Рішення № 139104697, 19.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4811/25 Провадження № 2/450/504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю представника позивача Лабика Р. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лабик Руслан Романович до Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ» на користь позивача: 397 216,60 грн. моральної шкоди заподіяної здоров`ю позивача внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.04.2025 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на території ТОВ «Нова Пошта» у с. Муроване Львівського району Львівської області, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження. ДТП сталася внаслідок наїзду автомобіля марки «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки «KRONE SDK 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який, рухаючись заднім ходом, допустив наїзд на позивача, що допомагав йому під час паркування. Внаслідок ДТП позивач отримав численні тяжкі тілесні ушкодження, зокрема переломи кісток таза, заочеревинну та залобкову гематоми, тупу травму органів черевної та грудної порожнин, кровотечу з правої шлункової артерії, забій легені, інфаркти селезінки та гострий респіраторний дистрес-синдром. Зазначає, що у період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого йому проведено оперативні втручання, зокрема фіксацію таза апаратом зовнішньої фіксації, емболізацію правої шлункової артерії, санацію та дренування заочеревинної гематоми. Після виписки позивач продовжив амбулаторне лікування та реабілітацію, а 16.05.2025 року був повторно госпіталізований у зв`язку з розвитком абсцесу та необхідністю проведення оперативного втручання. У період до 29.05.2025 року йому проведено розкриття абсцесу передньої черевної стінки, після чого він продовжив лікування амбулаторно, прийом медикаментів та реабілітаційні заходи. Позивач посилається на те, що отримані ним тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких, а наслідки ДТП призвели до тривалого періоду лікування, фізичного болю, обмеження рухливості та необхідності сторонньої допомоги. Вказує, що внаслідок отриманих травм був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, працювати, займатися повсякденними справами та повноцінно виконувати сімейні й соціальні обов`язки, а необхідність тривалого лікування, реабілітації, прийому медикаментів та регулярного відвідування медичних працівників істотно вплинула на його фізичний і психологічний стан. Також зазначає, що за фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції у Львівській області внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 12025141420000094 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/450/518/25 передано на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3487/25. Позивач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією вказаного транспортного засобу, була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант». 24.07.2025 року представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, у тому числі за витратами на лікування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та моральною шкодою. 08.10.2025 року страховиком прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у загальному розмірі 70 100,00 грн., у тому числі 2 783,40 грн. моральної шкоди. Разом з тим, позивач вважає, що виплачена страховиком сума моральної шкоди не відповідає фактичному розміру моральних страждань, яких він зазнав унаслідок ДТП. Посилається на те, що моральна шкода полягає у тривалих фізичних болях і стражданнях, спричинених тяжкими тілесними ушкодженнями, необхідності перенесення оперативних втручань, тривалого стаціонарного та амбулаторного лікування, реабілітації, обмеження рухливості та втрати можливості вести звичний спосіб життя. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок отриманих травм зазнав значних душевних страждань, пов`язаних із вимушеним обмеженням фізичної активності, неможливістю повноцінно працювати, займатися звичними справами та брати участь у житті сім`ї. На його думку, тривалий процес лікування та невизначеність щодо повного відновлення стану здоров`я негативно вплинули на його психологічний стан, життєві плани та звичний уклад життя. Вважає, що відповідальність за заподіяну йому шкоду, яка не була відшкодована страховиком, покладається на відповідача як законного володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки транспортний засіб на момент ДТП належав відповідачу, а водій ОСОБА_2 перебував з ним у трудових відносинах та виконував трудові обов`язки. Посилається на положення статей 23, 1166, 1187, 1172, 1194 ЦК України. З огляду на характер та тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування, перенесені оперативні втручання, подальшу реабілітацію, фізичні та душевні страждання, істотну зміну звичного способу життя та інші наслідки ДТП, позивач визначив мінімальний розмір моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн. Враховуючи, що страховиком уже виплачено 2 783,40 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача 397 216,60 грн. моральної шкоди, що становить різницю між визначеним ним розміром моральної шкоди та сумою, виплаченою страховою компанією. У зв`язку із наведеним, просить позовні вимоги задоволити.

10.11.2025 року представником відповідача Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ» Лопатько С. В. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, згідно з мотивами якого відповідач заперечує проти задоволення позову, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими та безпідставними. У відзиві зазначено, що ДТП сталася 01.04.2025 року за участю автомобіля «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом «KRONE SDK 27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого позивач отримав численні тілесні ушкодження та проходив тривале стаціонарне лікування, у тому числі переніс оперативні втручання. Водночас відповідач вважає, що не є належним відповідачем у справі, оскільки хоча ВБМПП «РЕСПЕКТ» отримало вказаний транспортний засіб в оренду від його власника, у подальшому автомобіль разом із напівпричепом було передано ТОВ «Векатранс» на підставі договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 01.02.2024 року. Тому, на думку відповідача, на момент ДТП саме ТОВ «Векатранс» було законним володільцем транспортного засобу. Крім того, відповідач звертає увагу на подальше залучення цього транспортного засобу ТОВ «НЕО-ТРАНС» для виконання договору з ТОВ «Нова Пошта», у зв`язку з чим вважає необхідним встановити, хто саме на момент ДТП фактично використовував транспортний засіб та на якій правовій підставі. Також відповідач зазначає, що сам факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ВБМПП «РЕСПЕКТ» не є достатньою підставою для покладення на підприємство обов`язку з відшкодування шкоди, оскільки, на його думку, відповідач на момент ДТП не був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки. Крім того, відповідач заперечує щодо належності та достатності доказів, поданих позивачем, посилаючись на те, що кримінальне провадження за фактом ДТП ще не завершене та вирок щодо ОСОБА_2 не ухвалено. Відповідач ставить під сумнів достовірність окремих матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів допиту, висновку експертизи, матеріалів огляду місця ДТП та відповідей на адвокатські запити. Окремо відповідач звертає увагу на медичну документацію позивача, в якій містяться відомості про проведення КТ-досліджень ще до ДТП, та вважає необхідним встановити, чи всі виявлені у позивача ушкодження та наслідки для здоров`я перебувають у причинному зв`язку саме з ДТП від 01.04.2025 року. Відповідач також заперечує щодо розміру заявленої моральної шкоди у сумі 400 000 грн, вважаючи його завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності і справедливості. Зазначає, що позивач після лікування відновив працездатність, з 01.10.2025 року знову працевлаштувався водієм за своєю попередньою професією, а наведені ним твердження щодо можливих психологічних та соціальних наслідків ДТП значною мірою ґрунтуються на припущеннях. Також відповідач зазначає, що директор ВБМПП «РЕСПЕКТ» добровільно надавав позивачу матеріальну допомогу, перерахувавши його дружині загалом 45 000 грн, що, на думку відповідача, також має бути враховано судом. Посилаючись на положення статей 81, 82 ЦПК України та загальні підстави відповідальності за завдання моральної шкоди, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для покладення відповідальності саме на ВБМПП «РЕСПЕКТ», а також обґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

