Ухвала суду № 139103965, 14.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9708/26

Провадження №1-кп/204/1025/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 22025040000001977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року,

за участю: прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшли клопотання захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 22025040000001977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 в обґрунтування свого клопотання зазначив, що 19 лютого 2026 року під час проведення обшуку було вилучено належний ОСОБА_9 на праві приватної власності автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключ від транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_3 . Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17 березня 2026 року у справі № 204/1595/26, провадження № 1-кс/204/289/26, на зазначене майно накладено арешт. В ухвалі встановлено, що автомобіль належить на праві приватної власності саме ОСОБА_9 , а необхідність накладення арешту обґрунтовувалася забезпеченням збереження речового доказу. На теперішній час потреба у подальшому застосуванні арешту та, тим більше, у фактичному утриманні автомобіля органом досудового розслідування відпала. Досудове розслідування завершено, з моменту вилучення автомобіля минуло майже шість місяців. За цей час орган досудового розслідування мав достатній строк для проведення з автомобілем усіх необхідних слідчих та процесуальних дій, оглядів, експертних досліджень, фіксації його індивідуальних ознак та інших відомостей, які могли мати доказове значення. На сьогодні досудове розслідування завершено, обвинувальний акт складено та направлено до Чечелівського районного суду м. Дніпра. Отже, сторона обвинувачення визнала зібраний під час досудового розслідування обсяг доказів достатнім для завершення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом. Ця обставина має істотне значення для оцінки подальшої необхідності настільки тривалого обмеження права власності третьої особи. Власниця автомобіля не є обвинуваченою, ОСОБА_9 є законною власницею автомобіля та не має статусу обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні. Належність їй автомобіля встановлена також безпосередньо ухвалою слідчого судді про накладення арешту. Таким чином, протягом майже шести місяців третя особа фактично позбавлена можливості володіти та користуватися належним їй транспортним засобом. Право власності ОСОБА_9 на автомобіль не є формальним, а її майновий стан дозволяв самостійно набувати майно. Автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_9 15 серпня 2025 року, що підтверджується відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. При цьому ОСОБА_9 мала власні офіційні та документально підтверджені джерела доходу. Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за відображений у довідці період із січня 2023 року по березень 2024 року ОСОБА_9 офіційно нараховано та виплачено дохід на загальну суму 414 205,84 грн, з якого утримувалися податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Джерелами виплати доходів зазначені, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 та військова частина. Таким чином, ОСОБА_9 є не лише формально зареєстрованою власницею транспортного засобу, але й особою, яка мала власні легальні та офіційно підтверджені доходи. Наведені документи самі по собі не встановлюють конкретної ціни придбання автомобіля та джерела кожної гривні, сплаченої за нього, однак вони спростовують можливе припущення про відсутність у ОСОБА_9 самостійних джерел доходу або про суто номінальний характер оформлення автомобіля на її ім`я. Більше того, у кримінальному провадженні ОСОБА_9 не повідомлялось про підозру, вона не є обвинуваченою, а стороною обвинувачення не наведено доказів того, що автомобіль був придбаний за кошти, одержані внаслідок кримінального правопорушення, або що ОСОБА_9 , набуваючи транспортний засіб, знала чи повинна була знати про його можливе кримінально-протиправне походження. За таких обставин тривале фактичне позбавлення законної власниці можливості володіти та користуватися належним їй автомобілем потребує особливо переконливого обґрунтування актуальної процесуальної необхідності, якого після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення не надала. Остаточне обвинувачення ОСОБА_8 не містить обставин використання ним автомобіля Porsche Cayenne як знаряддя інкримінованих кримінальних правопорушень. Однією з підстав первинного накладення арешту на автомобіль було посилання сторони обвинувачення на можливість його використання у протиправній діяльності та необхідність збереження транспортного засобу як речового доказу. Однак після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення сформулювала остаточне обвинувачення ОСОБА_8 , і його зміст має істотне значення для подальшої оцінки необхідності арешту автомобіля. ОСОБА_8 інкриміновано кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України пособництво у дезертирстві. При цьому викладені стороною обвинувачення фактичні обставини не містять твердження про те, що ОСОБА_8 особисто перевозив військовослужбовців, прибував на автомобілі Porsche Cayenne до місць їх проходження служби, забирав їх, доставляв до іншого місця або іншим чином використовував зазначений автомобіль для реалізації інкримінованих йому епізодів. Навпаки, за змістом сформульованого обвинувачення роль ОСОБА_8 пов`язується насамперед із комунікацією з іншими особами. Безпосереднє фізичне вивезення військовослужбовців за викладеними в обвинуваченні обставинами здійснювалося іншими особами на інших транспортних засобах, а подальше їх доставлення до м. Дніпра інкримінується ОСОБА_10 , а не ОСОБА_8 . Таким чином, після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення не сформулювала щодо ОСОБА_8 конкретних фактичних обставин, із яких би випливало, що належний ОСОБА_9 автомобіль Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , був знаряддям саме тих кримінальних правопорушень, які на цей час інкримінуються ОСОБА_8 . Ця обставина є особливо важливою з огляду на те, що метою накладення арешту визначалося збереження речового доказу. Якщо на початковій стадії досудового розслідування версія щодо можливого використання автомобіля ще перевірялася, то після закінчення досудового розслідування така версія повинна оцінюватися вже через призму остаточно сформульованого обвинувачення. Проте остаточне обвинувачення не містить конкретного епізоду використання ОСОБА_8 цього автомобіля для перевезення військовослужбовців чи іншої безпосередньої реалізації інкримінованого пособництва. Отже, первісне припущення про доказове значення самого транспортного засобу не отримало належної конкретизації в остаточному обвинуваченні, що додатково свідчить про відсутність актуальної необхідності у подальшому фактичному утриманні автомобіля органом державної влади. Орган досудового розслідування не обґрунтував необхідність подальшого фактичного утримання автомобіля. Ще під час досудового розслідування сторона захисту зверталася до органу досудового розслідування з клопотаннями та адвокатськими запитами щодо повернення автомобіля та з`ясування підстав його подальшого утримання. Зокрема, ставилися конкретні питання: - де фактично зберігається автомобіль; -які слідчі та процесуальні дії з ним проведені; - чи призначалися та чи проведені експертизи; - які саме процесуальні дії ще необхідно провести; - чим обумовлена необхідність подальшого фактичного утримання транспортного засобу. Належної відповіді, яка б містила конкретне обґрунтування необхідності подальшого фактичного утримання автомобіля, сторона захисту не отримала. У поданому адвокатському запиті сторона захисту прямо просила повідомити про проведені експертизи, слідчі дії та підстави подальшого утримання автомобіля. Таким чином, орган досудового розслідування мав можливість пояснити власниці необхідність продовження обмеження її права власності ще під час досудового розслідування, однак цього не зробив. 6. Подальше фактичне утримання автомобіля не є необхідним для збереження речового доказу Сторона захисту не ставить питання про оцінку законності первинного накладення арешту станом на 17 березня 2026 року. Підставою цього клопотання є саме те, що на сьогодні потреба в подальшому застосуванні такого обмеження відпала. Автомобіль оглянуто, його ідентифікаційні ознаки встановлено та зафіксовано, орган досудового розслідування мав майже шість місяців для проведення всіх необхідних досліджень, а досудове розслідування завершено. Сам по собі статус речового доказу не означає, що транспортний засіб обов`язково повинен фізично перебувати на території органу державної влади протягом усього судового розгляду. У разі необхідності забезпечення збереження автомобіля ця мета може бути досягнута значно менш обтяжливим способом передачею автомобіля законній власниці на відповідальне зберігання із зобов`язанням забезпечити його схоронність та надати суду за першою вимогою. Таким чином, подальше фактичне утримання транспортного засобу органом державної влади не відповідає принципу пропорційності втручання у право власності.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 в обґрунтування свого клопотання зазначила, що 19 лютого 2026 року на стадії досудового розслідування у рамках кримінального провадженні № 22025040000001977 від 06 жовтня 2025 року слідчими органами було проведено огляд автомобіля «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , який у подальшому був вилучений. Автомобіль «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 після його вилучення разом із ключем від нього був поміщений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою м. Дніпро вул. Курсантська, буд. 22. 20 лютого 2026 року заступник керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Чечілівського районного суду м. Дніпра із клопотання про арешт майна - автомобіля «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 . 16 березня 2026 року слідчий суддя Чечілівського районного суду м. Дніпра постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання про арешт майна автомобіля «LEXUS-RA 350» р.н. НОМЕР_5 . Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що в провадженні слідчого перебуває кримінальне провадження № 22025040000001977 від 06 жовтня 2025 року. Автомобіль «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 згідно постанови слідчого обуло визнано в якості речового доказу, тобто автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а відповідно є підстави для накладе арешту на майно. Будь-яких інших обґрунтувань щодо необхідності накладення арешту на майно шляхом позбавлення його власника користуватися ним, слідчий суддя не зазначив. Прокурор у клопотанні також, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на автомобіль, посилався на те, що він є речовим доказом. Слідчий СБУ під час розгляду клопотання посилався на те, що слідчим органам необхідно провести додатковий огляд Т3. Отже, підставою для накладення арешту на майно згідно ухвали суду від 16 березня 2026 року було те, що для всебічного і повного проведення досудового розслідування автомобіль «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 було визнано в якості речового доказу і він в подальшому може мати значення по справі. Слідчий суддя також обґрунтував рішення тим, що автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме є речовим доказом. Хоча в даному випадку сторона захисту з таким обґрунтуванням не погоджується, оскільки автомобіль жодних слідів злочину на собі не зберіг. Будь яких інших обґрунтувань в ухвалі суду не має. Такі ж обґрунтування також були зазначені в клопотанні слідчого про арешт майна. Під час проведення слідчих дій по кримінальному провадженню на даний час вже було проведено ряд певних слідчих дій таких, як огляд автомобіля «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 та прийнято процесуальні рішення, під час якого його сфотографовано та докладно описано в протоколі. За матеріалами кримінального провадження також проведено всі інші можливі слідчі дії. Крім того слід зазначити, що автомобіль було визнане в якості речового доказу, однак він взагалі не зберіг на собі сліди злочину, не був взагалі предметом злочину та не був знаряддям злочину у кримінальному провадженню (не має посилань в матеріалах кримінального провадження), а відповідно не має підстав для подальшого його утримання. Також слід зазначити, що арешт накладався з метою збереження речового доказу, всупереч того, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази використання автомобіля, як знаряддя злочину, або таким який зберіг на собі сліди. Під час обшуку автомобіля не було виявлено в ньому будь-яких заборонених речей, що підтверджується самим протоколом обшуку від 19 лютого 2026 року. Крім того в матеріалах справи не має навіть посилань на те, що ОСОБА_7 або будь-яка інша особа використовувала автомобіль як знаряддя злочину. Санкція статті відповідно до якої підозрюється ОСОБА_7 також не передбачає конфіскації майна. Автомобіль «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 був придбаний ще за декілька років до вчинення кримінального правопорушення. Це у свою чергу свідчить про те, що він не міг бути придбаний за грошові кошти, які отримані злочинним шляхом. Одже, накладення арешту на автомобіль «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , який не зберіг на собі сліди, не був знаряддям злочину не дає права тримати його «безкінечно». Відповідно до вищевказаного, на даний час підстави, на які посилався суд при ухваленні рішенні про арешт майна, перестали існувати. Підстав для подальшого втручання у власність особи, яка є власником майна, не має. Також, слід зазначити, що слідчі органи мали достатньо часу та розумних строків, передбачених КПК України, для проведення всіх можливих експертиз та слідчих дій із залученням автомобіля, а тому в подальшому у застосування арешту в частині користування майном, не має потреби. Подальше втручання у право власності ОСОБА_7 буде лише порушенням її прав.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала клопотання свого захисника, просила його задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважав, що клопотання сторони захисту задоволенню не підлягають. Пояснив, що при розгляді клопотання сторони захисту щодо зазначених об`єктів, то вони визнані на стадії досудового розслідування речовими доказами, а питання щодо їх повернення може бути вирішене виключно судом під час перебування в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку суду. В разі ж повернення вказаних речових доказів власникам, останні можуть їх втратити або ж спотворити, а тому вважав, що вказане клопотання є передчасним. На автомобілі за наслідком розгляду кримінального провадження може бути накладено спеціальну конфіскацію, однак вирішення вказаного питання є прерогативою суду під час перебування в нарадчій кімнаті. Дійсно, із вказаними речовими доказами на стадії досудового розслідування були проведені необхідні слідчі дії, однак на даній стадії розгляду кримінального провадження вказані докази досліджені не були, а також й не було вирішено питання щодо їх дослідження, а тому вказані клопотання сторони захисту є передчасними.

