Рішення № 139103266, 18.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 487/8372/25

провадження № 2-а/753/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Щербак А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що 02.11.2025 року приблизно о 11:20 год., позивач рухаючись по автомобільній дорозі Н-14 Кропивницький-Миколаїв, в м. Бобринець Кіровоградської області на транспортному засобі «BMW» державний номерний знак НОМЕР_1 . Позивача було зупинено працівником поліції. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції запитав про наявність страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі. Позивач, зазначає що вищевказаний транспортний засіб придбав нещодавно та при переоформлені було змінено номерні знаки, але поліс обов`язкового страхування був чинний на транспортний засіб, так як саме автомобіль є об`єктом страхування. Через базу МТСБУ позивачем було перевірено через VIN код транспортного засобу наявність відповідного страхового поліса № 225192296 та встановлено, що він є чинним до 04.12.2025 року. Натомість всупереч вказаному, працівником поліції складено постанову серії ЕНА № 6067979 від 02.11.2025 року за ч.1 ст. 126 КУпАП з якою позивач не погоджується. Крім того зазначає, що зупинка транспортного засобу відбулась без законної на то причини. З урахуванням викладеного просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6067979 від 02.11.2025 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній проти задоволенні позовних вимог заперечував, зазначено, що 02.11.2025 року, позивач керував транспортним засобом «BMW» державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час перевірки документів на вимогу працівника поліції не пред`явив чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому винесена постанова є законною та обґрунтованою.

Від позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що у відзиві на позовну заяві відповідач посилається на нормативно-правові акти та на обставини викладені в оскаржуваній постанові, жодних інших доказів, які дійсно підтверджують факт ніби то вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою серія ЕНА № 6067979 від 02.11.2025 року, було притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП, за порушення вимог п.2.1.г ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.11.2025 року о 11:28 год., м. Бобринець траса Н14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію"поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,встановленихст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.

Враховуючи, що позивач заперечує щодо обставин зазначених в постанові, беручи до уваги що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, беручи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності своїх дій під час винесені оскарждуваної постанови, тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того суд враховує, що постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є недоведеним та безпідставним, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.2,72-77,205,241-246,255,286,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22, ст.126 ч.1, ст.247, ст.251, ст.280,284,293 ч.3 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6067979 від 02.11.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Кулик