Рішення № 139100704, 19.08.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1697/26

провадження 2/527/1339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судового засідання Мороз Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

22.06.2026 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.10.2004 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2018 року припинили фактичні шлюбні відносини, однак продовжили проживати у спільному будинку розташованого по АДРЕСА_1 . До грудня 2025 року ОСОБА_2 допомагав матеріально утримувати спільну дитину, сплачував частину комунальних послуг, витрати на харчі тощо. За останні сім місяців ОСОБА_2 фактично самоусунувся від своїх батьківських обов`язків, коштів на утримання дитини не надає, хоча має офіційні доходи так як перебуває у трудових відносинах в ТОВ НВП "Глобинський переробний завод". Всі витрати на утримання дитини несе позивач.

На підставі викладеного позивач прохала стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, у позовній заяві просила суд проводити розгляд справи без її участі, зазначила, позовні вимоги підтримує та просила задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічноо засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 02 жовтня 2044 Жуківською сільською радою Глобинського району Полтавської області (а.с.9).

Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 2011 Жуківською сільською радою Глобинського району Полтавської області (а.с.10).

Позивача у позовній заяві зазначила, що дитина проживає разом у спільному будинку та перебуває на утриманні позивача.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Як зазначено в ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини, відповідач не надав суду доказів того, що він виконує свій обов`язок по утриманню дитини, відзиву на позовну заяву не подав, отже диспозитивно розпорядився своїми правами щодо позову.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Що ж стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до угоди №21/26/06 від 22.06.2026, квитанції б/н від 22.06.2026 вартість наданих послуг адвоката позивача становить 1500,00 грн.

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір 1331,20 грн.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 141, 180-185 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 81, 141, 236, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: не відомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду 22 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу - судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Жуки, рнокпп: відомості відсутні, паспорт: НОМЕР_4 виданий Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області 21.08.1998).

Суддя Ю. М. Свістєльнік