштами під час відновлення об`єктів енергетичної інфраструктури, зокрема: про нібито причетність Позивачів до «дерибану» коштів; про участь у схемах розкрадання бюджетних коштів; про недоброчесність та зловживання під час відбудови ТЕС. Зокрема, у тексті Публікації використано вирази «схема на мільярд», «підставні фірми», «отримали державні підряди за підробленими документами», «зареєстровані на підставних осіб», «фальсифіковані документи», «ТОВка зі схеми», «дерибан на енергетиці».

Позивачі наполягають на тому, що зміст Публікації підлягає оцінці судом цілісно, у сукупності всього тексту, заголовка, ілюстрацій та коментарів, а не шляхом штучного виокремлення й ізольованого аналізу окремих речень чи словосполучень, оскільки саме таке сукупне сприйняття формує у пересічного читача враження про причетність Позивачів до кримінально караних діянь.

Водночас, на 3 аркуші позовної заяви Позивачі конкретизують відомості, які на їх переконання наносять шкоду честі, гідності та діловій репутації, а саме:

Щодо ОСОБА_1 : «Важлива деталь: бухгалтеркою фірми була ОСОБА_5 , яка й жартувала про дерибан на енергетиці в соцмережах. Після виходу ТОВки зі схеми бухгалтерка менеджерить фінансові процеси в наступних фірмах.»

Щодо ОСОБА_2:

«ОСОБА_2 - директорка і засновниця ТОВ "Спецхімресурс"...»

«...одразу після перереєстрації фірма починає брати участь у тендерах"Центренерго"...»;

«Після переоформлення на ОСОБА_2 ТОВка натендерила 105 млн грн...»;

«Роботи були виконані неякісно та несвоєчасно...»;

«Тендери фірма виграє за фальсифікованими документами...»;

«Податкова підтвердила, що фірма не мала доходів та не виконувала ніяких робіт...»;

Загальні твердження, що охоплюють Позивачів:

«Майже 1 мільярд гривень з бюджету пішли на три підставні фірми...»;

«У схемі на мільярд - три ТОВки...»;

«Отримали державні підряди за підробленими документами...»;

«Зареєстровані на підставних осіб».

Позивачі вважають, що поширена Відповідачами інформація є недостовірною, оскільки Позивачі не вчиняли жодних кримінальних правопорушень, пов?язаних з розкраданням чи привласненням бюджетних коштів, відсутні будь-які обвинувальні вироки судів, які б підтверджували вказані твердження; Відповідачами не надано жодного належного доказу, що підтверджує наведені у Публікації звинувачення; твердження про «дерибан» коштів є конкретним фактичним обвинуваченням у злочині, а не критикою.

Відповідач-1 ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві Відповідач-1 зазначає, що спірна Публікація є журналістським розслідуванням, підготовленим у межах реалізації конституційного права на свободу думки і слова, вираження власних поглядів і переконань, а оспорювані Позивачами вислови є оціночними судженнями та критикою, вираженою у зв`язку з професійною діяльністю юридичної особи - ТОВ «Спецхімресурс», а не особистими характеристиками Позивачів як фізичних осіб. Відповідач-2 звертає увагу, що прямо ідентифікують Позивачів лише вказівки на їх професійний статус (посаду, участь у товаристві), тоді як решта тексту є критикою діяльності підприємства.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено Відповідачам строк в 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та додатків до неї на подання відзиву на позовну заяву. Встановлено Позивачам п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив.

Щодо клопотань про поновлення процесуального строку на подання документів

У ході розгляду справи судом встановлено, що чотири процесуальні документи, а саме: відзив ОСОБА_3 , відзив Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА», відповідь ОСОБА_2 на відзив ОСОБА_3 та відповідь ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_3 подані до суду з пропуском процесуальних строків, встановлених ухвалою суду про відкриття провадження у справі. У зв`язку із цим суд оцінює кожне з клопотань про поновлення пропущеного строку окремо, виходячи з конкретних обставин пропуску та поважності наведених причин, керуючись частиною першою статті 127 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений судом, за клопотанням учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Щодо відзиву ОСОБА_3 судом встановлено, що представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар Альона Миколаївна ознайомилась з матеріалами справи 13 травня 2026 року, тоді як відзив на позовну заяву подано 29 травня 2026 року, тобто через 16 днів після ознайомлення. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд враховує, що пропущений період є незначним, а сам відзив подано в межах розумного строку, необхідного для вивчення матеріалів справи. Незначна тривалість пропуску, добросовісна поведінка цього відповідача та відсутність ознак зловживання процесуальними правами дають судові підстави визнати причини пропуску строку поважними.

За таких обставин клопотання ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву підлягає задоволенню, а відзив - врахуванню судом при вирішенні спору по суті.

Щодо відзиву Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА», суд зазначає наступне. Відзив від імені подано до суду 16 червня 2026 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» послався на те, що про необхідність подання відзиву йому стало відомо лише 1 червня 2026 року - з моменту реєстрації Відповідача в системі «Електронний суд».

Суд відхиляє цей довід та відмовляє у поновленні строку з таких підстав.

По-перше, інтереси ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА» у справі представляє той самий представник (адвокат Бондар А.М), який діє від імені іншого відповідача у справі - ОСОБА_3 і який, як встановлено судом вище, ознайомився з матеріалами справи ще 13 травня 2026 року.

По-друге, ОСОБА_3 є одночасно директором (керівником) ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА» та Відповідачем у даній справі. А відтак, залучивши представника й особисто ознайомившись з матеріалами справи ще 13 травня 2026 року, вона як керівник юридичної особи не могла не знати про факт подання позову та про необхідність організації захисту інтересів очолюваної нею організації одночасно із захистом власних інтересів. Обізнаність керівника юридичної особи з обставинами судової справи, що безпосередньо стосується цієї юридичної особи, презюмує обізнаність самої юридичної особи, оскільки саме керівник формує та виражає волю останньої, в тому числі у процесуальних відносинах.

З огляду на викладене посилання Відповідача - ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА» на те, що про необхідність подання відзиву йому стало відомо лише 1 червня 2026 року, спростовується встановленими судом обставинами і не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, який у такому разі становить не менше 34 днів з моменту, коли Відповідачу в особі його керівника достеменно було відомо як про наявність справи, так і про зміст вимог позивачів.

За таких обставин у задоволенні клопотання Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву суд відмовляє. Поданий цим відповідачем відзив та викладені в ньому заперечення до уваги при вирішенні спору по суті не приймаються.

Щодо відповіді ОСОБА_2 на відзив ОСОБА_3 та відповіді ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідь на відзив від імені ОСОБА_2 та Відповідь на відзив від імені ОСОБА_1 подані до суду 16 червня 2026 року, тоді як ухвалою суду для подання відповіді на відзив було встановлено п`ятиденний строк. Отже, зазначений документ подано з пропуском встановленого строку більш як на 10 днів понад п`ятиденний строк.

Позивачами на обґрунтування поважності причин пропуску строку наведено, зокрема, довід про перебування у відрядженні, а також доводи про необхідність підготовки відповіді на відзив з огляду на об?єм відзиву, поданого ОСОБА_3 . Оцінивши наведені доводи в сукупності з обсягом і складністю справи, суд визнає причини пропуску строку поважними. Перебування у відрядженні є об`єктивною обставиною, що обмежує можливість своєчасної підготовки процесуального документа, а сам пропуск строку не є настільки тривалим, щоб суд міг визнати його таким, що свідчить про зловживання процесуальними правами чи спрямований на затягування розгляду справи. Суд також враховує, що на момент подання відповідей на відзив розгляд справи по суті не розпочався, а тому поновлення строку не порушує прав інших учасників справи та відповідає принципу забезпечення права на судовий захист і рівності можливостей сторін.

За таких обставин клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив підлягає задоволенню, а відповіді на відзив підлягають врахуванню судом при вирішенні спору по суті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залишення позову без розгляду.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, установивши наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне поширення інформації, зокрема письмово.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

За приписами частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Оцінюючи зміст оспорюваних Позивачами тверджень з урахуванням наведених критеріїв, суд встановив таке.