03.12.2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Лабиком Р. Р. подано через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, згідно з якою представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо неналежності ВБМПП «РЕСПЕКТ» як відповідача, зазначаючи, що водій ОСОБА_2 перебував із підприємством у трудових відносинах, а відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відповідає за шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов`язків. Також посилається на положення договору оренди транспортного засобу з екіпажем, які, на думку позивача, підтверджують відповідальність ВБМПП «РЕСПЕКТ» за дії екіпажу. Представник позивача також зазначає, що 10.11.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області у кримінальному провадженні № 450/3487/25 ухвалено вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вказаним вироком встановлено факт порушення ним Правил дорожнього руху, обставини наїзду на позивача, причинний зв`язок між діями водія та отриманими ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями, а також його вину. У зв`язку з цим представник позивача вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність встановленої вини водія та передчасність звернення до суду, а також просить долучити копію вироку до матеріалів цивільної справи. Щодо розміру моральної шкоди представник позивача наголошує на тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень, проведенні оперативних втручань, тривалому лікуванні та реабілітації, зазначаючи, що подальше працевлаштування позивача не спростовує факту перенесених ним фізичних і моральних страждань. Стосовно здійснених відповідачем виплат у загальному розмірі 45 000 грн представник позивача зазначає, що у платіжних документах відсутнє призначення платежу як відшкодування моральної шкоди, а тому такі кошти не можуть враховуватися як її компенсація. На думку позивача, зазначені виплати мали характер матеріальної допомоги на лікування або утримання під час тимчасової непрацездатності. У зв`язку з наведеним представник позивача вважає заперечення відповідача необґрунтованими, ВБМПП «РЕСПЕКТ» належним відповідачем у справі, а заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

05.08.2026 року стороною позивача, а саме адвокатом Лабиком Р. Р., подано письмові судові дебати у справі, згідно з якими сторона позивача зазначила, що ВБМПП «РЕСПЕКТ» є належним відповідачем, оскільки водій ОСОБА_2 на момент ДТП перебував із підприємством у трудових відносинах, а відповідно до ст. 1172 ЦК України роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов`язків. Також зазначено, що передача транспортного засобу в оренду разом з екіпажем не звільняє відповідача від відповідальності, що підтверджується положеннями договору оренди та ст. 805, 1187 ЦК України. Крім того, сторона позивача заперечила доводи відповідача щодо розбіжностей у датах медичних обстежень, вказавши, що зазначення березня замість квітня 2025 року є технічними описками, тоді як сукупність медичної документації підтверджує безперервне лікування позивача після ДТП 01.04.2025 року. Також наголошено на встановленні позивачу ІІ групи інвалідності саме внаслідок отриманих під час ДТП травм, необхідності реабілітації та наявності тривалих фізичних і моральних страждань. Виплати у розмірі 45 000 грн, здійснені директором відповідача, сторона позивача вважає матеріальною допомогою, а не відшкодуванням моральної шкоди. Окремо сторона позивача заперечила посилання відповідача на вирок суду як на доказ повного відшкодування шкоди, зазначивши, що заява позивача у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди стосувалася пом`якшення покарання водію та не означала відмови від вимог до роботодавця. При цьому цивільний позов до ВБМПП «РЕСПЕКТ» був поданий ще до ухвалення вироку. У зв`язку з наведеним сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ВБМПП «РЕСПЕКТ» 397 216,60 грн моральної шкоди.

10.08.2026 року стороною відповідача, а саме адвокатом Лопатько С. В., подано письмові судові дебати у справі, згідно з якими сторона відповідача зазначила, що ВБМПП «РЕСПЕКТ» є неналежним відповідачем, оскільки на момент ДТП транспортний засіб перебував в оренді ТОВ «Векатранс», а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ст. 1187 ЦК України має нести його фактичний володілець орендар. Також відповідач послався на вирок суду від 10.11.2025 року, зазначивши, що позивач підтвердив примирення з водієм ОСОБА_2 та відшкодування йому завданої шкоди, у зв`язку з чим повторне стягнення коштів призведе до подвійного відшкодування. Крім того, відповідач зазначив, що ним добровільно виплачено родині позивача 45 000 грн, що, на його думку, має бути враховано при визначенні розміру моральної шкоди. Заявлену позивачем суму відповідач вважає завищеною та необґрунтованою. Сторона відповідача також поставила під сумнів достовірність медичних доказів позивача, посилаючись на розбіжності у датах медичних обстежень, зазначення в окремих документах «загального захворювання» як причини інвалідності та на запис про виробничий характер травми. Окремо відповідач наголосив, що позивач після ДТП пройшов медичний огляд та працевлаштувався водієм, що, на думку сторони відповідача, свідчить про відсутність тривалих та істотних моральних страждань. У підсумку сторона відповідача вказала, що ВБМПП «РЕСПЕКТ» не є належним суб`єктом відповідальності, завдана шкода вже відшкодована, а доказова база позивача є суперечливою та недостовірною, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВБМПП «РЕСПЕКТ» про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових судових дебатах, поданих 05.08.2026 року.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Залучений до участі у справі, як третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду письмові пояснення згідно яких позов підтримав,у повному обсязі, просив такий задоволити, у зв`язку із тим, що на день вчинення ДТП офіційно працював на ВБМПП «РЕСПЕКТ» на посаді водія, на роботу його приймав директор ОСОБА_3 , фуру MAN йому також видав роботодавець, для виконання рейсів, вказує, що твердження відповідача щодо оренди вказаного транспортного засобу брехня, також зазначив, що кошти, які нібито добровільно виплачував директор ВБМПП «РЕСПЕКТ» дружині потерпілого ОСОБА_4 , списувалися із його зарплатні, яку він отримував на підприємстві, а щодо повного відшкодування та трактування вироку щодо неї, зазначив, що з потерпілим, який є його напарником, позивачем у даній справі, примирилися і домовилися, щоб він заявив про відшкодування шкоди, щоб його не посадили у в`язницю, щоб він міг далі працювати, а коштів, які були повністю відшкодовані потерпілому, як вказує сторона відповідача, у нього немає.

