Ухвала суду № 139104294, 17.08.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1180/26

Провадження № 2/307/545/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»- Чижик Яна Валеріївна подала до суду заяву, за якою просить закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою від позову, так як відповідачем після подачі позову до суду була повністю погашена заборгованість. Одночасно представник просить повернути позивачу сплачений судовий збір.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з ч.3 ст. 206, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Частиною 2 статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки цивільно-процесуальним законодавством передбачено право позивача на відмові від позову, у даному випадку не порушуються права позивача, наслідки закриття провадження у справі позивачу відомі та зрозумілі, суд приходить висновку про можливість прийняття відмови від позову позивача та закриття провадження по справі.

Вирішуючи питання про повернення сплаченого позивачем судового збору, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, Законом України «Про судовий збір» не передбачена можливість повернення позивачу сплаченого ним судового збору у випадку закриття провадження, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

У таких випадках питання щодо компенсації витрат зі сплати судового збору може бути вирішено в порядку ч.3 ст.142 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Частина 3 статті 142 ЦПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем (Постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20).

Як було зазначено вище, заява представника позивача хоча і містить посилання на ч.3 ст.142 ЦПК України, однак в ній відсутня вимога щодо стягнення витрат зі сплати судового збору з відповідача.

Натомість представник позивача просить повернути позивачу сплачений ним за подання позовної заявисудовий збір з державного бюджету, що не відповідає вказаним вимогам закону.

Враховуючи відсутність правових підстав для повернення позивачу судового збору з державного бюджету, який був сплачений ним за подання позовної заяви в сумі 2662,40 гривень, суд вважає, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про повернення сплаченого судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.ст.142, 247, 255, 256, 258, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - закрити, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Роз`яснити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про повернення сплаченого судового збору, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко