Рішення № 139100149, 18.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

18.08.2026 Справа № 363/1553/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Усенко М.І. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.07.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 31626842, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Сума заборгованості відповідача становить - 42 260, 40 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6 300, 00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 32 810, 40 грн., прострочена заборгованість за штрафами становить - 3 150, 00 грн. 02.02.2026 року відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, проте він продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 31626842 від 14.07.2024 року у розмірі 42 260, 40 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.

13.04.2026 року від представника відповідача адвоката Дончака Д.М. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такій сумі, як зазначено позивачем. В якості доказів переказу кредитних коштів позивачем долучено документ під назвою «про підтвердження успішної оплати», проте в цьому документі відсутні ПІБ особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутній РНОКПП цієї особи, також відсутні підстави переказу коштів (номер кредитного договору), тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати отримувача платежу. Також зазначив, що вказаний документ підписано директором ТОВ «ФК «Контрактовий дім», проте незрозуміло яке відношення має ТОВ «ФК «Контрактовий дім» до здійснення переказів коштів між кредитором та позичальником, і чому саме ТОВ «ФК «Контрактовий дім» залучено до процесу передавання кредитних коштів. Окрім цього, не надано доказів, що у ТОВ «ФК «Контрактовий дім» наявна ліцензія від НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. В документі зазначено номер платіжної картки, але доказів того, що вказаний картковий рахунок дійсно належить відповідачу матеріали справи не містять, тому вважає, що він не може бути доказом перерахування кредитних коштів. Позивач не надав доказів перерахування кредитних коштів позичальнику, а відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, просив звернути увагу, що розмір нарахованих відсотків є завищеним. Сторона відповідача вважає, що за будь-яких обставин розмір процентів за вказаним договором не може перевищувати розміру отриманих відповідачем кредитних коштів. В частині нарахування штрафних санкцій вказав, що кредитний договір був укладений 14.07.2024 року, під час дії воєнного стану, отже відповідач повинен бути звільнений від обов`язку сплачувати штраф за прострочення виконання зобов`язань. Щодо розміру витрат на правничу допомогу позивача зазначив, що заявлений розмір є завищеним та вважає, що сума 2 000, 00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з обсягом і складністю наданих послуг адвокатом. Посилаючись на викладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник до суду не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 14.07.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 31626842, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором rkgca3no.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.5.1., 1.6., 2.1., 2.2.2., 2.2.3. договору про споживчий кредит, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитолавию кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі- плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6300, 00 грн. У валюті: Українська гривня.

Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 14.07.2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником, відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 09.07.2025 року.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 32904, 90 гривень в грошовому виразі та 5400 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 39204, 90 гривень. Денна процентна ставка становить 0,91. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту, розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до графіку платежів.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,91 відсотків з день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього договору.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 547,5 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3 цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживач).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. База для нарахування процентів: 6300.

За користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,91% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Згідно довідки ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» № 782/І від 06.02.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 31626842 від 14.07.2024 року, ідентифікований ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС». Одноразовий ідентифікатор - rkgca3no, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 14.07.2024 року о 13:46:58, відправлено на мобільний номер телефону НОМЕР_2 .

Із листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 3210-1439284888-19122025 від 19.12.2025 року вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 перераховано 6 300, 00 грн., № транзакції 1439284888, платник ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», призначення платежу: видача кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 31626842 від 14.07.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 42 260, 40 грн., з якої: 6300,00 грн. - тіло кредиту, 32 810, 40 грн. - проценти за користування кредитом, 3 150, 00 грн. - штраф.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором у повному обсязі не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Дійсність даного договору у встановленому законом порядку споживачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Відповідно до п. 2.1 договору, сторонами погоджено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживач).

Подаючи заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на картковий рахунок, заявник має зареєструвати в особистому кабінеті банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заяві, якщо така банківська картка не була зареєстрована заявником у особистому кабінеті раніше (п.п. 9.1.1 договору).

Товариство здійснює верифікацію доданої позичальником банківської картки. Для цього заявнику пропонується зробити відповідну перевірочну операцію по карті. У призначенні такої операції міститься код верифікації картки, який заявник має ввести на веб-сайті товариства у тому разі, якщо в процесі здійснення перевірочної операції не застосовувалася технологія 3DSecure (введення відповідного коду з SMS повідомлення на веб-сторінці банку-емітенту платіжної картки). Таким чином товариство перевіряє, що банківська картка активна та заявник має доступ до управління картковим рахунком (п.п. 9.1.2 договору).

Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS (п.п. 9.1.3 договору).

Відповідно, умовами довгому передбачено здійснення перерахування кредиту у визначеному сторонами розмірі на вже наявний відкритий рахунок споживача, оскільки ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» не є банківською установою.

Представник відповідача заперечуючи щодо заявлених вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такій сумі, як зазначено позивачем, а долучена на підтвердження переказу коштів довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не є належним доказом. Вказані доводи не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання апелянта на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Вказані висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №263/3470/20.

