Рішення № 139102502, 18.08.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/465/26

Провадження № 2-а/126/10/2026

"18" серпня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретарем Дончик О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача інспектора ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гаврилишена Валерія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Бершадського районного суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача інспектора ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гаврилишена Валерія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

21.02.2026 інспектором відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області винесено постанову про накладення на позивачку, адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6703908.

Відповідно до даної постанови, 21.02.2026 року о 23:31 год. у м.Бершадь по вул. Ярослава Мудрого, у темну пору доби позивачка керувала транспортним засобом, на якому не освітлювався задній номерний знак, чим порушила п.2.9 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Постановою серії ЕНА № 6703908 від 21.02.2026 на позивачку накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що 21.02.2026, перед початком експлуатації транспортного засобу та виїздом, вона особисто пересвідчилася у технічно справному стані і комплектності транспортного засобу Mitsubishi outlander реєстраційний номер НОМЕР_1 , та оскільки, наближалася темна пора доби перевірила роботу зовнішніх світлових приладів, зокрема, роботу освітлення заднього державного номерного знаку. На момент початку руху освітлення заднього державного номерного знаку автомобіля було справне і працювало належним чином.

В силу конструктивних особливостей транспортного засобу Mitsubishi outlander, зокрема, під час його руху, у водія відсутня фізична можливість візуально та технічно контролювати роботу освітлення заднього номерного знаку.

На вимогу працівників поліції, що рухалися на службовому транспортному засобі в попутному з позивачкою напрямку, вона зупинила свій автомобіль на узбіччі після чого до неї підійшов поліцейський, назвавшись, він повідомив, що помітив під час руху на її автомобілі неосвітлений номерний знак.

Працівник поліції запропонував позивачці пред`явити водійське посвідчення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після огляду останніх, повідомив, що ведеться відеозапис, а також те, що має намір скласти адміністративну постанову, якою накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Вказані обставини стали причиною звернення позивачки до суду з даним позовом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Представник Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Герман І.В., на адресу суду надіслала відзив, у якому просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступні обставини.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10. 2001р. №1306 (далі ПДР).

Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух».

Згідно п.1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про дорожній рух»: «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин».

Згідно п.2.9.в ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений, забруднений (символи не читаються з 20 метрів), закритий іншими предметами чи перевернутий.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про дорожній рух»: «Забороняється

експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим

вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього

місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка")».

Отже, на законодавчому рівні встановлено заборону як керування так і

експлуатації в цілому транспортних засобів з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі».

Відповідальність за керування транспортним засобом з номерним знаком, який не освітлюється в темну пору доби, передбачена ч.1 ст.121-3КУпАП.

Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про

адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених ч.1 та 2 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП: «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху…».

Відповідно до ст.25 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція здійснює

інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної

влади;

3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями».

Таким чином, в межах виконання покладених завдань та повноважень поліція формує відповідні бази даних, а також користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю».

Відповідно до п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної

пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути

об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути».

Керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у

темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий є порушенням ПДР та являється адміністративним правопорушенням.

Також відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»: «Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень».

21.02.2026 під час перевірки документів у позивача на всій території України діяв особливий правовий режим воєнний стан.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

У постанові від 25.09.2019, справа №127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду роз`яснив, що в розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти

наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ст.16 ЗУ «Про дорожній рух»: «Водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу) інші документи, що визначені законодавством».

Отже, перелік документів передбачених ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» не є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення.

21.02.2026 співробітник ГУНП у Вінницькій області використовував портативний відеореєстратор №798639. Як встановлено із відеозапису поліцейський повідомив позивачеві про вчинене правопорушення, а саме: за керування ТЗ із номерним знаком який неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості). Факт даного правопорушення зафіксовано на відеозаписі.

Далі поліцейський здійснив перевірку документів позивачки та встановив її особу, а також повідомив, що по факту даного правопорушення буде винесено постанову та довів суму штрафу. Окрім того, повідомив про можливість оскарження даної постанови.

Після поліцейський повідомив, що буде ще винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, повідомив суть вчиненого правопорушення та роз`яснив порядок та строки оскарження постанови і сплати штрафу. В свою чергу при огляді відеозапису, ОСОБА_1 не заперечувала факту керування ТЗ, повідомила що їхала з донькою після ремонту ТЗ.

Жодних клопотань, заяв чи заперечень позивачка не заявляла, що засвідчуються відеозаписом з відеореєстратора №798639 (відео додається).

Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо порушення її прав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове заіданняне з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, інспектор ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, Гаврилишен В.М., також в судове засідання не з`явився.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21 лютого 2026 року інспектором ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, Гаврилишеним В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№ 6703908.

Згідно зазначеної постанови, 21.02.2026 о 23 год 31 хв в м. Бершадь по вул. Ярослава Мудрого, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом mitsubishi outlender, чим порушила п. 2.9.в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, не належить цьому засобу, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

За наслідками розгляду справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123-1 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 звернулася до суду, з метою її скасування.

МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. п. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно з ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Так, в обґрунтування правомірності прийнятої постанови відповідач посилається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери відеореєстратора поліцейського.

Переглянувши доданий відеозапис, суд встановив, що відеозапис розпочато з моменту, коли транспортний засіб позивача було зупинено на узбіччі дороги на вимогу працівника поліції. Відеозаписом не зафіксовано руху/експлуатацію транспортного засобу, за кермом якого перебував позивач, з неосвітленим заднім номерним знаком. Дослідивши відеозапис, доданий відповідачем до відзиву, суд встановив, що доданим відеозаписом не зафіксовано, а отже і не підтверджується факт відсутності освітлення номерного знака транспортного засобу позивачки.

Також, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Відтак, момент руху/експлуатації транспортного засобу позивача з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби відповідачем не зафіксовано, як і несправності вогнів підсвітки номерного знаку, що виключає можливість встановити наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, у виді порушення пп.2.9в ПДР України.

Крім того, згідно з пунктом 2.9.в. ПДР України водієві забороняється:

- керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

- не належить цьому засобу;

- не відповідає вимогам стандартів;

- закріплений не в установленому для цього місці;

- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові суть правопорушення викладена як керування ТЗ номерний знак, який не освітлювався в темну добу, а також керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу.

В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, в порушення вимог ст. 74 КАС України, не надано належних доказів в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Отже, будь-які належні, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 с. 121-3 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.

За відсутності відповідних доказів суд позбавлений можливості перевірити правильність встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

ВИСНОВКИ СУДУ.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідач не надав доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП., тому оскаржувана постанова серії ЕНА №6703908 від 21.02.2026 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача інспектора ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гаврилишена Валерія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6703908 від 21.02.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції У Вінницькій області, вул. Театральна, 10, м.Вінниця, ЄДРПОУ 40108672;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: інспектор відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, Гаврилишен Валерій Михайлович, м.Бершадь, вул. Будкевича, 13.

Суддя Р. В. Хмель