10.08.2026 року відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, зважаючи на складність справи, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 19.08.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку:

Судом встановлено та визнано сторонами, що 1 квітня 2025 року о 18 годині 43 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «MAN» моделі «TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 в складі з напівпричепом марки «KRONE» моделі «SDK 27» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на території ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: вулиця Київська, 2А, село Муроване Львівського району Львівської області, рухаючись заднім ходом, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10,2001, а саме: пункту 10.1 Правил, яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, пункту 10.9 Правил, яким передбачено, що під нас руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, здійснив наїзд на ОСОБА_1 , який був залучений ОСОБА_2 для допомоги в паркуванні заднім ходом, шляхом затискання його тіла між задньою частиною напівпричепа марки «KRONE» моделі «SDK 27» реєстраційний номер НОМЕР_4 та елементами будівлі. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому крижової кістки зліва зі зміщенням, закритого лінійного перелому крила лівої клубової кістки на рівні крижово-клубового з?єднання фрагментарного перелому верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням основного фрагмента, заочеревинної гематоми, залобкової гематоми, тупої травми органів черевної порожнини у вигляді кровотечі з правої шлункової артерії з формуванням гематоми у воротах печінки, тупої травми органів грудної клітки у вигляді забою лівої легені, інфаркту селезінки, з розвитком гострого респіраторного дистрес синдрому легкого ступеня, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

На підтвердження вказаного представником позивача до матеріалів справи долучено копії: витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025141420000094 від 02.04.2025 року, протоколу з огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.04.2025 року, фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП на території ТОВ «Нова Пошта» в с. Муроване, вул. Київська, 2А, Львівського району Львівської області від 01.04.2025 року, протоколу огляду предмета та перегляду відеозапису від 08.04.2025 року, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 21.05.2025 року, висновку експерта № 38/2025 року від 19.06.2025 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 02.04.2025 року, висновок експерта комплексної судової експертизи відео- звукозапису та інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні № 12025141420000094 від 02.04.2025 № 1992-Е від 22.07.2025 року, повідомлення про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_2 від 05.08.2025 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 05.08.2025 року.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року у справі № 450/3487/25, провадження № 1-кп/450/518/25, ухвалено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого н. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов?язки; згідно ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_2 протягом іспитового строку періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу не обирати; речові докази по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль «MAN» моделі «TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_5 ; напівпричеп марки «KRONE» моделі «SDK 27» реєстраційний номер НОМЕР_5 - повернути власнику ОСОБА_3 ; оптичний DVD-R диск з написом «01.04.2025 Нова Пошта» - залишити при матеріалах кримінального провадження; оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 28510 на ім?я ОСОБА_1 та оптичний диск з рентгенознімками - повернути в КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова»; скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кам?янко-Бузького районного суду Львівської області від 08.04.2025р., на автомобіль «MAN» моделі «TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричеп марки «KRONE» моделі «SDK 27» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 22484,56 грн.

Вирок не оскаржувався та набрав законної сили 11.12.2025 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, встановлені обставини вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року у справі № 450/3487/25 є преюдиційними для розгляду даної цивільної справи в частині правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 19.12.2019 по справі №520/11429/17, колегія суддів визначила, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Також, судом встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №12025141420000094 від 02.04.2025 року станом на дату ДТП ОСОБА_2 працював на посаді водія автотранспортного засобу вантажного автомобіля DAF XF105.460 д.н.з НОМЕР_6 . Згідно протоколу допиту підозрюваного від 05.08.2025 року, останній в кінці березня 2025 року влаштувався водієм в ТОВ "Вска Транс", 01.04.2025 разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким знайомий понад 6 років, автомобілем "MAN" д.н.з. НОМЕР_7 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. НОМЕР_8 завантажившись посилками "Нова Пошта" в м. Київ виїхали в напрямку м. Львів, вантаж був вагою близько 10 т. та прибув на вигрузку о 17:30 год на вантажний термінал ТОВ "Нова Пошта" в с. Муроване вул. Київська 20 Львівської області. ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141420000094 від 02.04.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Проте, відповідно до наказу № 5-К від 01.04.2025 року «Про прийом водієм ОСОБА_2 », виданого за підписом директора ВБМПП «Респект» - Біленко О. В., ОСОБА_2 прийнято водієм автотранспортного засобу з 01.04.2025 року з оплатою згідно штатного розпису, на підставі заяви ОСОБА_2 від 31.03.2025 року, оформлено водієві ОСОБА_2 акт на передачу під відповідальне зберігання та організувати передачу у користування для виконання ним своїх трудових обов?язків вантажний автомобіль DAF XF105.460 д.н.з НОМЕР_6 з «01» квітня 2025 року та технічний паспорт на автомобіль.

Більше того, в матеріалах наявна характеристика за вих. № 5/25 від 04.08.2025 року, видана за підписом директора ВБМПП «Респект» - Біленко О. В., відповідно до якої ОСОБА_2 був прийнятий водієм автотранспортних засобів 01.04.2025 року наказом № 5-К, з моменту прийняття пана ОСОБА_2 й на день надання такої зарекомендував себе як відповідальний працівник, уважний. Доган від керівництва не отримував. Свої обов?язки виконує сумлінно.

Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 22.07.2020 року, власником транспортного засобу марки «MAN» моделі «TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Станом на дату ДТП, 01.04.2025 року, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки MAN моделі TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_10 , в складі з напівпричепом марки KRONE моделі SDK 27, реєстраційний номер НОМЕР_11 , була застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №224109102, чинного на дату ДТП, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

24.07.2025 року представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявою на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: 61 825,00 грн. страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого; 11 733,33 грн. страхового відшкодування пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності; 3 677,95 грн. страхового відшкодування моральної шкоди

08.10.2025 року страховиком прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 70 100,00 грн., яке складається з: 55 583,27 грн. - витрат на лікування потерпілого; 11 733,33 грн. пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності; 2 783,40 грн. моральної шкоди.

