Рішення № 139103277, 27.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/5376/25

провадження № 2/753/6140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.

за участю сторін

представник позивача не з`явився;

представника відповідача - ОСОБА_3

Нежевело В.В.;

відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

не з`явились:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 , у томі числі і квартири АДРЕСА_2 , як теплопостачальною організацією з 01 липня 2014 року здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Споживачами за вказаною адресою є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проєкт договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111(4511)).

Також, 13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання. До теперішнього часу вищезазначений договір між відповідачем та позивачем так і не укладався, однак фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є факт отримання відповідних послуг.

Отже, враховуючи положення статей 7, 8, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Кабінетом Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 та враховуючи, що відповідач споживав послуги на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на споживача покладається обов`язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.

Однак, з грудня 2021 року відповідачі своєчасно не вносять плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з вересня 2022 року за послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, у результаті чого станом на 01 лютого 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 21 412,90 грн, з яких: теплова енергія - 8 883,78 грн, гаряча вода - 10 949,67 грн, абонентська плата - 1 579,45 грн.

Також, оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, що є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер.

На підставі викладеного, ТОВ «Євро-Реконструкція» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентської плати у розмірі 21 412,90 грн, інфляційну складову - 481,81 грн, 3% річних - 35,05 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

Відповідачі повідомлялися судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

У липні 2025 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Нежевело В. В. до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачем не надано суду доказів того, що між товариством та ОСОБА_3 укладено договір щодо надання/отримання комунальних послуг. Ненадання доказів існування договірних правовідносин між сторонами, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. У 2017 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який було розірвано у 2023 році. 07 травня 2019 року ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , проте така реєстрація була лише формальною, оскільки у вказаній квартирі майже не проживала, а з 2021 року її проживання було в іншому місці. ОСОБА_3 разом із дітьми проживає за межами України, не є ні власником, а ні споживачем послуг у вказаній квартирі. 27 січня 2025 року ОСОБА_3 знята з реєстрації у вказаній квартирі, надано відповідні докази. Вважає, що ОСОБА_3 є неналежний відповідач у справі. Просить застосувати строк позовної давності. Посилається на практику Верховного Суду. Також просить стягнути понесені витрати на оплату правничої допомоги, на підтвердження яких, докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У липні 2025 року від «Євро-Реконструкція» до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у період виникнення заборгованості ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а тому є споживачем послуг, які надаються. Проживання відповідача в іншому місці не звільняє від сплати комунальних послуг. Також викладено мотиви, які вказано у позовній заяві. Посилається на практику Верховного Суду.

У липні 2025 року від «Євро-Реконструкція» до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що до подання цього позову до суду, відповідачі звертались до товариства із повідомленням про перерахунок вартості надання послуг на підстав індивідуальних показників засобів обліку, встановлених у квартирі, чи про заміну кількості зареєстрованих або фактично проживаючих осіб. У період виникнення заборгованості за надані послуги, місце відповідачів зареєстровано у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а тому вони є споживачами послуг. Викладено обґрунтування відзиву, які по суті зазначено у позовній заяві та додаткових поясненнях. Посилається на практику Верховного Суду.

У грудні 2025 року від ТОВ «Євро-Реконструкція» до суду надійшли пояснення в яких зазначено, що після подання товариством позову та відкриття провадження у справі, відповідачами було сплачено заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентської плати, яка існувала на день подачі позову. Просить стягнути з відповідачів не сплачений залишок заборгованості, а саме: інфляційну складову у розмірі 481,81 грн, 3% річних - 35,05 грн та судовий збір.

Представник ТОВ «Євро-Реконструкція» у судове засідання, яке відбулося 16 квітня 2026 року, не з`явилась. Просила розглядати справу у їх відсутність. Представник ОСОБА_3 - адвокат Нежевело В. В. позов не визнала. Просила відмовити у задоволенні позову у частині стягнення суми заборгованості щодо ОСОБА_3 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судові засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами, а також судової повістки про виклик до суду, які повертались на адресу суду без вручення відповідачам з відповідною відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Відповідно до приписів частини другої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або з інших процесуальних питань до суду не направляли, враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 23 липня 2014 року в газеті «Хрещатик» №103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція». Проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111(4511).

13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, у зв`язку із чим вказані договори вважаються укладеними.

ТОВ «Євро-Реконструкція» забезпечує надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за адресою: у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру від 25 березня 20025 року та запиту до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 25 березня 2025 року, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані у квартирі що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 знята з реєстрації у вказаній квартирі 27 січня 2025 року.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 була споживачем наданих послуг у вказаній квартирі станом на 27 січня 2025 року.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

ТОВ «Євро-Реконструкція» має ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на постачання теплової енергії, і надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для будинку АДРЕСА_1 .

