Рішення № 139104750, 20.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1215/26

Провадження № 2/455/848/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

представника відповідачки адвоката Мневця О.М. ( в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА - НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ІННОВА НОВА (далі позивач, кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 6188131124 від 01.12.2024 (далі кредитний договір) у розмірі 62338 грн. та судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 01.12.2024 року сторони уклали кредитний договір. Відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит, у свою чергу позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом дату підготовки позовної заяви (включно) утворилась заборгованість у розмірі 62388,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000,00 грн. та по процентах в розмірі 44388,00 грн, та є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку.

02.07.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. За клопотанням позивача витребував від AT "А-БАНК" фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 03.07.2026 року AT "А-БАНК" виконало вимогу суду та надало витребувані документи та інформацію.

09.07.2026 року представник відповідачки, адвокат Ткачук В.П., подав відзив на позовну заяву. Вважає, що позивач не перевірив платоспроможність відповідачки. Відповідно даних Пенсійного фонду України від 30.06.2026 року вбачається, що на момент отримання кредиту, відповідачка не працювала, доходів не отримувала, тому не мала можливості виконувати умови кредитного договору. Вважає, що нарахування відсотків на борг 18000 грн особі, платоспроможність якої позивач не перевірив, суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбачених п. 6 ст. 3 ЦК України, а тому нарахування 65050,50 грн не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності. Заперечив законність та обґрунтованість вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, так як згідно договору від 06.05.2025 року його предметом не є справа про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу згідно кредитного договору, а є необмежений перелік послуг, фактично юридичне обслуговування інтересів позивача по всім справам. Просив прийняти судове рішення та істотно зменшити розмір нарахованих на тіло кредиту відсотків до 50% від тіла кредиту, та стягнути загальну суму боргу в розмірі 27000,00 грн, з яких 18000 грн. - по тілу кредиту та 9000,00 грн - по процентах, а в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу просить відмовити. В судовому засіданні 18.08.2026 року представник відповідачки, адвокат Мневець О.М. уточнив, що відповідачка визнає, що уклала кредитний договір та отримала 18 000,00 грн кредиту. Вважає, що відсотки за користування кредитом мають становити 50 % від тіла кредиту, тобто 9000,00 грн, а враховуючи, що відповідачка сплатила 16 128,00 грн, тобто є переплатила по відсотках, то різницю між 16128,00 грн та 9000,00 грн, а саме 7128,00 грн ( 16128,00-9000,00) необхідно скерувати на погашення тіла кредиту та стягнути з відповідачки лише 10827,00 грн ( 18000 грн -7128,00 грн). Звернув увагу та необхідність врахувати правову позицію ВП ВС по справі №902/417/18 та вимоги ст. 18 Закону України »Про захист прав споживачів».

Судове засідання, призначене на 22.07.2026 року, суд відклав на 19.08.2026 рік,

В судове засідання, призначене на 19.08.2026 рік, з`явився представник відповідачки в режимі ВКЗ.

Позивач та його представник повідомлені про місце, дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.5) міститься повідомлення про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка повідомлена про місце, дату та час судового засідання шляхом скерування судової повістки про виклик поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання (штрихкодовий ідентифікатор АТ «Укрпошта» R067235657470). Судова повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з зазначенням «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (див. постанову Верховного Суду по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) від 10.05.2023 року).

Крім того, суд скерував судову повістку на електрону пошту та СМС повідомленням на засоби зв`язку, зазначені в позовній заяві. Електронні сповіщення відповідачка отримала 22.07.2026 року.

Представник відповідачки в судовому засіданні повідомив, що відповідачка не має змоги прийняти участь у судовому засіданні, оскільки перебуває за межами України, а тому просив провести розгляд справи без її участі. Просив позов задовольнити частково з підстав, викладених у його поясненнях, наданих у судовому засіданні, та врахувати додаткові пояснення від 21.07.2026 року.

Суд вжив всі передбачені процесуальним законом заходи, однак в судове засідання в режимі ВКЗ з`явився лише представник відповідачки.

Заслухавши представника відповідачки, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

01.12.2024 року сторони уклали кредитний договір, за яким відповідачка мала отримати кредитні кошти у розмірі 18000 грн. (п.2.3.) на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів ( п. 2.5.).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі графік платежів), що є додатком №1 до кредитного договору.

У графіку платежів узгоджені дати та суми повернення коштів за кредитним договором. Зокрема, проценти за користування позикою мають сплачуватися позичальницею кожних 30 днів та є застереження про те, що якщо позичальником не будуть виконані умови кредитного договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж із сплати процентів збільшиться та складе 5400.00 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в графіку платежів буде мати наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період 81288,00 грн, усього процентів за користування кредитом 60588.00 грн, загальна вартість кредиту 81288,00 грн. Сума кредиту підлягає поверненню 26.11.2025 року.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

-стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення кредитного договору. В цей період можливе використання позичальницею право користування кредитом за зниженою процентною ставкою та 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення кредитного договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше) ( п. 2.6.1).

