Ухвала суду № 139097093, 18.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/202/26

Провадження №1-кп/522/1422/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12025163470000511 від 29.06.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянин Молдови, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого з базовою середня освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_5

захисники - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачені - ОСОБА_8 , ОСОБА_4

інші учасники кримінального провадження

перекладач- ОСОБА_9

УСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м.Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посилаючись на те, що доведені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України не знизились та не відпали, та враховуючи, що обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за який законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України, за який законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачені та їх захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, посилаючись на не доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПКУ.

Крім того захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просив обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м?який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання, з покладеним відповідних обов' язків передбачених ч. 5 ст.194 КПК України та в разі, якщо суд дійде висновку про неможливість застосування більш м?яких запобіжних заходів, просив визначити розмір застави у межах відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України.

В обґрунтування клопотання, захисник зазначив, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, а прокурором не зазначені і обставини, які вказують на необхідність застосування стосовно ОСОБА_4 тримання під вартою та просив суд врахувати, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та має постійне місце проживання.

Крім того стороною обвинувачення при визначенні розміру застави не дотримано вимог закону, не враховано суттєві обставини, які б дозволяли суду вести мову про наявність виключних випадків, які дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст. 182 КПК України, не оцінено фінансову неспроможність обвинуваченого, відсутність доходів, арешт всіх грошових коштів та транспортного засобу, які не належать обвинуваченому. Сторона захисту вважає, що розмір застави в межах, передбачених законодавцем для злочинів відповідної тяжкості, а саме: 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не буде занадто надмірним та неспівмірним і буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків та в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих перешкоджання розслідуванню кримінального провадження

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо запобіжного заходу

ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, за які законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений є уродженцем Республіки Молдова, громадянином Молдови, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, проживає та зареєстрований у Республіці Молдова, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

На теперішній час судовий розгляд у кримінальному провадженні розпочато, свідки не допитані, інші докази не досліджені.

Враховуючи наведені відомості щодо особи обвинуваченого, тяжкість покарання яке йому загрожує та характер пред`явленого обвинувачення і обставини справи, приймаючи до уваги стадію кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні під час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу продовжують існувати, що є підставою для продовження строку його тримання під вартою. А саме, обвинувачений може здійснювати спроби переховуватися від суду, оскільки є громадянином іншої держави, члени його родини проживають закордоном, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів.

Судом встановлено, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 , більш м`якого запобіжного заходу неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочинів, у яких він обвинувачується.

Тому суд задовольняє клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та одночасно вважає за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченому.

Враховуючи положення п.5 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_12 .

Щодо запобіжного заходу ОСОБА_4

ОСОБА_4 є громадянином України, офіційно не працевлаштований, не одружений, з базовою середньою освітою, зареєстрований в Одеській області та фактично мешкає у м.Одесі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Крім того ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України, за який законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років. На теперішній час у кримінальному провадженні розпочато судовий розгляд, свідки не допитані, інші докази не досліджені.

Судом встановлено, що обвинувачений може здійснювати спроби переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, обвинувачений не має постійного джерела прибутку, що свідчить ро можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності.

Враховуючи наведені відомості щодо особи обвинуваченого, тяжкість покарання яке йому загрожує та характер пред`явленого обвинувачення і обставини справи, приймаючи до уваги стадію кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ризики, які були наявні під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

Тому суд задовольняє клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з визначенням розміру застави.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, враховуючи наступне.

Судом враховано, що ОСОБА_4 розуміючи тяжкість можливого покарання може вдатися до спроб переховування від суду, а тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним. При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, судом враховано, що станом на даний час свідки ще не допитані в судовому засіданні та перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, також не виключається судом, оскільки обвинувачений не має постійного джерела прибутку, що свідчить про можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності.

В той же час, стороною захисту не наведено інших доводів для зміни запобіжного заходу, окрім міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та відсутності судимостей у обвинуваченого, не надано доказів, які б свідчили про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується чи неможливість перебування обвинуваченого під вартою з урахуванням стану здоров`я.

Щодо клопотання про зменшення розміру застави, суд враховує наступне.

Судом визначено обвинуваченому розмір застави з урахуванням приписів ч.5 ст.182 КПК, з урахуванням обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, який є достатнім і прийнятним відповідно до ст.182 КПК, а також із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Частина 4 ст.182 КПК передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема відсутність офіційного працевлаштування та стабільного джерела доходу, тому суд вважає за необхідне не змінювати раніше визначений розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст. 182 КПК, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини..

Таким чином, доводи сторони захисту щодо непомірного розміру застави є необґрунтованими з урахуванням конкретних обставин справи та високого рівня існуючих ризиків. Крім того, суд враховує положення ч.2 ст.182 КПК, згідно якого застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем).

Таким чином, судом встановлено, що застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинувачених та характер злочинів, у яких він обвинувачується.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зазначені обставини, можливість призначення обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі, дають підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, враховуючи початкову стадію судового розгляду.

Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Наведеним у повному обсязі спростовано усі доводи сторони захисту щодо необґрунтованості клопотання прокурора, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченим під вартою обвинувачених на два місяці.

Керуючись Гл.18, ст.ст. 314-316, 291, 342-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 16.10.2026 включно без визначення розміру застави.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 16.10.2026 включно з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 8320 000 ( вісім мільйонів триста двадцять тисяч ) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУДСАУкраїни в Одеській області, призначенням платежу:застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , провадження по справі №1-кп/522/1422/26

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Строк ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 16.10.2026 року.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1

18.08.26