Рішення № 139104428, 19.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/6567/25

Номер провадження 2/337/597/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивачів, третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_2 , громадянки Сполучених Штатів ОСОБА_3 , громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: громадянка Держави ОСОБА_6 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі громадянин Держави ОСОБА_7 (далі позивач 1) та громадянка Сполучених Штатів ОСОБА_3 (далі позивач 2) звернулися до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_5 (відповідач), Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (третя особа 3), про визнання батьківства.

У своєму позові зазначили, що їхня мати ОСОБА_8 (третя особа 1) з 10.02.1973 і до теперішнього часу перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 (позивач 3), разом вони проживають як подружжя.

Після народження у подружжя дітей: ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_10 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відомості про ОСОБА_4 як про батька були внесені у відповідні актові записи про народження.

Зі слів позивачів, у 1987 році з метою уникнення дискримінації по відношенню до дітей та приховування їхнього справжнього єврейського походження ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання останнього батьком дітей та про внесення відповідних змін до актових записів про народження.

Рішенням Заводського народного районного суду м. Запоріжжя від 10.03.1987 позов було задоволено, ОСОБА_5 на підставі його заяви про визнання позову було визнано батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Позивачі не знали особисто і не спілкувалися з відповідачем, його місцезнаходження їм невідомо, вони ніколи не отримували аліментів чи іншого виду фінансового утримання з його боку. Сам ОСОБА_5 також ніколи не цікавився життям дітей. Все життя діти виховувалися у своїй справжній родині, вважаючи батьком ОСОБА_4 .

У 1990 році вся сім`я ОСОБА_11 (позивачі 1, 2, 3 та третя особа 1) емігрувала до Ізраїля. З метою юридичного встановлення біологічного походження позивачів 1, 2 від справжнього батька ( ОСОБА_4 ) було ініційовано проведення молекулярно-генетичного дослідження, яка встановила факт батьківства ОСОБА_4 по відношенню до позивачів 1 та 2.

В подальшому, позивачі зазначили (уточнена позовна заява від 08.01.2026), що первинне рішення про зміну батьківства приймали батьків без урахування інтересів дітей; ставши дорослими діти хотіли б привести свої юридичні взаємовідносини з батьками до фактичних та мати відповідні підтверджуючі документи, визнання батьківства їм потрібно для підтвердження родинного зв`язку з дідусем ОСОБА_12 , який був народжений у Латвії, та подальшого реалізації права на отримання громадянства Латвійської республіки. Просили суд встановити, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_13 .

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2025 підсудність справи було визначено за Хортицьким районним судом м. Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя було відкрито провадження у справі, сторонам надання строк для подання відзиву.

Під час підготовчого провадження було остаточно уточнено коло залучених осіб, уточнено їхній статус у справі, витребувано низку доказів, у тому числі з метою встановлення місцезнаходження відповідача ОСОБА_5 (щодо належного визначення відповідача та процесуальних заходів, вжитих з метою його встановлення, суд наведе свої міркування нижче у цьому рішенні).

Від відповідача ОСОБА_5 відзив не надійшов.

Від органів РАЦС (треті особи 2, 3) надійшли витребувані докази, а також заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Ухвалою суду від 18.06.2026 підготовче провадження було закрито, призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання 19.08.2026 позивачі 1, 2, 3 та третя особа 1 не з`явилися. Представник позивачів та третьої особи 1 Лата Н.Ф. просила позов задовольнити з підстав, наведених у позові. Відповідач у судове засідання не з`явився. Представники інших третіх осіб в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи наявність достатніх даних для вирішення спору, а також наявність правових підстав відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час з`ясування обставин та дослідження доказів суд встановив, що 10.02.1973 ОСОБА_9 та ОСОБА_14 уклали шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про народження від 23.11.1982 (видане повторно) вбачається, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю записана ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_9 .

Зміна прізвища ОСОБА_10 (на ОСОБА_15 ) підтверджується копією свідоцтва про шлюб, дата укладення шлюбу 18.10.1994.

Відповідно до свідоцтва про народження від 20.11.1982 (видане повторно) вбачається, що ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю записана ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_9 .

Рішенням нарсуда Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987, яке набрало законної сили 21.03.1987, задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , вирішено: виключити записи про батька в актових записах про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ; визнати, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . З тексту рішення вбачається, що ОСОБА_5 не заперечував, що діти його, тобто фактично визнав позовні вимоги.

