Рішення № 139102713, 19.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа номер 145/1089/26

Провадження номер 2/145/1069/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Мачай Я.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни-Польові Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

в інтересах якого діє адвокат Мачай Ярослава Леонідівна,

до

Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Тиверська, 32, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201

про визнання права власності на гараж за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що відповідно до договору дарування серії ВАК № 547019 від 11.06.2003 року він є власником квартири АДРЕСА_2 . Дану квартиру він придбав у ОСОБА_2 (вона в свою чергу успадкувала цю квартиру від її батьків). Разом з цією квартирою він фактично також придбав гараж площею 29,3 кв.м, дозвіл на будівництво якого отримав батько дарительки - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що стверджується рішенням виконкому Тиврівської селищної ради №71 від 22.06.1978 р. та експлікацією до проекту погодженого плану будівництва ОСОБА_4 (його сусідки), який вона йому надала, як доказ на підтвердження того, що її гараж теж був спроектований та збудований попереднім власником квартири ОСОБА_3 і знаходився на прибудинковій територій по АДРЕСА_3 . У зв`язку з тим, що батько ОСОБА_2 за життя не встиг оформити право власності на цей гараж - вона теж його юридично не оформила.

Проте під час купівлі-продажу квартири вона передала йому копію рішення виконкому Тиврівської селищної ради Вінницької області № 71 від 22.06.1978 р. про надання дозволу батькові ОСОБА_3 на будівництво гаража, щоб він міг ним безперешкодно користуватися, доки вона оформлятиме право власності на цей гараж. Однак з 2004 року вона виїхала з селища Тиврів, Вінницької області і більше не поверталася. На його дзвінки і прохання приїхати та оформити право власності на гараж, щоб він міг належним чином його придбати - перестала реагувати. Її місцезнаходження йому невідоме.

Таким чином, він безперешкодно і добросовісно користується цим гаражем з 2003 року, що стверджується актом про встановлення факту користування гаражем від 04.06.2026 та довідкою № 07.2-14/1252 від 04.06.2026, з яких вбачається, що він дійсно користуюся гаражем на прибудинковій території за адресою : АДРЕСА_3 , з 12.06.2003 р.

Відповідно до довідки КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 621 від 13.11.2025 станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 комунальним підприємством не проводилася.

Відповідно до технічного паспорта № ТІ01:7654-15056-6618-4499, найменування об`єкта нерухомого майна позначено як гараж і його адреса розташування визначена як АДРЕСА_3 , замовником цієї технічної документації є він, ОСОБА_1 . Загальна площа цього гаража становить - 29,3 кв.м., а сам гараж складається з двох приміщень, позначених в експлікації технічного паспорта як : 2-1 гараж площею - 12,9 кв.м та 2-2 - гараж площею 16,4 кв.м.

Просить визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 29,3 кв., який складається з двох приміщень, позначених в експлікації технічного паспорта як: 2-1 - гараж площею - 12,9 кв.м. та 2-2 - гараж площею - 16,4 кв.м.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі. Підготовче судове засідання призначено на 21.07.2026.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.07.2026 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду на 17.08.2026.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов підтримали, просили його задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача Тиврівської селищної ради не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно. 21.07.2026 надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без представника відповідача Тиврівської селищної ради. Позовні вимоги про визнання права власності на гараж за набувальною давністю визнають та проти задоволення позову не заперечують.

В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона з 1986 року проживає в АДРЕСА_4 . В 2003 році позивач придбав половину квартири з гаражем в дочки ОСОБА_3 . В 2007 році позивач придбав іншу половину квартири в сина ОСОБА_8 . З 2003 року позивач користується вказаним гаражем під №2, робив там ремонт, міняв покрівлю.

Свідок ОСОБА_7 показала, що з 2004 року проживає в АДРЕСА_5 . Підтвердила, що позивач придбав у ОСОБА_2 квартиру з гаражем та користується ним з того часу.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до договору дарування серії ВАК № 547019 від 11.06.2003 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.5).

Дану квартиру ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 (вона в свою чергу успадкувала цю квартиру від її батьків). Разом з цією квартирою він фактично також придбав гараж площею 29,3 кв.м, дозвіл на будівництво якого отримав батько дарительки - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що стверджується рішенням виконкому Тиврівської селищної ради №71 від 22.06.1978 р. (а.с.6) та експлікацією до проекту погодженого плану будівництва ОСОБА_4 (його сусідки), який вона йому надала, як доказ на підтвердження того, що її гараж теж був спроектований та збудований попереднім власником квартири ОСОБА_3 і знаходився на прибудинковій територій по АДРЕСА_3 (а.с.7-8).

ОСОБА_1 безперешкодно і добросовісно користується цим гаражем з 2003 року, що стверджується актами про встановлення факту користування гаражем від 05.11.2025 та 04.06.2026 р. (а.с.24-25) та довідкою № 07.2-14/1252 від 04.06.2026 р. (а.с.26), з яких вбачається, що він дійсно користуюся гаражем на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_3 , з 12.06.2003 р.

Відповідно до довідки КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 621 від 13.11.2025 станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 комунальним підприємством не проводилася (а.с.9).

Відповідно до технічного паспорта № ТІ01:7654-15056-6618-4499 та витягу з реєстру будівельної діяльності, найменування об`єкта нерухомого майна позначено як гараж № НОМЕР_2 і його адреса розташування визначена як АДРЕСА_3 , замовником цієї технічної документації є ОСОБА_1 . Загальна площа цього гаража становить - 29,3 кв.м., а сам гараж складається з двох приміщень, позначених в експлікації технічного паспорта як : 2-1 гараж площею - 12,9 кв.м та 2-2 - гараж площею 16,4 кв.м. (а.с. 10-20).

Відповідно до звіту про оцінку майна висновку про вартість об`єкту оцінки ФОП ОСОБА_9 від 14.10.2025 оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки 126200 грн. (а.с. 21).

Згідно з положеннями ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Судом установлено, що позивач відповідно до договору дарування серії ВАК № 547019 від 11.06.2003 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Разом з квартирою він фактично також придбав гараж площею 29,3 кв.м, дозвіл на будівництво якого отримав батько дарительки - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що стверджується рішенням виконкому Тиврівської селищної ради №71 від 22.06.1978 р. Право власності на спірний гараж не реєструвалось. Позивач користується спірним гаражем з 2003 року, тобто 23 роки.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє нерухомим майном і протягом 23 років продовжує відкрито, безперервно користуватися гаражем № НОМЕР_2 за адресою: вул. Незалежності, 2А, с-ще Тиврів, інших осіб, які претендують на це майно судом не встановлено, з урахуванням визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним право власності за набувальною давністю на спірний гараж.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що хоча позовні вимоги було задоволено, проте цей спір виник не з вини відповідача. Тобто, відповідач не вчиняв дій або бездіяльності, які мали наслідком виникнення цього спору, а набув статусу відповідача в силу норм Цивільного кодексу України. Таким чином, стягнення з відповідача судових витрат буде несправедливим та нерозумним, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне не стягувати ці витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.260, 264-266 ЦПК України, ст. 335, 344 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на гараж за набувальною давністю задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за набувальною давністю право власності на гараж № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 29,3 кв., який складається з двох приміщень, позначених в експлікації технічного паспорта як: 2-1 - гараж площею - 12,9 кв.м. та 2-2 - гараж площею - 16,4 кв.м.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Рахни-Польові Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Тиверська, 40, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201

Суддя Патраманський І. І.