Рішення № 139100588, 13.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2663/26

381/3164/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» (далі позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 32 242,42 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2019 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір № 0038293 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Згідно заяви-договору, відповідач її підписанням акцептувала укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєдналося до умов договору. З умовами договору відповідач ознайомлена та вона зобов`язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору.

За умовами заяви відповідачу було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25 641,03 грн., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого кредиту.

В день підписання заяви-договору № 0038293 від 21.08.2019 року, відповідач отримала платіжну картку, яка відкрита згідно умов заяви-договору, про що свідчить підпис відповідача.

Грошові кошти у сумі 25 641,03 грн. були зараховані Акціонерним товариством "РВС Банк" 21.08.2019 року на картковий рахунок клієнта.

Позивач набув право вимоги за вказаною заявою-договором на підставі укладеного 05.03.2020 року Договору про відступлення права вимоги №05/03/2020-1.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання за заявою-договором, у неї виникла заборгованість, загальна сума якої становить 28 887,30 грн., з яких: 24 528,61 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 281,77 грн. заборгованість за процентами; 3 076,96 грн. заборгованість за комісією.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних у сумі 1 527,78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 904,26 грн. за період з 05.03.2020 року по 23.02.2022 року.

Загальна сума боргу, яка є предметом позовних вимог, становить 32 242,42 грн., з яких: 24 528,61 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 281,77 грн. заборгованість за процентами; 1 527,78 грн. 3% річних та 4 904,26 грн. інфляційні втрати за період з 05.03.2020 року по 23.02.2022 року.

У зв`язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Відзиву на позовну заяву не надходило.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника та задовольнити позов, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, отримала судову повістку, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 21.08.2019 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір № 0038293 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі заява-договір).

Згідно заяви-договору, позичальник її підписанням акцептувала укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєдналася до умов договору. З умовами договору відповідач ознайомлена та вона зобов`язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору.

За умовами заяви-договору, позичальнику було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25 641,03 грн., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого кредиту.

В день підписання заяви-договору, відповідач отримала платіжну картку, яка відкрита згідно умов заяви-договору, про що свідчить її підпис.

Також суду надано Додаток №1 до заяви-договору-Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за період з 21.08.2019 року по 21.08.2021 року, з якого вбачається, що відповідач його підписала, та за якими наведені наступні умови:

Дата нарахування кредиту 21.08.2019 року, сума кредиту 25 641,03 грн., строк користування кредитом 24 місяці, процентна ставка (річних) фіксована 18%, комісія за розрахункове касове обслуговування заборгованості 3%, комісія за надання кредиту 641,03 грн.

Грошові кошти у сумі 25 641,03 грн. були зараховані Акціонерним товариством "РВС Банк" 21.08.2019 року на картковий рахунок клієнта, що підтверджується меморіальним ордером №2744 від 21.08.2019 року на суму 25 000,00 грн. та меморіальним ордером № 2745 від 21.08.2019 року на суму 641,03 грн. (утримано при видачі кредиту).

Також позивачем надано Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що набула чинності з 04.02.2019 року.

Відповідно до п. п. 7.3.1. Публічної пропозиції, погашення Клієнтом заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу здійснюється щомісячно та/або в дату повного погашення заборгованості за Споживчим кредитом, починаючи з місяця, наступного після місяця оформлення Споживчого кредиту, за ануїтетною схемою погашення (ряд рівних грошових платежів, що здійснюються через рівні проміжки часу) у розмірах і терміни (дати), визначені Графіком платежів, шляхом забезпечення наявності грошових коштів у відповідних сумах на Рахунку для погашення заборгованості, що зазначений у Заяві-Договорі.

У разі порушення терміну погашення заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого Графіком платежів, така заборгованість, у тому числі Щомісячний платіж (або його частина) вважається простроченим починаючи з наступного дня за днем встановленого терміну погашення згідно з Графіком платежів і до дня погашення простроченої заборгованості. З дня виникнення простроченої заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, встановленого Графіком платежів, Банк має право нараховувати штрафні санкції за порушення строків погашення заборгованості за Споживчим кредитом, у тому числі Щомісячних платежів у розмірі 10,00 гривень за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафу та/або пені не звільняє Клієнта від виконання зобов`язань, за порушення яких передбачені штраф та/або пеня, і так само не звільняє його від обов`язку відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором, у тому числі будь-які витрати, що були понесені Банком у зв`язку зі стягненням заборгованості з Позичальника за Договором (п. 7.3.11 Публічної пропозиції).

05.03.2020 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/03/2020-1, за умовами якого Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку № 1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід`ємною частиною, які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, Акціонерне товариство «РВС Банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0038293 від 21.08.2019 року.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте, враховуючи, що взяті на себе зобов`язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У зв`язку з неналежним виконанням свої зобов`язань, ТОВ «ФК «Паріс» направив позичальнику вимогу від 01.04.2020 року про усунення порушень, у якій просив повернути всю заборгованість по кредиту.

За умовами договору-заяви та графіку платежів, кредит було надано на період з 21.08.2019 року по 21.08.2021 року.

Позичальник зобов`язалася до 21.08.2021 року повернути тіло кредиту 25 641,03 грн. (що також включає комісію за надання кредиту 641,03 грн.), відсотки за користування кредитом у сумі 5 186,03 грн., комісію за розрахунково-касове обслуговування у сумі 18 641,52 грн. та комісію за видачу кредиту у сумі 641,03 грн.

Оскільки позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь банку комісії за надання кредитних коштів, а також щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними.

Питання стягнення комісії за розрахунково-касове обслуговування позивачем у прохальній частині позову не ставиться.

Проте, за умовами ст. 1057-1 ЦК України, у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

У той же час, за ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки умови договору-заяви, які передбачають сплату комісій, є нікчемними та визнання їх недійсними судом не вимагається, кошти так званої комісії за надання кредиту 641,03 грн., які включені до тіла кредиту, слід врахувати до розрахунку заборгованості за тілом кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник зобов`язалася до 21.08.2021 року повернути тіло кредиту 25 000,00 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 5 186,03 грн., а разом 30 186,03 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позичальник сплатила: 1 112,42 грн. на погашення тіла кредиту та 3 904,26 грн. відсотків за користування кредитом, а усього сплатила 5 186,03 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача складає 25 169,35 грн., що включає у себе 23 887,58 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 281,77 грн. заборгованість за процентами.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних у сумі 1 527,78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 904,26 грн. за період з 05.03.2020 року по 23.02.2022 року.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 введено 12.03.2020 на всій території України карантин та запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Згідно з п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої коронавірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 651 від 27.06.2023 на всій території України скасовано карантин з 24:00 год. 30.06.2023.

Отже, карантин діяв на території України у період з 12.03.2020 по 30.06.2023, а тому, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як заборгованість за Заявою-Договором № 0043461 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 21.08.2019 року відповідачем не погашена, а тому, сума боргу у загальній сумі становить 25 169,35 грн., яку слід стягнути на користь позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову на 78,06%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 078,27 грн., що розраховано із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що понесені ним судові витрати включають в себе, крім судового збору, витрати за правову допомогу, згідно ст. 137 ЦПК України, у розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено договір № 0103-2026 про надання правової допомоги від 01 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Паріс» та адвокатом Антоненком А.В., протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2026 року, Додаткову угода №1 до Договору №0103-2026.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

За таких обставин, беручи до уваги часткове задоволення позову, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» заборгованість за Заявою-Договором № 0043461 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 21.08.2019 року у розмірі 25 169,35 грн., що включає у себе 23 887,58 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 281,77 грн. заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» судовий збір у розмірі 2 078,27 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс», код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, офіс 535.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 13.08.2026 року