В обгрунтування біологічного споріднення стороною позивача надано копії таких документів:

а) звіт про аналіз ДНК лабораторії DDC від 19.12.2022, згідно з яким ймовірність батьківства ОСОБА_17 по відношенню до ОСОБА_18 становить 99,999%

б) звіт про аналіз ДНК лабораторії Амгенлаб від 08.08.2025, згідно з яким ОСОБА_19 не виключається як ймовірний батько ОСОБА_2 , ймовірність батьківства 99,9999999%.

Щодо визначення належного відповідача суд зазначає наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Фактично предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_10 та визнання їхнім батьком ОСОБА_4 (особи, яка перебувала у шлюбі з матір`ю дітей, та відомості про якого було виключено рішенням Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987).

Суд бере до уваги, що позивачі правильно визначили ОСОБА_5 відповідачем як особу, відомості про якого як про батька внесені до актових записів про народження, і батьківство якого виключає можливість встановлення батьківства ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Водночас, з огляду на обставини, за яких було винесено рішення народного суду Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987, чинність вказаного судового рішення, а також значний період часу, якій минув відтоді (майже сорок років), суд дійшов висновку про необхідність пересвідчитися в існуванні вказаного відповідача, оскільки його смерть унеможливлює його участь в судовому розгляді та захист від позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на момент розгляду цієї справи повинно було б виповнитися повних 79 років.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 367/8835/16 (постанова від 13.05.2026) виснувала, що смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність та процесуальну правосуб`єктність. Після смерті особа більше не може бути стороною процесу, не може реалізовувати процесуальні права. Відповідно, суд, ухвалюючи рішення щодо померлого як суб`єкта права, фактично вирішує спір щодо суб`єкта, який на момент ухвалення рішення не існував, рішення ухвалено за відсутності належної сторони, процес фактично відбувся без відповідача, було неможливо реалізувати принцип змагальності та право бути вислуханим. Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Фактично суд розглядає справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).За таких обставин можна дійти висновку, що смерть сторони до ухвалення рішення (судом першої інстанції) є самостійною, достатньою і безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо суд ухвалив його щодо померлої особи без залучення правонаступників.

З метою забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та повноти судового розгляду суд на етапі підготовчого провадження вживав заходів щодо встановлення місцезнаходження відповідача зокрема, а також щодо його фізичного існування взагалі, з огляду на похилий вік.

Частково за клопотанням представника позивачів, а також частково за власною ініціативою суд своєю ухвалою від 18.03.2026 витребував відомості: від Управління ДМС України у Запорізькій області відомості про отримання ОСОБА_5 паспорту громадянина України; від Департаменту реєстраційних послуг про зареєстровані місця проживання ОСОБА_5 ; від Дніпровського відділу РАЦС відомості про батьків/дітей/шлюб ОСОБА_5 , а також про зміну прізвища; від Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону, від Пенсійного фонду України відомості про отримання пенсії ОСОБА_5 , від ДПС України відомості про отримання реєстраційного номера платника податків.

На виконання ухвали суду від усіх органів надійшли відповіді, з яких не отримано жодного підтвердження існування ОСОБА_5 на момент розгляду справи цим судом. Вказана особа ніколи не отримувала паспорт громадянина України, код РНОКПП, а також не отримувала пенсію, хоча виходячи з дати народження право на пенсію за віком вказана особа повинна була отримати у 2007 році (відповідь Пенсійного фонду України від 24.03.2026, відповідь УДМС України в Запорізькій області від 31.03.2026, відповідь ДПС України від 14.04.2026).

Лише з відповіді УДМС України в Запорізькій області від 31.03.2026 вбачається, що за архівними даними громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Салтиковка Балашихинського району Московської області був документований паспортом громадянина СРСР, виданим Ленінським РВВС м. Запоріжжя від 11.11.1980 року.

Крім того, суд додатково звертає увагу на відповідь Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.02.2026, з якої вбачається наявність актових записів про шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також про народження доньки ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на вказані співпадіння, які можуть вказувати на те, що відповідач за життя (у 70х роках минулого століття) був одружений на сестрі ОСОБА_4 , а отже є чоловіком тітки позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , суд поставив відповідні запитання представнику позивачів, оскільки в першій редакції позову вони зазначали, що не знали особисто і ніколи не спілкувалися з відповідачем.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що дійсно відповідач був одружений на сестрі позивача ОСОБА_4 , однак вони тривалий час не спілкуються. Можливо ОСОБА_5 давно виїхав на територію російської федерації, ніяких відомостей про його життя або смерть у сім`ї ОСОБА_11 немає.