В силу ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (постанова КЦС ВС від 06.03.2023 у справі № 559/961/17-ц (провадження № 61-125св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 у справі № 554/4401/22, Верховний Суд резюмує, що головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18-ц, Верховний Суд дійшов висновків, що шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, із копії Договору найму (оренди) транспортного засобу від 19.04.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Поваровою Л. В., ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 (довіреність від 04.04.2024 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Занько Е. П. та зареєстрована в реєстрі за № 491) передала Виробничо-будівельному малому приватному підприємству «РЕСПЕКТ» в особі директора Біленка Олександра Вікторовича у володіння та користування за плату транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440. При цьому відповідно до п. 1.1 договору транспортний засіб належить наймодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , виданого ТСЦ 7341. Згідно з умовами договору транспортний засіб передано в найм строком на три роки з 19 квітня 2024 року по 19 квітня 2027 року включно, а орендну плату встановлено у розмірі 1000 грн на місяць. Пунктом 4 договору визначено, що стан транспортного засобу на момент укладення договору відповідає необхідним вимогам та його призначенню і є придатним для експлуатації наймачем, а відповідно до п. 4.1 договору транспортний засіб сторонами оглянуто та будь-яких недоліків чи дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням, не виявлено. Відповідно до п. 5 договору транспортний засіб передано для використання наймачем у діяльності підприємства та його транспортного обслуговування, при цьому наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності.

Згідно п. 11 Договору, наймач (ВБМПП «Респект») зобов?язаний, окрім іншого, відшкодовувати збитки, які можуть бути завдані іншим особам, а також нести всі інші ризики, пов?язані з використанням транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки.

У той же час, Договором оренди транспортного засобу з екіпажем № 01/02-24 від 01.02.2024 року, укладеним між Виробничо-будівельним малим приватним підприємством «РЕСПЕКТ» в особі директора Біленка Олександра Вікторовича як Орендодавцем та ТОВ «ВЕКАТРАНС» в особі директора Ворони Євгенія Юрійовича як Орендарем, передбачено передачу транспортного засобу в тимчасове користування разом з екіпажем для використання відповідно до потреб Орендаря, а також надання Орендодавцем своїми силами послуг з управління транспортним засобом та його технічної експлуатації.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає в тимчасове користування Орендарю транспортний засіб з екіпажем для використання відповідно до потреб Орендаря, а також надає Орендарю своїми силами послуги з управління транспортним засобом та його технічної експлуатації. Згідно з п. 1.2 Договору, управління транспортним засобом здійснюється екіпажем Орендодавця, а технічне обслуговування транспортного засобу силами та засобами Орендодавця. Відповідно до п. 1.4 Договору, метою використання транспортного засобу Орендарем є перевезення вантажів для потреб Орендаря.

Згідно з п. 2.2 Договору, Орендодавець/екіпаж своїми силами здійснює управління орендованим автомобілем та його технічне обслуговування. При цьому, відповідно до п. 2.3 Договору, Орендодавець протягом усього строку дії договору зобов`язаний підтримувати належний стан переданого в оренду автомобіля, включаючи його технічне обслуговування, проведення регламентних робіт, капітального та поточного ремонту за власний рахунок.

Особливого значення для вирішення спору має п. 2.5 Договору, відповідно до якого склад екіпажу автомобіля та його кваліфікація повинні відповідати обов`язковим для сторін правилам та умовам договору, а члени екіпажу є працівниками Орендодавця. При цьому екіпаж підпорядковується розпорядженням Орендодавця в частині управління і технічної експлуатації автомобіля та розпорядженням Орендаря, що стосуються комерційної експлуатації автомобіля.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Орендодавець самостійно несе витрати щодо утримання членів екіпажу, а згідно з п. 2.7 Договору Орендодавець за власний рахунок здійснює всі види обов`язкового страхування екіпажу та транспортного засобу, визначені чинним законодавством.

Окремої уваги заслуговує розділ 4 Договору «Права та обов`язки сторін», відповідно до пунктів якого: згідно з п. 4.1.1 Договору Орендодавець зобов`язувався надати Орендарю автомобіль відповідно до умов цього Договору; відповідно до п. 4.1.2 Договору Орендодавець протягом строку його дії зобов`язувався підтримувати належний технічний стан наданого в оренду автомобіля, у тому числі здійснювати поточний та капітальний ремонт і надавати необхідне для експлуатації автомобіля приладдя; відповідно до п. 4.1.3 Договору Орендодавець зобов`язувався надавати Орендарю послуги оренди автомобіля із забезпеченням його нормальної та безпечної експлуатації відповідно до мети, з якою автомобіль передано в оренду; згідно з п. 4.1.4 Договору Орендодавець зобов`язувався забезпечити відповідність складу Екіпажу та його кваліфікації, у тому числі можливість керувати автомобілями відповідної категорії, вимогам звичайної практики експлуатації автомобіля такого виду та для перевезення звичайних вантажів відповідно до умов Договору; п. 4.1.5 Договору передбачено обов`язок Орендодавця укладати необхідні трудові договори з членами Екіпажу та нести витрати по їх утриманню; відповідно до п. 4.1.6 Договору Орендодавець зобов`язувався страхувати Екіпаж та транспортний засіб відповідно до чинного законодавства; згідно з п. 4.1.7 Договору під час управління автомобілем Екіпаж зобов`язаний неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху на території України; відповідно до п. 4.1.8 Договору Орендодавець зобов`язувався забезпечити проведення обов`язкового технічного контролю автомобіля щорічно; згідно з п. 4.1.10 Договору Орендодавець щотижнево здійснював перевірку актів виконаних робіт (наданих послуг), наданих Орендарем, та за результатами їх розгляду протягом двох робочих днів з дати отримання відповідних актів мав надавати підтвердження зазначеної у них інформації.

Крім того, відповідно до п. 4.2.4 Договору Орендодавець мав право використовувати транспортний засіб для цілей, пов`язаних з його технічним обслуговуванням, при цьому всі витрати, пов`язані з таким обслуговуванням, а також ризик пошкодження чи випадкового знищення транспортного засобу покладалися на Орендодавця.

Водночас п. 4.3.1 Договору на Орендаря покладено обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до умов Договору, а п. 4.3.2 повернути Орендодавцю автомобіль відповідно до умов Договору.

При цьому, відповідно до п. 4.4.1 Договору Орендар мав право у будь-який час вимагати заміни Екіпажу або окремого члена Екіпажу, який не відповідав вимогам Договору, а згідно з п. 4.4.2 пред`являти претензії щодо порушення Орендодавцем умов Договору. Пунктом 4.4.3 Договору також передбачено право Орендаря передавати орендований автомобіль у суборенду з Екіпажем або без Екіпажу.

Відповідно до додатку № 9 до Договору оренди № 01/02-24 від 01.02.2024 року, дата укладання 01.04.2025 року, ВБМПП «Респект» та ТОВ «Векатранс» склали додаток № 9 про те, що для надання послуг за Договором Орендодавець використовуватиме наступний автомобільний транспорт, окрім інших й MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_12 , із напівпричіпом KRONE SDK27, д.н.з. НОМЕР_11 , водій - ОСОБА_2 .