Суд звертає увагу, що на підтвердження своїх позовних вимог, як на підтвердження надання кредитних коштів позивачем було надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. № 3210-1439284888-19122025 від 19.12.2025 року, адресовану ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про те, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» № 070524/А1-1909 від 07.05.2024 року, серед якої зазначено: № транзакції - 1439284888; сума - 6300, 00 грн; дата виконання платіжної операції 14.07.2024 13:50, номер карти НОМЕР_3 ; статус - виконано. Зазначені обставини відповідачем та його представником не спростовані. Номер картки зазначений в договорі, який підписаний ОСОБА_1 , доказів його звернення до компетентних установ про невідповідність викладеного в договорі дійсності не надано, як і не надано його звернень на адресу кредитора про невиконання умов договору про надання коштів.

З огляду на що, враховуючи наведені встановлені та досліджені судом обставини справи, надавши їм належної оцінки в розумінні положень ст. 89 ЦПК України, суд вважає за необхідне зауважити, що надані позивачем докази в своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами договору про споживчий кредит в електронній формі та подальше перерахування грошових коштів у визначеному договором розмірі.

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 заперечуючи щодо належності йому карткового рахунку, жодних доказів на підтвердження того, що зазначений в кредитному договорі картковий рахунок та відповідно на який було перераховано кредитні кошти йому не належить суду не надав.

ОСОБА_1 не було надано суду і виписку з карткового рахунку на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало йому кредит в сумі 6 300, 00 грн., що підтверджується дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем та його представником по суті не спростовується та не заперечується підписання кредитного договору, таким чином твердження представника відповідача про не підтвердження надання кредитних коштів, суд вважає суперечливою поведінкою.

Суд, оцінюючи надані докази у їх сукупності та перевіряючи правильність нарахування заборгованості за договором про споживчий кредит, виходить із вимог чинного законодавства, яке підлягало застосуванню на момент виникнення спірних правовідносин та на момент нарахування процентів за користування кредитом.

При визначенні розміру заборгованості суд зобов`язаний перевірити не лише факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо їх повернення, а й відповідність умов кредитного договору імперативним вимогам законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо допустимого розміру процентної ставки.

Як встановлено судом, умовами договору передбачено застосування пільгової процентної ставки у розмірі 0,91 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом протягом 30 календарних днів з 14.07.2024 року по 13.08.2024 року та стандартної процентної ставки у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом протягом 330 календарних днів з 14.08.2024 року по 09.07.2025 року (п.п. 2.2.3. договору).

З розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 14.07.2024 року по 13.08.2024 року нарахування відсотків здійснювалось за пільговою процентною ставкою у розмірі 0,91 % в день, що становить 1 719, 90 грн. В період з 14.08.2024 року по 08.07.2025 року (включно) нарахування відсотків здійснювалось за стандартною процентною ставкою 1,50% в день, що становить 31 090,00 грн.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір про споживчий кредит № 31626842 був укладений 14.07.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

При цьому, положення ч. 5 ст. 8 Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір про споживчий кредит № 31626842 був укладений 14 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.

А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам у розмірі 22 446, 90 грн., а саме за період з 14.07.2024 року по 13.08.2024 року у розмірі 1719, 90 грн. виходячи з денної пільгової процентної ставки (0,91%) визначеної у договорі, яка встановленому законом граничному розміру денної процентної ставки не перевищує та за період з 14.08.2024 року по 08.07.2025 року, виходячи з денної процентної ставки (1%).

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків у розмірі 22 446, 90 грн., частково від заявленої суми та у межах визначених Законом.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування ними, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 300,00 грн., та за відсотками у розмірі 22 446, 90 грн., а всього в розмірі 28 746, 90 грн.

Що стосується питання про стягнення штрафу в розмірі 3 150, 00 грн. за договором про споживчий кредит № 31626842 від 14.07.2024 року, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував штраф за прострочення сплати платежів в розмірі 3 150, 00 грн. за договором про споживчий кредит № 31626842 від 14.07.2024 року.

За таких обставин, оскільки вказаний штраф внаслідок невиконання зобов`язання нараховано під час дії воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, нарахування штрафу відповідачу за прострочення сплати платежів в розмірі 3 150, 00 грн. за договором про споживчий кредит № 31626842 від 14.07.2024 року на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, акт наданих послуг правничої (правової) допомоги № 782 від 06.02.2026 року, детальний опис наданих послуг від 06.02.2026 року до акту № 782 від 06.02.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, згідно яких загальна сума наданих адвокатом послуг складає 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою) вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3000, 00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 811, 05 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 28 746, 90 грн.) * 2 662, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 42 260, 40 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 811, 05 грн.

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 265, 267, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 31626842 від 14 липня 2024 року у розмірі 28 746 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок шість) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Ю. Котлярова