Щодо Позивача-1 ( ОСОБА_1 ). Твердження щодо професійного статусу Позивача-1, пов`язаного з виконанням нею обов`язків бухгалтера в ТОВ «Спецхімресурс», є фактичними даними, які відповідають дійсності, не заперечуються самою Позивачкою-1 як недостовірні по суті та самі по собі не завдають шкоди її честі, гідності чи діловій репутації, оскільки констатація факту трудових (посадових) відносин з юридичною особою є нейтральною інформацією і не містить негативної оцінки особистих чи професійних якостей Позивача-1. Поширення інформації, що стосується діяльності роботодавця Позивача-1 - ТОВ «Спецхімресурс» як юридичної особи, не є доведенням поширення недостовірної інформації безпосередньо про Позивача-1 як найману працівницю цього товариства, оскільки предметом критики в Публікації є діяльність підприємства, а не особисті дії чи якості Позивача-1.

Щодо Позивача-2 ( ОСОБА_2 ). Твердження про те, що ОСОБА_2 є директоркою та засновницею ТОВ «Спецхімресурс», являє собою фактичні дані, які сторонами по суті не оспорюються, відповідають дійсності та не завдають шкоди честі й гідності Позивача-2, оскільки вказівка на займану посаду та участь у складі учасників товариства є об`єктивною інформацією, а не оціночним судженням негативного характеру.

Щодо решти оспорюваних висловів суд дійшов висновків, що інші вислови, на недостовірності яких наполягають Позивачі, а саме «...одразу після перереєстрації фірма починає брати участь у тендерах"Центренерго"...»; «Після переоформлення на ОСОБА_2 ТОВка натендерила 105 млн грн...»; «Роботи були виконані неякісно та несвоєчасно...»; «Тендери фірма виграє за фальсифікованими документами...»; «Податкова підтвердила, що фірма не мала доходів та не виконувала ніяких робіт...»; «Майже 1 мільярд гривень з бюджету пішли на три підставні фірми...»; «У схемі на мільярд - три ТОВки...»; «Отримали державні підряди за підробленими документами...»; «Зареєстровані на підставних осіб», за своїм змістом та контекстом стосуються діяльності ТОВ «Спецхімресурс» як юридичної особи, його господарських операцій, участі у тендерних процедурах, договірних відносин, а не особисто честі, гідності чи ділової репутації Позивача-1 або Позивача-2 як фізичних осіб.

Позивачами не доведено, що зазначені вислови прямо чи опосередковано, у спосіб, який дає підстави для однозначної ідентифікації, стосуються саме їхньої особистої поведінки, а не діяльності юридичної особи, з якою вони перебувають у трудових чи корпоративних відносинах. За таких обставин відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, визначених пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, а саме, що поширена інформація стосується безпосередньо особи Позивачів, що виключає задоволення позову в цій частині.

Суд роз`яснює, що наведений висновок не позбавляє ТОВ «Спецхімресурс» як окрему юридичну особу права на захист власної ділової репутації в разі, якщо ця юридична особа вважає поширену щодо неї інформацію недостовірною та такою, що завдає шкоди її діловій репутації.

Відповідно до статті 299 Цивільного кодексу України право на недоторканність ділової репутації є самостійним особистим немайновим правом, яке для юридичної особи реалізується нею особисто, через її органи управління, а не опосередковано через позов її засновника, учасника чи посадової особи, поданий від власного імені. Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом як фізична особа, а не як представник чи орган ТОВ «Спецхімресурс», і останнє не є учасником даної справи, питання достовірності інформації щодо самого товариства та захисту його ділової репутації не охоплюється предметом цього спору і не отримує оцінки в цьому рішенні. Це не перешкоджає ТОВ «Спецхімресурс» за наявності підстав звернутися до суду з окремим позовом про захист своєї ділової репутації в порядку, передбаченому законом.

Доводи Позивачів про необхідність суцільного (контекстуального), а не ізольованого аналізу тексту Публікації суд відхиляє як такий, що не спростовує наведених висновків, оскільки навіть за умови оцінки Публікації в цілому суд не встановив такого поєднання відомостей, яке б давало підстави стверджувати про поширення щодо Позивачів особисто недостовірної інформації, що порочить їх честь, гідність чи ділову репутацію, відмінної від фактичних даних про їх посадовий (трудовий) статус, які відповідають дійсності.

З огляду на викладене, оскільки Позивачами не доведено сукупності усіх елементів, необхідних для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, при цьому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню як похідні.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати, понесені Позивачами у зв`язку зі сплатою судового збору, відшкодуванню не підлягають та залишаються за Позивачами.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не відмінено, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вовк С.В.