Відповідно до Наказу № 5-К-д від 01.04.2025 року «Про зміну транспортного засобу водію ОСОБА_2 для виконання робочих обов?язків», виданого за підписом директора ВБМПП «Респект» - Біленко О. В., ОСОБА_2 оформлено акт на передачу під відповідальне зберігання та організовано передачу у користування для виконання ним своїх трудових обов?язків вантажний автомобіль MAN моделі TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_13 в складі з напівпричепом марки KRONE моделі SDK 27 реєстраційний номер НОМЕР_2 з «01» квітня 2025 року та технічний паспорт на автомобіль.

Актом прийому-передачі транспортних засобів від 01.04.2025 року, ВБМПП «РЕСПЕКТ» в особі директора ОСОБА_3 передало, а водій ОСОБА_2 , прийнятий на роботу на підставі наказу № 5-К від 01.04.2025 року, отримав транспортні засоби для виконання своїх посадових обов`язків згідно з наказом № 5-К-д від 01.04.2025 року, а саме: сідельний тягач MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , технічний паспорт НОМЕР_9 , та напівпричіп KRONE SDK 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , технічний паспорт НОМЕР_14 . Згідно з вказаним актом, сторони погодили, що передані транспортні засоби є укомплектованими, справними та готовими до експлуатації.

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит за вих. № 4638-25К від 11.08.2025 року на вх. № 1702 від 04.08.2025 року, за результатами розгляду повідомлено адвоката Руслана Лабика, що ТОВ «Нова пошта» не перебувало в трудових та/або цивільно правових відносинах з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема станом і на 01.04.2025 року. Зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35868601) надає ТОВ «Нова пошта» послуги за договором надання послуг П-0110-10 від 01.10.2022 при цьому використовуючи вантажний автомобіль "MAN TGX 18.440", д.н.з. НОМЕР_3 . Додатково повідомлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є водіями ТОВ «НЕО-ТРАНС» за договором надання послуг П-0110-10 від 01.10.2022.

Згідно відповіді на адвокатський запит за вих. № 28/10-1 від 28.10.2025 року адвокату Руслану Лабику, ТОВ «НЕО-ТРАНС» повідомило, що 12.01.2024 року між ТОВ «НЕО-ТРАНС» (Орендар) та ТОВ «ВЕКАТРАНС» (Орендодавець) укладено Договір оренди транспортного засобу з екіпажем № 345-НТ-ПІ, відповідно до Додатку № 1 до якого автомобіль MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , передано в оренду з екіпажем, у складі якого, зокрема, перебували водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому умовами договору передбачено, що відповідно до п. 2.5 члени екіпажу є працівниками Орендодавця, підпорядковуються розпорядженням Орендодавця в частині управління і технічної експлуатації автомобіля та розпорядженням Орендаря у частині комерційної експлуатації автомобіля. Згідно з п. 4.1.5 договору Орендодавець зобов`язаний укладати необхідні трудові договори з членами екіпажу та нести витрати щодо їх утримання. Відповідно до п. 4.1.7 договору під час управління автомобілем екіпаж зобов`язаний неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху на території України. Крім того, ТОВ «НЕО-ТРАНС» зазначило, що між ним та ТОВ «НОВА ПОШТА» укладено договір про надання послуг № П-0110-01 від 01.10.2022 року, відповідно до п. 2.1 якого Виконавець зобов`язується на свій ризик та за власний рахунок за завданням Замовника здійснювати організацію перевезення та/або перевезення вантажу автомобільним транспортом, а Замовник прийняти та оплатити надані послуги. Згідно з п. 2.2 цього договору Виконавець надає послуги як власними транспортними засобами, так і транспортними засобами залучених третіх осіб, при цьому інформація про транспортні засоби, які використовуються для перевезення вантажу, зазначається у Додатку № 1 до договору. Відповідно до п. 4.1.2 договору Виконавець зобов`язаний під час здійснення перевезення вантажу неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху. Також у відповіді зазначено, що відповідно до умов договору № П-0110-01 від 01.10.2022 року 28.12.2024 року ТОВ «НЕО-ТРАНС» надавало послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Доводи відповідача про те, що ВБМПП «РЕСПЕКТ» є неналежним відповідачем у цій справі, суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту договірних правовідносин, які склалися між ВБМПП «РЕСПЕКТ» та ТОВ «ВЕКАТРАНС».

Так, із змісту Договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 01/02-24 від 01.02.2024 року вбачається, що його предметом було не лише передання транспортного засобу в тимчасове користування Орендарю, а й надання Орендодавцем своїми силами послуг з управління транспортним засобом та його технічної експлуатації. Зокрема, відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає Орендарю транспортний засіб з екіпажем для використання відповідно до потреб Орендаря, а також надає Орендарю своїми силами послуги з управління транспортним засобом та його технічної експлуатації. При цьому згідно з п. 1.2 Договору управління транспортним засобом здійснюється саме екіпажем Орендодавця, а технічне обслуговування транспортного засобу силами та засобами Орендодавця.

Отже, на відміну від звичайного договору оренди транспортного засобу без екіпажу, за умовами укладеного між ВБМПП «РЕСПЕКТ» та ТОВ «ВЕКАТРАНС» договору саме Орендодавець зберіг за собою функції щодо управління транспортним засобом, його технічної експлуатації та забезпечення діяльності екіпажу.

На особливу увагу заслуговує п. 4.1.3 Договору, відповідно до якого Орендодавець зобов`язувався надавати Орендарю послуги оренди автомобіля із забезпеченням його нормальної та безпечної експлуатації відповідно до мети, з якою автомобіль передано в оренду. При цьому відповідно до п. 1.4 Договору метою використання транспортного засобу Орендарем визначено перевезення вантажів для потреб Орендаря.

Таким чином, із сукупного аналізу наведених положень Договору вбачається, що ВБМПП «РЕСПЕКТ» не усунулося від експлуатації транспортного засобу та не передало Орендарю самостійне фактичне володіння ним разом із правом самостійно визначати особу, яка здійснюватиме управління транспортним засобом. Навпаки, ВБМПП «РЕСПЕКТ» взяло на себе обов`язок забезпечувати нормальну та безпечну експлуатацію автомобіля, його технічне обслуговування, формування екіпажу та забезпечення його належної кваліфікації.

Це підтверджується також п. 2.5 Договору, відповідно до якого члени екіпажу є працівниками Орендодавця, тобто ВБМПП «РЕСПЕКТ». При цьому екіпаж підпорядковується розпорядженням Орендодавця в частині управління і технічної експлуатації автомобіля та розпорядженням Орендаря лише в частині комерційної експлуатації автомобіля.