Кредитним договором була передбачена знижена процентна ставка в розмірі 0,3% в день за певних умов (п.2.6.2.).

Комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту ( п. 2.7.).

Кредит надається на споживчі цілі на умовах зворотності, строковості та платності. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. ( п. 1.12., 2.8.).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок позичальниці з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п. 3.1.).

Дати надання кредиту: 01.12.2024 року або наступний за ним календарний день ( п. 3.2.).

Позичальник має право відмовитись від укладення кредитного договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це кредитора не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання та отримання примірника кредитного договору. Таке повідомлення направляється позичальником кредитору на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження кредитора, вказаних в кредитному договорі; б) протягом семи календарних днів з дати направлення кредитору повідомлення, відповідно до попереднього підпункту кредитного договору, повернути кредитору загальну суму кредиту, одержану згідно з кредитним договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в кредитному договорі. При цьому, у випадку неповернення позичальником загальної суми кредиту та/або процентів за їх користування у зазначений строк, відмова позичальника від кредитного договору вважається такою, що не здійснювалась (не реалізована) і кредитний договір продовжує діяти на умовах, передбачених ним ( п. 5.3.2.).

Заходи позасудового врегулювання простроченої заборгованості здійснюються в порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування», в тому числі шляхом взаємодії з позичальником та іншими особами, передбаченими кредитним договором, за умови надання ними згоди на таку взаємодію, з неухильним дотриманням норм щодо етичної поведінки ( п. 10.28.1).

Договір містить і інші умови, обов`язкові для договорів споживчого кредитування.

Перед укладенням кредитного договору відповідач отримав під підпис (одноразовим ідентифікатором 7253) паспорт споживчого кредитування з інформацією про умови кредитування.

Відповідачка підписала договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором 9776) 01.12.2024 року. Код 9776 був відправлений на номер телефону позичальниці НОМЕР_2 , яку вона зазначила в анкеті клієнта (а.с. 31). Зі сторони позивача кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписав директор ОСОБА_2 .

Відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором ( п.5.4.1.).

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, 01.12.2024 року перерахував на картковий рахунок НОМЕР_3 кошти в сумі 18 000,00 грн, що підтверджується копіями листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (easypay) №495965-1518958426-22052026 від 22.05.2026 року та квитанції до платіжної інструкції №20058-1354-167401103 від 01.12.2024 року.

AT "А-БАНК" підтвердило, що на ім`я відповідачки емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 01.12.2024 року зараховано кошти в сумі 18000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за 01.12.2024 -03.12.2024 рік та листом АТ "А-БАНК" від 03.07.2026 року №47041/47-260702/304-БТ.

Представник відповідачки визнав укладення її довірителькою кредитного договору та отримання кредиту на суму 18 000,00 грн.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем, з 01.12.2024 року до 26.11.2025 року, становить 62388,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 18000,00 грн. та по процентам 44388,00 грн. Позивачка погасила 16 128,00 грн, з яких - 13428 грн процентів та 2700,00 грн комісії. Проценти нараховані з 02.12.2024 року до 26.11.2025 року включно. Процентна ставка за користування кредитом з 01.12.2024 року до 23.12.2024 року становила 0,3%( 18000 х 0,3%/100%) в день ( з врахуванням перерахунку процентів відповідно до п. 2.6.2. ), з 24.12.2024 року до 30.05.2025 року 1% ( 18000 х 1%/100%) в день за користування кредитом та з 31.05.2025 року до 26.11.2025 року 0,87%( 18000 х 0,87%/100%) в день за користування кредитом.

Кредитор зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якого є кредитування, що підтверджується випискою з ЄДР. У вересні 2025 року позивач змінив найменування з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА», що підтверджується копіями рішення учасника ТОВ`ІННОВА ФІНАНС» від 05.09.2025 року та виписками є ЄДР.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, укладеного в електронній формі. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК), Законами України »Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за 01.12.2024 -03.12.2024 рік та листом АТ "А-БАНК" від 03.07.2026 року №47041/47-260702/304-БТ.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми згідно графіку платежів не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по тілу кредиту та процентів, оскільки відповідачка не надала доказів щодо їх повного чи часткового погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору. Проценти нараховані в межах строку кредитування за процентною ставкою, яка узгоджена сторонами в п. 2.6.1. та 2.6.2. Позивач врахував здійсненні відповідачкою погашення.

Суд відхиляє доводи представника відповідачки, що плата за користування кредитом суперечить принципам розумності і добросовісності та підлягає зменшенню.

Відповідачка була проінформована про розмір плати за користування кредитом та погодилася з такими умовами, що підтверджується паспортом споживчого кредиту з яким вона ознайомилася до прийняття умов надання кредиту. Денна процентна ставка за кредитом становила 0,98 % в день (п. 2.11.3.1.), що відповідає ч.5 ст. 8 Закону України »Про споживче кредитування». Такий розмір денної процентної ставки за кредитом (загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту) закододавець визнав справедливим та пропорційним, прийнявши Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Крім того, відповідачка мала змогу скористатися своїм правом, передбаченим ст. 15 Закону України »Про споживче кредитування» та п.5.3.2. кредитного договору на відмову від договору протягом 14 календарних днів, з дня укладення договору без пояснення причин. Проте, таких дій не вчинила. Натомість поставила питання про несправедливість та непропорційність плати за користування кредитом лише після звернення кредитора про стягнення заборгованості та користуванням чужими коштами в продовж17 місяців.

