Рішення № 139102172, 29.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17632/25

Провадження № 2/752/3557/26

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

у липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 996283551 на суму 6 600,00 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через банк провайдер на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно з яким останньому відступлене право вимоги заборгованості відповідача за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року.

Також 31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року.

04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року на загальну суму 11 801,65 грн, з яких: 6 499,14 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 302,51 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за Кредитним договором. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав у повному обсязі, в зв`язку із чим існує заборгованість в заявленому розмірі, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 21.11.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 . Відповідачу наданий строк на подання відзиву.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Відповідачем відзиву на позов не подано, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, яка була направлена на адресу реєстрації відповідача, повернута до суду без вручення.

Крім того, виклик відповідача у справі здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року в справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 996283551 у формі електронного документа та довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV59VN3.

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 6 600,00 грн, строк кредитування 30 днів.

У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 30.12.2021 року за Договором № 996283551 вказано номер картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення від 30.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів згідно з Договором № 996283551 від 30.12.2021 року на суму 6 600,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Також вказані обставини підтверджуються інформацією від 11.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260309/63163-БТ, що надійшла на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2025 року від АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № 4149609012355105, та випискою за договором № б/н за період з 30.12.2021 року по 04.01.2022 року, де зазначено про зарахування 30.12.2021 року 6 600,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт зарахування на рахунок відповідача грошових коштів первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Крім того, позивачем до матеріалів справи додані:

Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатковими угодами з 28.11.2019 року до 31.12.2023 року (№ 32); витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року - перехід від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на загальну суму 9 754,49 грн за Кредитним договором № 996283551; акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 року;

Договір факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року; витяг з реєстру № 1 від 31.07.2024 року - перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на загальну суму 11 801,65 грн за Кредитним договором № 996283551;

Договір факторингу, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року та витяг з реєстру до договору факторингу між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року на суму 11 801,65 грн за Кредитним договором № 996283551.

Так, умови Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, строк дії вказаного договору факторингу продовжено, а умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги.

Також реєстри прав вимоги у межах зазначеної справи були підписані під час строку дії Договорів факторингу.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року в справі № 905/306/17, від 29.06.2021 року в справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року в справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року в справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі №2221/2373/12).

Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до Договорів факторингу, а також докази щодо розміру оплати за Договорами факторингу.

Аналізуючи подані документи, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за спірним Кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів, оскільки стороною позивача надано достатній обсяг документів, які підтверджують перехід права вимоги.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту до Договору № 996283551 від 30.12.2021 року, правила надання грошових коштів у позику, алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, розрахунки заборгованості первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» з яких вбачається, що відповідачем здійснювалося сплата заборгованості за Кредитним договором, яку ними зараховано на погашення кредиту та процентів.

Зокрема, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» вказано, що 05.05.2022 року сплачені: тіло кредиту 6 499,14 грн і 3 255,35 грн - проценти, а також вказано, що всього нараховано тіло кредиту 6 600,00 грн і сплачено 6 600,00 грн, та всього нараховано процентів 3 909,49 грн і сплачено 3 909,49 грн.

В той же час, зазначений розрахунок містить вказівку про суму в графі таблиці «До сплати» в розмірі 9 713,55 грн станом на 04.05.2021 року, тобто за день до сплати заборгованості.

Також з розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс», наданого позивачем, вбачається, що в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» зазначено про сплату 31.07.2024 року 6 499,14 грн тіла кредиту та 5 302,51 грн процентів, а також вказано, що всього нараховано тіло кредиту 6 499,14 грн і сплачено 6 499,14 грн, та всього нараховано процентів 5 302,51 грн і сплачено 5 302,51 грн.

При цьому, зазначений розрахунок містить суму в графі таблиці «До сплати» в розмірі 11 801,65 грн станом на 27.05.2022 року.

Аналізуючи зазначені вище розрахунки, судом з`ясовано, що не дивлячись на різні вказані дати нарахованих та сплачених сум тіла і процентів за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року, вони не містять жодних відомостей про залишок заборгованості після вказаних у них і здійснених платежів та погашень.