Таким чином, суд не встановив, а сторона позивачів не довела існування відповідача на момент розгляду справи.

Щодо обраного способу захисту та дотримання принципу правової визначеності як складової верховенства права.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на обставини звернення позивачів до суду з цим позовом (про оспорювання батьківства) за наявності нескасованого рішення нарсуда Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987 та дотримання принципу res judicata.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі в обхід установленого законом порядку фактично піддають ревізії рішення народного суду Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987, яке ніким не оскаржувалось, не переглядалось і є на момент розгляду цієї справи чинним.

Виходячи з обставин, викладених позивачами у позові, суд допускає, що обставини ухвалення рішення народного суду Заводського району м. Запоріжжя у 1987 році можуть вказувати на те, мати позивачів 1, 2 та дружина позивача 3 ( ОСОБА_23 ) ініціювала у 1987 році завідомо неправдивий позов, переслідуючи власні (реальні або уявні) інтереси, без урахування інтересів дітей, що в результаті могло призвести до ухвалення неправосудного рішення. Не надаючи жодної правової оцінки вказаним діям, та не роблячи висновків про винуватість або невинуватість особи у вчиненні правопорушення (у тому числі з огляду на значний час, який минув від 1987 року), суд тим не менше не може не зважати на вказані обставини та змушений піддати обгрунтованому сумніву достовірність викладених позивачами фактів та поставити питання про добросовісність розпорядження процесуальними правами окремими учасниками цього провадження.

Представник позивачів та третьої особи 1 в судовому засіданні наголосила, що на момент визнання ОСОБА_5 батьком дітей у 1987 році, діти ОСОБА_16 та ОСОБА_10 були неповнолітніми, не були учасниками цивільної справи від 1987 року, а тому мають право на визнання батьківства їхнього справжнього батька ОСОБА_4 .

Суд вважає вказані доводи частково слушними, водночас, зазначає, що ухвалення рішення в цій справі без перегляду (зміни чи скасування) чинного рішення нарсуда Заводського району м. Запоріжжя від 10.10.1987 порушує фундаментальний принцип остаточності судового рішення як складової верховенства права.

Суд звертає увагу, що Розділом V ЦПК України визначено порядок перегляду судових рішень. Зокрема, стаття 352 ЦПК України передбачає право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Аналогічне право осіб передбачене ст. 389 ЦПК України в частині касаційного оскарження судових рішень.

Крім того, главою 3 ЦПК України встановлено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Зокрема, ч. 2 ст. 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Позивач ОСОБА_24 набула повної цивільної дієздатності (18 років) 19.10.1991, позивач ОСОБА_16 набув повної цивільної дієздатності 29.11.1996, протягом всього життя всі члени сім`ї ОСОБА_11 (діти, мати та батько) знали про те, що записаний батьком ОСОБА_5 не є біологічним батьком дітей (про факт своєї обізнаності зазначають самі позивачі у позові), водночас, жодного разу ніхто з них не ставив питання про оспорювання батьківства ОСОБА_5 та перегляд рішення суду від 10.10.1987 у зв`язку з порушенням їхніх законних інтересів.

З огляду на викладене, суд констатує відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ухвалення рішення, прямо протилежного тому, яке є чинним на момент розгляду цієї справи і без його перегляду або оскарження в установленому ЦПК України порядку, є процесуально недопустимим та таким, що порушує принцип правової визначеності.

Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачами, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_2 , громадянки Сполучених Штатів ОСОБА_3 , громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: громадянка Держави ОСОБА_6 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач 1 громадянин Держави ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 04.06.2025).

Позивач 2 громадянка Сполучених Штатів ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 08.10.2021).

Позивач 3 громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_25 (адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач ОСОБА_5 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_4 ).

Третя особа 1 громадянка Держави Ізраїль Якубович Маріям (адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа 2 Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження:м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра, б. 9-А, ЄДРПОУ 04053950).

Третя особа 3 Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 111, ЄДРПОУ 42987331).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