У цій справі позивач не ставив вимоги про відповідальність відповідачки за неналежне виконання кредитного договору та стягнення неустойки, штрафів та процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки відповідачка захищена від їх стягнення п. 18 розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Відомостей, що відповідачка зверталася до суду про визнання кредитного договору чи його частини недійсним, не має. У цій справі відповідачка також не зверталася до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. У справі № 902/417/18 ВП Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року мова йде, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, а не про зменшення процентів як плати за користування кредитом як у ці й справі.

Закон України »Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" ( ч.1 ст.11 Закону України`Про захист прав споживачів». У п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мова йде про те, що вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, а не про стягнення плати за кристування кредитом, яка не є компенсацією, а є мірилом вартості користування чужими грішми, на яку погодився позичальник. Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України »Про споживче кредитування» Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. У цій справі суд встановив, що розмір денної ставки становить 0,98 % , що не перевищує максимально дозволеного розміру.

Суд також врахував, що обставини цієї справи відрізняються від обставин справи 132/1006/19 ( на яку є посилання представника відповідачки в в додаткових поясненнях від 21.07.2026 року), у якій Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року погодився із судами першої та апеляційної інстанцій про те, що зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання пункту 1.5 спірного договору позики недійсним підлягає задоволенню, оскільки визначений ТОВ «Веллфін» розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

По перше, у справі 132/1006/19 споживач подав зустрічний позов про визнання недійсними умови договору про встановлення плати за користування кредитом, які суд першої інстанції задовольнив, з чим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій.

По друге, у справі 132/1006/19 кредитний договір був укладений до прийняття Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, коли витрати за споживчим кредитом, основою яких є плата за користування кредитом, законодавцем не були обмежені ( у справі 132/1006/19 мова йшла про 3,8 % в день).

Також суд врахував, що обставини цієї справи відрізняються від обставин справи 679/1103/23, у якій Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року, дійшов, зокрема, таких висновків:

«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту…

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_3 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усупереч вимогами частини першої статті 382 ЦПК України щодо зазначення мотивів відхилення аргументів відповідача про непропорційно велику суму компенсації, апеляційний суд на ці аргументи заявника не відповів, на зазначив, чи відповідає заявлений до стягнення розмір боргу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права».

По перше, у справі 679/1103/23 кредитний договір був укладений до прийняття Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року ( 13 травня 2021 року) , коли витрати за споживчим кредитом, основою яких є плата за користування кредитом, законодавцем не були обмежені ( у справі 679/1103/23 мова йшла про 2 % в день за користування кредитом із збільшенням на 1,64%, 1,38% та на 2,65% відповідно до умов договору).

По друге, Верховний Суд 04 лютого 2026 року передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом по справі № 679/1103/23, оскільки для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо.

Суд вважає, що не має підстав для зупинення цієї справи до перегляду судового рішення по справі 552/672/23 у касаційному порядку об`єднаною палатою Верховного суду саме з тих підстав, що предметом розгляду у справі 552/672/23 є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеного до прийняття Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року , коли витрати за споживчим кредитом, основою яких є плата за користування кредитом, законодавцем не були обмежені, а у цій справі суд розглядає стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеного 01.12.2024 року, за час дії обмежень витрат за споживчим кредитом, основою яких є плата за користування кредитом, встановлених законодавцем у Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, а тому правовідносини у справі № 552/672/23 та у справі, яку розглядає суд, не є подібними, оскільки мають різне нормативно-правове регулювання.

Суд також враховує, що відповідачка не зверталася до позивача з пропозицією реструктуризувати зобов`язання за договором про споживчий кредит чи внесення змін до кредитного договору щодо плати за користування кредитом. Врешті, якщо відповідачка вважає, що перебуває у стані неплатоспроможності, вона не позбавлена права скористатись процедурами відновлення своєї платоспроможності, які передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.

Суд не може не звернути увагу на те, що відповідачка, стверджуючи про свою неплатоспроможність, 03.06.2026 року укладає договір про надання правничих послуг на суму 110 000 грн.

Враховуючи викладені міркування, суд виснує, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 62388,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 18000,00 грн. та по процентам 44 388, 00 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки в користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 2662,40 грн.

Витрати на правничу допомогу суд не розподіляє, так як представник позивача до закінчення судового розгляду не подав доказів понесених витрат, а зробив заяву, що подасть їх в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВА НОВА до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВА НОВА заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 6188131124 від 01.12.2024 року у розмірі 62388,00 грн ( шістдесят дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВА НОВА судові витрати, що становлять 2662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІННОВА НОВА, місцезнаходження: 01104, м.Київ, вул. Верхній Вал,8, код юридичної особи в ЄДР 44127243, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_5 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя С.М. Івасенко