Отже, саме ВБМПП «РЕСПЕКТ» залишалося роботодавцем водія ОСОБА_2 , а також суб`єктом, відповідальним за забезпечення його належної кваліфікації, допуск до управління транспортним засобом та безпечну технічну експлуатацію автомобіля.

Крім того, відповідно до п. 4.1.5 Договору Орендодавець зобов`язувався укладати необхідні трудові договори з членами екіпажу та нести витрати щодо їх утримання, а згідно з п. 4.1.7 Договору під час управління автомобілем екіпаж зобов`язаний неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху на території України. Вказані положення мають істотне значення для визначення особи, яка фактично здійснювала експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, оскільки управління транспортним засобом було безпосередньо покладено на працівників Орендодавця.

Більше того, умовами Договору сторони прямо визначили розподіл відповідальності у випадку дорожньо-транспортної пригоди. Так, згідно з п. 7.8 Договору Орендар не несе відповідальності за пошкодження чи знищення автомобіля, що сталися під управлінням екіпажу, у тому числі, але не виключно, при виникненні ДТП. Відповідно до п. 7.8.1 Договору у випадку виникнення ДТП Орендар має право стягнути з Орендодавця всі збитки, яких зазнав у зв`язку з винними діями членів екіпажу Орендодавця, що призвели до ДТП, а вина членів екіпажу встановлюється відповідно до законодавства.

Таким чином, самі сторони договору визначили, що у випадку ДТП, яка сталася під час управління транспортним засобом екіпажем Орендодавця, відповідальність за винні дії членів екіпажу покладається саме на Орендодавця, а не на Орендаря. Зазначене додатково спростовує доводи відповідача про те, що після передачі автомобіля в оренду ВБМПП «РЕСПЕКТ» повністю втратило статус особи, яка здійснює фактичне володіння та експлуатацію джерела підвищеної небезпеки.

Не спростовують належність ВБМПП «РЕСПЕКТ» як відповідача і відомості, викладені у відповіді ТОВ «НЕО-ТРАНС» на адвокатський запит. Навпаки, наведена відповідь підтверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були водіями, які входили до складу екіпажу транспортного засобу, переданого в оренду з екіпажем. При цьому сама конструкція договірних відносин між ВБМПП «РЕСПЕКТ», ТОВ «ВЕКАТРАНС» та ТОВ «НЕО-ТРАНС» не свідчить про припинення відповідальності ВБМПП «РЕСПЕКТ» за дії власних працівників під час управління транспортним засобом.

Більше того, посилання відповідача на ТОВ «НЕО-ТРАНС» як на особу, яка нібито повинна нести відповідальність за наслідки ДТП, також є необґрунтованим. Як встановлено судом, відповідно до п. 4.4.3 Договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 01/02-24 від 01.02.2024 року Орендар мав право передавати орендований автомобіль у суборенду з екіпажем або без екіпажу.

Отже, сама по собі наявність подальших договірних відносин щодо використання транспортного засобу та залучення його для надання послуг третім особам не свідчить про перехід до такого суб`єкта обов`язків та відповідальності за дії екіпажу, який залишався працівниками ВБМПП «РЕСПЕКТ». Навпаки, умовами основного договору прямо передбачено можливість передачі автомобіля Орендарем у суборенду, тоді як екіпаж при цьому залишався екіпажем Орендодавця.

Таким чином, сам факт наявності у ланцюгу договірних відносин ТОВ «ВЕКАТРАНС» та ТОВ «НЕО-ТРАНС» не змінює встановленого договором статусу ОСОБА_2 як працівника ВБМПП «РЕСПЕКТ» та особи, яка здійснювала управління транспортним засобом у складі екіпажу Орендодавця.

Відтак, доводи відповідача про те, що передання транспортного засобу в оренду автоматично припинило статус ВБМПП «РЕСПЕКТ» як особи, відповідальної за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є передчасними та не враховують істотних умов ними ж укладеного договору, зокрема положень п. 1.1, 1.2, 1.4, 2.5, 2.6, 4.1.3, 4.1.5, 4.1.7, 7.8, 7.8.1 та 4.4.3.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача адвоката Лопатько С. В. щодо обставин, викладених у вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року, що набрав законної сили, про те, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_1 , оскільки сам по собі факт відшкодування ОСОБА_2 завданої ним шкоди не змінює визначеного законом суб`єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, та не припиняє обов`язку особи, яка відповідно до ст. 1187 ЦК України є володільцем такого джерела, відшкодувати завдану ним шкоду.

Отже, ОСОБА_2 як безпосередній заподіювач шкоди та ВБМПП «РЕСПЕКТ» як особа, яка відповідно до закону несе відповідальність за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових обов`язків, є різними за своїм правовим статусом суб`єктами.

Таким чином, встановлений вироком факт добровільного відшкодування ОСОБА_2 шкоди потерпілому не може бути ототожнений із виконанням ВБМПП «РЕСПЕКТ» свого обов`язку щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Аналіз вищевказаних положень законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ», як законного володільця джерела підвищеної небезпеки та роботодавця, винної у ДТП особи, дії якого спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 ..

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, у зв`язку із завданими тяжкими тілесними ушкодженнями, які останній отримав в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є третя особа ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2026 у справі 199/9026/23 виснував таке.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 зазначено, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно відповіді за вих. № 01-13/553 від 04.08.2025 року, за підписом в.о. начальника КНП «ЦПМСД» Жовтоводської міської ради ОСОБА_8 адвокату Лабику Р. Р. на вх. № 1679 від 25.07.2025 року, надано інформацію щодо пацієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно записів в медичній інформаційній системі гр. ОСОБА_1 звертався до лікаря сімейного КНП «ЦПМСД» 01.05.2025 р. та 14.07.2025 р. (роздруківка електронного звернення додається). На

амбулаторному лікуванні з формуванням тимчасової непрацездатності у сімейного лікаря не перебував; направлено копію виписки щодо стаціонарного лікування гр. ОСОБА_1 № 28510 комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова та копію виписки стаціонарного лікування № У-1794 в Комунальному некомерційному підприємстві «Жовтоводська міська лікарня» Жовтоводської міської ради, зазначено, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність гр. ОСОБА_1 створений лікарем травматологом комунального некомерційного підприємства «Жовтоводська міська лікарня» Жовтоводської міської ради у якого гр. ОСОБА_1 , станом на 04.08.2025 року перебуває на амбулаторному лікуванні. На підтвердження вказаного до відповіді у додатках зазначено: роздруківка електронного звернення від 01.05.2025р. на 1 арк.; роздруківка електронного звернення від 14.07.2025р. на 1 арк.; виписка № 25510 на 5 арк.; виписка №Y-1794 на 1 арк., які долучені також до матеріалів справи.