Однак, з наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 996283551 від 30.12.2021 року за період з 04.06.2025 року по 25.06.2025 року, вбачається, що станом на 25.06.2025 року загальна сума заборгованості становить 11 801,65 грн, з яких: прострочене тіло кредиту - 6 499,14 грн, а прострочені відсотки - 5 302,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Обставини внесення платежів на погашення заборгованості за Кредитним договором свідчать про визнання відповідачем факту укладення Кредитного договору № 996283551 від 30.12.2021 року, отримання суми кредиту за таким Договором та наявності зобов`язання з повернення отриманих коштів.

Поряд із чим, що стосується вимог позивача про стягнення заявленої суми заборгованості в загальному розмірі 11 801,65 грн, з яких: прострочене тіло кредиту - 6 499,14 грн, а прострочені відсотки - 5 302,51 грн, суд зазначає таке.

Як уже вказувалося судом вище, на підтвердження наявності заборгованості стороною позивача надані два розрахунки заборгованості: первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» і виписку з особового рахунка безпосередньо ТОВ «Юніт Капітал».

З розрахунків, здійснених первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено», вказано відповідно, що всього нараховано тіло кредиту 6 600,00 грн і сплачено 6 600,00 грн, та всього нараховано процентів 3 909,49 грн і сплачено 3 909,49 грн, а також, що всього нараховано тіло кредиту 6 499,14 грн і сплачено 6 499,14 грн, та всього нараховано процентів 5 302,51 грн і сплачено 5 302,51 грн.

Однак, надана виписка по особовому рахунку позивача таких відомостей взагалі не містить.

Таким чином, суд вважає, що на обґрунтування доводів щодо наявності заборгованості позивачем надано суперечливі докази, більшість з яких свідчить про відсутність такої, а ТОВ «Юніт Капітал» в межах вказаного позову заявлено вимоги про стягнення суми заборгованості, яка фактично сплачена, що вбачається із розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зокрема, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в графах таблиці «Тіло Нараховано Сплачено» та «Проценти Нараховано Сплачено» вказано, що 05.05.2022 року сплачені: тіло кредиту 6 499,14 грн і 3 909,49 грн - проценти, а також вказано, що всього сплачена сума тіла кредиту в розмірі 6 600,00 грн, і 3 909,49 грн - проценти, а ТОВ «Таліон Плюс», в свою чергу, в своєму розрахунку зазначено про сплату 31.07.2024 року 6 499,14 грн тіла кредиту та 5 302,51 грн процентів, а також ці ж суми вказано у відповідних графах «Всього».

При цьому, в даному випадку, суд не вправі самостійно обирати один із наявних в матеріалах справи розрахунків, що містять розбіжності, як правильний, та покласти його в основу рішення, визначивши розмір заборгованості, адже жоден із них не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

За цих обставин, відсутність первинних фінансових доказів щодо розміру кредиту, можливого часткового (повного) повернення коштів відповідачем, не дає підстав суду робити висновок про дійсну заборгованість та її розмір.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 161/16891/15-ц від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18.

Таким чином, через неможливість перевірити та встановити як точний розмір заборгованості за тілом кредиту і відсотками, так і наявність такої взагалі, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що стороною позивача необґрунтовано належними та достатніми доказами наявність у відповідача непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 600,00 грн і відсотків за користування кредитом на суму 5 302,51 грн відповідно до ч. 2 ст. 76 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, враховуючи ті факти, що розрахунки заборгованості попередніх кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» містять чіткі відомості про дату і розміри сплачених сум тіла кредиту та нарахованих процентів, з яких можна зробити висновок про фактичну сплату відповідачем кредиту та відсотків і відсутність заборгованості в цілому.

При цьому, ТОВ «Юніт Капітал» в межах вказаного позову заявлено вимоги про стягнення цих же самих сум коштів, розрахованих на підставі виписки з особового рахунка, та вказані розбіжності із відомостями про розмір заборгованості по кредитному договору, що отримано позивачем у документах попередніх кредиторів, не усунуті.

Отже, в зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити.

Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк