Ухвала суду № 139101226, 19.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4058/26

Провадження № 1-кп/545/470/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026170440000314 від 07.05.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпрпетровськ, українки, громадянки України, з повною середньою освітою, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаюча за місцем відбуття покарання в межах охоронюваної зони державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» за адресою вул. Паркова, 12 с. Божківське Полтавського району, раніше судима:

1) 08.06.2022 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 79, ст. 76 КК України до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком на 2 роки;

2) 11.10.2023 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць;

3) 24.04.2024 Бабушківським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць;

4) 20.05.2025 Петриківським районним судом Дніпропетровської області, за ч. 4 ст. 186 ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років 2 (двох) місяці,

-обвинуваченої за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170440000314 від 07.05.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.07.2026 року обвинуваченій ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.08.2026 року.

Прокурором надано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому зазначено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися.

Зокрема, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем відбуття покарання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» може знищити, переховувати речі, будь-які інші речові докази, що мають істотне значення для розгляду справи, оскільки на даний час місцезнаходження частини речових доказів не встановлено і необхідно вжити заходи до їх відшукання (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачена знайома зі свідками у кримінальному провадженні та їй відомо місце їх перебування. У зв`язку із вищевикладеним, ОСОБА_4 може здійснити спробу незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз, залякувань, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судовому засіданні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, тому існує ризик, що вона буде намагатися встановити залегендовану особу з числа засуджених, які відбувають покарання в умовах Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» з метою впливу для зміни показів, помсти, іншим чином уникати відповідальності, приховувати будь-які інші сліди вчинених кримінальних правопорушень, впливати на свідків у провадженні (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

ОСОБА_4 , раніше неодноразова судима, після застосування до неї покарання, належних висновків для себе не зробила та скоїла кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим вбачається ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також встановлено, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та наявності в даному кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та держави, не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством та не забезпечить запобігання зазначеним вище ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора покладалася на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Окрім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно листа Верховного суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України. Зокрема, злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України є тяжкими, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, передбачені п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів.

При встановленні наявності ризиків, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності може: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають. Суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати ОСОБА_4 належну поведінку. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченій, суд не вбачає підстав для його скасування чи обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину- від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачена або заставодавець мають право у будь- який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до прокурора, суду, не відлучатись з місця проживання визначеного судом, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

У відповідності до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, а також наявність ризиків незаконного впливу на свідків, знищення або приховування будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовження злочинної діяльності з корисливих мотивів, перешкоджання досудовому розслідуванню, приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 застосувати заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк ШІСТДЕСЯТ ДНІВ до 17.10.2026 року.

Відлік строку запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 19.08.2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Визначити ОСОБА_4 заставу в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду, не відлучатись з місця проживання визначеного судом без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_4 або будь яка інша особа, може внести кошти на депозитний рахунок отримувача № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу- запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти- звільнити.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», де утримується обвинувачена- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена, в частині обрання запобіжного заходу, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

СуддяОСОБА_6