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Згідно із частиною сьомою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-VІ (діяв до 01 травня 2019 року) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання).

У частині першій статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як було зазначено вище, 23 липня 2014 року в газеті «Хрещатик» №103 (4503) позивачем розміщено відповідне повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511)).

Оскільки, відповідно до частини другої статті 641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Законом України №2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги», правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, та правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ) від 11 грудня 2019 року №1182, визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільно-правові права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладається як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (пункт 1 частини другої статті 7, пункт 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальних послуг укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку. Частиною 5 статті 13 вище вказаного закону передбачено, що відмова від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Пунктом 13 правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали договір з виконавцем то фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем укладений не був. Заява-приєднання до умов індивідуального типового договору послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» відповідачами також не надавалась.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, а також не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, згідно із зазначеними нормами закону, споживач зобов`язана оплатити отримані нею житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 була споживачем наданих послуг у вказаній квартирі до 27 січня 2025 року.

З огляду на те, що відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, вони зобов`язані здійснити оплату за усі фактично спожиті ними послуги в повному обсязі, а також плату за абонентське обслуговування. Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води саме по собі не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів) від оплати таких послуг в повному обсязі.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що з грудня 2021 року відповідачі своєчасно не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з вересня 2022 року за послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, у результаті чого станом на 01 лютого 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 21 412,90 грн, з яких: теплова енергія - 8 883,78 грн, гаряча вода - 10 949,67 грн, абонентська плата - 1 579,45 грн.

При цьому, згідно пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі по тексту - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Пунктом 39 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1182, передбачено, що споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води та не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Водночас, положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Як убачається із матеріалів справи та зазначалось раніше, у грудні 2025 року від ТОВ «Євро-Реконструкція» до суду надійшли пояснення в яких зазначено, що після подання товариством позову та відкриття провадження у справі, відповідачами було сплачено заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентської плати, яка існувала на день подачі позову. Представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів не сплачений залишок заборгованості, а саме: інфляційну складову у розмірі 481,81 грн, 3% річних - 35,05 грн, а також судовий збір.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі статті 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 35,05 грн - 3% річних та 481,81 грн - інфляційної складової боргу.

При цьому, суд зазначає, що сума штрафних санкцій, яка складається з 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахована у період до початку введеного на території України воєнного стану, а відтак підлягає стягненню з відповідачів.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник ОСОБА_3 - адвокат Нежевело В. В. послалася на те, що не є споживачем послуг, які надає позивач, оскільки будь-яких договорів з позивачем не підписувала і не проживає у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та не є її власником.

Однак, суд відхиляє такі посилання представника відповідача, з таких підстав.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, (які діяли на момент виникнення спірних відносин, до 22.02.2022 р.) зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року №645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року №465/5138/15-ц.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачів ОСОБА_3 з відповідною заявою до надавача послуг. Крім того, ОСОБА_3 знята з реєстрації у вказаній квартирі лише 27 січня 2025 року, а заборгованість нарахована була до зняття її із реєстрації.

За відповідно до частин першої, п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачами, всупереч положенню частини першої статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їм житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг до подання цього позову до суду. Такі послуги відповідачами сплачено після подання цього позову до суду та відкриття провадження у справі. Проте, залишились не сплачені штрафні санкції, які нараховані позивачем до запровадження в Україні воєнного стану.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме солідарного стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості, яка складається з інфляційної складової боргу у розмірі 481,81 грн та 3% річних у розмірі 35,08 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у відповідності до частини 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки представником позивача зменшено позовні вимоги у частині стягнення основного боргу унаслідок їх задоволення відповідачами, однак відповідної заяви про присудження стягнення понесених витрат у вигляді судового збору з відповідачів згідно частини 3 ст. 142 ЦПК України ним під час судового розгляду не подано, у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом проведено на підставі частини 2 ст. 141 цього Кодексу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір по 23,79 грн з кожного з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 64, 66-68, 162 ЖК України, статтями 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ЄДРПОУ 37739041) заборгованість, яка складається з інфляційної складової боргу у розмірі 481,81 грн. та 3% річних у розмірі 35,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ЄДРПОУ 37739041) судовий збір у розмірі 23,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ЄДРПОУ 37739041) судовий збір у розмірі 23,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ЄДРПОУ 37739041) судовий збір у розмірі 23,79 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 10 серпня 2026 року.