Прокурор ОСОБА_6 підтримала думку прокурора ОСОБА_5 та вважала подані клопотання передчасними.

Дослідивши клопотання захисників про скасування арешту майна, повернення майна та додані до них матеріали, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частина 2 статті 131 КПК України визначає арешт майна одним із видів заходів забезпечення.

Частиною 3 статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до протоколу обшуку від 19 лютого 2026 року, який було проведено у проміжок часу з 12 години 37 хвилин по 13 годину 28 хвилин, за участю понятих, ОСОБА_9 , було проведено обшук транспортного засобу автомобіля марки Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який розташований поблизу будинку за адресою м. Дніпро, вул. С. Подолинська, буд. 7.

За наслідком проведення вищевказаного обшуку 19 лютого 2026 року було виявлено та вилучено: автомобіль марки Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключі від вказаного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Відповідно до постанови слідчого слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_12 від 20 лютого 2026 року, автомобіль марки Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключі від вказаного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025040000001977, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року.

Вподальшому постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_13 від 16 липня 2026 року визначено місце зберігання речового доказу автомобіля марки Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , а саме на території спеціального майданчика ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року було накладено арешт на майно вилучене 19 лютого 2026 року під час проведення обшуку, а саме: автомобіль марки Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , ключі від вказаного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Як вбачається із протоколу обшуку від 19 лютого 2026 року, який було проведено у проміжок часу із 15 години 13 хвилин по 15 годину 29 хвилин, за участю понятих, захисника, іншої особи ОСОБА_14 , було проведено обшук у транспортному засобі «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , який знаходився на території, яка розташована за адресою м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 5.

За наслідком проведення вищевказаного обшуку 19 лютого 2026 року було виявлено та вилучено: ключ від транспортного засобу автомобіля марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 виданого 12.20.2024; транспортний засіб автомобіль марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , який було передано до майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП у Дніпропетровській області.

Відповідно до постанови слідчого слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_15 від 19 лютого 2026 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 виданого 12.20.2024; транспортний засіб автомобіль марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025040000001977, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року.

16 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра було накладено арешт на майно вилучене 19 лютого 2026 року під час проведення обшуку, а саме: ключ від транспортного засобу автомобіля марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 виданого 12.20.2024; транспортний засіб автомобіль марки «LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 .

Підставою накладення арештів слідчим суддею Чечелівського районного суду міста Дніпра визначено необхідність збереження речових доказів у кримінальному провадженні та необхідність забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Потреби кримінального провадження виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання (п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У відповідності вимог ч. 3 ст. 170 КПК України накладення арешту допускається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати їх речовими доказами.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

З системного аналізу норм кримінального процесуального Кодексу можна зробити висновок, що на власника або володільця майна покладається обов`язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.

Оскільки транспортні засоби: Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , та LEXUS-RX 350» р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_7 , визнані органом досудового розслідування у якості доказів, тож відсутні підстави для його скасування.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, а саме, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами. Питання щодо речових доказів вирішується під час ухвалення вироку суду на підставі ст. 100 КПК України.

Слід також зазначити, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи, що на даний час у кримінальному провадженні триває підготовка до судового розгляду, розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, а суду не було доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, суд вважає, що зазначене майно має значення речового доказу у провадженні, а скасування його арешту може призвести до втрати доказів, тому суд дійшов висновку, що підстави для скасування арешту та повернення майна відсутні, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовано відповідно до вимог КПК України, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 174, 284, 369, 371-374 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 22025040000001977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року, - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження № 22025040000001977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1