Згідно повідомлення № 3 про перебування на лікуванні в медичних закладах та проходження лікування в домашніх умовах зазначено, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору повідомив, що внаслідок травм отриманих в ДТП, яка трапилась в с. Муроване перебував на лікуванні в настпуних медичних закладах: ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» із 01.04.2025 по 30.04.2025 року та міська лікарня Жовтої Води із 16.05.2025 по 29.05.2025 року, та станом на 08.07.2025 року перебував на лікуванні.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №28510 від 30.04.2025 року підтверджується те, що з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП Перше територіальне медичне об`єднання м. Львова з діагнозом: Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла ВПТ (автонаїзд від 01.04.25.): Закритий уламковий перелом крижової кістки зліва зі зміщенням до 3 мм. Закритий лінійний перелом крила лівої клубової кістки на рівні крижово клубового з`єднання. Фрагментарний перелом верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням основного фрагмента до 7 мм медіальною. Стан після фіксація тазу АЗФ (02.04.2025). Заочеревинна гематома. Залобкова гематома. Тупа травма ОЧП: кровотеча з правої шлункової артерії з формуванням гематоми у воротах печінки. Операція: емболізація правої шлункової артерії; санація та дренування заочеревинної гематоми. Тупа травма ОГК: забій лівої легені. Інфаркти селезінки. Ревізія рани, санація та дренування заочеревинної гематоми від 04.04.2025. ГРДС легкого ступеня (індекс оксигенації - 200)..

За час лікування позивачу було проведено оперативні втручання: фіксація тазу апаратом зовнішньої фіксації (02.04.2025), емболізація правої шлункової артерії, санація та дренування заочеревинної гематоми (04.04.2025).

30.04.2025 року позивача було виписано з лікарні у задовільному стані з наступними рекомендаціями: Нагляд травматолога, хірурга з 01.05.2025, медикаментозне лікування на протязі одного місяця, КТ тазу через 1 місяць, активізація за допомогою милиць без навантаження на ліву нижню кінцівку, розробка рухів під наглядом реабілітолога, контроль кровопостачання, іннервації.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № Y-1794 від 29.05.2025 року встановлено те, що з 16.05.2025 року по 29.05.2025 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП "Жовтоводська міська лікарня" ЖВМР з діагнозом: Основний - L03.3 - Флегмона тулуба. Абсцес (гематома, що нагноїлася) передньої черевної стінки. Супутній - Т91.2 - Наслідки іншого перелому кісток грудної клітки та таза. Травматична гематома внаслідок перелому кісток таза. Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці: Послуги: А67010 Стаціонарне лікування загального напрямку. 01.04.2025 року отримав автонаїзд. Лікувався стаціонарно з 01.04.2025. по 30.04.2025. в умовах КНП 1 територіальне медичне об`єднання міста Львів. Надалі лікувався амбулаторно у травматолога поліклініки. Сьогодні діагностований залобковий абсцес справа під час КТ ОЧП, надійшов в хірургію задля його лікування. За час лікування Позивачу було проведено оперативні втручання: (16.05.2025) розкриття абсцесу (гематоми, що нагноїлася) передньої черевної стінки під загальною анестезією; медикаментозне лікування: сульбактомакс, де-спан, фізіологічний розчин; місцеве лікування: щоденні перев`язки; місцева гіпотермія. 29.05.2025 року ОСОБА_1 було виписано з лікарні у задовільному стані з наступними рекомендаціями: продовжити перев`язки через день-два-три до повного загоєння рани; подальше амбулаторне лікування у травматолога поліклініки (враховуючи перевагу травматологічних патологій, що надовго призвели до непрацездатності пацієнта) - видане електронне направлення (8343-4574-0791-3941); при необхідності - консультування оперуючого xipypга (8343-4574-0791-3941).

Як встановлено із відповіді на адвокатський запит від 25.07.2025 за № 1678 зареєстрований за № 1.9-3351-М3-260201 від 29.07.2025 року, щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» надало перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, які призначали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час стаціонарного лікування в період з 01.04.2025 по 30.04.2025, а саме: Sol. Phentanyli 0.005% 2.0 57 амп, Sol. Ketamini 5% 2.0 1 амп, Sol. Sibazoni 0.5% 2.0 4 амп, NaCl 0.9% 400.0 36 фл, NaCl 0.9% 200.0 14 фл, KCl 7.5% 1890 мл, MgSO4 25% 180 мл, CaCl 10% 10.0 4 амп, Еритроцити в д.р. 3 гемакони, Свіжозаморожена плазма 4 гемакони, Цефазолін 1 гр 58 фл, Метронідазол 500 м 27 фл, Тобраміцин 80 мг 9 фл, Піперацилін-тазобактам 4гр/0.5гр 9 фл, Омепразол 40 мг 21 фл, Езомепразол 40 мг 6 фл, Ондасетрон 4.0 11 фл, Метоклопрамід 2.0 55 амп, Анальгін 2.0 14 амп, Декскетопрофен 2.0 3 амп, Фуросемід 2.0 6 амп, Клексан 0.4 2 шпр, Транексанова к-та 1000мг 1 амп, Олікліномель 1500 мл 6 фл, Парацетамол 500 мг 27 таб, Nutrison 1000 мл 4 шт, Еритроміцин 100 мг 12 таб, Шприц «5» 42 шт, Шприц «10» 80 шт, Шприц «20» 80 шт, Система для в/в інфузії 80 шт, Оригінальна лінія 30 шт, Назогастральний зонд 10 шт, Сечоприймач 20 шт, Сечовий катетер 7 шт, Назальні канюлі 3 шт, Ендотрахеальна трубка 8.0 3 шт, Канюлі Hi-Flow 2 шт, Пеленки 100 шт.

Відповідно до видаткової накладної № 5 від 07.04.2025 року постачальником ФОП ОСОБА_9 продано ОСОБА_10 наступні товари: катетер Radifocus Glidecath Fr.4 - 150cм; спіраль для емболізації периферична, спіраль для емболізації периферична на загальну суму 24 400,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 6272 від 07.04.2025 року постачальником ФОП ОСОБА_9 продано ОСОБА_10 наступні товари: катетер Radifocus Glidecath Fr.4 - 150cм; спіраль для емболізації периферична, спіраль для емболізації периферична на загальну суму 24 400,00 грн.

Стороною позивача також надано Довідку № 251 про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді (форма № 094-1/о) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період стаціонарного лікування у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП « 1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» з 04.2025 по 30.04.2025 року.

Як вбачається із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 9919/25/874/В від 14.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 02.09.2025 року ІІ групу інвалідності, обгрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: «Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1338, враховуючи наявність у пацієнта закритого уламкового перелому крижової кістки зліва зі зміщенням до 3 мм, закритого лінійного перелому крила лівої клубової кістки на рівні крижово-клубового з?єднання, фрагментарного перелому верхньої гілки лобкової кістки зліва зі зміщенням основного фрагмента до 7 мм медіальною, стану після фіксація тазу АЗФ (02.04.2025), заочеревина гематома, залобкова гематома, тупа травма ОЧП: кровотеча з правої шлункової артерії з формуванням гематоми у воротах печінки, операція: емболізація правої шлункової артерії; санація та дренування заочеревинної гематоми, тупа травма ОГК: забій лівої легені, інфаркту селезінки, що обмежує його функціонування у вираженому ступені та дає підстави для встановлення ІІ групи інвалідності терміном 1 рік.» із основним діагнозом Т91.2 наслідки іншого перелому кісток грудної клітки та таза та супутнім діагнозом У83.6 видалення іншого органа.

Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 9919/25/874/І від 14.10.2025 року, підтверджують потребу ОСОБА_1 у допоміжних засобах реабілітації (палиці, ортези) та наявність виражених обмежень життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування: виражений ступінь обмеження, здатність до пересування помірний ступінь обмеження, здатність трудової діяльності виражений ступінь обмеження.

Водночас розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, не охоплює фактичного розміру моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, а тому позивач звернувся до відповідача.

Вимога відповідача про зменшення розміру компенсації моральної шкоди оцінюється судом критично, оскільки в разі заперечення наданих позивачем доказів відповідач має показати, що конкретні заявлені наслідки не перебувають у причинному зв`язку з ДТП або обумовлені іншими захворюваннями.

Урахувавши наведені вище вимоги закону та встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, перенесених позивачем, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, доходить до висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн є достатнім, співмірним та справедливим.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує: вік позивача, у якому він змушений перенести фізичний біль та страждання у результаті ушкодження його здоров`я; ступінь завданих тілесних ушкоджень, які визначені експертом як тяжкі тілесні ушкодження; неможливість відновити стан здоров`я; стан здоров`я позивача, якому встановлено ІІ групу інвалідності терміном на один рік із основним діагнозом Т91.2 наслідки іншого перелому кісток грудної клітки та таза та супутнім діагнозом У83.6 видалення іншого органа, що свідчить про тривалість та істотність наслідків отриманих травм; зміст усієї поданої стороною позивача медичної документації стосовно заподіяного позивачу розладу здоров`я та його наслідків.

Суд ураховує характер та обсяг фізичних, душевних, психічних та психологічних страждань перенесених позивачем, глибину та тривалості моральних страждань, обсяг заподіяної шкоди, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначаються на його моральному стані.

Завдання тілесних ушкоджень безсумнівно призвело до порушення психологічного благополуччя позивача, до його страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, необхідності у фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Об`єктивно ушкодження здоров`я позивача спричинили та будуть спричиняти протягом подальшого життя душевні страждання у позивача, адже повністю відновити попередній стан здоров`я позивача неможливо. Сам факт встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у зв`язку з наслідками отриманих тілесних ушкоджень є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, оскільки свідчить про істотне та тривале порушення стану його здоров`я, необхідність пристосування до нових фізичних можливостей та обмежень, а також зміну звичного способу життя, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Водночас, зважаючи на засади верховенства права, ураховуючи конкретні фактичні обставини справи, керуючись вимогами розумності, виваженості, справедливості, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди в сумі 587 212,50 грн., що на переконання суду, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача щодо компенсації негативних наслідків морального характеру, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Суд ураховує, що розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення.

Посилання відповідача на нібито подвійне відшкодування позивачу витрат на лікування не стосуються предмета заявленого позову та не спростовують права позивача на відшкодування моральної шкоди.

Предметом позову у цій справі є саме відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров`я, а не відшкодування витрат на лікування чи іншої майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром такого відшкодування.

Таким чином, відшкодування витрат на лікування має іншу правову природу, ніж відшкодування моральної шкоди, та не може розглядатися як компенсація моральних і фізичних страждань позивача.

Сам по собі факт отримання позивачем страхового відшкодування або інших коштів, спрямованих на компенсацію витрат на лікування, не свідчить про відшкодування йому моральної шкоди та не припиняє права позивача вимагати її компенсації.

Стороною відповідача, як на обґрунтування свої доводів щодо добровільного добровільного відшкодування завданої позивачу шкоди та надання матеріальної допомоги після дорожньо-транспортної пригоди долучено до матеріалів справи копії квитанцій: № P24А4372090668D7780 від 26.05.2025 року на суму 15 050,00 грн., № Р24А4513834893D6097 від 27.06.2025 року на суму 15 050,00 грн. та № PA57-34A9-Р34T-А54H від 29.07.2025 року 15 000,00 грн.

Якщо відповідач вважає, що позивач отримав подвійне відшкодування саме майнової шкоди за одні й ті самі витрати на лікування, такі доводи можуть стосуватися виключно питання належного розміру майнової шкоди та не є підставою для відмови у позові про відшкодування моральної шкоди.

При цьому відповідачем не доведено, що кошти, отримані позивачем від страхової компанії чи інших осіб, були виплачені саме як компенсація моральної шкоди або що такі виплати зменшують розмір моральної шкоди, завданої позивачу.

Відтак доводи відповідача про нібито подвійне відшкодування витрат на лікування не спростовують ані факту заподіяння позивачу моральної шкоди, ані її характеру, обсягу та наслідків, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про її відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд вважає справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає характеру заподіяної позивачу моральної шкоди, визначити розмір її відшкодування у сумі 200 000,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню із заявлених 397 216,60 грн у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 3, 8, 11, 15, 16, 23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лабик Руслан Романович до Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, внаслідок ДТП, задоволити частково.

Стягнути з Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ» (ЄДРПОУ: 13515510, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60-А, поверх 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_15 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «РЕСПЕКТ» (ЄДРПОУ: 13515510, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60-А, поверх 8) на користь держави 3328, 00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 19.08.2026 року.

СуддяІ. І. Мельничук